Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/3315/23
номер провадження 2/695/290/24
30 квітня 2024 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Степченка М.Ю.
за участю секретаря с/з Шевченка В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» подало до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області через систему «Електронний суд» позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 44526,00 грн., інфляційні втрати - 13847,59 грн., 3% річних - 2221,42 грн., а також судовий збір в розмірі 2147,20 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн..
Позов обгрунтований тим, що 27.08.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №4683043 про надання споживчого кредиту. Зазначений Кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на їх сайті: https://creditplus.ua/ru/documents.
Згідно з умовами Кредитного договору, сума кредиту становить 14950,00 грн., строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту (26.09.2021) вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору. (п. 1.4. Кредитного договору).
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало їй кредит шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Відповідно до п. 1.5. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору.
Відповідачка свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв'язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. кредитного договору, кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль.
Відповідачка оплати за Кредитним договором не здійснювала.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором 25.05.2022 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу №25-05/2022, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту, зазначену при укладенні Кредитного договору, відповідного повідомлення.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 07.09.2023 р. відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз'яснено право подати заяву з обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
30.04.2024 р. від представника відповідача - адвоката Федини О.В. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач, не будучи обізнаним в юриспруденції, не маючи змоги самостійно сформувати власну правову позицію і скласти відзив, не маючи коштів на правову допомогу, не змогла реалізувати право на подання відзиву та доказів у визначений законодавством строк. Коли вдалося залучити адвоката, він не міг повною мірою реалізувати свої права через збройну агресію проти України, воєнний стан і пов'язані з цим труднощі, які самі по собі визначені законодавством як підстави для зупинення процесуальних строків. Тому адвокат просив визнати, що строк на подання відзиву пропущений з поважних причин, просив його поновити. Щодо заявлених вимог, то представник відповідачки заперечував проти стягнення інфляційних та 3% річних, які відповідно до прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану та в тридцятиденний строк після його припинення позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України.
У судове засідання представник позивача не з'явився, але скерував до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити.
Відповідачка та її представник - адвокат Федина О.В. у судове засідання не з'явилися, але у відзиві представник просив у разі неприбуття їх у судове засідання проводити розгляд справи без їх участі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали прави, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Щодо клопотання сторони позивача про поновлення строку на подання відзиву суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.09.2023 р. відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін 16.11.2023 р. та роз'яснено право подати відзив на позов протягом 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження.
У судовому засіданні 16.11.2023 р. відповідачка особисто під підпис отримала копію позовної заяви з додатками та копію ухвали про відкриття провадження в справі, про що свідчить відмітка на супровідному листі вих. № 695/3315/23/31233/2023.
29.01.2024 р. до участі в справі допущено представником відповідачки - адвоката Федину О.В., якому надано доступ до справи в системі «Електронний суд».
30.04.2024 р. від представника відповідача - адвоката Федини О.В. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом, що передбачено ст.120 ЦПК України.
Згідно статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.127 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що всупереч вимогам ч.7 ст. 178 ЦПК України, відзив на позовну заяву поданий представником відповідача до суду лише 30.04.2024р., хоча ордер на представництво інтересів відповідачки виданий 01.12.2023 р., а заява адвоката про ознайомлення з матеріалами даної справи вперше надійшла до суду 09.01.2024 р.
У даному випадку суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку для подачі відзиву, оскільки не вбачає поважних причин його пропуску, що перешкоджали адвокату вчасно ( або з найменшим його пропуском) подати відзив на позовну заяву.
З наведеного суд приходить до висновку про необхідність залишення без розгляду відзиву, оскільки він поданий після закінчення процесуальних строків, зазначених в ухвалі про відкриття провадження в справі.
Судом встановлено, що 27.08.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №4683043 про надання споживчого кредиту.
Згідно з умовами Кредитного договору, сума кредиту становить 14950,00 грн., строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту (26.09.2021) вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору, (п. 1.4. Кредитного договору).
