Рішення від 14.05.2024 по справі 916/5722/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5722/23

За позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд.1, код ЄДРПОУ - 26302595, електронна адреса: general_dks@omr.odessa.ua)

За участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунального підприємства Одеської міської ради "Узбережжя Одеси" (65058, м. Одеса, вул. Сегедська, 10А, код ЄДРПОУ 41033818, електронна адреса: poberejye@omr.gov.ua)

До відповідача: Фізичної - особи підприємця Сливка Віктора Петровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Вакаренко І.В.- в порядку самопредставництва;

Від третьої особи: Міцура Д.В. - в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Глазов О.О. - на підставі ордера серії ВН №1325782 від 22.01.2024р.

Суть спору: Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної - особи підприємця Сливка Віктора Петровича (далі - ФОП Сливка В.П.) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 329 953 грн 44 коп. та пені у розмірі 36 076 грн 80 коп.

Ухвалою суду від 02.01.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.01.2024р. Протокольною ухвалою від 30.01.2024р. відкладено підготовче засідання на 22.02.2024р. Протокольною ухвалою суду від 22.02.2024р. відкладено підготовче засідання на 05.03.2024р.

Ухвалою суду від 05.03.2024р. залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Комунальне підприємство Одеської міської ради (далі - КПОМР) «Узбережжя Одеси» та відкладено підготовче засідання на 26.03.2024р.

Протокольною ухвалою від 26.03.2024р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.04.2024р. Ухвалою суду від 16.04.2024р. відкладено судове засідання на 14.05.2024р.

Позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, поясненнях, що надійшли до суду 05.03.2024р.

Третя особа - КПОМР «Узбережжя Одеси» підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у поясненнях, що надійшли до суду 20.03.2024р.

Відповідач - ФОП Сливка В.П., проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 23.01.2024р.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи все викладене вище, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі зазначає, що 26.02.2018р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та ФОП Сливкою В.П. (Орендар) укладено Договір оренди №558, згідно якого надано в строкове платне користування об'єкт комунальної власності - окремо-визначене майно у вигляді майданчиків, загальною площею 1 393,2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса. Гідропарк «Лузанівка» (КП «Узберіжжя Одеси»), строком дії до 26.01.2021р.)

Додатковим договором від 04.09.2018р. сторонами за взаємною згодою підпункт «в» п. 4 викладено у новій редакції.

Позивач зазначає, що 22.01.2020р. між Орендодавцем та Орендарем укладено Додатковий договір про внесення змін до Договору оренди окремо визначеного майна, яким продовжено термін дії договору оренди від 26.02.2018р. за №558 до 22.01.2025р.

Також позивач зазначив, що відповідно до Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021р. №137-VIII, Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради, основними функціями та завданнями якого є реалізація місцевої політики у сфері управління комунальною власністю та відповідно до п.п. «п» п.2.4. Положення Департамент наділено правом на здійснення претензійно-позовної роботи з питань, пов'язаних з реалізацією повноважень у сфері управління об'єктами комунальної власності.

Згідно з п. 3.3. Положення Департамент комунальної власності Одеської міської ради має право набувати майнові та немайнові права, в межах компетенції укладати договори, бути позивачем та відповідачем у судах .

Отже, Департамент комунальної власності Одеської міської ради є повноправним Орендодавцем окремо-визначеного майна у вигляді майданчиків, загальною площею 1 393,2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, Гідропарк «Лузанівка» та є єдиним контролюючим органом стосовно фінансових питань зі сплат орендної плати, та виключно Департамент комунальної власності Одеської міської ради наділено правом здійснювати захист прав та інтересів територіальної громади м. Одеси в судах, що стосуються прав комунальної власності, а в даному випадку - щодо стягнення заборгованості з орендної плати, яка не надходить до місцевого бюджету м. Одеси.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Позивач зазначив, що згідно п. 2.2 та 2.4. Договору оренди, ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ФОП Сливка В.П. зобов'язаний сплачувати встановлену договором орендну плату своєчасно та у повному обсязі.

Проте, ФОП Сливка В.П. продовжує не виконувати вказані вимоги, не сплачує орендну плату і станом на 19.12.2023р. за ним існує заборгованість у розмірі 329 953 грн 44 коп., яка, на думку позивача, підлягає стягненню в судовому порядку.

