ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.05.2024Справа № 910/3355/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерлайн»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 2 929 560,98 грн.,
Представники сторін:
від позивача: Штабовенко Д.В. за ордером від 15.03.2024 року серії АР № 1113952;
від відповідача: Дашинська О.В. за довіреністю від 25.12.2023 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерлайн» (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, Залізниця) грошових коштів у загальному розмірі 2 929 560,98 грн., з яких: 2 920 376,95 грн. - основний борг за укладеним між сторонами договором про надання послуг з капітального ремонту автомотриси АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586 від 20.10.2021 року № ОД/П-21-619/НЮ, 8 761,13 грн. - інфляційні втрати, 422,90 грн. - 0,1 % річних.
Ухвалою від 25.03.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/3355/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 01.05.2024 року.
26.03.2024 року через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача про участь його представника в засіданнях у справі № 910/3355/24 у режимі відеоконференції. Ухвалою від 29.03.2024 року господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні цієї заяви.
01.04.2024 року через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача про участь його представника в засіданнях у справі № 910/3355/24 у режимі відеоконференції. Ухвалою від 02.04.2024 року господарський суд міста Києва частково задовольнив означену заяву та вирішив проводити підготовче засідання, призначене у даній справі на 01.05.2024 року, за участі представника Товариства в режимі відеоконференції.
10.04.2024 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив Залізниці від 09.04.2024 року, в якому остання заперечила проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що після прибуття до місця здійснення ремонтних робіт рухомого складу за договором № ОД/П-21-619НЮ, представники відповідача виявили, що не всі вузли та агрегати демонтовані та розібрані, що, у свою чергу, не дало можливості провести дефектування всіх елементів для складання остаточного дефектного акту, про що складено акт-огляду від 23.11.2021 року. Листом від 20.12.2021 року № ПЧ-1-10/187 структурний підрозділ регіональної філії «Одеська залізниця» відповідача повідомляв про необхідність складання остаточної дефектної відомості. Зважаючи на те, що дефектний акт на капітальний ремонт автомотриси АГД-1А № 519 та причепа УП-4 № 586 так і не був складений, відповідно до умов пунктів 6.1, 6.2 Договору № ОД/П-21-619НЮ перелік послуг та ціни, визначені додатком № 1 до вказаного правочину, також не були змінені. У той же час, фактична калькуляція, складена після ремонту автомотриси АГД-1А № 519 та причепа УП-4 № 586, має відмінності від планової калькуляції, яка міститься у додатку № 1 до Договору, а з Аналізу фактичної та планової калькуляції вбачається, що позивач фактично завищив ціни на деякі роботи і запасні частини та перевищив кількість наданих послуг порівняно з плановою калькуляцією. Крім того, відповідач звернув увагу, що під час ремонту автомотриси АГД-1А № 519 та причепа УП-4 № 586 при заміні колісних пар позивачем використані цільнокатні колеса, які були в експлуатації раніше, що є порушенням пункту 2.4 Договору, а складений сторонами акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.09.2023 року № 2 підписаний лише однією уповноваженою особою замовника, що суперечить пункту 4.4 укладеного між сторонами договору та свідчить про відсутність у Залізниці обов'язку оплачувати послуги, надані за таким актом.
11.04.2024 року через систему «Електронний суд» надійшла відповідь позивача від 11.04.2024 року на відзив, в якій Товариство наголосило, що остаточна вартість ремонту визначається на підставі фактичних калькуляцій. Крім того, 26.09.2023 року між сторонами, за участі двох представників відповідача, був складений акт на видачу з капітального ремонту автомотриси АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586, у той час як після проведення випробувань та отримання уповноваженою комісією документів (паспортів) запасних частин, така комісія не встановила факту використання вживаних запасних частин. Також позивач зауважив, що фактична калькуляція підписана з боку відповідача Начальником виробничого підрозділу служби колії «Одеської дистанції колії» регіональної філії «Одеська залізниця» Залізниці Морозовським В.Т. та Заступником начальника Гранольським С.І., а акт звірки взаєморозрахунків, яким зафіксована спірна сума боргу відповідача, підписаний з боку відповідача Начальником служби колії регіональної філії Русланом Залевським та Начальником ЦБПоП регіональної філії «Одеська залізниця» Оксаною Пянковською.
