27 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/490/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Ноувен М.П., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»
про забезпечення позову
у справі №927/490/24
за позовом: Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»,
вул. Алмазова Генерала,4А, м. Київ, 01011;
до відповідача 1: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ,
АДРЕСА_1 ;
адреса проживання: АДРЕСА_2 ;
до відповідача 2: ОСОБА_2 ,
АДРЕСА_2 ;
про солідарне стягнення 345240,18 грн;
Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про солідарне стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 345240,18 грн заборгованості.
Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачами умов кредитного договору № 011/0983/01199875 від 08.09.2021, договору поруки № 011/0983/01199875/П від 08.09.2021.
Одночасно з поданням позову Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, належне відповідачу 1 гр. ОСОБА_1 , а саме: однокімнатну квартиру загальною площею 42,00 кв.м, житловою площею 13,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ); АДРЕСА_4 .
Розглянувши заяву про забезпечення позову суд зазначає наступне.
Свою заяву про забезпечення позову АТ «Райффайзен Банк» обґрунтовує тим, що позичальник та поручитель не виконують взяті на себе договірні зобов'язання в частині гарантій та засвідчень, Позичальник не виконує умови кредитного договору та вимоги Банку щодо врегулювання заборгованості.
У заяві заявник зазначає, що такий захід є співмірним забезпеченням позову, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно - це тимчасовий захід, який має наслідком накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.
З огляду на наведені заявником підстави для забезпечення позову суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову передбачені ч.1 ст. 137 ГПК України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача/відповідачів на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачами певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення його майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Мотивувальна частина ухвали суду має містити, зокрема, зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновків (частина 1 статті 234 Господарського процесуального кодексу України).
Обґрунтованим є таке судове рішення, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
За своїм юридичним змістом заходи забезпечення позову направлені на забезпечення збереження існуючого положення речей на момент подання заяви про забезпечення позову і на весь час розгляду судового спору з метою недопущення ситуації, коли виконання судового рішення стане утрудненим або взагалі неможливим. У цьому досягається принцип збереження балансу інтересів сторін.
Статтею 13 Цивільного кодексу України встановлені межі здійснення цивільних прав. У відповідності із зазначеною статтею Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Суд, з урахуванням обставин заяви про забезпечення позову, дійшов висновку, що заявником не доведено фактичні обставини, з якими пов'язується застосування відповідного заходу забезпечення позову, а саме з відсутності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, невідповідності та неспівмірності вжитих заходів забезпечення позову предмету заявленого позову.
Так, позовна вимога про стягнення коштів не пов'язана з обраним Позивачем заходом забезпечення позову, оскільки АТ «Райффайзен Банк» не заявлялись вимоги про визнання права власності на нерухоме майно (квартиру) або про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, тощо.
Дана позиція повністю узгоджується з викладеною у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 10.10.2019 у справі № 904/1478/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20 правовою позицією, суть якої полягає в тому, що, накладаючи арешт на майно, яке належить відповідачу (відповідачам), суд повинен враховувати наявність зв'язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги про стягнення грошових коштів, оскільки накладення арешту має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
Відтак, суд зазначає наступне:
- позивачем не доведено суду вчинення/наміру вчинення відповідачами дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна (квартири) чи вчинення інших дій щодо нерухомого майна, заявником не обґрунтовано належними доказами обставин того, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості чи утруднення виконання судового рішення в майбутньому;
- сама наявність судового спору між сторонами за відсутності доведення необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову не може бути підставою для забезпечення позову, самі лише твердження позивача в даному випадку не є достатніми та обґрунтованими підставами для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.
- недобросовісність та протиправність дій відповідачів, на які посилається позивач, буде встановлюватись судом під час розгляду справи по суті;
- накладення арешту на нерухоме майно не спрямоване на забезпечення заявлених позовних вимог.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не обґрунтована належними доказами та базується лише на припущеннях заявника.
За таких обставин, заява Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» № 114/5-321497 від 09.05.2024 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.136,138,139,140,234,235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви № 114/5-321497 від 09.05.2024 Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 27.05.2024.
Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та в порядку, що передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя М.П. Ноувен