Крім того, позивач посилається на ст. 1, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 зазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки позивач вважає, що відповідач прострочив сплату орендної плати, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради нарахована пеня у розмірі 36 076 грн 80 коп. за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що передбачено п. 5.2. Договору оренди.

Позивач додатково зазначає, що на виконання п. 2 рішенням Одеської міської ради від 29.06.2022р. №969-УІП «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану» та на підставі наказу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 29.07.2022р. №452 щодо ФОП Сливка В.П. здійснено коригування розміру орендної плати, встановленої Договором оренди на період дії воєнного стану та протягом 30 календарних днів після його припинення чи скасування, у встановленому чинним законодавством порядку.

За таких обставин, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу та просить суд стягнути з ФОП Сливка В.П. заборгованість з орендної плати у розмірі 329 953 грн 44 коп. та пеню у розмірі 36 076 грн 80 коп.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -КПОМР «Узбережжя Одеси», зазначає, що рішенням Одеської міської ради №1618-VIII від 29.11.2023р. «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік» встановлено пропорції розподілу орендної плати між балансоутримувачем та орендодавцем , та порядок зарахування до бюджету коштів, отриманих від оренди комунального майна територіальної громади міста Одеси.

Пунктом 27 зазначеного рішення встановлено, що у разі, коли сумарна площа нерухомого майна, яке передається в оренду, перевищує 200 кв. м, Договори оренди укладаються Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та орендні платежі розподіляються Орендарем у наступному порядку: 1) у разі, якщо балансоутримувачем є комунальні підприємства, засновником яких виступає Одеська міська рада, крім комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Одеса» та комунальних некомерційних підприємств охорони здоров'я (орендодавець - департамент комунальної власності Одеської міської ради): - 95 відсотків коштів за оренду майна, включаючи податок на додану вартість, які є джерелом доходів відповідних комунальних підприємств та використовуються на поповнення власних обігових коштів, орендар перераховує на рахунок комунального підприємства - балансоутримувача; - 5 відсотків, включаючи податок на додану вартість, перераховуються орендарем на рахунок департаменту комунальної власності Одеської міської ради, відкритий в Державній казначейській службі України у місті Києві, в порядку, визначеному пунктом 25 цього рішення.

Після проведення примусового стягнення у судовому порядку 100% суми орендної плати Департамент комунальної власності Одеської міської ради перераховує відповідні грошові кошти на рахунок Балансоутримувача (КП «Узбережжя Одеси») у пропорції 95% за оренду майна, відповідно до рішення Одеської міської ради №1618- VIII від 29.11.2023р. «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік».

На виконання рішення Одеської міської ради № 969-VIII від 29.06.2022р. «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану», на підставі відповідного наказу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 29.07.2022р. №452 відповідачу здійснено коригування розміру орендної плати на період дії воєнного стану та протягом 30 календарних днів після його припинення чи скасування.

Третя особа вважає, що оскільки у Договорі встановлено строки виконання зобов'язань ФОП Сливка В.П. з внесення орендної плати та у встановлені строки зобов'язання відповідачем не виконані, має місце порушення ФОП Сливка В.П. зобов'язань за Договором.

Таким чином, третя особа вважає, що у позивача існують усі правові підстави щодо стягнення заборгованості з орендної плати ФОП Сливка В.П.

Відповідач - ФОП Сливка В.П., проти позову заперечує та зазначає, що Указом президента України №64/2022 від 24.02.2022р. на території України було введено воєнний стан. Відповідна обставина є форс-мажорною обставиною, що є також загальновідомим фактом та засвідчується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р.

Введення воєнного стану спричинило обмеження потрапляння до Гідропарку «Лузанівка», в якому розташовано об'єкт оренди, оскільки до парку фізично не допускали військові, та у зв'язку із чим починаючи з 24.02.2022р. орендоване майно не могло бути використане ФОП Сливка В.П. через обставини, за які він не відповідає.

У зв'язку із відсутністю у ФОП Сливка В.П. та його співробітників доступу на територію Гідропарку «Лузанівка» було ініційовано адвокатський запит від 14.07.2022р. до КП «Узберіжжя Одеси» з проханням повідомити, з посиланням на накази або розпорядження уповноважених органів, про підстави обмеження доступу на територію Гідропарку «Лузанівка» (КП «Узберіжжя Одеси»).