15.04.2024 року через систему «Електронний суд» надійшла заява відповідача про участь його представника у підготовчому засіданні, призначеному на 01.05.2024 року, в режимі відеоконференції. Ухвалою від 25.04.2024 року господарський суд міста Києва задовольнив означену заяву Залізниці.
17.04.2024 року через систему «Електронний суд» надійшли заперечення відповідача, в яких останній навів додаткові аргументи на спростування обґрунтованості позовних вимог Товариства.
У підготовчому засіданні 01.05.2024 року господарський суд міста Києва постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/3355/24 на 30 днів.
Ухвалою від 01.05.2024 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/3355/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 22.05.2024 року.
03.05.2024 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання позивача про участь його представника у судовому засіданні, призначеному на 22.05.2024 року, в режимі відеоконференції. Ухвалою від 13.05.2024 року господарський суд міста Києва задовольнив означене клопотання Товариства.
14.05.2024 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання відповідача про участь його представника в судовому засіданні, призначеному на 22.05.2024 року, в режимі відеоконференції. Ухвалою від 17.05.2024 року господарський суд міста Києва задовольнив означене клопотання Залізниці.
У судовому засіданні 22.05.2024 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у вказаному судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.
У судовому засіданні 22.05.2024 року суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
20.10.2021 року між Товариством (виконавець) та Залізницею (замовник) було укладено договір № ОД/П-21-619/НЮ про надання послуг з капітального ремонту автомотриси АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586 (далі - Договір).
Означений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений відбитками печаток наведених контрагентів.
Відповідно до пункту 1.2 Договору виконавець зобов'язується за завданням замовника особисто надати послуги з капітального ремонту автомотриси АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586 (Виробничого підрозділу служби колії «Одеська дистанція колії), кількість, перелік послуг та їх вартість визначені у додатку № 1 до цього договору, а замовник - прийняти та оплатити виконавцю зазначені послуги у порядку та на умовах цього Договору.
Остаточну фактичну дефектну відомість на капітальний ремонт автомотриси АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586 буде складено згідно з пунктом 6.1 цього Договору.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що надання послуг проводиться протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової заявки (рознарядки) замовника, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності замовника до приймання послуг.
За умовами пункту 4.6 Договору термін надання послуг - не більше 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту підписання актів здачі в ремонт автомотриси, але не пізніше 24.12.2021 року із правом дострокового виконання.
У пункті 4.7 Договору його сторони визначили місце надання послуг, а саме: територія виконавця за адресою: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 15.
За змістом пункту 5.1 наведеного правочину вартість послуг визначається на підставі наданих виконавцем калькуляцій згідно додатку № 1 до Договору і складає 2 640 000,00 грн., крім того 20 % ПДВ - 528 000,00 грн. Загальна ціна Договору складає 3 168 000,00 грн. з ПДВ.
У залежності від виявлених несправностей, додаткових дефектів та, як наслідок, необхідності подальшої заміни, ремонту тих чи інших деталей перелік послуг може змінюватись. При цьому, перевищення запропонованої ціни на надані послуги не допускається. Остаточна вартість визначається на підставі фактичних калькуляцій (пункт 5.2 Договору).
Відповідно до пункту 5.4 Договору термін сплати за надані послуги настає на 45-й банківський день з дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по наданню послуг, які підлягають оплаті, в ЄРПН у встановлених чинним законодавством порядку та строки.
Згідно з пунктом 5.7 Договору днем отримання послуг вважається день підписання актів приймання-передачі наданих послуг. Для здійснення розрахунків крім акту приймання-передачі наданих послуг (акту видачі з ремонту, в якому зазначається сума наданих послуг) повинні бути затверджені фактичні калькуляції на надані обсяги послуг з розшифровками по статтям витрат в межах вартості послуг з ремонту.
В силу пунктів 6.5, 6.7 Договору приймання наданих послуг з ремонту здійснюється на території виконавця протягом 3 робочих днів після проведення виконавцем у присутності уповноважених представників замовника приймально-здавальних випробувань. Після закінчення випробувань комісія замовника визначає фактичні витрати виконавця на послугу з ремонту. На вимогу замовника виконавець зобов'язаний надати комісії замовника всі необхідні документи, у тому числі документи, які підтверджують вартість та походження запасних частин, обладнання чи матеріалів, що застосовуються при проведенні ремонту.
Відповідно до пункту 6.10 Договору після закінчення приймально-здавальних випробувань складається акт приймання-передачі наданих послуг в двох примірниках і оформляється технічна документація.
Після підписання акту приймання-передачі наданих послуг виконавець зобов'язується протягом 10 робочих днів передати відремонтований рухомий склад замовнику (пункт 6.11 Договору).
Згідно з пунктом 6.13 Договору дати підписання актів здавання в ремонт та приймання-передачі наданих послуг є підставою для обрахування термінів фактичного знаходження в ремонті.
В силу пункту 10.1 Договору останній набирає чинності з моменту його укладення, тобто з дня його підписання сторонами, і діє до 24.12.2021 року, в частині надання послуг - до 24.12.2021 року, а в частині розрахунків - до повного виконання.
Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, якщо такі мали місце під час дії цього Договору (пункт 10.2 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що сторони також підписали додаток № 1 до Договору «Планова калькуляція капітального ремонту автомотриси АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586», в якій, зокрема, визначили статті витрат: роботи (сума 226 100,00 грн.), разом вартість ремонту - 3 168 000,00 грн.
Судом встановлено, що 12.11.2021 року сторони підписали акт приймання-передачі в ремонт, за яким замовник передав виконавцю для проведення капітального ремонту автомотрису АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586 у кількості 1 шт.
26.09.2023 року Товариство та Залізниця підписали акт на видачу з капітального ремонту автомотриси АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586 разом із документацією, яка заповнена встановленим порядком.
Крім того, 26.09.2023 року сторони підписали та затвердили акт № 2 здачі-приймання робіт (надання послуг) з капітального ремонту автомотриси АГД-1А № 519 з причепом УП-4 № 586 на загальну суму 2 920 376,95 грн., у тому числі ПДВ - 486 729,49 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що 26.09.2023 року Товариство подало для реєстрації відповідну податкову накладну № 12 на загальну суму 2 920 376,95 грн.
17.11.2023 року Головне управління ДПС у Запорізькій області прийняло рішення про реєстрацію податкової накладної від 26.09.2023 року № 12 у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Слід зазначити, що позивач та відповідач підписали акт звірки взаєморозрахунків за Договором, відповідно до якого заборгованість Залізниці перед позивачем за Договором станом на 01.01.2024 року склала 2 920 376,95 грн.
Листом від 14.11.2023 року № 1411/1 Товариство повідомило відповідача про реєстрацію податкової накладної від 26.09.2023 року № 12 та просило Залізницю здійснити оплату наданих послуг.
Однак, всупереч умовам Договору Залізниця належним чином взяті на себе за цією угодою зобов'язання не виконала, надані позивачем послуги у добровільному порядку не сплатила, у зв'язку із чим Товариство звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 929 560,98 грн., з яких: 2 920 376,95 грн. - основний борг за Договором, 8 761,13 грн. - інфляційні втрати, 422,90 грн. - 0,1 % річних.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Заперечуючи проти пред'явлених Товариством вимог, відповідач вказував на те, що фактична калькуляція, складена після ремонту автомотриси АГД-1А № 519 та причепа УП-4 № 586, має відмінності від планової калькуляції, яка міститься у додатку № 1 до Договору, а з Аналізу фактичної та планової калькуляції вбачається, що позивач фактично завищив ціни на деякі роботи і запасні частини та перевищив кількість наданих послуг порівняно з плановою калькуляцією.
Крім того, відповідач звернув увагу, що під час ремонту автомотриси АГД-1А № 519 та причепа УП-4 № 586 при заміні колісних пар позивачем використані цільнокатні колеса, які були в експлуатації раніше, що є порушенням пункту 2.4 Договору, а складений сторонами акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.09.2023 року № 2 підписаний лише однією уповноваженою особою замовника, що суперечить пункту 4.4 Договору та свідчить про відсутність у відповідача обов'язку оплачувати послуги, надані за таким актом.
Проте такі заперечення визнаються судом необґрунтованими з огляду на наступне.
Так, згідно з пунктами 5.1 Договору вартість послуг визначається на підставі наданих виконавцем калькуляцій згідно з додатком № 1 до Договору і складає 2 640 000,00 грн., крім того 20 % ПДВ - 528 000,00 грн. Загальна ціна Договору складає 3 168 000,00 грн. з ПДВ. У залежності від виявлених несправностей, додаткових дефектів та, як наслідок, необхідності подальшої заміни, ремонту тих чи інших деталей, перелік послуг може змінюватись. При цьому, перевищення запропонованої ціни на надані послуги не допускається. Остаточна вартість визначається на підставі фактичних калькуляцій.
Як вбачається з матеріалів справи, остаточна вартість послуг з ремонту за Договором, розрахована на підставі підписаної сторонами фактичної калькуляції (2 920 376,95 грн.), не перевищує запропонованої у плановій калькуляції ціни (3 168 000,00 грн.).
При цьому, вартість кожної окремо взятої роботи та послуги, перелік яких зазначений у першому розділі фактичної калькуляції, не перевищує відповідних цін, погоджених сторонами у плановій калькуляції, що у повній мірі відповідає положенням пункту 5.2 Договору.
Судом враховано, що у пункті 5.2 Договору позивач та Залізниця погодили, що остаточна вартість визначається саме у фактичній калькуляції.
З урахуванням наведеного, суд не бере до уваги посилання Залізниці на завищення позивачем вартості послуг за Договором.
Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 6.5 Договору приймання наданих послуг з ремонту здійснюється на території виконавця протягом трьох робочих днів після проведення виконавцем у присутності уповноважених представників замовника приймально-здавальних випробувань.
За змістом пункту 6.10 Договору після закінчення приймально-здавальних випробувань складається акт приймання-передачі наданих послуг в двох примірниках і оформляється технічна документація. Виконавець повинен надати замовнику правильно оформлену технічну документацію.
Таким чином, технічна документація складається й передається після закінчення приймально-здавальних випробувань.
З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2023 року позивач передав, а відповідач - прийняв документацію, зокрема паспорти на колісні пари № № 00054, 00125, 00061, 00126.
Відповідно до долучених відповідачем до матеріалів справи копій паспортів на колісні пари з заводськими номерами 00126, 00061,00054, 00125, 11.07.2023 року інспектором центру технічного аудиту Залізниці Янковським В.Л. було проведено повне обстеження колісних пар № № 00126, 00061, а 14.02.2022 року старшим інспектором-приймальником Центру технічного аудиту Залізниці А.В. Жінчиним було проведено повне обстеження колісних пар № № 00054, 00125.
Будь-які відомості щодо перебування відповідних колісних пар у попередній експлуатації вказаними інспекторами центру технічного аудиту відповідача до технічних паспортів не вносились.
При цьому, у технічних паспортах на колісні пари із заводськими номерами 00126, 00061, 00054, 00125 зазначено, що при заміні колісних пар під колійною машиною, різниця в діаметрах коліс по колу кочення у підкочуваних колісних парах не повинна перевищувати 1,00 мм.
