ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.05.2024Справа № 910/9625/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (вул. Колективна 10, м. Полтава, Полтавська область, 36023)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (вул. Саксаганського 96, м. Київ, 01032)
про стягнення 7 016,97 грн.
Представники сторін: не викликались.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" про стягнення 7 016,97 грн. страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на той факт, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну страхувальника ПАТ "СК "Саламандра" завдано матеріальної шкоди, яка відшкодована останнім в якості страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) "КАСКО" № 1412.0010479 від 10.11.2020 року, в зв'язку чим на підставі статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до ПАТ "СК "Саламандра" перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність водія транспортного засобу MAN, державний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан", позивач просить стягнути з останнього страхове відшкодування в сумі 7 016,97 грн. в порядку суброгації, право вимоги якого позивачем набуто на підставі укладеного з ПАТ "СК "Саламандра" Договору про надання послуг факторингу № 02.01.2020-СК від 02.01.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9625/23 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/9625/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Крім того, вказаною ухвалою суду також витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію по Полісу АР №938538, а також зобов'язано позивача надати суду належним чином засвідчені копії рахунку - фактури № СФ-0000134 від 27.09.2021 року (розширений), акту виконаних робіт № 00000000118 від 18.12.2021 року.
Так, на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 року у справі № 910/9625/23 через відділ діловодства суду 03.07.2023 року від Моторного (транспортного) страхового бюро надійшла інформація № 9-03/21406 від 03.07.2023 року щодо Полісу АР №938538, яка судом долучена до матеріалів справи.
Разом з цим, від позивача через відділ діловодства суду 12.07.2023 року надійшов лист №07296/1 від 07.07.2023 року з доданими до нього витребуваними ухвалою суду документами, а саме рахунком-фактурою та акту виконаних робіт. Дані документи залучено судом до матеріалів справи.
В свою чергу, від відповідача 10.07.2023 року через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву № 1293/1 від 06.07.2023 року, з доказами його надсилання іншій стороні, в якому останній заперечує щодо наявності у нього обов'язку з виплати страхового відшкодування в сумі 7 061,97 грн. у зв'язку з тим, що позивачем визначення розміру матеріального збитку, завданого пошкодженому транспортному засобу, було проведено на підставі даних документів з СТО, на якому проводився відновлювальний ремонт автомобіля, без урахування коефіцієнту фізичного зносу, у зв'язку з чим відповідачем проведено власний розрахунок матеріального збитку, завданого автомобілю Honda CR-V, державний номер НОМЕР_2 , на підставі Консультації №85-D/10/91 про визначення вартості майнового збитку та який складає 65 470,71 грн. Відтак, відповідач зазначає, що на підставі наведеного розрахунку ним і було сплачено страхове відшкодування у сумі 62 870,71 грн. за вирахуванням франшизи 2 600,00 грн. Відзив судом долучено до матеріалів справи.
В свою чергу, від позивача 15.07.2023 року через систему "Електронний суд" надійшла заява (відповідь на відзив) б/н від 15.07.2023 року, за змістом якої позивач вказує, що у рахунку, на підставі якого здійснено виплату страхового відшкодування, вказані ціни на запчастини з урахуванням зносу транспортного засобу, адже в рахунку №СФ-0000134 (скороченому) зазначено, що ремонт здійснювався згідно калькуляції №0036107.09, вартість ремонту автомобіля Honda CR-V державний номер НОМЕР_2 згідно з рахунком №СФ-0000134 склала 69 287,68 грн. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.
Також 24.07.2023 року через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення №1239/1 від 19.07.2023 року, з доказами їх надсилання іншій стороні, відповідно до яких відповідач зазначає, що згідно наданих позивачем актів виконаних робіт та після застосування коефіцієнту фізичного зносу 0,5852 вартість ремонту автомобіля Honda CR-V державний номер НОМЕР_2 становить 48 119,69 грн. При цьому відповідач заперечує доводи позивача про те, що ремонт здійснювався згідно ремонтної калькуляції №0036107.09, а вартість запчастин у рахунку №СФ-0000134 визначена з урахуванням зносу.
