Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" травня 2024 р. м. ХарківСправа № 922/757/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.,
розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/757/24
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ ВП 40081200)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» (61010, м.Харків, вул. Основ'янська, буд. 55, код ЄДРПОУ 42768341)
про стягнення штрафу за несвоєчасну поставку товару в розмірі 34051,50 грн,
АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Харківської області через підсистему «Електронний Суд» ЄСІТС з позовною заявою (вх. № 757/24 від 11.03.2024) до ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача штраф за несвоєчасну поставку товару в розмірі 34051,50 грн, а також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору закупівлі від 18.04.2023 № ОД/НХ-23-172НЮ в частині здійснення поставки товару в строк, передбачений зазначеним договором.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2024 у справі № 922/757/24, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення на відповідь на відзив.
Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено в електронному вигляді до зареєстрованих в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС електронних кабінетів позивача - АТ «Українська залізниця» та відповідача - ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС», а також направлено в паперовому вигляді листом від 25.03.2024 за вих. № 005354 з рекомендованим повідомленням № 0600256889568 на адресу регіональної філії позивача - «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця».
Позивачем - АТ «Українська залізниця» направлену до його електронного кабінету копію ухвали суду про відкриття провадження у даній справі отримано 22.03.2024 (з урахуванням положень п. 2 ч. 6 та абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК), що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа, та його регіональною філією - «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» направлену на її адресу в паперовому вигляді копію зазначеної ухвали суду отримано 28.03.2024, що підтверджується наявним у матеріалах справи зворотним рекомендованим повідомленням № 0600256889568.
Відповідач - ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» направлену до його електронного кабінету копію ухвали суду про відкриття провадження у даній справі отримав 22.03.2024 (з урахуванням положень п. 2 ч. 6 та абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК), що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа.
Отже, встановлений судом 15-тиденний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження сплинув 08.04.2024, тобто в перший робочий день після дати, на яку припав останній день процесуального строку - 06.04.2024 (субота).
29.03.2024 за вх. № 8490/24, тобто в межах встановленого судом строку, відповідач - ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подав відзив на позовну заяву, в якому не заперечує факт невиконання зобов'язання за договором закупівлі від 18.04.2023 № ОД/НХ-23-172НЮ, проте, вважає, що розмір штрафних санкцій підлягає зменшенню, з посиланням на наявність виняткових обставин, зокрема введення воєнного стану у зв'язку з повномасштабною військовою агресією РФ проти України та перебування підприємства відповідача в прифронтовому місті Харкові, через постійні обстріли міста потенційні контрагенти відмовляються від співробітництва із підприємствами, потужності яких знаходяться в м. Харкові (до яких відноситься і ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС»), внаслідок чого відповідач опинився в скрутному матеріальному становищі. Також у 2023 році було зупинено реєстрацію податкових накладних за договорами, що були виконані у 2022 та 2023 роках, лише в кінці 2023 року податкові накладні були розблоковані. В той же час, відповідач не мав можливості отримати оплату за зазначеними договорами, через що його фінансове становище значно ускладнилося і, як наслідок, не підприємство не мало достатньо ресурсів для виконання покладених на нього зобов'язань за договором закупівлі від 18.04.2023 № ОД/НХ-23-172НЮ. Однак, не дивлячись на наявні фінансові та інші труднощі, відповідач діяв добросовісно, задля виконання договору шукав шляхи вирішення проблеми, та поставив товар у повному обсязі, хоча і після спливу строку поставки. Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не отримував жодних коштів від позивача в оплату непоставленого товару за договором, тобто прямі збитки з боку позивача відсутні, відповідач у відзиві на позовну заву просить зменшити розмір штрафних санкцій за договором від 18.04.2023 № ОД/НХ-23-172НЮ на 90% до 3405,20 грн. Вказаний відзив, враховуючи, що він відповідає вимогам чинного законодавства та подано його в межах встановленого судом строку, було прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи разом з доданими до нього доказами.
