27 травня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/110/23(921/170/24)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровця Я.Я.
розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" / арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про забезпечення позову (вх. №4066 від 22.05.2024)
у справі №921/110/23(921/170/24)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" вул. Старий Поділ, 14, м. Тернопіль в особі розпорядника майна (особи, на яку покладено виконання обов'язків керівника боржника) ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД", вул. Плебанівка, буд. 712/9, с. Настасів, Тернопільська область
про стягнення заборгованості в сумі 300 000,00 грн за договорами оренди та розірвання договорів оренди
в межах справи №921/110/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА"
Встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" в особі розпорядника майна (особи, на яку покладено виконання обов'язків керівника боржника) ОСОБА_1 звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №4066 від 22.05.2024), в порядку ст. ст. 136-137 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, заявник просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД" у розмірі 300 000,00 грн.
Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Тернопільської області від 22.05.2024, у зв'язку із перебуванням судді Сидорук А.М. у відпустці, відповідно до п.2.3.47 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду заяви про забезпечення позову, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №921/110/23(921/170/24) за результатами якого визначено суддю Боровця Я.Я.
В обґрунтування заяви заявник вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" в особі розпорядника майна (особи, на яку покладено виконання обов'язків керівника боржника) ОСОБА_1 звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача ТОВ "БМБУД" про стягнення заборгованості в сумі 300 000,00 грн за договорами оренди №01/10 від 01.10.2020, №01/03/21 від 01.03.2021, №01/07/21 від 01.07.2021 та №02/08/21 від 02.08.2021 та розірвання договорів оренди.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №921/110/23(921/170/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" в особі розпорядника майна (особи, на яку покладено виконання обов'язків керівника боржника) ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД" про стягнення заборгованості в сумі 300 000,00 грн та розірвання договорів оренди в межах провадження у справі №921/110/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання на 30.04.2024.
Заявник стверджує, що в ході здійснення процедури розпорядження майном ТОВ "ТІЕРРА" у справі №921/110/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" арбітражним керуючим Демчаном О.І. вживаються заходи з метою повернення у власність боржника майна, що перебуває у третіх осіб (стягнення коштів з осіб, на користь яких виводились кошти ТОВ "ТІЕРРА"), а також щодо визнання недійсними правочинів боржника, укладених у підозрілий період з метою завдання шкоди боржнику та кредиторам, шляхом подання відповідних позовів.
Водночас, як колишніми посадовими особами ТОВ "ТІЕРРА", так і особами, що є відповідачами по поданих ТОВ "ТІЕРРА" позовних заявах, вживаються систематичні дії для істотного ускладнення або унеможливлення виконання судових рішень, у випадку задоволення позовних заяв, поданих розпорядником майна в межах справи про банкрутство ТОВ "ТІЕРРА". Зокрема, Господарським судом Тернопільської області в межах справи №921/110/23(921/749/23) розглядалась позовна заява ТОВ "ТІЕРРА" до відповідача ТОВ "Молода Ідея" про стягнення заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.05.2024 у справі №921/110/23(921/749/23) задоволено позов ТОВ "ТІЕРРА", стягнуто з ТОВ "Молода Ідея" на користь ТОВ "ТІЕРРА" 106 500,00 грн заборгованості. Розпорядником майна встановлено, що після подання ТОВ "ТІЕРРА" позову, у ТОВ "Молода Ідея" змінився склад керівників та засновників, а саме керівником та засновником підприємства став ОСОБА_2 . Також, Господарським судом Тернопільської області в межах справи №921/110/23(921/750/23) розглядається позовна заява ТОВ "ТІЕРРА" до відповідача ТОВ "Дерверон" про стягнення заборгованості у розмірі 2 824 600,00 грн за договорами про надання поворотної фінансової допомоги. Аналогічно, після подання ТОВ "ТІЕРРА" позову до ТОВ "Дерверон" про стягнення заборгованості, керівник та засновник останнього також був змінений на ОСОБА_2 .
Крім того, розпорядником майна із відомостей ДРРП виявлено, що ТОВ "Дерверон" передано земельні ділянки, що перебували в оренді підприємства, в суборенду третім особам.
