Справа № 286/430/24
27 травня 2024 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Вачко В. І.
з секретарем Деменчук О. Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -
У січні 2024 року позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» - АТ «ПУМБ», від імені якого діє представник за довіреністю Киричук Галина Миколаївна, звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 59121,19 грн. за кредитним договором від 10.07.2020 року та судові витрати в сумі 2422,40 грн.
В обґрунтування позову вказує на те, що відповідач отримав кредит в розмірі 50000 грн. та зобов'язання за кредитним договором щодо його повернення та сплати кредитних платежів належним чином не виконав, у зв'язку з чим має заборгованість до стягнення в сумі позову.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк не надав, хоча був належно повідомлений про розгляд справи шляхом публікації 13.03.2024 року оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи встановлено, що 10.07.2019 року між ОСОБА_1 , відповідачем у справі, та АТ «ПУМБ» було укладено договір про споживчий кредит шляхом прийняття Публічної пропозиції АТ „ПУМБ” на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщеної на офіційному веб-сайті банку httsp://www.pumb.ua та підписання Заяви № 1001353504201 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 10.07.2019 року і Паспорту споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідач отримала споживчий кредит у розмірі 50000 грн. під 0,01% річних, з комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99%, строком на 36 місяців зі схемою повернення ануїтетними (рівними) платежами по 3384,10 грн. кредитного платежу, 1995 грн. комісійного платежу щомісячно протягом платіжних періодів з 10.07.2019 року по 10.07.2022 року, у зв'язку з чим вартість кредиту становить 121827,51 грн., витрати за споживчим кредитом (комісія за обслуговування кредитної заборгованості) становлять 71820 грн. Вказаних обставин відповідачем не спростовано.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1001353504201 від 10.07.2019 року, станом на 01.12.2023 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором склав 59121,19 грн., з яких: 25537,05 грн. - заборгованість по сумі кредиту, 6,69 грн. - заборгованість по процентах; 33577,45 грн. - заборгованість по комісії.
01.12.2023 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою (повідомленням) виконати договірні зобов'язання та погасити заборгованість по кредитному договору в розмірі 59121,19 грн. протягом 30 днів з дня отримання цього повідомлення. Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. (постанова ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-1383/2010).
Доказів того, що укладений сторонами кредитний договір визнавався в судовому порядку недійсним матеріали справи не містять, а тому суд резюмує його правомірність.
Згідно з положеннями статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами першою-третьою статті 633 ЦК України передбачено, що договори, які укладаються банком з фізичними особами, є публічними. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Виходячи з вимог частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Статтями 651, 654 цього Кодексу передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом та вчиняється в такій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентах, а також комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розмір якої встановлений умовами публічного договору у процентному відношенні, розрахований у заяві на приєднання до цього договору, підписаній відповідачем, та включений у загальну вартість споживчого кредиту, що по суті є платою за кредит і не є видом відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Відтак, суд доходить висновку про правомірність вимог банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією.
У відповідності до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Тому, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення кредитних коштів, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника непогашеного тіла кредиту та комісії в сумах позову та про задоволення позову повністю.
При цьому, суд звертає увагу на те, що до спірних правовідносин у цій справі не підлягають застосуванню норми підпункту 11 пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану” від 15.03.2022 року № 2120-IX, яким внесено зміни до розділ IV „Прикінцеві та перехідні положення” Закону України „Про споживче кредитування” та доповнено його пунктом 6-1, оскільки нормами цього закону не передбачено звільнення споживача від виконання договірних зобов'язань щодо сплати кредитних платежів, а передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення; зокрема звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. У спірному випадку позивач вимог про сплату неустойки (штрафу, пені) чи інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання договору до відповідача не пред'являв.
Позивачем понесено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,4 грн., які у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 2, 4, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354, п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень, пп.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», що знаходиться в м.Київ, 04070, вул.Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829, заборгованість за договором від 10.07.2019 року в сумі 59121,19 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду або через Овруцький районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27.05.2024 року.
Суддя: В. І. Вачко