01.04.2024 за вх. № 8597/24, тобто в межах встановленого судом строку, від позивача - АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача щодо наявності виняткових обставин, з посиланнями на те, що укладаючи договір закупівлі від 18.04.2023 № ОД/НХ-23-172НЮ, сторони погодили його строки та порядок поставки товару і ціну, при цьому сторони усвідомлювали, що цей договір укладається в період дії воєнного стану в країні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Позивач також зазначає, що зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Стосовно посилання відповідача на те, що позивачем не заявлено про жодні збитки, позивач, з посиланням на відповідну судову практику Верховного Суду, зазначає, що на позивача не покладається обов'язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань. Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмується (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки. Щодо посилань відповідача на зупинення реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних за наведеними ним договорами, позивач зауважує, що такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів, у розумінні приписів ст. 19 КАС України, а отже наведені відповідачем обставини ні в якому разі не впливали на обов'язок ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» своєчасно поставити товар, в строк, визначений умовами Договору. Вказану відповідь на відзив, враховуючи, що вона відповідає вимогам чинного законодавства та подано її в межах встановленого судом строку, було прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи разом з доданими до неї доказами.
02.04.2024 за вх. № 8770/24, тобто в межах встановленого судом строку, від відповідача - ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач не заперечує порушення ним договірних зобов'язань та необхідність сплати штрафних санкцій, проте вважає, що штрафні санкції є надмірними та такими, що не відповідають принципу розумності та справедливості, тому, з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, відповідач вважає за необхідне зменшити суму штрафних санкцій на 90%, що становить до стягнення 3405.20 грн. Вказані заперечення на відповідь на відзив, враховуючи, що вони відповідають вимогам чинного законодавства та подані в межах встановленого судом строку, було прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи разом з доданими до них доказами.
Будь-яких інших заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань станом на день ухвалення судом даного рішення на адресу суду від учасників справи не надходило.
За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані позивачем і відповідачем докази, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2023, за результатами закупівлі UA-2023-03-23-011980-a № 19728618, проведеної відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», в тому числі з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, між позивачем - АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» (Покупцем) та відповідачем - ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» (Постачальником) укладено договір закупівлі № ОД/НХ-23-172НЮ (далі по тексту - Договір), згідно з умовами якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупцю товар, відповідно до Специфікації № 1
(Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.
Згідно з п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору, Постачальник мав поставити товар - запасні частини до тепловозів 2ТЕ10 (втулки), виробника - ТОВ «ТРС», м. Харків, Україна, кількість, асортимент, марка товару визначаються в Специфікації № 1
(Додатку № 1) до цього Договору.
У Специфікації № 1, яка є Додатком № 1 до Договору та є його невід'ємною частиною, сторони визначили, що відповідач (Постачальник) має поставити позивачу (Покупцю) товар - Втулки верхньої головки шатуна Д100.24.103сб-6 у кількості 180 шт. ціною 1645,00 грн без ПДВ за одиницю, та 1974,00 грн ПДВ за одиницю на загальну суму без ПДВ - 296100,00 грн, крім того ПДВ 20% - 59220,00 грн, усього з ПДВ 355320,00 грн.
Відповідно до п. 4.1 Договору, Постачальник здійснює поставку товару на склад Покупця (65098, м. Одеса, вул. Степна, 2) на умовах DDP відповідно до «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року.
За умовами п. 4.2 Договору, поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 10 робочих днів з моменту надання письмової рознарядки Покупцем. Право власності на товар переходить до Покупця з дати поставки товару.
Згідно з п. 4.6 Договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.
Відповідно до п. 6.1, 6.3 Договору, Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, вказаною в Специфікації № 1
(Додатку № 1) до цього Договору. Загальна ціна Договору без ПДВ - 296100,00 грн, крім того ПДВ 20% - 59220,00 грн, усього з ПДВ - 355320,00 грн. Ціна Договору включає в себе обов'язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов'язані з виконанням цього Договору.
Порядок та умови оплати за Договором визначений в частині 7 Договору, згідно з якою оплата за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на рахунок Постачальника. Оплата за кожну партію поставленого товару за цим Договором проводиться Покупцем на 10-й банківський день з дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по постачанню товарів (виконанню робіт, надаю послуг), які підлягають оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому чинним законодавством порядку та строки, відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, обумовлену згідно п. 4.2 цього Договору та Специфікації № 1 (Додатку № 1) при наявності документів, зазначених у п. 5.4 цього Договору.
Згідно з п. 9.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим Договором і законодавством України.
При порушенні строків постачання Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 Договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня в розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення (пп. 9.3.1 п. 9.3 Договору).
Згідно з п. 15.1 Договору, строк дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2023. На період дії воєнного стану строк дії Договору визначається з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.
Як вбачається з наданої позивачем до позовної заяви копії Договору, вказаний Договір підписаний обома сторонами та скріплений відтисками їх печаток. Докази внесення сторонами змін у Договір щодо строку його дії в матеріалах справи відсутні.
На виконання умов п. 4.2 Договору 19.09.2023 за вих. № НХ08/2991 позивач - АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» (Покупець) направив відповідачу - ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» (Постачальнику) на його електронну адресу письмову рознарядку на поставку партії товару - Втулки верхньої головки шатуна, Д100.24.103сб-6, кількістю 115 шт., ціною 1645,00 грн без ПДВ за одиницю, та 1974,00 грн ПДВ за одиницю, на загальну суму без ПДВ - 128310,00 грн, крім того ПДВ 20% - 37835,00 грн, усього з ПДВ - 227010,00 грн.
Отже, у відповідності до умов п. 4.2 Договору, відповідач (Постачальник) мав поставити товар за письмовою рознарядкою Покупця від 19.09.2023 за вих. № НХ08/2991 до 03.10.2023 включно (протягом 10 робочих днів з моменту надання письмової рознарядки).
Втім, лише 11.10.2023, тобто з прострочкою на 8 календарних днів, відповідач поставив позивачу першу частину замовленого товару по видатковій накладній від 11.10.2023 № РН-0000032 на суму 59220,00 грн з ПДВ.
12.10.2023, тобто з прострочкою на 9 календарних днів, відповідач поставив другу частину замовленого товару по видатковій накладній від 12.10.2023 № РН-0000033 на суму 59220,00 грн з ПДВ.
13.10.2023, тобто з прострочкою на 10 календарних днів, відповідач поставив третю частину замовленого товару по видатковій накладній від 13.10.2023 № РН-0000034 на суму 59220,00 грн з ПДВ.
14.10.2023, тобто з прострочкою на 11 календарних днів, відповідач поставив четверту частину замовленого товару по видатковій накладній від 14.10.2023 № РН-0000035 на суму 49350,00 грн з ПДВ.
Таким чином, письмова рознарядка Покупця від 19.09.2023 за вих. № НХ08/2991 виконана Постачальником у повному обсязі, але з пропуском строку поставки на 8, 9, 10 та 11 днів відповідно.
23.10.2023 за вих. № НХ08/3899 позивач направив відповідачу Претензію № 1 з вимогою сплатити штраф у розмірі 34051,50 грн за несвоєчасну поставку товару відповідно до пп. 9.3.1 п. 9.3 Договору. Проте вказана вимога залишилась без реагування з боку відповідача, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, суд виходить з такого.
У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між позивачем - АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» та відповідачем - ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» на підставі укладеного між ними договору закупівлі від 18.04.2023 № ОД/НХ-23-172НЮ, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає вимогам чинного законодавства України, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, зазначений договір є обов'язковим для виконання обома сторонами.
Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивач - свої зобов'язання за вказаним Договором виконав належним чином, у відповідності до умов п. 4.2 Договору направив відповідачу письмову рознарядку на поставку партії товару на загальну суму 227010,00 грн з ПДВ.
Відповідач виконав зазначену письмову рознарядку, поставив позивачу товар у повному обсязі, але з пропуском строку поставки, а саме: з прострочкою на 8 календарних днів поставив товар по видатковій накладній від 11.10.2023 № РН-0000032 на суму 59220,00 грн з ПДВ; з прострочкою на 9 календарних днів - по видатковій накладній від 12.10.2023 № РН-0000033 на суму 59220,00 грн з ПДВ; з прострочкою на 10 календарних днів - по видатковій накладній від 13.10.2023 № РН-0000034 на суму 59220,00 грн з ПДВ та на 11 календарних днів - по видатковій накладній від 14.10.2023 № РН-0000035 на суму 49350,00 грн з ПДВ.
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або невизначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Початком відліку періоду прострочення зобов'язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов'язання.
Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Умовами пп. 9.3.1 п. 9.3 Договору сторони передбачили обов'язок Постачальника (відповідача) при порушенні строків постачання Товару сплатити Покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 Договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня в розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару позивач направив відповідачу Претензію № 1 з вимогою сплатити штраф у розмірі 34051,50 грн за несвоєчасну поставку товару відповідно до пп. 9.3.1 п. 9.3 Договору.
Вказана вимога відповідачем залишена без відповіді. Станом на день прийняття судом даного рішення в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем штрафних санкцій, нарахованих позивачем у зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару в розмірі 34051,50 грн, що становить 15% від вартості непоставленого в строк товару.
На підставі викладеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем прав позивача внаслідок порушенням строків поставки товару по Договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за несвоєчасну поставку товару в розмірі 34051,50 грн, є правомірними та обґрунтованими.
Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1, 2 ст. 233 ГК України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на досліджених доказах та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Аналогічну правову позицію викладено у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17.
Відповідач - ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» у відзиві на позов в обґрунтування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій посилається на наявність виняткових обставин, за яких можливе зменшення нарахованого позивачем штрафу за прострочення строків поставки товару за Договором, зокрема посилається на введення воєнного стану у зв'язку з повномасштабною військовою агресією РФ проти України та перебування підприємства відповідача в прифронтовому місті Харкові під постійними обстрілами, через що потенційні контрагенти відмовляються від співробітництва із ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» (потужності якого знаходяться в місті Харкові), що, в свою чергу, спричинило скрутне матеріальне становище відповідача.
Суд зазначає, що існування на території України надзвичайних обставин, зокрема введення з 24.02.2022 у зв'язку з повномасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/20 22 "Про введення воєнного стану в Україні", який в подальшому відповідними Указами Президента України був неодноразово продовжений та триває по теперішній час, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності між суб'єктами господарювання, є загальновідомим фактом та підтверджене, зокрема листом Торгово-промислової палати України (далі по тексту - ТПП України) № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Зазначеним листом ТПП України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР та Статуту ТПП України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Тобто, вказаним листом ТПП України визнала форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року, та підтвердила, що зазначені обставини, починаючи із зазначеної дати (24.02.2022), до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Згідно зі ст. 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач - ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» є підприємством, господарська діяльність якого пов'язана з таким видом діяльності, як механічне оброблення металевих виробів, код КВЕД 25.62 (основний вид діяльності), а також з іншими видами діяльності, в тому числі: складське господарство, код КВЕД 52.10; неспеціалізована оптова торгівля, код КВЕД 46.90; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, код КВЕД 46.69; ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів, код КВЕД 33.17; ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, код КВЕД 33.14; виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу, код КВЕД 30.20; виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів, код КВЕД 28.15, тощо.
Місто Харків, на території якого знаходиться та здійснює свою господарську діяльність відповідач - ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС», із самого початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України та введення в зв'язку з цим в Україні воєнного стану та по теперішній час потерпає від постійних авіаційних, ракетних та артилерійських обстрілів ворожими військами, що негативно впливає як на саму господарську діяльність відповідача так і на його фінансове становище, а відтак, і на можливість відповідача належно виконувати свої грошові та інші зобов'язання перед своїми контрагентами, зокрема зобов'язання перед позивачем - АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» за договором закупівлі від 18.04.2023 № ОД/НХ-23-172НЮ в частині здійснення поставки товару в строк, передбачений зазначеним договором.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про ухиляння ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» від виконання своїх зобов'язань за Договором.