Відповідачем також заявлено заперечення щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., оскільки на переконання відповідача, справедливий та співрозмірний розмір витрат на правову допомогу у даній справі не може перевищувати 500,00 грн. Заперечення судом долучені до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно визначення статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 10.11.2020 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра» (страховик за договором) та гр. ОСОБА_1 (страхувальник за договором) укладено Договір КАСКО №1412.0010479 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням Авто - Honda CR-V державний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску (далі - застрахований транспортний засіб), страхова сума - 362 053,00 грн., безумовна франшиза за випадками пошкодження авто - 0%, ліміт на евакуацію Авто - 3 000,00 грн.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Строк дії Договору страхування для застрахованого транспортного засобу - з 10.11.2020 року по 09.11.2021 року (Розділ №1 Договору страхування).
Судом встановлено, що укладений Договір КАСКО №1412.0010479 добровільного страхування наземного транспорту від 10.11.2020 року за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".
Як передбачено статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в статті 354 Господарського кодексу України та статті 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень статті 981 Цивільного кодексу України та частині 2 статті 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
За визначенням статті 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з умовами Розділу №1 Договору страхування до страхових випадків відноситься, зокрема, пошкодження Авто - внаслідок ДТП, падіння або потрапляння в Авто будь-яких предметів, нападу тварин, протиправних дій третіх осіб, пожежі, удару блискавки, вибуху в Авто, дії стихійних явищ, незаконне заволодіння транспортним засобом.
Судом встановлено за матеріалами справи, зокрема, згідно відповіді від НПУ №3021265264392199 та постанови Київського районного суду міста Полтави від 05.10.2021 року у справі №552/5234/21 (провадження № 3/552/1754/21), що 21.09.2021 року о 18 год. 55 хв. в м. Полтава, по вул. Великотирнівська 35/2, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом MANTEL 8.180, державний номер НОМЕР_1 , від вул. Половка в бік пров. Латишева не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем Honda CR-V державний номер НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_1 , якого внаслідок зіткнення відкинуло та транспортний засіб Audi А 4, державний номер НОМЕР_3 , під керуванням гр. ОСОБА_3 , якого в свою чергу відкинуло на транспортний засіб Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_4 , під керуванням гр. ОСОБА_4 , які рухалися в попутному напрямку. Внаслідок наїзду автомобілі отримали матеріальні збитки.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.12,1.13,1 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП. Вина ОСОБА_2 підтверджується матеріалами адміністративної справи: даними адмінпротоколу ААБ № 020129 від 21.09.2021 року, схемою місця ДТП від 21.09.2021 року, письмовими поясненнями.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 статті 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
За умовами пункту 4.3 Договору страхування розмір страхового відшкодування визначається страховиком за випадками пошкодження Авто - виходячи з вартості відновлювальних робіт, із застосуванням інших умов цього Договору.
Пунктом 3.2 Договору страхування передбачено, що документами для визначення розміру страхового відшкодування є: калькуляція, рахунок-фактура СТО, квитанція про оплату, інші платіжні документи, акт виконаних робіт СТО, експертний висновок, довідка експерта, звіт оцінювача, інформація щодо вартості залишків Авто, документи компетентних органів, інші документи (за рішенням страховика можуть бути один або кілька документів).
Згідно частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічні приписи містяться в частинах 1, 2 статті 990 Цивільного кодексу України, згідно яких страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
За умовами пункту 3.4 Договору страхування документами про виплату страхового відшкодування є: Заява про виплату страхового відшкодування із зазначенням платіжних реквізитів; Страховий акт, що складається Страховиком.
Так, страхувальник - гр. ОСОБА_1 звернувся до страховика - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» із заявою від 10.11.2020 року про подію, яка має ознаки страхового випадку за договором, копія якої наявна в матеріалах справи.
Відповідно до умов пункту 4.1 Договору страхування строк прийняття страховиком рішення за випадком пошкодження Авто - 5 днів з дати збору необхідного пакету документів відповідно до Розділу 3 Договору.
Згідно з пунктом 4.4 Договору страхування рішення про виплату страхового відшкодування оформлюється страховим актам, а виплата здійснюється у строк 5 днів з дати складення страхового акту.
Пунктом 4.6 Договору страхування передбачено, що страхове відшкодування виплачується на станцію технічного обслуговування (СТО), що здійснюватиме ремонт Авто, а відповідно до пункту 4.6.1 Договору страхування за згодою сторін Договору страхове відшкодування може бути виплачене безпосередньо Клієнту (Вигодонабувачу) з врахуванням пункту 6.6. Договору.
Як встановлено судом за матеріалами справи, згідно з рахунком СТО - ФОП Трощак Бориса Миколайовича від 27.09.2021 року №СФ-0000134 на суму 69 187,68 грн. та від 19.11.2021 року №СФ-0000097 на суму 2 100,00 грн. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Honda CR-V державний номер НОМЕР_2 визначена у розмірі 71 287,68 грн.
Окрім цього, згідно з ремонтною калькуляцією з системи AUDATEX №0036107.09 від 29.09.2021 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Honda CR-V державний номер НОМЕР_2 визначена у розмірі 144 786,92 грн. (без урахування коефіцієнту фізичного зносу) та у розмірі 72 829,14 грн. (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 58,52%).
У зв'язку зі зверненням страхувальника до ПАТ "СК "Саламандра" з заявою про настання події, яка має ознаки страхового випадку від 10.11.2020 року, копія якої наявна в матеріалах справи, останнім згідно умов Договору страхування було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідний страховий акт №0036107.09.21/1 від 13.10.2021 року на суму 70 387,68 грн. та страховий акт №0036107.09.21/1 (доплата) від 06.12.2021 року на суму 2 100,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.
При цьому, згідно страхового акту №0036107.09.21/1 від 10.11.2020 року на суму 70 387,68 грн. вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого застрахованому ПрАТ "СК "Саламандра" транспортному засобу Honda CR-V державний номер НОМЕР_2 склала 69 187,68 грн. та визначена на підставі рахунку СТО №СФ-0000134 від 27.09.2021 року на суму 69 187,68 грн., безумовна франшиза - 0,00 грн. Сума страхового відшкодування становить 70 387,68 грн. та складається з вартості відновлювального ремонту у сумі 69 187,68 грн. та суми відшкодування за послуги евакуатора у розмірі 1 200,00 грн.
Відповідно до страхового акту №0036107.09.21/1 (доплата) від 06.12.2021 року на суму 2 100,00 грн. вартість матеріального збитку, завданого застрахованому ПАТ "СК "Саламандра" транспортному засобу Honda CR-V державний номер НОМЕР_5 , склала 2 100,00 грн. та визначена на підставі рахунку СТО №СФ-0000097 від 19.11.2021 року на суму 2 100,00 грн., безумовна франшиза - 0,00 грн., сума страхового відшкодування - 2 100,00 грн.
В подальшому ПАТ "СК "Саламандра" сума страхового відшкодування в розмірі 70 387,68 грн. у відповідності до страхового акту №0036107.09.21/1 від 13.10.2021 року та умов Договору страхування була виплачена у сумі 69 187,68 грн. платіжним дорученням №4943 від 19.10.2021 року безпосередньому виконавцю відновлювального ремонту автомобіля Honda CR-V державний номер НОМЕР_5 - СТО ФОП Трощак Борис Миколайович, а також у сумі 1 200,00 грн. платіжним дорученням № 4942 від 19.10.2021 року безпосередньо страхувальнику гр. ОСОБА_1 .
Також, ПАТ "СК "Саламандра" сума страхового відшкодування в розмірі 2 100,00 грн. у відповідності до страхового акту №0036107.09.21/1 (доплата) від 06.12.2021 року та умов Договору страхування була виплачена платіжним дорученням №6192 від 10.12.2021 року безпосередньо страхувальнику гр. ОСОБА_1 .
В свою чергу, заперечень щодо факту та розміру здійсненої ПАТ "СК "Саламандра" виплати страхового відшкодування за Договором страхування, а також перебування отриманих автомобілем Honda CR-V державний номер НОМЕР_5 пошкоджень у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 21.09.2021 року, відповідачем суду не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра» умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в розмірі 72 487,68 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику шляхом перерахування вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Honda CR-V державний номер НОМЕР_5 у сумі 69 187,68 грн. на розрахунковий рахунок ФОП Трощак Б.М. як СТО, що здійснював відновлювальний ремонт транспортного засобу, а також у сумі 3 300,00 грн. - безпосередньо страхувальнику ОСОБА_1 .
Як зазначалось судом вище, дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 21.09.2021 року за участю застрахованого ПАТ "СК "Саламандра" транспортного засобу Honda CR-V державний номер НОМЕР_5 , визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування, та майнова шкода, завдана страхувальникові ПАТ "СК "Саламандра, була відшкодована останнім відповідно до умов Договору страхування, при цьому постановою Київського районного суду міста Полтави від 05.10.2021 року у справі №552/5234/21 (провадження № 3/552/1754/21) винним у вказаному ДТП, зокрема, у порушенні п.12,1.13,1 ПДР та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, визнано гр-на ОСОБА_2 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.06.2018 року у справі № 910/7449/17, в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору страхування, ПАТ "Страхова компанія "Саламандра" в силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" набуло права вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
У відповідності до статті 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно п. 9 частини 1 статті 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно зі статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 6 вищевказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Судом за матеріалами справи встановлено, що станом на дату вчинення ДТП 21.09.2021 року цивільно-правова відповідальність осіб за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу марки MAN державний номер НОМЕР_1 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» відповідно до договору (полісу) АР №938538 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс), з наступними умовами: франшиза - 2 600,00 грн.; ліміт страхової суми за шкоду майну - 130 000,00 грн. Поліс станом на момент скоєння ДТП 21.09.2021 року був чинний.
З огляду на вищевикладене, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.
В свою чергу правовідносини, що виникли між ПАТ "СК "Саламандра" і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц.
Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина 1 статті 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Наразі, вина особи, яка керувала під час скоєння ДТП транспортним засобом марки MAN державний номер НОМЕР_1 , встановлена на підставі постанови Київського районного суду міста Полтави від 05.10.2021 року у справі №552/5234/21.
Отже, враховуючи норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра», виплативши страхове відшкодування потерпілому за Договором страхування, отримав від останнього права кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», яке застрахувало цивільно-правову відповідальність водія автомобіля MAN державний номер НОМЕР_1 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, та, відповідно, в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту, встановленого Полісом.
При цьому, з урахуванням наявності полісу АР №938538 відповідача, договірних зобов'язань між власником транспортного засобу MAN державний номер НОМЕР_1 та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», до якого правомірно заявлено позов.
Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини 36.6. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
В силу статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Таким чином, оскільки згідно із даними Договору та Полісу страхування франшиза становить 0,00 грн. та 2 600,00 грн. відповідно, отже розмір страхового відшкодування, яке підлягає до сплати відповідачем, враховуючи розмір завданого застрахованому ПАТ "СК "Саламандра" транспортному засобу Honda CR-V державний номер ВІ5148В, матеріального збитку та розмір права вимоги, яке перейшло до ПАТ "СК "Саламандра" в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, підлягає зменшенню на суму франшизи у розмірі 2 600,00 грн.
Водночас, судом встановлено за матеріалами справи, що 02.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (фактор за договором, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством "СК "Саламандра" (клієнт за договором) укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК (із додатковими угодами), за яким клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що перейшли до клієнта як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договорами страхування (пункт 1.1 договору факторингу). За цим договором фактор займає місце клієнта (як кредитора) по усіх переданих регресних вимогах клієнта, у тому числі права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (пункт 1.2 договору факторингу). Права за регресними вимогами переходять від клієнта до фактора з моменту підписання акта прийому-передачі документів по відповідній регресній вимозі (пункт 1.3 договору факторингу).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 6.1 договору факторингу).
Вказаний договір факторингу підписаний представником ТОВ "Маркс.Капітал" та ПАТ "СК "Саламандра" особисто та скріплений печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договору факторингу, який підпадає під правове регулювання норм глави 73 Цивільного кодексу України.
Приписами частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини 1 статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов'язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статей 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
До основних ознак договору факторингу слід віднести, зокрема, предмет договору, яким є відступлення права грошової вимоги, у зв'язку з чим відбувається заміна кредитора у зобов'язанні. Метою такого відступлення є отримання фінансування від фактора (банка чи іншої фінансової установи), що, в свою чергу, зумовлює віднесення факторингу до фінансових операцій. Віднесення факторингу до фінансових послуг обумовило ще одну відмінну ознаку такого договору, а саме специфіку його сторін, зокрема фактором може бути банк чи інша фінансова установа, а клієнтом юридична особа чи фізична особа-підприємець. Окрім цього, фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів (факторинг) відбувається за плату (окрім випадків, коли факторинг має забезпечувальний характер), розмір якої визначається договором, це може бути як сплата відсотків, так і фіксованої ставки за таку фінансову послугу. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
Отже, договір факторингу поєднує в собі ознаки різних договорів: цесії (відступлення права вимоги), кредитування, страхування, застави, поруки, і є окремим видом правочину, який регулюється спеціальними нормами законодавства, а саме Главою 73 ЦК України "Факторинг", Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" тощо.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 року № 206/4841/20, договір факторингу є змішаним договором, який обов'язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.
Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору факторингу для реалізації фактором придбаних ним прав клієнт зобов'язується передати фактору оригінали документів, що посвідчують виникнення у клієнта відповідного права регресної вимоги. Одночасно з передачею оригіналів документів, що посвідчують виникнення у клієнта відповідних прав регрес них вимог, сторони підписують акт приймання-передачі.
Згідно з пунктом 4.1 договору факторингу за передані права регресних вимог до боржників фактор сплачує клієнту грошові кошти у сумі, визначеній Переліками переданих регресних вимог, укладених на виконання цього договору та у строк, вказаний у відповідному Переліку переданих регресних вимог. Суми сплачуються без ПДВ.
Відповідно до пункту 42 Переліку переданих регресних вимог № 04-21 (за період з 01.10.2021 року по 31.12.2021 року) та 174 Переліку переданих регресних вимог № 01-22 (за період з 01.01.2022 року по 31.03.2022 року), який є невід'ємною частиною Договору факторингу №02.01.2020-СК від 02.01.2020 року право вимоги до ТДВ "СК "Гардіан" перейшло до фактора - ТОВ «Маркс.Капітал».
Як зазначено у Переліку переданих регресних вимог № 04-21 (за період з 01.10.2021 року по 31.12.2021 року), за регресні вимоги фактор сплачує клієнту - ПрАТ «СК «Саламандра» 2 415 595,53 грн., включно до 30.06.2022 року.
На виконання умови пункту 4.1 договору факторингу ТОВ «Маркс.Капітал» сплатило кошти на користь ПАТ «СК «Саламандра», що підтверджується платіжними дорученнями від 13.10.2021 №541, від 20.10.2021 №549, від 21.10.2021 №550, від 21.10.2021 №551, від 29.10.2021 №587, від 12.11.2021 №655, від 16.11.2021 №659, від 24.11.2021 №697, від 30.11.2021 №732, від 17.01.2022 №39, копії яких наявні в матеріалах справи.
Відтак позивач, уклавши Договір факторингу з ПАТ «СК «Саламандра», набув право грошової вимоги з одержання страхового відшкодування нанесеної шкоди (за договором/полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР №938538 від 29.09.2020 року), зокрема, у розмірі 69 887,68 грн. (72 487,68 грн. - 2 600,00 грн.) до боржника, який визначений у пункті 42 Переліку переданих регресних вимог № 04-21 (за період з 01.10.2021 року по 31.12.2021 року) та у пункті 174 Переліку переданих регресних вимог № 01-22 (за період з 01.01.2022 року по 31.03.2022 року), а саме - ТДВ "СК "Гардіан", у порядку, передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тобто правомірно набув прав нового кредитора у зобов'язанні.
Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто до відповідача.
В свою чергу, заперечень з боку відповідача як щодо обсягу та обставин переходу факторові прав вимоги клієнта до боржника згідно Договору факторингу, так і щодо здійсненої за вказаним правочином оплати до суду не надходило.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Зокрема, позивачем реалізовано своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», а саме заяви №07296 від 19.10.2021 року про виплату страхового відшкодування (в порядку суброгації) у розмірі 70 387,68 грн., копія якої наявна в матеріалах справи.
Також листом №07296/1 від 22.12.2021 року позивач надіслав на адресу відповідача копію акту виконаних робіт №118 від 18.12.2021 року на суму 69 187,68 грн.
У відповідь на вказану вимогу щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 70 387,68 грн. відповідач 21.01.2022 року здійснив виплату на користь ТОВ «Маркс.Капітал» суми страхового відшкодування у розмірі 53 249,56 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки за 21.01.2022 - 23.01.2022.
Окрім того, відповідач листом №27/01/22/17 від 27.01.2022 року повідомив позивача про те, що відповідно до аварійного сертифікату №01-D/10/44 від 24.09.2021 року про визначення вартості майнового збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Honda CR-V державний номер НОМЕР_5 , виготовленого на замовлення відповідача, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу без урахування ПДВ становить 53 249,56 грн., і вказана сума була перерахована 21.01.2022 року на користь ТОВ "Маркс.Капітал".
Разом з цим, у тексті вказаного листа відповідач зазначив про прийняте ТДВ "СК "Гардіан" рішення про доплату ПДВ на підставі аварійного сертифікату №01-D/10/44 від 24.09.2021 року у сумі 8 037,19 грн.
Так, відповідач 04.02.2022 року здійснив виплату на користь ТОВ «Маркс.Капітал» суми страхового відшкодування у розмірі 8 037,19 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки за 04.02.2022 року.
В подальшому, у зв'язку з проведенням ПАТ "СК "Саламандра" доплати у розмірі 2100,00 грн. на користь страхувальника ОСОБА_1 на підставі страхового акту №0036107.09.21/1 (доплата) від 06.12.2021 року, позивач звернувся до відповідача з заявою на доплату №07296/3 від 23.03.2022 року страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 8 600,93 грн. (з урахуванням наявної заборгованості відповідача). До вказаного листа позивачем було додано, зокрема, копію акту виконаних робіт №117 від 17.12.2021 року на суму 2 100,00 грн.
У відповідь на вказану вимогу позивача відповідач 04.07.2022 року здійснив виплату на користь ТОВ «Маркс.Капітал» суми страхового відшкодування у розмірі 1 583,96 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки за 04.07.2022 - 05.07.2022.
Відтак, як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач не виконав свого грошового зобов'язання перед позивачем відповідно до полісу АР №938538 у повному обсязі, отже несплаченою сумою страхового відшкодування є сума у розмірі 7 016,97 грн. (69 887,68 грн. - 62 870,71 грн. (часткова виплата)).
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з листом №07296/4 від 04.07.2022 року, в якому просив здійснити доплату страхового відшкодування у розмірі 7 016,97 грн.
Відповідач у відповідь на зазначену вимогу позивача про доплату страхового відшкодування у сумі 7 016,97 грн. листом від 01.09.2022 року повідомив про те, що відповідно до Консультації №85-D/10/91 про визначення вартості майнового збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Honda CR-V, державний номер НОМЕР_5 , сума страхового відшкодування за вирахуванням франшизи склала 62 870,71 грн., яка і була повністю сплачена на користь ТОВ «Маркс.Капітал».
Таким чином, оскільки в порушення пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач у визначений законодавством строк не здійснив відшкодування у повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 7 016,97 грн. в порядку суброгації.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору КАСКО №1412.0010479 добровільного страхування наземного транспорту від 10.11.2020 року та Полісу АР №938538 та/або їх окремих положень суду не надано.
В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог та зазначаючи про виконання своїх зобов'язань з виплати страхового відшкодування в сумі 62 870,71 грн. відповідач наголошує на необхідності врахування фізичного зносу та надав суду власний розрахунок суми страхового відшкодування, проведений на підставі Консультації №85-D/10/91 про визначення вартості майнового збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Honda CR-V державний номер НОМЕР_5 , дата складання 06.06.2022 року, складеної оцінювачем Видута Денисом Юрійовичем (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №807/20 від 08.09.2020 року).
Суд зазначає, що відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Розрахунок коефіцієнту зносу деталей транспортного засобу здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) (далі - Методика).
Відповідно п. 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно з пунктом 1.6 Методики фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
При цьому відповідно до розділу VIII Методики щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Водночас, відповідно до пункту 7.38, 7.39 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує визначених п. 7.38 Методики строків (5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки).
Винятком стосовно використання зазначених вимог є, зокрема, якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
Так, згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 року у справі № 910/22886/16, від 12.03.2018 року у справі №910/5001/17, у разі, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Отже, виходячи з указаної норми, застосування коефіцієнту зносу на складові частини (деталі) пошкодженого автомобіля є обов'язковим.
За матеріалами справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Honda CR-V державний номер НОМЕР_5 , автомобіль 2011 року випуску, відтак на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 21.09.2021 року строк експлуатації вказаного транспортного засобу перевищував 7 років.
Тому в даному випадку при визначенні належної до виплати суми відшкодування підлягає застосуванню коефіцієнт фізичного зносу деталей транспортного засобу відповідно до вимог пункту 7.38 вказаної Методики.
Як вбачається зі змісту страхового акту №0036107.09.21/1 від 13.10.2021 року на суму 70 387,68 грн. та страхового акту №0036107.09.21/1 (доплата) від 06.12.2021 року на суму 2 100,00 грн., вартість матеріального збитку, завданого застрахованому ПАТ "СК "Саламандра" транспортному засобу Honda CR-V державний номер НОМЕР_2 , визначена страховиком у розмірі 72 487,68 грн. на підставі рахунку СТО №СФ-0000134 від 27.09.2021 року на суму 69 187,68 грн. та рахунку СТО №СФ-0000097 від 19.11.2021 року на суму 2 100,00 грн.
Водночас, згідно з наданим позивачем до матеріалів справи Розрахунком коефіцієнту фізичного зносу для транспортного засобу Honda CR-V державний номер НОМЕР_2 , станом на 21.09.2021 року коефіцієнту зносу складає 0,5852.
Отже, при визначенні розміру матеріального збитку, завданого транспортному засобу Honda CR-V державний номер НОМЕР_2 , на підставі рахунку СТО №СФ-0000134 від 27.09.2021 року на суму 69 187,68 грн., рахунку СТО №СФ-0000097 від 19.11.2021 року на суму 2 100,00 грн. та відповідних актів виконаних робіт №117 від 17.12.2021 року та №118 від 18.12.2021 року позивач мав врахувати коефіцієнт зносу у розмірі 0,5852.
Відповідно пункту 8.3. Методики вартість ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу розраховується за формулою:
Ср + См + Сс * (1 - Ез), де
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;
Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;
Ез - коефіцієнт фізичного зносу автомобіля.
Відтак, приймаючи до уваги зміст наданих позивачем рахунків СТО, актів виконаних робіт (вартості ремонтно-відновлювальних робіт, запчастин та матеріалів) та з урахуванням коефіцієнту зносу 0,5852, який підлягає застосуванню у даному випадку, а також враховуючи здійснену відповідачем фактичну виплату страхового відшкодування в сумі 62 870,71 грн. суд зазначає про перевищення останньої над вартістю матеріального збитку, завданого транспортному засобу Honda CR-V державний номер НОМЕР_2 .