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 14950,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Відповідач свої зобов'язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв'язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль.
31.01.2022 р. відповідачка здійснила частково оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 4510,00 грн. Надалі оплати за договором не здійснювалися.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Отже, чинне законодавство України надає можливість укладати кредитні договори у формі електронного документу з використанням електронних підписів сторонами.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
Після прийняття відповідачем умов Кредитного договору з ним було укладено електронний Кредитний договір, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «М467478», після чого відповідач отримав кредит в сумі 14950,00 грн. на свою платіжну карту № НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 2. ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Статті 526, 527, 530 ЦК України передбачають, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін. Відповідно Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.
Відповідно до п. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу №25-05/2023 перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Станом на 25.08.2023 заборгованість за кредитним договором відповідачки склала 44526,00 грн., з них: тіло кредиту - 14950,00 грн., нараховані проценти - 29576,00 грн.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості основної суми боргу та процентів, що становить 44526,00 грн. за кредитним договором є доведеними та підлягають до задоволення.
Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних та інфляційних, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано 3% річних від простроченої суми за період з 26.12.2021 по 25.08.2023, що становить 2221,42 грн., а також інфляційні втрати за період за 2022 р. та за січень 2023 р. по червень 2023 р. в сумі 13847,59 грн.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12.
Від такої правової позиції не відступила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Водночас, 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який діє на цей час.
При цьому, 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Враховуючи норми вищевказаного законодавства України, нараховані позивачем інфляційні втрати та 3% річних за період з 24.02.2022 р. підлягають списанню позикодавцем, а відтак в цій частині заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Отже, стягненню підлягають інфляційні втрати в сумі 1164,02 грн. та 3 % річних в розмірі 215,92 грн., нараховані за період до 23.02.2022 р.
У зв'язку з розглядом даної справи в суді позивач поніс наступні витрати: сплачений судовий збір 2147,20 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.
Під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2147,20 грн., оскільки вимоги позивача задоволено частково на суму 45905,94 грн. (76%), тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1631,90 грн. у порядку відшкодування коштів по сплаті судового збору.
Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Стороною відповідача було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, в якому представник просив задовольнити їх у сумі не більше 1000,00 грн., зважаючи на те, що заявлені до стягнення 10000,00 грн. є завищеними, не відповідають складності справи та враховуючи, що позов подано через систему «Електронний суд».
Позивачем надано суду докази витрат на правову допомогу, а саме: копію договору про надання правової допомоги № 10/07-2023 від 10.07.2023 року, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та адвокатом Столітнім М.М.; копію звіту від 23.08.2023 про надання правової допомоги згідно договору №10/07-2023 від 10.07.2023 року, в якому зазначено види правової допомоги на суму 10000 грн.; копію рахунку на оплату по замовленню №933/24/08 від 24.08.2023, де зазначено найменування робіт на суму 10000 грн.; копію платіжної інструкції від 24.08.2023 р. №574 про оплату ОСОБА_2 послуг за правову допомогу на суму 10000,00 грн.
Враховуючи незначну складність справи, досліджені докази, що надані на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату правової допомоги, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про необґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, що належать розподілу між сторонами та про наявність підстав для зменшення розміру витрат на оплату правової допомоги.
У постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 зазначено, що у визначенні розумного необхідного розміру сум, що належать сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, що склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
З урахуванням вище викладеного задоволенню підлягає сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. (збір та аналіз доказів і документів - 1000,00 грн., складення позовної заяви - 2000,00 грн., подання позовної заяви - 1000,00 грн.), що є справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим розміром відшкодування витрат на правничу допомогу.
На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 141, 264, 265, 274 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором в розмірі 44526 (сорок чотири тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 00 грн., інфляційні втрати в сумі 1164 (одна тисяча сто шістдесят чотири ) грн. 02 коп. та 3 % річних в розмірі 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 92 коп.
У решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 1631,90 грн. у порядку відшкодування коштів по сплаті судового збору та 4000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.Ю. Степченко