24 травня 2024 року
м. Київ
справа №460/17257/23
адміністративне провадження № К/990/10758/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 (суддя - Борискін С.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024 (колегія суддів у складі головуючого судді Довгої О.І., суддів Глушко І.В., Запотічного І.І.) у справі №460/17257/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
I. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), у якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 15.06.2023 №1172050004842 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) із зниженням пенсійного віку;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 22.03.2023 пенсію за вiком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.11.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024, у задоволенні позову відмовлено.
3. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 01.03.1993 є громадянкою, яка постійно працювала чи працює, або проживала чи проживає у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення (категорія 3).
5. Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 02.05.2023 у цивільній справі №556/878/23, яке набрало законної сили, встановлено факт проживання позивача в смт.Володимирець Володимирецького (на даний час Вараського) району Рівненської області в період з 30.11.1988 по 19.01.1989, включно.
6. Згідно з довідкою Володимирецької селищної ради від 09.03.2023 №648 ОСОБА_1 зареєстрована в смт. Володимирець Вараського району Рівненської області з 20.01.1989 по 26.10.1992 та з 26.10.1992 по теперішній час.
7. 08.06.2023 позивач, досягнувши 55-річного віку, звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
8. Рішенням про відмову у призначенні пенсії від 15.06.2023 №11720500004842, прийнятим ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності, ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону № 796-XII, у зв'язку з відсутністю права на зниження пенсійного віку. Вказано, що період проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю - 03 роки 11 місяців 21 день. Зауважено, що до заяви про призначення пенсії долучено рішення суду, в якому винесено рішення про факт проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю, але в довідці №648 від 09.03.2023 вказаний період не зазначено. Необхідно надати оновлену довідку.
9. Позивач не погодився з рішенням про відмову у призначенні пенсії, що стало підставою для його звернення до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону 796-XII можливе за сукупної наявності двох самостійних умов: 1) постійне проживання або постійна праця, зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, що є підставою для застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки; 2) постійне проживання або постійна праця щонайменше 3 роки станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення, що є підставою для додаткового зменшення пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки проживання/роботи. Водночас, позивач на день звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (08.06.2023) досяг віку 55 років 02 місяці 17 днів, але не досяг необхідного віку для призначення їй пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, то відповідно до вимог чинного законодавства України вона не набула права на призначення такої пенсії. Вимога позивача щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-XII є передчасною.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, скаржник визначає положення пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
12. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на те, що суди вирішили спір без урахування висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №287/79/17-а, від 31.01.2019 у справі №283/2537/16-а, від 23.01.2019 у справі №287/25/17-а, від 17.10.2019 у справі №283/2139/17 щодо підстав зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
13. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції спростував доводи відмови та вважав доведеним факт проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років станом з моменту аварії до 01.01.1993 належними доказами, та вважав доведеним право апелянта на отримання пенсії відповідно до частини другої статті 55 Закону № 796-XII, але, визначаючи кількість років зниження, суд першої інстанції визначив як 1 рік за 3 роки проживання до 01.01.1993.
14. Позивач доводить, що суди послалися на недостатність загального періоду проживання на знижку у 5 років, оскільки не взяли до уваги загальний період проживання позивача, у тому числі і після 01.01.1993, до 01.01.2015, що, на думку позивача, є невірним тлумаченням закону.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, виходить з такого.
17. Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
19. Ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивачки права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до вимог частини першої статті 55 Закону №796-XII.
20. Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.
Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не менше 25 років; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років; з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 29 років; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років; з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року - не менше 31 року; з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років; з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 33 років; з 01.01.2027 по 31.12.2027 - не менше 34 років; починаючи з 01.01.2028 - не менше 35 років.
21. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
22. Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
23. Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
24. Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
25. Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
26. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993.
27. Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.
28. Суди попередніх інстанцій встановили, що також не заперечується учасниками справи, що позивач в період з 20.01.1989 по 26.10.1992 та з 26.10.1992 по теперішній час проживає в зоні гарантованого добровільного відселення.
29. Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що наявність у позивачки посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" підтверджує факт проживання або роботи станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, оскільки наведена обставина є умовою для видачі такого посвідчення відповідно до пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (в редакції чинній на момент видачі позивачці посвідчення).
30. Відмовляючи позивачці в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в рішенні про відмову у призначенні пенсії від 15.06.2023 №11720500004842 посилалось на те, що в до заяви про призначення пенсії долучено рішення суду, в якому винесено рішення про факт проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю, але в довідці №648 від 09.03.2023 вказаний період не зазначено.
31. Колегія суддів зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є обов'язком пенсійного органу, тобто перекладання тягаря доказування, надання відомостей тощо на позивачку є неприйнятним. Неналежне виконання пенсійним органом свого обов'язку щодо перевірки відомостей, зазначених у поданих документах не може бути підставою для обмеження конституційного права особи на отримання належної їй пенсії.
32. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що відмова пенсійного органу носить формальний характер та не ґрунтується на нормах закону, оскільки в довідці від 09.03.2023 №648 чітко зазначено, що вона видана ОСОБА_1 і така довідка підтверджує факт проживання позивачки на території гарантованого добровільного відселення з 20.01.1989 по 26.10.1992, з 26.10.1992 по теперішній час, що є достатньою умовою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку.
33. Враховуючи наявність у позивачки посвідчення особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, яка підтверджує факт реєстрації та проживання позивачки на території гарантованого добровільного відселення більше 20 років, Верховний Суд констатує, що позивачка має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
34. Стосовно вимоги позивачки про зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області призначити та виплачувати їй пенсію за віком з 22.03.2023, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
35. Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
36. У справі, яка розглядається суди встановили, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
37. Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
38. Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачці пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, у зв'язку із чим позов підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог, з метою ефективного захисту прав позивача.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
39. Відповідно до частини першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
40. Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій слід скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних.
41. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
42. Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
43. Позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1073,60 грн (квитанція від 13.07.2023 №32528798800007322433), апеляційної скарги в сумі 1639,39 грн (квитанція від 24.11.2023 №2815-8301-6254-6401), всього у розмірі 2712,99 грн.
44. Враховуючи результат розгляду справи і той факт, що задоволенню підлягають вимоги заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зазначені судові витрати на загальну суму 2712,99 грн підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись статтями 139, 341, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024 у справі №460/17257/23 скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.06.2023 №1172050004842 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII із зниженням пенсійного віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати з 22.03.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) понесені нею витрати по сплаті судового збору на загальну суму 2712,99 грн (дві тисячі сімсот дванадцять) гривень 99 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб