Дата документу 22.05.2024
Справа № 334/3057/24
Провадження № 2/334/1762/24
22 травня 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за участю: представника позивача адвоката Рудницького Ю.І.,
встановив:
представник позивача адвокат Мужик Н.Т. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 501413982 в сумі 249 601,20 гривня.
Позов обґрунтовує тим, що 30.12.2021 відповідачка уклала з АТ «АЛЬФА-БАНК» угоду про надання споживчого кредиту № 501413982. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання відповідачці кредиту. Відповідачка своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 249 601,20 гривня. 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» затверджено рішення про зміну найменування на АТ «СЕНС БАНК». У зв'язку із тим, що місце проживання відповідачки зареєстровано на тимчасово окупованій території України позивач був позбавлений можливості надіслати досудову вимогу про забезпечення виконання договірних зобов'язань.
Представник відповідача адвокат Грибовод В.В. подав відзив на позов, в якому частково визнав позов, а саме в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту в сумі 150 053,07 гривні та заборгованості по відсотках в сумі 55 390,80 гривень. В частині стягнення з відповідачки заборгованості по комісія в сумі 44 157,33 гривень не визнав, тому що відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» послуга за обслуговування кредиту є безоплатною. До вимог позивача застосовуються правові наслідки виконання нікчемності правочину шляхом зобов'язання АТ «СЕНС БАНК» здійснити перерахунок заборгованості за угодою про надання кредиту № 501413982, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, зарахувавши вже сплачені відповідачкою кошти в сумі 4 640 гривень, які були спрямовані на погашення комісійної винагороди за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу та процентів.
Ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.04.2024 відкрите провадження у справі та її призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача АТ «СЕНС БАНК» в судовому засіданні підтримав позов з урахуванням обставин, викладених у позові.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Грибовод В.В. в судове засідання не з'явилися. Представник подав заяву про розгляд справи без їх участі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
30.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства «АЛЬФА БАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «АЛЬФА БАНК» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА БАНК» (далі - заява від 30.12.2021).
Того ж дня ОСОБА_1 подала Акціонерному товариству «АЛЬФА-БАНК» заяву (акцепт) № 248.501413982.111 про прийняття пропозиції укласти договір страхування.
На підтвердження факту укладення кредитного договору позивач надав оферту на укладання угоди про надання кредиту № 501413982, заяву (акцепт) 248.501413982.111 від 30.12.2021 та Паспорт споживчого кредиту.
Найменування Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» змінено на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», що підтверджується витягом з державного реєстру банків від 02.12.2022 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
30.12.2021 чоловік відповідачки ОСОБА_2 надав позивачу заяву про згоду на укладення відповідачкою кредитного договору та отримання кредитних коштів в сумі 160 000 гривень під 23% річних строком на 60 місяців.
Згідно з наданими позивачем виписками по особовим рахункам з 30.12.2021 до 06.10.2023 та розрахунку заборгованості за кредитом заборгованість відповідачки за вказаним договором станом на 06.10.2023 складає 249 601,20 гривня, з яких 150 053,07 гривні - заборгованість по тілу кредиту, 55 390,80 гривень - заборгованість за відсотками та 44 157,33 гривень - заборгованість по комісії.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 15.11.2016 № 1734-VIII «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Судом встановлено, що відповідачка в АТ «АЛЬФА-БАНК» отримала кредит в сумі 160 000 гривень з процентною ставкою 23% на строк 60 місяців.
Свої зобов'язання відповідачка належним чином не виконувала у зв'язку із чим має заборгованість в сумі 249 601,20 гривня, з яких 150 053,07 гривні - заборгованість по тілу кредиту, 55 390,80 гривень - заборгованість за відсотками.
Щодо заборгованості відповідачки по комісії в сумі 44 157,33 гривень, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із вимогами частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Згідно із частинами першою, другою, п'ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умов, якими встановлено плату щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути проінформований про строки i суми належних платежів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 за позовом позичальника до АТ «Ідея Банк» про визнання недійсним кредитного договору, вирішувала питання (а) чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування»; (б) чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна/нікчемна/оспорювана.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала на те, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з пунктом 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.
Вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду має бути врахований під час касаційного розгляду цієї справи в силу вказівок, наведених у частині четвертій статті 263 400 ЦПК України.
При цьому суд також враховує ту обставину, що споживач є слабшою стороною у відносинах із банком. Розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування становить 1,45 % на місяць (17,4 % річних), що майже відповідає розміру визначених договором процентів (23 річних).
Явно очевидним в цій ситуації є те, що умови кредитування, бланки документів розробляв саме банк, а позиція банку про те, що споживач звернувся з офертою до банку, а банк лише акцептував його оферту є явно надуманою.
При цьому в оферті на укладання угоди про надання споживчого кредиту, яку позивач долучив до позовної заяви, комісійна винагорода за ставкою 1,45 % визначена без вказівки про її щомісячний характер, незважаючи на те, що процентна ставка за кредитом визначена у річному вимірі.
Офертою на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501413982 від 30.12.2021, графіком платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, який є Додатком 1 до Угоди про надання кредиту № 501413982 від 30.12.2021, передбачені послуги за розрахунково-касове обслуговування в розмір 1,45% від суми кредиту та в сумі 2 320 гривень.
Проте, ні в оферті на укладання угоди про надання споживчого кредиту, ні в акцепті публічної пропозиції взагалі не містяться відомості про складові послуги за розрахунково-касове обслуговування кредиту.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином суд дійшов висновку про нікчемність умов договору щодо сплати щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування, передбаченої пунктом 1 оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту.
Подібний висновок про нікчемність положень кредитного договору, якими встановлена комісія за розрахунково-касове обслуговування кредиту, із посиланням на вищевказану постанову Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 180/1434/20 (провадження № 61-9418св21) та від 31 серпня 2022 року у справі № 465/3228/19 (провадження № 61-7553св21).
Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості з комісії за послуги за розрахунково-касове обслуговування кредиту в сумі 44 157,33 гривень задоволенню не підлягають через нікчемність умов кредитного договору в цій частині.
Також судом встановлено, що відповідачкою була частково сплачена заборгованість за комісією за обслуговування кредиту в сумі 4 640 гривень, яку також необхідно вирахувати з заборгованості по кредиту.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості в сумі 200 803,87 гривні (249 601,20 гривня (ціна позову) - 44 157,33 гривень (нарахована заборгованість за комісією) - 4 640 гривень (сплачена відповідачкою комісія)).
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 012,06 гривень (3 744,02 гривні (сплачений судовий збір) х (200 803,87 (задоволена частина позову) х 100 % : 249 601,20 гривень (ціна позову)).
Керуючись статтями 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором № 501413982 в сумі 200 803 (двісті тисяч вісімсот три) гривні 87 копійок.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» судовий збір у сумі 3 012 (три тисячі дванадцять) гривень 06 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Повне рішення складене 27 травня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач - Акціонерне товариства «СЕНС БАНК», місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, код ЄДРПОУ 23494714.
відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя М.В. Фетісов