Як стверджує заявник, що розпорядником майна із відомостей ЄДРСР та сервісу "Стан розгляду справ" веб-порталу судової влади України встановлено, що відносно ОСОБА_2 , який став новим керівником та засновником ТОВ "Молода Ідея" та ТОВ "Дерверон" після подання ТОВ "ТІЕРРА" позовних заяв в межах справи про банкрутство, наявні відомості про значну кількість вироків у кримінальних провадженнях за корисливі злочини, зокрема у справах №607/11686/18 та №607/11160/22, що свідчить про номінальність останнього та його призначення на відповідні посади з метою ускладнення виконання судових рішень, винесених на користь ТОВ "ТІЕРРА", та уникнення реальними посадовими особами підприємств відповідальності за невиконання таких рішень.
Заявник зазначає, що у той самий період, що і на ТОВ "Молода Ідея" та ТОВ "Дерверон", ОСОБА_2 також був призначений керівником та отримав повноваження засновника Приватного підприємства "Тіерра" (код 44532774).
Також, заявник вказує, що в ході розгляду справи №921/110/23(921/750/23), ТОВ "Дерверон" в якості спростування наданих розпорядником майна аргументів щодо наявності у останнього заборгованості, надано договори відступлення права вимоги, за якими ТОВ "ТІЕРРА", нібито, відступило право вимоги до ТОВ "Дерверон" на користь ОСОБА_3
Господарським судом Тернопільської області у справі № 921/110/23(921/837/23) у судовому засіданні - 09.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, яким позов задоволено, визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 24.01.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіерра" (46008, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 14, код 42486103), фізичною особою ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дерверон" (47501, Тернопільська область, м. Бережани, пл. Ринок, буд. буд. 15, код 42121124). Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 27.01.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіерра" (46008, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 14, код 42486103), фізичною особою ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дерверон" (47501, Тернопільська область, м. Бережани, пл. Ринок, буд. буд. 15, код 42121124).
Також заявник стверджує, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником ТОВ "БМБУД" у період до середини 2018 був ОСОБА_4 . Останній же у період до початку 2024 року, тобто вже після подання вищезгаданих позовів та безпосередньо перед вчиненням дій по переведенню управління підприємством на номінального керівника та засновника, був керівником та засновником ТОВ "Дерверон", що доводить заінтересованість ТОВ "Дерверон" щодо ТОВ "БМБУД".
З огляду на процесуальну поведінку ТОВ "Дерверон" та ТОВ "Молода Ідея", а саме вчинення останніми дій по виведенню майна та переведенню управління на номінального керівника та засновника, існує ризик вчинення ТОВ "БМБУД", що є заінтересованим щодо вищезгаданих осіб, аналогічних дій для унеможливлення виконання судового рішення у справі №921/110/23(921/170/24).
Реальність загрози вчинення ТОВ "БМБУД" дій для ускладнення виконання судового рішення, а також необхідність застосування заходів забезпечення позову, доводить те, що 02.05.2024 розпорядником майна отримано відзив ТОВ "БМБУД" на позовну заяву ТОВ "ТІЕРРА" у справі №921/110/23(921/170/24), в якому відповідач зазначив, що заборгованість ТОВ "БМБУД" перед ТОВ "ТІЕРРА" за договорами оренди була погашена на підставі угод про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, а саме: - заборгованість на суму 814 990,00 грн за договором оренди №01/10 від 01.10.2020 - на підставі угоди №3 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2022; - заборгованість на суму 109 800,00 грн за договором оренди №01/07/21 від01.07.2021 - на підставі угоди №2 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2022; - заборгованість на суму 7 480,24 грн за договором оренди №02/08/21 від 02.08.2021 - на підставі угоди №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2022.
Заявник зазначає, що ним виявлено ознаки фраудаторності наданих відповідачем в якості доказів відсутності заборгованості перед ТОВ "ТІЕРРА" угод про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2022, у зв'язку із чим подано відповідну позовну заяву до Господарського суду Тернопільської області. Дані угоди про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог базуються на тому, що ТОВ "БМБУД", нібито, набуло права вимоги до ТОВ "ТІЕРРА" на підставі договорів про переведення боргу. Водночас, відсутні будь-які докази реальності вимог ТОВ "БМБУД" до ТОВ "ТІЕРРА" та існування відповідних договорів про переведення боргу, як відсутні будь-які докази існування відповідної заборгованості ТОВ "ТІЕРРА" в цілому. Зазначене доводить, що ТОВ "БМБУД" вживаються протиправні дії з метою введення в оману учасників справи та суд, що в свою чергу доводить ризик вчинення відповідачем в подальшому дій, спрямованих на ускладнення виконання судового рішення у справі.
На думку заявника, з огляду на попередню процесуальну поведінку осіб, заінтересованих щодо ТОВ "БМБУД" (зокрема, ТОВ "Дерверон"), систематичні дії посадових осіб ТОВ "ТІЕРРА" з метою фальсифікації документів підприємства, наявний очевидний ризик того, що усвідомлюючи невідворотність обов'язку по сплаті заборгованості на користь ТОВ "ТІЕРРА", відповідачем буде вжито аналогічних дій для уникнення сплати відповідної заборгованості, зокрема шляхом виведення майна та грошових коштів на користь пов'язаних із відповідачем осіб.
На переконання заявника, невжиття заходів забезпечення позову з високою вірогідністю призведе до ускладнення ефективного виконання судового рішення через недобросовісну поведінку відповідача.
Зазначені обставини дають можливість заявнику вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд встановив таке.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, поряд із вказаним вище, при зверненні до суду з позовом кредитор має процесуальне право та можливість в якості гарантії забезпечення виконання майбутнього судового рішення на його користь, просити суд в якості забезпечення позову, тобто гарантії реального виконання судового рішення та реального стягнення коштів з боржника, в тому числі за рахунок його майна, просити суд накласти арешт на визначене майно боржника, у тому числі грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, на його рухоме майно у вигляді автомобілів, мотоциклів тощо, на його нерухоме майно у вигляді земельних ділянок, будинків, квартир, гаражів.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і статті 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
У вирішенні питання про забезпечення позову має значення оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду.
Так, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обґрунтування та необхідність забезпечення позову, полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Предметом спору є стягнення заборгованості в сумі 300 000,00 грн за договорами оренди №01/10 від 01.10.2020, №01/03/21 від 01.03.2021, №01/07/21 від 01.07.2021 та №02/08/21 від 02.08.2021 та розірвання договорів оренди укладених між ТОВ "ТІЕРРА" та ТОВ "БМБУД" №01/10 від 01.10.2020, №01/03/21 від 01.03.2021, №01/07/21 від 01.07.2021 та №02/08/21 від 02.08.2021.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
24.05.2024 ТОВ "БМБУД" надіслано до суду заперечення (вх. № 4163) на заяву про забезпечення позову, в яких відповідач заперечує щодо вжиття заходів про забезпечення позову. Зокрема, зазначає, що у 2024 році ТОВ "БМБУД " укладено ряд договорів, зі змісту яких ТОВ "БМБУД" виступає стороною - "підрядником".
Також, відповідач в підтвердження заперечень долучив довідку, яка свідчить про наявність у власності ТОВ "БМБУД" майна: транспортний засіб Mersedes - Bens GL63AMG, 2013 року випуску та обладнання для ямкового ремонту доріг MADROG "MADPATCHER MPA 6/5W", загальною балансовою вартість 1 298 105,97 грн.
Як зазначає відповідач, що вказані обставини свідчать про спростування доводів позивача щодо загрози виконання судового рішення ( у разі задоволення позову), оскільки ТОВ "БМБУД" матиме змогу належно виконати таке рішення.
Зі змісту заяви не вбачається реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову: жодного документального підтвердження та інформації стосовно того, що відповідачем здійснюються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (як-от реалізація майна чи підготовка до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, тощо).
Судом встановлено, що заява заявника про забезпечення позову не містить достатніх обґрунтувань необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову.
Крім того, заява про забезпечення позову не містить відомостей, потрібних для забезпечення позову, а саме, не містить відомостей про наявність рахунків в банківських установах, що належать ТОВ "БМБУД".
Слід зазначити, що докази долучені заявником, а саме судові рішення, вироки, витяги стосуються інших юридичних осіб зокрема ТОВ "Молода Ідея" та ТОВ "Дерверон", а не ТОВ "БМБУД" .
Отже, заявником не надано доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову, який є однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.
Заходи забезпечення позову можуть бути застосовані господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. З цією метою, на особу, яка подала заяву про забезпечення позову, покладено обов'язок обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. При цьому, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись, а не тих, які, з настанням певних обставин, можуть бути порушені в майбутньому.
Захід забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги наявний зв'язок, доведено обставини щодо ймовірності істотного ускладнення чи унеможливлення ефективно захистити або поновити права або інтереси заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, без вжиття такого заходу.
Потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову та відомостей, потрібних для забезпечення позову, а тому у задоволенні такої слід відмовити.
Відхиляючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Відповідно до вимог статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136-141, 234, 235 ГПК України, суд
1. В задоволенні заяви про забезпечення позову, відмовити.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання "27" травня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу надіслати заявнику до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя Я.Я. Боровець