27 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/1469/21 (922/577/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду
від 05.12.2023
та на рішення господарського суду Харківської області
від 16.02.2023
у справі № 922/1469/21 (922/577/22)
за позовом Фізичної особи ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради; 2. Керуючий реструктуризацією боржника арбітражний керуючий Татіщев Олександр Євгенович;
до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Карточка плюс"; 2. ОСОБА_3 ;
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні першого відповідача - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева Ольга Олександрівна;
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні другого відповідача - ОСОБА_1
про скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна,-
20.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 та на рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2023 у справі № 922/1469/21 (922/577/22), підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 922/1469/21(922/577/22) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О. В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначено складу суду від 23.04.2024.
Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2023 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_4 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 та на рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2023 у справі № 922/1469/21 (922/577/22), повернення касаційної скарги без розгляду або залишення касаційної скарги без руху, до надходження оригіналів матеріалів справи № 922/1469/21 (922/577/22) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та витребувано справу № 922/1469/21 (922/577/22).
На виконання вимог вищезазначеної ухвали до Верховного суду надійшли матеріали справи № 922/1469/21 (922/577/22).
Згідно вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст оскаржуваної постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 922/1469/21 (922/577/22) складено та підписано 12.12.2023. Враховуючи зазначене, останній день строку встановленого для оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 в касаційному порядку припадав на 01.01.2024.
Скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 922/1469/21 (922/577/22) - 20.04.2024, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження.
Проте, касаційна скарга ОСОБА_1 та матеріали касаційної скарги містять клопотання про поновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 922/1469/21 (922/577/22), які мотивовані тим, що 12.04.20224 скаржнику стало відомо про наявність судового провадження в господарському суду Харківської області справи № 922/1469/21 (922/577/22) до участі в якій скаржника було залучено як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні другого відповідача - ОСОБА_1 , однак скаржник зазначає, що жодних повідомлень чи повісток про виклик в судове засідання та копій оскаржуваних судових рішень не отримувала.
Розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, Суд повторно наголошує на тому, що підстави, наведені скаржником у клопотанні не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
За змістом ч. 1 ст. 288 ГПК України початок перебігу строку на касаційне оскарження зокрема, пов'язується з днем складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (ч. 2 ст. 288 ГПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 288 ГПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до пункту першого частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної норми права вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Східного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 922/1469/21 (922/577/22) була оприлюднена 14.12.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, інформація з якого вважається загальновідомою згідно із Законом України "Про доступ до судових рішень".
Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою контакт-центру суду та/або за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.
Беручи до уваги положення ч. 1 ст. 119 ГПК України, вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника, та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. При цьому такі доводи та докази мають підтверджувати об'єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж, коли пропуск такого процесуального строку настав у зв'язку із суб'єктивними чинниками, які залежали від самого заявника, а не через об'єктивно непереборні причини, або коли такі об'єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання підстав пропуску процесуального строку поважними.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов'язок з доведення яких покладено на скаржника.
Звернення з касаційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд відзначає, що саме лише посилання на неотримання скаржником повного тексту оскаржуваних рішень та ознайомлення із наявним судовим провадженням 12.04.2024, за відсутності належних доказів на підтвердження вказаних доводів та за відсутності доказів отримання/неотримання оскаржуваних судових рішено не є підставою для його поновлення. При цьому, нормами ГПК України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв'язку з лише самим посиланням на вказані обставини. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, долучивши до нього на підтвердження поважності причин пропуску строку касаційного оскарження відповідні докази.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності причин пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно можна встановити існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
Стосовно зазначення скаржником причин пропуску на касаційне оскарження Верховний Суд наголошує, що саме лише посилання скаржника на те, що він 12.04.2024 дізнався про судове провадження не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання касаційної скарги без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів на підтвердження вказаних доводів, які вплинули на несвоєчасність звернення до Верховного Суду і в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання касаційної скарги.
На підтвердження істинності твердження скаржника про те коли він дізнався про оскаржувані судові рішення, що слугувало наявністю підстав для поновлення строку не надано належних і допустимих доказів, що свідчили б про наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Отже наведені скаржником обставини не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку для подання касаційної скарги, оскільки скаржником не доведено та не надано доказів щодо доводів коли скаржнику стало відомо про наявність оскаржуваного рішення та неможливості отримати оскаржуване судове рішення раніше та подати касаційну скаргу у встановлений строк.
За наведених обставин, підстави, викладені у клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 та на рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2023 та у справі № 922/1469/21 (922/577/22), не можна визнати поважними.
Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, суд має вказати підстави поновлення строку, і такі підстави мають бути об'єктивними і не можуть залежати від суб'єктивних чинників, якими керувався скаржник, та які призвели до пропуску строку на касаційне оскарження в даному випадку.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Покладення в основу поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження зазначених вище скаржником мотивів без урахування вищенаведеного у сукупності, призвело б до штучного збільшення судом касаційної інстанції строку на касаційне оскарження та надавало б скаржникам можливість штучно збільшувати строк касаційного оскарження, що нівелювало б доведення скаржником та дослідження судом наявності об'єктивно непереборних причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 та на рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2023 у справі № 922/1469/21 (922/577/22) підлягає залишенню без руху на підставі ч. 3 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, а саме надання заяви про поновлення строку навівши інші підстави для поновлення строку.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 288, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
1. Підстави наведені у ОСОБА_5 про поновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 та на рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2023 та у справі № 922/1469/21 (922/577/22) - визнати неповажними.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 та на рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2023 у справі № 922/1469/21 (922/577/22) залишити без руху.
3. ОСОБА_1 має право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, навівши інші підстави для поновлення строку.
4. У разі усунення недоліків документи подати через ?Електронний суд? або направити поштою на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 із наданням доказів про дату вручення даної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
В. Я. Погребняк