27 травня 2024 року
м. Київ
справа № 320/6056/23
адміністративне провадження № К/990/19297/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі від 17 квітня 2024 року у справі №320/6056/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 09 серпня 2022 року №534 о/с у частині, якою припинено державну службу та звільнено згідно з пунктом 4 частини першої статті 83, пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу аудиту якості надання адміністративних послуг та виконання контрольно-наглядових функцій Управління внутрішнього аудиту апарату та сфери управління Міністерства внутрішніх справ України Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України;
- поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді головного спеціаліста відділу аудиту якості надання адміністративних послуг та виконання контрольно-наглядових функцій Управління внутрішнього аудиту апарату та сфери управління Міністерства внутрішніх справ України Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 15 серпня 2022 року по день постановлення рішення за наслідками розгляду цього спору.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року (з урахуванням ухвали Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року про виправлення описки) позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 09 серпня 2022 року №534 о/с у частині, якою припинено державну службу та звільнено згідно з пунктом 4 частини першої статті 83, пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу аудиту якості надання адміністративних послуг та виконання контрольно-наглядових функцій Управління внутрішнього аудиту апарату та сфери управління Міністерства внутрішніх справ України Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України.
Поновлено ОСОБА_1 на державній службі на посаді головного спеціаліста відділу аудиту якості надання адміністративних послуг та виконання контрольно-наглядових функцій Управління внутрішнього аудиту апарату та сфери управління Міністерства внутрішніх справ України Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України.
Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 15 серпня 2022 року по 30 січня 2024 року у розмірі 643 085,54 грн.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу аудиту якості надання адміністративних послуг та виконання контрольно-наглядових функцій Управління внутрішнього аудиту апарату та сфери управління Міністерства внутрішніх справ України Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України та в частині стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - залишено без розгляду.
14 травня 2024 року позивач засобами поштового зв'язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі від 17 квітня 2024 року у справі №320/6056/23. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.
В той же час, Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Всупереч вищенаведеному, скаржником не зазначено конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.
Загальне посилання на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, без чіткої вказівки на конкретне положення (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта та цитування окремих уривків з постанови Верховного Суду, не є достатнім обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Верховний Суд зауважує, що правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Посилаючись на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, скаржник не наводить належного обґрунтування, яке б свідчило про подібність правовідносин у цій справі та у справі, у якій Верховним Судом були зроблені висновки.
Посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України скаржником не зазначено.
У касаційній скарзі скаржник також зазначає, що питання поставлені на розгляд цієї справи мають фундаментальне значення для формування дійсно єдиної правозастосовчої практики щонайменше в умовах воєнного стану, а також становлять суспільний інтерес.
Проте, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі від 17 квітня 2024 року у справі №320/6056/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур