Справа № 187/189/24
2/0187/154/24
"21" травня 2024 р. селище Петриківка
Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Говорухи В.О., за участю секретаря судового засідання Єрмолаєвої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, третя особа: Органи опіки та піклування Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, -
06.02.2024 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, третя особа: Органи опіки та піклування Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в якій позивач просить суд: позбавити батьківських прав ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, на мою користь, починаючи з дати звернення з заявою до досягнення дитиною повноліття; допустити негайне виконання рішення суду в частині сплати аліментів на утримання дитини у межах суми платежу за один місяць; судові витрати покласти на відповідача; зобов'язати органи опіки та піклування Петриківської селищної ради надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що від спільного життя з відповідачкою мають двох дітей: дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З 12.10.1999 року позивач перебував у шлюбі з відповідачкою, який 18.01.2016 року було розірвано. У лютому 2012 року відповідачка разом з дітьми виїхала до Автономної Республіки Крим. Однак, з травня 2012 року діти проживають з позивачем, оскільки останньому зателефонувала донька, поскаржившись, що вони з братом голодні, шукають матір, яку не бачили чотири дні. Вказує, що відповідачка самоусунулась від їх виховання, ніякої фінансової допомоги на їх утримання не надавала та не надає, не цікавиться їх досягненнями у навчанні, їх станом здоров'я, інтересами та дозвіллям. Оскільки дочка ОСОБА_4 - повнолітня, а сину ОСОБА_5 - 15 років та у зв'язку з байдужістю відповідачки до долі сина, яка протягом 12 років не цікавилась життям дітей, не вітала їх зі святами та днями народження, не забезпечувала продуктами харчування, одягом, взуттям, не телефонувала, не надсилала листів та посилок тому позивач змушений звернутись до суду з позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 .
12.02.2024 ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області відкрито провадження у вказаній справі, визначено справу розглядати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Петренко І.Ф. у судове засідання не з'явились, надали до суду заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити. При цьому, в попередньому судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та підтвердив фактичні обставини, якими вони обґрунтовані.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася. Про місце, дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом неодноразового розміщення оголошення про виклик на сайті «Судова влада України». Відзив та будь-які інші клопотання на адресу суду не надано.
Згідно ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Петриківської селищної ради у судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що в матеріалах справи є відповідна копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19 лютого 2009 року. (а.с.6)
Заочним рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 18.01.2016 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.8).
Заочним рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 10.05.2016 ОСОБА_2 визнано такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 . (а.с. 11-12)
Зареєстроване місце мешкання позивача та його сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї Петриківської селищної ради № 7 від 09 серпня 2024 року. До складу сім'ї також входять: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - дружина, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - донька, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - син. Витягом з Реєстру територіальної громади та довідкою Петриківської селищної ради щодо особи позивача (а.с.7, 16, 24).
Згідно інформації № 01 від 09.01.2024, наданої директором Хутірського ліцею та класним керівником, ОСОБА_3 , на теперішній час навчається у 9 класі Хутірського ліцею Петриківської селищної ради, постійно відвідує школу і не пропускає її без поважних причин. Навчається на середньому рівні, має всі необхідні приладдя для навчання, забезпечений підручниками, спортивною формою та необхідним взуттям. Постійно харчується у їдальні за батьківські кошти. ОСОБА_5 протягом навчання у закладі освіти весь час проживає з батьком, який постійно приходить до навчального закладу, цікавиться навчанням та поведінкою сина. Мати хлопця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жодного разу не з'являлась у навчальному закладі та не цікавилась поведінкою сина. (а.с. 19)
За інформацією КНП «Петриківський ЦПМСД» Петриківської селищної ради від 31.01.2024, ОСОБА_3 на прийом до сімейного лікаря супроводжували ОСОБА_1 або ОСОБА_9 . (а.с. 20)
Згідно з довідками КНП «Петриківська центральна лікарня» Петриківської селищної ради від 18.01.2024 ОСОБА_1 в реєстрі у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. При цьому, відповідно до пенсійного посвідчення, позивач є пенсіонером по інвалідності: 3-я група, загальне захворювання (а.с.15, 21).
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Петриківської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_3 № 18-638/0/2-24 від 27.03.2024 року, комісією з питань захисту прав дитини Петриківської селищної ради прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
Суд бере до уваги, що до наведеного висновку Органу опіки та піклування Петриківської селищної ради дійшов, крім іншого, враховуючи те, що 13.03.2024 представниками служби у справах дітей селищної ради здійснено виїзд за місцем проживанням ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . На момент перевірки було встановлено, що батько створив належні умови для проживання свого неповнолітнього сина: є окрема кімната з ліжком, шафа для одягу та речей, місце для навчання. В наявності одяг та взуття по сезону. Дитина забезпечена необхідними продуктами харчування. Крім того, Відповідно до пояснюючої записки ОСОБА_3 від 25 березня 2024 року про нього завжди піклувався батько - ОСОБА_1 . Свою матір ОСОБА_2 не пам'ятає. Вона його не утримує, не цікавиться його здоров'ям та навчанням. За ініціативою його сестри одного разу спілкувався по телефону з матір'ю, вона була в стані алкогольного сп'яніння. (а.с.49-51).
Отже, наведений висновок є достатньо обґрунтованим та не суперечить інтересам ОСОБА_3 .
В письмових пояснень ОСОБА_4 (повнолітньої доньки сторін), яка надійшла на адресу суду, зазначено, що мати в 2012 році виїхала разом з нею і братом до Криму, вона дійсно самоусунулась від їх виховання та утримання, тому вона змушена була подзвонити батьку, який забрав їх з братом до себе. Батько ОСОБА_1 виховував їх та забезпечував всім необхідним. Вони постійно перебували на його утриманні. Мати не цікавилась їх життям, жодного разу не відвідувала, не надсилала гроші. Також зазначила, що іноді спілкується з матір'ю, яка проживає в Криму, однак остання взагалі не згадує про ОСОБА_5 .
В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_12 , яка є сусідкою позивача з 2007 року та хрещеною матір'ю неповнолітнього ОСОБА_5 . Свідок пояснила, що неповнолітній ОСОБА_3 дійсно проживає з батьком. Свідок підтвердила, що з часу повернення ОСОБА_5 з Автономної Республіки Крим, ОСОБА_2 жодним чином не приймає участі в його житті, не цікавиться ним взагалі. Останній раз ОСОБА_2 телефонувала їй 10 років тому, при цьому долею ОСОБА_5 не цікавилася.
Також в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_13 , яка в судовому засіданні підтвердила, що неповнолітнього ОСОБА_5 виховує батько, мати участі в житті та вихованні неповнолітнього не приймає, не цікавиться його здоров'ям та навчанням.
Суд заслухав в судовому засідання пояснення неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який підтвердив, що рідну матір він не пам'ятає. Протягом всього часу його проживання з батьком, з трирічного віку, лише один раз вона поговорила з ним, зателефонувавши до його сестри ОСОБА_4 . Жодної участі мати ОСОБА_2 в його житті не приймає.
Згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Згідно Положень, зазначених в Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 27 лютого 1991 року, ч.1 ст. 3 під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Таким чином, дитина має право на належне батьківське виховання гарантоване їй Конституцією України, а тому неналежна поведінка батька стоїть на перешкоді цього права.
Згідно ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327 цс 18).
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що позов підлягає задоволенню, так як встановлено, що ОСОБА_2 свідомо, нехтуючи своїми обов'язками, протягом тривалого проміжку часу більше 12 років, фактично, з трирічного віку сина ОСОБА_5 , не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не цікавиться його навчанням, підготовкою до самостійного життя, взагалі, протягом вказаного проміжку часу, не спілкується з сином і не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, що суд розцінює як ухилення відповідача від виховання дитини.
Вказане ставлення відповідача до виконання батьківських обов'язків суперечить інтересам дитини, тому суд приходить до висновку про необхідність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
Враховуючи, що в разі ухвалення судом рішення про позбавлення батьківських прав суд зобов'язаний вирішити питання про стягнення аліментів, тому суд вважає за можливе задовольнити позов в цій частині, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України при призначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як вже зазначалось відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
За таких обставин, суд приходить до висновку про доцільність задоволення позову.
На підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову про стягнення аліментів.
Відповідно до положень ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у зв'язку з задоволенням позовних вимог позивача.
Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 274, 282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, третя особа: Органи опіки та піклування Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі (одна четверта) частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 % (п'ятдесят відсотків) прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 06 лютого 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити до негайного виконання рішення в межах суми місячного платежу.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) на користь держави.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може оскаржити заочне рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: В. О. Говоруха