ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.03.2024Справа № 910/17389/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА"
до Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА"
про стягнення 165 022,33 грн.
суддя Мельник В.І.
за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" про стягнення 165 022,33 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, за договором № УМТЗ-18-156/2 від 07.05.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2023 відкрито провадження у справі № 910/17389/23 та призначено до розгляду на 11.12.2023.
Ухвалою суду від 11.12.2024 відкладено розгляд справи на 02.02.2024.
15.12.2023 відділом діловодства суду від позивача отримано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
21.12.2023 відділом діловодства суду від відповідача отримано відзив на позовну заяву.
26.12.2023 відділом діловодства суду від позивача отримано відповідь на відзив та заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.
11.01.2024 відділом діловодства суду від відповідача отримано заперечення на відповідь на відзив.
16.01.2024 відділом діловодства суду від позивача отримано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
В судове засіданні 02.02.2024 представники сторін не з?явилися.
Ухвалою Господарського суду міста Києва відкладено розгляд справи на 15.03.2024.
В судове засідання 15.03.2024 представник позивача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
В судове засідання 15.03.2024 представник відповідача з'явився, надав суду усні пояснення у справі та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.03.2024 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з'ясовано наступне.
07.05.2018 року між позивачем - ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОЕПКА», як постачальником та Відповідачем - ДП «ЗАВОД 410 ЦА», як постачальником було укладено Договір №УМТЗ-18- 156/2, за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товари, зазначені в п.1.3 цього Договору, а Покупець - прийняти і оплатити такі товари.
Згідно з п.1.4. Договору, номенклатурний перелік, асортимент, кількість товарів та ціна, які поставляються за цим Договором, передбачені у Специфікаціях (Додатках), що є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно п.3.1. Договору, загальна ціна цього Договору на момент його укладення складає 17582,40 грн., в тому числі ПДВ 20%: 2930,40 грн.
Згідно п.3.3. Договору ціна цього Договору може бути змінена за взаємною згодою Сторін шляхом укладання Додаткової угоди до цього Договору.
Згідно п. 4.2. Договору форма розрахунків: безготівкова, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в Договорі.
Згідно з п.4.3. Договору днем оплати товару вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок Продавця.
Згідно з п.5.2. Договору місце поставки (передачі) партії товарів буде вказано в кожній Специфікації окремо.
Згідно з п.5.3. Договору умови поставки товарів буде вказано у кожній Специфікації окремо.
Згідно п.5.6 Договору право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходить від Продавця до Покупця в момент передачі товару на склад покупця з підписанням відповідних супровідних документів.
Згідно з п.6.1.1 Договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
Згідно з п.6.1.2 Договору покупець зобов'язаний приймати поставлені товари згідно з умовами цього Договору.
Згідно п.7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.
Згідно з п.7.3. Договору за прострочення виконання зобов'язань за цим Договором понад тридцять днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Згідно з п.9.3. Договору сторона, що порушила умови цього договору і заподіяла цим матеріальний збиток іншій стороні, зобов'язана відшкодувати їй всі збитки.
Позивач зазначив, що поставив для Відповідача на виконання умов Договору товар вартість якого 307492,00 грн., проте Відповідач порушив взяті на себе грошові зобов'язання за Договором.
У зв'язку з цими обставинами Позивач вимушений був звернутися до Господарського суду м. Києва за захистом своїх попущених прав, справа №910/18593/20.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі №910/18593/20 позовні вимоги задоволено частково, а саме: основну заборгованість в розмірі 307492,00 грн., 3% річних в розмірі 20563,02 грн., інфляційні втрати в розмірі 32120,85 грн.
У відповідності до п. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач зазначає що станом на день слухання справи заборгованість Відповідачем не погашена, тому в зв'язку із порушенням грошового зобов'язання Позивачем звертається до суду про стягнення інфляційних втрат в розмірі 137654,30 грн. та 3% річних в розмірі 27368,03 грн.
Відповідачем не надано доказів які б спростовували наведена Позивачем.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.
Стаття 611 Цивільного кодексу України містить правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначає Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 у справі № 913/70/18, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16~ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.
Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат з простроченої суми,суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 27368,03 грн. - 3% річних та 137654,30 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. Задовольнити позовні вимоги.
2. Стягнути із Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» (03151, проспект Повітрофлотський, 94, м. Київ, ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4-А, ідентифікаційний код 24510970) грошові кошти у сумі 165 022 (сто шістдесят п'ять тисяч двадцять дві) грн. 33 коп., з яких 27 368 (двадцять сім тисяч триста шістдесят вісім) грн. 03 коп. - 3% річних, 137 654 (сто тридцять сім тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 30 коп. - інфляційні втрати, судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.
3. Видати наказ.
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 13.05.2024.
Суддя В.І. Мельник