Навпаки, відповідач діяв добросовісно, не зважаючи на наявні у нього фінансові та інші труднощі з огляду на те, що місто Харків, де здійснює свою господарську діяльність відповідач в умовах воєнного стану, піддається частим авіаційним, ракетним та артилерійським обстрілам з боку ворога, виконав умови договору закупівлі від 18.04.2023 № ОД/НХ-23-172НЮ, поставив у повному обсязі замовлений позивачем товар кількома партіями, хоча і з прострочкою строків поставки, які були незначними (8, 9, 10 та 11 днів відповідно).
Також, як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, для забезпечення ефективності діяльності підприємства, задля збереження робочих місць, ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» належно здійснює виплату заробітної плати співробітникам підприємства.
Водночас, протягом 2023 році було зупинено реєстрацію податкових накладних за численними договорами, виконаними відповідачем у 2022, 2023 роках, які розблоковані були лише наприкінці 2023 року, внаслідок чого відповідач протягом зазначеного періоду був позбавлений можливості отримувати оплату за вказаними договорами, що значно ускладнило його фінансове становище, а відтак, стягнення нарахованих позивачем штрафних санкцій у повному обсязі може стати несправедливо непомірним тягарем для відповідача та призвести до неможливості ведення господарської діяльності відповідача, виплати ним заробітної плати працівникам та виконання взятих на себе зобов'язань перед іншими особами, а також податкових зобов'язань тощо.
На підставі викладеного, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про ухиляння відповідачем - ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» від виконання своїх зобов'язань за укладеним з позивачем договором закупівлі від 18.04.2023 № ОД/НХ-23-172НЮ, зважаючи на те, що навіть за наявності фінансових та інших труднощів через постійні авіаційні, ракетні та артилерійські обстріли з боку ворога міста Харкова, в якому заходиться та здійснює свою господарську діяльність відповідач, останнім виконано умови вказаного договору, а саме: поставлено в повному обсязі замовлений позивачем товар кількома партіями, хоча і з прострочкою строків поставки, проте терміни прострочки строків поставки були незначними (8, 9, 10 та 11 днів відповідно), з огляду на те, що стягнення нарахованих позивачем штрафних санкцій у повному обсязі може стати несправедливо непомірним тягарем для відповідача та призвести до неможливості ведення ним господарської діяльності, виплати заробітної плати працівникам та виконання взятих на себе зобов'язань перед іншими особами, а також податкових зобов'язань тощо, суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, за яких є можливим зменшення нарахованого позивачем штрафу за прострочення строків поставки товару, тому суд вважає за необхідне зменшити розмір заявлених позивачем штрафних санкцій.
Одночасно, суд зазначає, що задоволення в повному обсязі клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% без врахування інтересів позивача - АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», який є транспортним підприємством, що належить до об'єктів критичної інфраструктури країни, і який також веде свою господарську діяльність в умовах воєнного стану та досить часто піддається ракетним та іншим обстрілам з боку ворога, що безпосередньо негативно впливає на можливість ведення позивачем господарської діяльності, не відповідатиме загальним засадам справедливості, добросовісності й розумності та порушить розумний баланс між інтересами кредитора (позивача) та боржника (відповідача). За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, тобто до 17025,75 грн, тому суд відмовляє у стягненні з відповідача штрафу за несвоєчасну поставку товару в розмірі 17025,75 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3028,00 грн.
Як вбачається з матеріалів позову, позивачем при поданні до суду в березні 2024 року позову з вимогами майнового характеру на суму 34051,50 грн було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, тобто мінімальному розмірі, передбаченому Законом України "Про судовий збір".
Сплачений позивачем судовий збір зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною Випискою про зарахування зазначеного судового збору, наявною в матеріалах справи.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені частково на суму 17025,75 грн, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1514,00 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» (61010, м.Харків, вул. Основ'янська, буд. 55, код ЄДРПОУ 42768341) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ ВП 40081200) штраф за несвоєчасну поставку товару в розмірі 17025,75 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1514,00 грн.
3. Відмовити у стягненні штрафу за несвоєчасну поставку товару в розмірі 17025,75 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
У зв'язку з відпусткою судді повний текст рішення складено і підписано 27.05.2024.
Суддя Н.А. Новікова