Єдиний унікальний номер 448/962/24
Провадження № 1-кс/448/157/24
про повернення скарги
24.05.2024 року слідчий суддя Мостиського районного суду Львівської області ОСОБА_1 , дослідивши скаргу скаржника ОСОБА_2 на постанову слідчого про відмову у застосуванні заходів безпеки , -
На адресу суду через систему «Електронний суд» 24.05.2024 року надійшла скарга заявника (скаржника) ОСОБА_2 на постанову слідчого про відмову у застосуванні заходів безпеки, а саме: просить прийняти до розгляду дане клопотання, прийняти процесуальне рішення - ухвалу про застосування щодо нього заходів забезпечення безпеки: особисту охорону, охорону сім'ї (матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та майна, встановлення пожежної сигналізації і відеоспостереження (квартири АДРЕСА_1 ).
Ознайомившись із скаргою та доданими до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнений до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Пунктом 18 частини 1 статті 3 КПК України визначено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Отже, предметом судового контролю, яке здійснює слідчий суддя, є, зокрема, рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України), параграфом 1, ст. 303-308 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України заявник, потерпілий, його представник чи законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник, володілець тимчасово вилученого майна може оскаржити на досудовому провадженні бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
До таких процесуальних дій відноситься розгляд клопотань у порядку ст.220 КПК України.
Так, кримінальним процесуальним кодексом України не визначена підсудність скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора.
Однак, ст.9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Положеннями частини 1 статті 306 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Аналізуючи зміст зазначеної вище глави із приписами частини 6 статті 9 Кримінального процесуального кодексу України, приходжу до висновку про те, що усі питання, які виникають під час досудового розслідування, зокрема, визначені у статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, мають розглядатись слідчим суддею у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 02.03.2020 у справі №263/19/20 (провадження №51-420впс20).
Так, територіальна юрисдикція повинна визначатись із дотриманням правил, встановлених частиною 1 статті 218 Кримінального процесуального кодексу України, яка регламентує, що досудове розслідування здійснюється слідчим того органу розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, наведена норма процесуального права надає дозвіл звернутися зі скаргою на бездіяльність слідчого чи дізнавача лише до того слідчого судді, до повноважень якого належить у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, яке повинно здійснюватися слідчим (дізнавачем) того органу розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Як зазначено у статті 38 Кримінального процесуального кодексу України органами досудового розслідування є органи, що здійснюють досудове слідство (слідчі підрозділи: органів Національної поліції; органів безпеки, органів Державного бюро розслідувань; підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України; підрозділи детективів органів Бюро економічної безпеки України) і дізнання (підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів: органів Національної поліції, органів безпеки, органів Бюро економічної безпеки України, органів Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро тощо).
Оскільки чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування відповідні державні установи, то територіальна підсудність повинна визначатись за місцем його знаходження, тобто реєстрації відповідного державного органу, який є юридичною особою, у складі якого є відповідний слідчий підрозділ.
Як вбачається зі змісту скарги та доданих до неї документів, заявник (скаржник) ОСОБА_2 звернувся до Мостиського районного суду Львівської області з скаргою на постанову слідчого про відмову у застосуванні заходів безпеки, в якій просить прийняти до розгляду дане клопотання, прийняти процесуальне рішення - ухвалу про застосування щодо нього заходів забезпечення безпеки: особисту охорону, охорону сім'ї (матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та майна, встановлення пожежної сигналізації і відеоспостереження (квартири АДРЕСА_1 ), однак у вказаній скарзі скаржник не зазначає, яку саме постанову слідчого він оскаржує, який саме орган здійснює досудове розслідування.
Згідно ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно з п.2 ч.2 ст.304 КПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені ч.1 ст.303 цього Кодексу, повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді, тобто подана з порушенням правил територіальної підсудності.
Як уже зазначалось, у відповідності з ч.1 ст.306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень глави 26 КПК України.
Зі змісту п. 18 ч. 1 ст.3, ч. 6 ст.9, ч. 7 ст.100, ч. 2 ст.132, ч. 1 ст.184, ч. 1 ст.192, ч.2 ст.199, ч. 1 ст.201, ч.3 ст.244, ч.10 ст.290 КПК України випливає, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора на досудовому провадженні подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Отже, слідчим суддею не можливо на час звернення до суду із даною скаргою встановити чия саме оскаржується постанова (дії), оскільки не додано доказів, де проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженні за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК Україні, тобто яким саме органом досудового розслідування.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кримінального процесуального кодексу України, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Підсумовуючи, на даний час наявні процесуальні перешкоди у здійснені слідчим суддею Мостиського районного суду Львівської області судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, оскільки не заходяться під юрисдикцією такого.
Водночас, з огляду на зміст пункту 3 частини 1 статті 409 та пункту 6 частини 2 статті 412 Кримінального процесуального кодексу України, порушення правил підсудності є істотним порушенням його вимог й тягне за собою безумовне скасування судового рішення, що ухвалене за таких обставин.
Беручи до уваги важливість інституту оскарження бездіяльності, яка полягає у не розгляді клопотання в порядку ст.220 КПК України, правову природу такого оскарження, а також системно аналізуючи норми кримінального процесуального законодавства України, слідчий суддя дійшов висновку про те, що скарга ОСОБА_2 не може бути розглянута слідчим суддею Мостиського районного суду Львівської області, а підлягає повернення відповідно до приписів пункту 2 частини 2 статті 304 Кримінального процесуального кодексу України.
Одночасно, суд вважає за необхідне роз'яснити, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення із скаргою до слідчого судді відповідного суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303-307, 309, 376, 392 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу скаржника ОСОБА_2 на постанову слідчого про відмову у застосуванні заходів безпеки, - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити скаржнику ОСОБА_2 , що повернення скарги не позбавляє їх права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1