65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________РІШЕННЯ
"27" травня 2024 р. Справа № 916/787/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши справу
за позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 38728418),
до: Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22” (65069, м. Одеса, вул. Героїв оборони Одеси, 90; код ЄДРПОУ 41829696),
про стягнення 52624,20 грн.
Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи.
Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація морського порту Чорноморськ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовної заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22” про стягнення штрафу у розмірі 52624,20 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 справу № 916/787/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2024 позовну заяву Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація морського порту Чорноморськ) (вх. № 811/24 від 28.02.2024) залишено без руху.
13 березня 2024 року до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. суду №10687/24).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 суд відкрив провадження у справі № 916/787/24. Прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз'яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України. Зобов'язав відповідача зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в порядку ст. 6 ГПК України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Ухвала про відкриття провадження у справі від була надіслана на реєстраційну адресу відповідача рекомендованим листом з повідомлення про вручення.
Проте, ухвала про відкриття провадження у справі, надіслана на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою Укрпошти щодо причини повернення (досилання) - "адресат відсутній за вказаною адресою" (т. 1, а.с. 100-101).
Суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом, також, враховано те, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Від сторін у справі жодних заяв, клопотань про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом, не надходило.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву, тощо.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких клопотань від сторін у справі, в яких останні заперечували б проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Станом на 27.05.2024 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Матеріали справи свідчать, що 28 травня 2021 року між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” (надалі - позивач або покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Крейн Енерджі” (змінено назву на ТОВ «АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22») (надалі - відповідач або постачальник) був укладений Договір поставки № 35-В-АМПУ-21 (надалі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставляти покупцю товар: за кодом ДК 021:2015:09130000-9 “Нафта і дистиляти” (бензин у талонах або картках (бланках-дозволах)), а покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до умов п. 1.2. Договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначені у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору) (далі Специфікація), яка є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно умов п. 3.1. Договору ціна цього Договору становить 2897766,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 579553,20 грн, разом ціна цього Договору становить 3477319,20 грн з ПДВ. Ціна за одиницю товару визначена у Специфікації (Додаток № 1).
Оплата за партію товару здійснюється покупцем у національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому Договорі (п. 4.1. Договору).
Розрахунки проводяться покупцем через філію, яка фактично отримала товар протягом 10 банківських днів з дати отримання філією оригіналу належним чином оформленого рахунку на оплату партії товару, за умови наявності підписаної сторонами видаткової накладної на поставку (передачу) талонів або карток (бланків-дозволів) на отримання відповідної партії товару (п. 4.2. Договору).
Відповідно до умов п. 4.3. Договору до оригіналу рахунку постачальник обов'язково додає: видаткову накладну. У кожному рахунку має міститись посилання на номер цього Договору та дату його укладання, а також номер і дату відповідної видаткової накладної.
Відповідно до умов п. 5.1. Договору поставка (передача) талонів або карток (бланків-дозволів) на отримання товару здійснюється постачальником за власний рахунок, на умовах DDP відповідно до Інкотермс 2010 за місцем поставки (передачі) талонів або карток (бланків-дозволів), викладених у Додатку № 2 до цього Договору, який є невід'ємною частиною.
Продавець, протягом строку дії Договору, зобов'язується передати покупцю товар (партію товару) у власність, кількість, асортимент якого визначається в видаткових накладних на товар (партію товару). Факт передачі товару (кожної партії товару) у власність покупця підтверджується підписанням уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної (п. 6.1. Договору).
Згідно умов п. 6.3.1. Договору постачальник зобов'язаний забезпечувати поставку (передачу) талонів або карток (бланків-дозволів) на отримання товару (партій товару) у строки та порядку, встановленими цим Договором.
Постачальник зобов'язаний надати покупцю належним чином оформлену податкову накладну/розрахунок коригування податкової накладної, складену(і) в електронній формі та зареєстровану(і) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЕРПН) в порядку та строки визначені законодавством України (п. 6.3.5. Договору).
Відповідно до умов п. 7.3. Договору у разі реєстрації постачальником податкової накладної/розрахунку коригування податкової накладної в ЄРПН у строки, що не перевищують строки, визначені податковим кодексом України, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування податкової накладної, у зв'язку з чим покупець втрачає право на нарахування податкового кредиту за відповідною сумою податку, постачальник за першою вимогою покупця протягом 7 календарних днів з дня отримання такої вимоги сплачує покупцю штраф у розмірі такого податкового кредиту.
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками, якщо такі є, у випадках передбачених чинним законодавством України, і діє до 30.06.2021 включно, а в частині здійснення розрахунків покупцем за поставлений товар та отримання товару протягом строку дії талонів - до повного виконання зобов'язань (п. 11.1. Договору).
На виконання умов Договору, на підставі замовлення та видаткової накладної № 213 від 09.06.2021 (т. 1, а.с. 27, 30) постачальник виконав поставку товару до Чорноморської філії ДП “АМПУ” та виставив рахунок на оплату № 214 від 09.06.2021 на суму 315745,20 грн (в тому числі ПДВ в сумі 52624,20 грн).
В свою чергу, покупцем замовлена партія товару була оплачена в повному обсязі на загальну суму 315745,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1886 від 23.06.2021 (т.1, а.с. 32).
Відповідно до умов п. 6.3.5. Договору відповідач був зобов'язаний надати позивачу належним чином оформлену податкову накладну/розрахунок коригування податкової накладної, складену в електронній формі та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та строки визначені законодавством України.
Відповідно до листа від 20.04.2023 № 9749/6/990012-02-05-06, ДПС України надала позивачу інформацію, що реєстрація податкової накладної відповідача було зупинена на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та запропоновано платнику надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РН для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації податкової накладної.
Проте станом на дату подання позовної заяви відповідачем не виконано зобов'язання по реєстрації податкової накладної та не надано витребуваних документів.
З урахуванням викладеного позивач зазначає, що на момент подачі позову відповідачем не зареєстровано податкову накладну, у зв'язку з чим позивач втратив право на включення до податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 52624,20 грн.
Зазначене призвело до понесення позивачем збитків у вказаному розмірі, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація морського порту Чорноморськ) підлягають задоволенню, з таких підстав.
В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що на виконання досягнутих між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” та Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22” домовленостей та на виконання умов Договору поставки, на підставі замовлення та видаткової накладної № 213 від 09.06.2021, відповідач передав позивачу товар загальною вартістю 315745,20 грн (в тому числі ПДВ в сумі 52624,20 грн), який позивачем був оплачений у повному обсязі, на підставі платіжного доручення № 1886 від 23.06.2021.
Формування у позивача податкового кредиту з податку на додану вартість було би можливим, якщо відповідач зареєстрував би податкові накладні із господарської операції.
Відповідачем складена податкова накладна від 20.07.2021 та направлена на реєстрацію.
Проте реєстрація податкової накладної відповідача була зупинена на підставі пункту 201.16 статі 201 Податкового кодексу України та запропоновано платнику надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РН для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації податкової накладної.
Таким чином, докази реєстрації ТОВ “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22” податкової накладної після виконання робіт, що передбачено п. 6.3.6 Договору, реєстрація якої мала надати позивачу право на отримання податкового кредиту на суму 52624,20 грн, в матеріалах справи відсутні.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.08.2018 по справі №917/877/17 дійшов висновку, що в результаті позбавлення права позивача включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання, свідчить про наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
У постанові від 01.03.2023 по справі №925/556/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ. Збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов'язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов'язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту. Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів / послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов'язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може. Як наслідок, такий покупець також не може вимагати від держави відшкодування збитків, спричинених невиконанням контролюючим органом обов'язку з проведення перевірки, оскільки цей обов'язок контролюючий орган має не перед покупцем і його невиконання не вважається таким, що порушує якесь конкретне право платника податків. (пункти 8.23, 8.24, 8.26).
В силу положень частин 1-3 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до умов п. 7.3. Договору у разі реєстрації постачальником податкової накладної/розрахунку коригування податкової накладної в ЄРПН у строки, що не перевищують строки, визначені податковим кодексом України, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування податкової накладної, у зв'язку з чим покупець втрачає право на нарахування податкового кредиту за відповідною сумою податку, постачальник за першою вимогою покупця протягом 7 календарних днів з дня отримання такої вимоги сплачує покупцю штраф у розмірі такого податкового кредиту.
Позивачем була направлена на реєстраційну адресу відповідача відповідна вимога про сплату штрафу по всім філіям, в яку була включена вимога щодо сплати 52624,20 грн, однак дана вимога була залишене з боку відповідача без реагування.
Станом на момент прийняття рішення у даній справі відповідачем не надано доказів стосовно адміністративного та судового оскарження рішень контролюючого органу в порядку ст. 56 ПК України, а також чи подавались додаткові пояснення та документи на вимогу контролюючого органу для реєстрації податкової накладної від 20.07.2021.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач, в порушення ст. 201 ПК України не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, а отже і скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання.
При цьому, зобов'язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає з податкового законодавства, яке відносить до податкового кредиту суми податку не лише сплачені, а і нараховані у разі здійснення операцій.
Таким чином, за висновком суду, є правомірною та такою, що підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 52624,20 грн за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, які визначені Договором та Податковим кодексом України.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Куруючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22” (65069, м. Одеса, вул. Героїв оборони Одеси, буд. 90, код ЄДРПОУ 41829696) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 38728418) суму штрафу у розмірі 52624,20 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Рішення підписано 27 травня 2024 р.
Суддя Нікітенко С.В.