ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.05.2024Справа № 911/494/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетіївський пряник"
до Головного управління Держпраці у Київській області та Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області
про стягнення 175 000,00 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетіївський пряник» звернулось до Господарського суду Київської області із позовними вимогами до Головного управління Держпраці у Київській області та Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про стягнення 175 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані утриманням у бюджеті без достатньої правової підстави коштів у розмірі 175 000,00 грн. сплачених позивачем на виконання постанови № КВ 1008/57/АВ/ТД/ФС-154 від 30.10.2020, яка в подальшому визнана протиправною та скасована рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2023 у справі № 320/6516/21.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетіївський пряник» передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
20.03.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла означена позовна заява.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/494/24 та залучено до участі у справі Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
02.04.2024 представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач 2, керуючись ч. 1 ст. 191 ГПК України повідомив, що позов визначає в повному обсязі. Також, відповідач 2 зазначив, що 23.02.2024 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи - Головного управління Держпраці у Київській області, у зв'язку з чим, означена юридична особа не може брати участі у даній справі в якості відповідача 1.
19.04.2024 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
30 жовтня 2020 року Головним управлінням Держпраці у Київській області (далі - відповідач 1), правонаступником якого є Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач 2) прийнято постанову № КВ 1008/57/АВ/ТД/ФС-154 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої на Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетіївський пряник» (далі - позивач) накладено штраф у розмірі 350 000,00 грн. та роз'яснено, що у разі сплати 50% розміру штрафу, що становить 175 000,00 грн. протягом 10 банківських днів з дня вручення цієї постанови, ця постанова вважається виконаною.
ТОВ «Тетіївський пряник» добровільно, на виконання означеної постанови перерахувало кошти у розмірі 175 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 17 від 11.11.2020.
В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетіївський пряник» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 30.10.2020 № КВ1008/57/АВ/ТД/ФС-154.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2023 у справі № 320/6516/21 позов задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 30.10.2020 № КВ1008/57/АВ/ТД/ФС-154 та стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетіївський пряник» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській сплачений судовий збір у сумі 5 250,00 грн.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що оскільки рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/6516/21 від 20.01.2023 скасовано постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 30.10.2020 № КВ1008/57/АВ/ТД/ФС-154, а позивачем на виконання означеної постанови перераховано кошти у розмірі 175 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 17 від 11.11.2020, позивач має право на повернення сплачених на підставі вказаної постанови коштів, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з Державного бюджету України кошти у розмірі 175 000,00 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 ЦК України).
Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України).
Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).
З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу, однак надалі, з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.
Отже, після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (див., наприклад, постанови від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).
За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях, тоді як для кондикційних зобов'язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов'язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов'язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе.
З огляду на наведене на спірні правовідносини поширюються приписи статті 1212 ЦК України, що узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, від 5 лютого 2020 року у справі № 910/15295/18, а також від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 виклала висновок щодо застосування норма права, відповідно до якого, після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу кошти, які платник сплатив на виконання цієї постанови, знаходяться у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави. Тому повернення таких коштів платникові стосується захисту його майнових прав як суб'єкта господарювання, а вимога про стягнення цих коштів належить до юрисдикції господарського суду. Суму штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі визнав протиправною та скасував адміністративний суд, можна стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно утримувану. На такі правовідносини приписи ЦК України про відшкодування шкоди та Порядку № 787 не поширюються.
Водночас, відповідач 2 у поданому 02.04.2024 відзиві на позовну заяву, визнав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи те, що визнання позову уповноваженим представником відповідача 2 відповідає вимогам ст. 191 Господарського процесуального кодексу України та такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов та враховуючи приписи статті 130 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне повернути позивачу з державного бюджету судовий збір у розмірі 1 514,00 грн.
Водночас, як встановлено з отриманого судом на запит витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача за номером № 524068, відповідач 1 у справі - Головне управління Держпраці у Київській області (ідентифікаційний код: 39794214) припинився в результаті ліквідації 23.02.2024.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 5 ст. 104 ЦК України).
При цьому, суд також враховує, що правонаступником відповідача 1 - Головного управління Держпраці у Київській області є відповідач 2 - Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
За вказаних підстав, оскільки за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач 1 у справі - Головне управління Держпраці у Київській області (ідентифікаційний код: 39794214) припинився, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетіївський пряник» (09800, Київська обл., м. Тетіїв, вул. Цвіткова, 69; ідентифікаційний код: 36178864) 175 000 (сто сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Тетіївський пряник» (09800, Київська обл., м. Тетіїв, вул. Цвіткова, 69; ідентифікаційний код: 36178864) з державного бюджету судовий збір в розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп., сплачений згідно платіжної інструкції № 2450 від 22.02.2024 на суму 3 028,00 грн.
5. Провадження у справі № 911/494/24 в частині Головного управління Держпраці у Київській області закрити.
6. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 27.05.2024
Суддя О.А. Грєхова