Відповідно до пункту 7.5 технічних даних, внесених до паспортів на колісні пари № № 00054, 00125, 00061, 00126, діаметр правого колеса по колу кочення становить 684,5 мм, лівого - 684,5 мм., тобто аналогічних тим, що встановлені після ремонту (таблиця 1 «Технічні дані при ремонті» до технічного паспорту).
Також слід зауважити про відсутність посилань на перебування відповідних колісних пар у попередній експлуатації, а також відхилення їх діаметрів від встановлених технічними паспортами характеристик у висновках акту на видачу з капітального ремонту автомотриси АГД-1А № 519 та причепа УП-4 № 586 від 26.09.2023, що складені представниками замовника та виконавця.
За таких обставин, посилання відповідача на недотримання Товариством пункту 2.4 Договору не підтверджуються долученими сторонами до матеріалів справи доказами.
Щодо наведених у відзиві тверджень відповідача стосовно підписання акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.09.2023 року № 2 лише однією уповноваженою особою - начальником виробничого підрозділу служби колії «Одеської дистанції колії» регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Морозовським В.Т. всупереч пункту 4.4 Договору, суд зазначає таке.
У пункті 4.4 Договору його сторони погодили, що від імені замовника акт здачі-приймання наданих послуг, а також всі інші акти, що передбачені умовами цього Договору, підписуються щонайменше двома уповноваженими працівниками підрозділів філії, які отримують послуги (начальник виробничого підрозділу, та (або) заступник начальника виробничого підрозділу, та (або) головний інженер виробничого підрозділу).
Замовник не несе відповідальності та обов'язку оплати за надані послуги за рознарядкою, що підписана іншими особами, ніж тими, які визначені у пункті 4.3 цього Договору, та Актами, що підписані в порушення «Правилу двох підписів» (пункт 4.5 Договору).
Разом із тим, суд зауважує, що за загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), необхідно надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 року в справі № 914/2355/21.
Суд зауважує, що добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року в справі № 145/2047/16 зазначено, що в праві України доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.
Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.
Конституційний Суд України у Рішенні від 28.04.2021 року № 2-р(ІІ)/2021 вказав, зокрема, таке: «словосполуку» а також зловживання правом в інших формах», слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв'язку з нормами Кодексу, насамперед із тими, що містяться в його статтях 3, 12, 13. Унаслідок цього, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії можуть бути в подальшому кваліфіковано як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій» (абзац другий підпункту 3.6 пункту 3 мотивувальної частини); частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, тому що ця мета є правомірною (легітимною) (абзац третій підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Крім того, на думку Конституційного Суду України, тлумачення та застосування судами джерел цивільного права у будь-якому разі має ґрунтуватися на таких засадах цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність і розумність (абзац третій підпункту 3.5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2021).
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року в справі № 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застосований у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 року в справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175 цс 20).
Так, з матеріалів справи вбачається, що акт здачі-прийняття робіт від 26.09.2023 року надавався відповідачу на підписання, що підтверджується наявністю у ньому підпису уповноваженої особи відповідача - начальника виробничого підрозділу служби колії «Одеської дистанції колії» регіональної колії «Одеська залізниця» Залізниці Морозовського В.Т., що підтверджено самим відповідачем у відзиві на позовну заяву від 09.04.2024 року.
Водночас у відповідному акті здачі-прийняття робіт відсутні обґрунтовані заперечення уповноважених представників Залізниці від підписання такого акту, не міститься вказівок на порушення позивачем взятих на себе за Договором зобов'язань. Слід зауважити, що у матеріалах справи відсутні листи, повідомлення, претензії про відмову від прийняття наданих Товариством послуг, відмову від підписання акта приймання-передачі наданих послуг.