Разом з цим суд наголошує, що відповідно до пункту 2.5 Розділу 2 Договору страхування компанія оплачує вартість евакуації в межах визначеного в Розділі 1 ліміту, який становить 3000,00 грн., а тому понесені позивачем витрати у розмірі 1200,00 грн. на послуги евакуатора по доставці автомобіля Honda CR-V, державний номер НОМЕР_2 на СТО є збитками позивача у розумінні наведеного пункту Договору страхування та підлягають відшкодуванню відповідачем згідно умов Договору страхування та статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Що стосується доводів позивача про те, що у рахунку №СФ-0000134 від 27.09.2021 року на суму 69 187,68 грн., на підставі якого здійснено виплату страхового відшкодування, вказані ціни на запчастини з урахуванням коефіцієнту зносу 0,5852, оскільки цей рахунок складений на підставі калькуляції з системи AUDATEX №0036107.09 від 29.09.2021 року суд зазначає, що наданий ФОП Трощак Б.М. рахунок №СФ-0000134 складений 27.09.2021 року, в той час як калькуляція №0036107.09 сформована в системі AUDATEX лише 29.09.2021 року, тобто з урахуванням дати підготовки калькуляції 29.09.2021 року, на яку рахунок від 27.09.2021 року вже був сформований, та відповідно у змісті останнього не могли бути вказані ціни на запчастини з урахуванням коефіцієнту зносу
Також в рахунку №СФ-0000134 від 27.09.2021 року відсутні дані щодо коефіцієнту зносу, у зв'язку з чим з урахуванням сукупності наведених обставин та вартісних показників судом ставиться під сумнів зазначена в рахунку ФОП вартість запчастин як така, що можливо обрахована з урахуванням зносу.
Окрім того, за наслідками співставлення даних судом встановлено наявність розбіжностей щодо складу та вартості використаних запчастин та виконаних робіт, що містяться у рахунку №СФ-0000134 від 27.09.2021 року та у калькуляції з системи AUDATEX №0036107.09 від 29.09.2021 року.
Зокрема, калькуляція містить вартість конденсатора - 14 812,39 грн., накладки на гратки радіатора - 2 622,31 грн. та бамперу З В - 5 756,56 грн., в той час як в рахунку вказані позиції відсутні. Окрім цього, врахована в калькуляції вартість бамперу заднього - 2 643,91 грн. не відповідає його ціні, зазначені в рахунку - 2 240,00 грн., а також вартість гратки радіатора - 2 147,53 грн. є меншою від вартості решітки радіатора - 2 170,00 грн., вказаної у рахунку, що додатково свідчить про неврахування у рахунку при визначенні вартості деталей коефіцієнту зносу.
Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 року у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 року у справі № 910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, для вирахування страхового відшкодування (збитків) слід брати до уваги саме розрахункові документи СТО та акти виконаних робіт, які підтверджують реальну вартість витрат на відновлювальний ремонт, а не дані ремонтної калькуляцію, яка є лише оціночним документом ймовірних витрат на відновлювальний ремонт.
Отже, за висновком суду, саме рахунок СТО №СФ-0000134 від 27.09.2021 року на суму 69 187,68 грн., рахунок СТО №СФ-0000097 від 19.11.2021 року на суму 2 100,00 грн. та відповідні акти виконаних робіт №117 від 17.12.2021 року та №118 від 18.12.2021 року є доказами фактично здійснених витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля Honda CR-V державний номер НОМЕР_2 та на підставі яких має здійснюватися розрахунок суми страхового відшкодування із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Отже, фактичні обставини справи свідчать, що з урахуванням визначених полісом №АР/938538 страхових сум та франшизи, розміру шкоди, право на вимогу якої перейшло до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» та позивача, а також вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, по спірному страховому випадку від 21.09.2021 року відповідачем сплачено позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 62 870,71 грн., що підтверджується матеріалами справи та визнається позивачем, тобто в повному обсязі належної до сплати суми відшкодування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку та у повному обсязі, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються наданими відповідачем доказами, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 7 016,97 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 27 травня 2024 року.
Суддя А.М. Селівон