У відповідь на зазначений адвокатський запит було отримано лист КП «Узберіжжя Одеси» №01-11/300 від 22.07.2022р., яким було повідомлено: «Відповідно до спільного наказу №9 Одеської обласної військової адміністрації та Військової частини НОМЕР_2 від 21.05.2022р. «Про заборону перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області» на час дії воєнного стану до його скасування/припинення або видачі окремого наказу заборонено перебування осіб, окрім тих, виконують військові/спеціальні завдання, на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря та території Одеської області.

Доступ до території пляжу «Лузанівка» (від трамвайної колії по вул. Миколаївська дорога, межею парку «Лузанівка», Центральної алеї до урізу моря) повністю обмежений військовими у зв'язку з використанням зазначеної території, господарських споруд на ній для розміщення Збройних сил України та оборони міста від російських загарбників.

У зв'язку з обмеженим доступом до території пляжу «Лузанівка», у суб'єктів господарювання відсутня можливість організовувати господарську (комерційну) діяльність у відповідності до наказу №9 від 21.05.2022р.».

Також, до листа КП «Узберіжжя Одеси» №01-11/300 від 22.07.2022р. було додано копію листа ІНФОРМАЦІЯ_2 збройних сил України №57 від 25.06.2022р. з роз'ясненням щодо неможливості здійснення суб'єктами господарювання комерційної діяльності на території пляжа «Лузанівка».

Таким чином, відповідач зазначає, що доступ на територію Гідропарку «Лузанівка» (КП «Узберіжжя Одеси») було припинено фактично з початку бойових дій, не тільки для відвідувачів, за рахунок яких здійснювалась господарська діяльність, але і для працівників ФОП Сливка В.П. та його самого.

За таких обставин, відповідач посилається на ч. 4 та 6 ст. 762 Цивільного кодексу України згідно якої наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідач зазначає, що 22.07.2022р. ФОП Сливка В.П. на адресу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було направлено лист з додатками щодо вирішення питання про звільнення від сплати орендної плати за Договором оренди окремо визначеного майна №558 від 26.02.2018р. на час дії на території України воєнного стану та відсутності можливості здійснювати на орендованому об'єкті господарську діяльність та відвідувати об'єкт оренди, який було отримано 25.07.2022р. Зазначений лист залишився без реагування з боку Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

03 листопада 2022р. ФОП Сливка В.П. на адресу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та КП «Узберіжжя Одеси» було направлено лист з повторним зверненням щодо звільнення від сплати орендної плати за Договором оренди окремо визначеного майна №558 від 26.02.2018р. на час дії на території України воєнного стану та відсутності можливості здійснювати на орендованому об'єкті господарську діяльність та відвідувати об'єкт оренди з моменту припинення такої можливості, з пропозицією про укладання відповідної додаткової угоди. Зазначений лист було отримано 04.11.2022р. Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та КП «Узберіжжя Одеси» .

21 листопада 2022р. на адресу відповідача надійшов лист КП «Узберіжжя Одеси» №01- 11/434 від 21.11.2022р. щодо перерахунку орендної плати за Договором.

У відповідь на зазначений лист ФОП Сливка В.П. було направлено лист від 22.11.2022р. про припинення нарахування орендної плати та інших платежів на час дії на території України воєнного стану та відсутності можливості здійснювати на орендованому об'єкті господарської діяльності з моменту припинення такої можливості.

Від Департаменту комунальної власності відповіді на лист від 03.11.2022р. не надходило.

26 листопада 2022р. Департаментом комунальної власності Одеської міської ради на адресу ФОП Сливка В.П. був направлений лист - претензія №01-13/1545 від 07.11.2022р. про сплату заборгованості з орендної плати за Договором.

У відповідь на зазначений лист ФОП Сливка В.П. 19.11.2022р. направив на адресу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відповідь з роз'ясненням положень ч. 4 та 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України та раніше направлені звернення про звільнення від сплати орендної плати, яку було 21.11.2022р. одержано Департаментом комунальної власності Одеської міської ради.

29 грудня 2022 р. Департаментом комунальної власності Одеської міської ради на адресу ФОП Сливка В.П. був направлений лист №01-13/1792 про розгляд звернення про звільнення від орендної плати, зареєстроване під №01-14/2450 від 04.11.2022р., яким фактично було відмовлено у відповідному звільненні.

При цьому, відповідач вважає, що Департаментом комунальної власності Одеської міської ради не були враховані вимоги ч. 4 та 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України.

На зазначений лист Департаменту 24.02.2023р. ФОП Сливка В.П направив на адресу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відповідь з роз'ясненням положень на вимоги ч. 4 та 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України та посиланням на раніше направлені звернення про звільнення від сплати орендної плати.

Таким чином, відповідач вважає, що позовні вимоги Департамента комунальної власності Одеської міської ради щодо стягнення заборгованості за Договором оренди є незаконним та не обґрунтованими в повному обсязі, у зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянув матеріали справи, вислухавши представників сторін судом встановлено, що

відповідно до Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021р. №137-УІІІ, Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради, основними функціями та завданнями якого є реалізація місцевої політики у сфері управління комунальною власністю.

Пунктом 2.4. Положення на Департамент покладені функції, зокрема: здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси, а також контролю за повнотою та своєчасністю внесення орендної плати за договорами оренди цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, будівель, приміщень, споруд комунальної форми власності; здійснення претензійно-позовної роботи з питань, пов'язаних з реалізацією повноважень у сфері управління об'єктами комунальної власності; здійснення інших повноважень, передбачених чинним законодавством України, актами державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері управління об'єктами комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Судом встановлено, що 26.02.2018р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та ФОП Сливкою В.П. (Орендар) укладено Договір оренди №558 окремо визначеного майна , відповідно до п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування окремо - визначене майно у вигляді майданчиків загальною площею 1 393,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Гідропарк «Лузанівка» (балансоутримувач КП «Узберіжжя Одеси»).

Згідно п.1.3 Договору термін дії Договору оренди з 26.02.2018р. по 26.01.2021р.

22 січня 2020р. між Орендодавцем та Орендарем укладено Додатковий договір про внесення змін до договору оренди окремо визначеного майна, яким продовжено термін дії Договору оренди за №558 від 26.02.2018р. до 22.01.2025р.

За приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Враховуючи те, що об'єкт оренди відповідно до наявних у справі матеріалів є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, на правовідносини, що склалися між сторонами за Договором оренди №558, розповсюджуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в редакції, чинній станом на дату укладання Договору оренди №558, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, між сторонами у справі склалися орендні відносини.

Об'єкт оренди передано Орендарю за актом приймання передачі окремо-визначеного майна у вигляді майданчиків від 26.02.2018р.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України обов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності .

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, що була чинною станом на дату укладання Договору) орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Аналогічні положення містяться у ч.4 ст.17 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції, що є чинною станом на даний час.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.2.2 Договору оренди №558 за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 18 500 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції , що друкується Минстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно п.2.4. Договору Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Судом також встановлено, що рішенням Одеської міської ради №1618-VIII від 29.11.2023р. «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік» встановлено пропорції розподілу орендної плати між балансоутримувачем та орендодавцем, та порядок зарахування до бюджету коштів, отриманих від оренди комунального майна територіальної громади міста Одеси.

Пунктом 27 зазначеного рішення встановлено, що у разі, коли сумарна площа нерухомого майна, яке передається в оренду, перевищує 200 кв. м, Договори оренди укладаються Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та орендні платежі розподіляються Орендарем у наступному порядку: 1) у разі, якщо балансоутримувачем є комунальні підприємства, засновником яких виступає Одеська міська рада, крім комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Одеса» та комунальних некомерційних підприємств охорони здоров'я (орендодавець - департамент комунальної власності Одеської міської ради): - 95 відсотків коштів за оренду майна, включаючи податок на додану вартість, які є джерелом доходів відповідних комунальних підприємств та використовуються на поповнення власних обігових коштів, орендар перераховує на рахунок комунального підприємства - балансоутримувача; - 5 відсотків, включаючи податок на додану вартість, перераховуються орендарем на рахунок департаменту комунальної власності Одеської міської ради, відкритий в Державній казначейській службі України у місті Києві, в порядку, визначеному пунктом 25 цього рішення.

Аналогічні за змістом положення також містяться у п.27 рішення Одеської міської ради № 2733-VII від 14.12.2017 р. «Про бюджет міста Одеси на 2018 рік», п. 25 рішення Одеської міської ради №3991-VІІ від 12.12.2018 р. «Про бюджет міста Одеси на 2019 рік» та п. 26 рішення Одеської міської ради №5453-VІІ від 11.12.2019 р. «Про бюджет міста Одеси на 2020 рік», рішенні Одеської міської ради від 08 грудня 2021 року №797-VІІІ «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2022 рік», рішенні Одеської міської ради Рішення Одеської міської ради №1012-VIII від 30.11.2022р. "Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2023 рік №1012-VIII від 30.11.2022р. "Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2023 рік.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Отже, відповідач, зобов'язавшись щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності, своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування орендованим приміщенням, з урахуванням ПДВ та щомісячного індексу інфляції , повинен був виконати своє зобов'язання.

За розрахунком Департаменту комунальної власності заборгованість ФОП Сливка В.П. з орендної плати за Договором оренди №558 становить 329 953 грн 44 коп.

Заперечуючи проти позову відповідач послався на ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України , відповідно до якої наймач звільняється від сплати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Слід зауважити, що у постанові від 08.07.2021р. у справі № 910/8040/20 Верховний Суд дійшов висновку про те, що у ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження .

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування норми ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, для застосування ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

У такий спосіб підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі, обставини, які можуть бути як форс-мажором, так і іншими діями чи бездіяльність орендодавця, третіх осіб, випадку тощо ) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обставини неможливості користування орендованим майном відповідач послався на лист КП «Узберіжжя Одеси» №01-11/300 від 22.07.2022р., яким було повідомлено, що відповідно до спільного наказу №9 Одеської обласної військової адміністрації та Військової частини НОМЕР_2 від 21.05.2022р. «Про заборону перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області» на час дії воєнного стану до його скасування/припинення або видачі окремого наказу заборонено перебування осіб, окрім тих, виконують військові/спеціальні завдання, на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря та території Одеської області.

Доступ до території пляжу «Лузанівка» (від трамвайної колії по вул. Миколаївська дорога, межею парку «Лузанівка», Центральної алеї до урізу моря) повністю обмежений військовими у зв'язку з використанням зазначеної території, господарських споруд на ній для розміщення Збройних сил України та оборони міста від російських загарбників.

У зв'язку з обмеженим доступом до території пляжу «Лузанівка», у суб'єктів господарювання відсутня можливість організовувати господарську (комерційну) діяльність у відповідності до наказу №9 від 21.05.2022р.».

Крім того, додатком до листа КП «Узберіжжя Одеси» №01-11/300 від 22.07.2022р. була копія листа Південного територіального управління військової служби правопорядку збройних сил України №57 від 25.06.2022р. з роз'ясненням щодо неможливості здійснення суб'єктами господарювання комерційної діяльності на території пляжа «Лузанівка».

Таким чином , доступ на територію Гідропарку «Лузанівка» (КП «Узберіжжя Одеси») було припинено фактично з початку бойових дій, не тільки для відвідувачів, а і для суб'єктів господарювання , які здійснювали на цій території свою господарську діяльність, зокрема, на орендованих об'єктах.

Враховуючи введення на території України Указом президента України №64/2022 від 24.02.2022р. воєнного стану, термін дії якого продовжено і по цей час, спільний наказ №9 Одеської обласної військової адміністрації та Військової частини НОМЕР_2 від 21.05.2022р. «Про заборону перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області» на час дії воєнного стану до його скасування/припинення або видачі окремого наказу є обов'язковим до виконання, що свідчить о про об'єктивну неможливість ФОП Сливка В.П. використовувати об'єкт оренди з незалежних від нього причин.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ФОП Сливка В.П. неодноразово звертався до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з заявами про звільнення від сплати орендної плати у зв'язку із обставинами, які унеможливлюють користування об'єктом оренди, але відповідного наказу позивачем прийнято не було.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо стягнення з ФОП Сливка В.П. заборгованості з орендної плати у розмірі 329 953 грн 44 коп., яка нарахована позивачем за період з березня 2023р. по грудень 2023р.

Вимога про стягнення пені у розмірі 36 076 грн 80 коп. у даному випадку є вторинною від вимоги про стягнення заборгованості, та у зв'язку із відмовою у задоволенні основної вимоги також не підлягає задоволенню.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини , сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Фізичної особи - підприємця Сливка Віктора Петровича про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 329 953 грн 44 коп. та пені у розмірі 36 076 грн 80 коп. - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повне рішення складено 24 травня 2024 р.

Суддя Н.В. Рога