За таких обставин, оскільки позивач надав відповідачу на підписання акт здачі приймання робіт (надання послуг) та добросовісно розраховував на дотримання відповідачем пункту 4.4 Договору щодо підписання такого акту передбаченими у вказаному пункті уповноваженими особами Залізниці або надання обґрунтованої відмови від підписання, то суд не бере до уваги посилання Залізниці на те, що неналежне оформлення актів звільняє останню від обов'язку оплатити вартість фактично наданих позивачем послуг.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Законом України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019 року), зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши у господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року в справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 року в справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як було зазначено вище, згідно з пунктом 5.4 Договору термін сплати за надані послуги настає на 45 банківський день з дати реєстрації податкових накладених/розрахунків коригування з операцій по наданню послуг, які підлягають оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених чинним законодавством порядку та строки.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2023 року Головне управління ДПС у Запорізькій області прийняло рішення про реєстрацію відповідної податкової накладної від 26.09.2023 року № 12 у Єдиному реєстрі податкових накладних.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що 19.01.2024 року в Залізниці виник обов'язок з оплати наданих позивачем послуг, проте у вказаний строк остання своє зобов'язання не виконала.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що Товариство виконало свої зобов'язання по Договору в повному обсязі - надало відповідачу послуги з ремонту автомотриси АГД-1А № 519 та причепа УП-4 № 586, що підтверджується відповідним актом від 26.09.2023 року на видачу з капітального ремонту означеного транспортного засобу, підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків та технічними паспортами на колісні пари із заводськими номерами 00126, 00061, 00054, 00125, у які інспекторами Залізниці внесені відомості щодо проведеного ремонту.
Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка на момент вирішення даного спору складає 2 920 376,95 грн., підтверджена доказами, наявними у матеріалах справи, які є більш вірогідними від доказів, наданих Залізницею, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем та не навів обґрунтованих заперечень проти стягнення цієї суми, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до Залізниці про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Враховуючи несвоєчасне виконання Залізницею зобов'язань зі своєчасної оплати наданих їй за Договором послуг, Товариство просило суд стягнути з відповідача 422,90 грн. 0,1 % річних, нарахованих на суму основаного боргу в розмірі 2 920 376,95 грн. у період з 20.01.2024 року по 12.03.2024 року, а також 8 761,13 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означену суму основного боргу протягом лютого 2024 року.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
За змістом пункту 8.7 Договору відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України сторони домовились, що розмір відповідальності замовника за прострочення грошового зобов'язання за цим Договором становить 0,1 % річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цим Договором.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 0,1 % річних у розмірі 422,90 грн. та інфляційних втрат в сумі 8 761,13 грн., суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства та положенням Договору, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача означених компенсаційних виплат також підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної оплати наданих йому за Договором послуг чи нарахованих компенсаційних виплат.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов'язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Що стосується понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві Товариство вказувало про наявність у останнього наміру подати докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на оплату професійної правничої допомоги у цій справі протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання у справі для вирішення питання про судові витрати Товариства на оплату професійної правничої допомоги.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 221, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, Одеська область, місто Одеса, вулиця Пантелеймонівська, будинок 19; код ЄДРПОУ ВП 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерлайн» (69002, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Святого Миколая, будинок 71; код ЄДРПОУ 36465159) 2 920 376 (два мільйони дев'ятсот двадцять тисяч триста сімдесят шість) грн. 95 коп. основного боргу, 8 761 (вісім тисяч сімсот шістдесят одну) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 422 (чотириста двадцять дві) грн. 90 коп. 0,1 % річних, а також 43 943 (сорок три тисячі дев'ятсот сорок три) грн. 41 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Призначити судове засідання для вирішення питання про витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерлайн» на професійну правничу допомогу на 05.06.2024 року об 11:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, корпус Б, зал № 18.
5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерлайн» протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду надати докази понесення ним заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.
6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 27.05.2024 року.
Суддя В.С. Ломака