Справа № 308/8363/24
про залишення позовної заяви без руху
21 травня 2024 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, -
ОСОБА_1 (місце проживання : АДРЕСА_1 ) звернулася до суду з позовом до Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (місце знаходження : 89463, Ужгородський р-н, с. Велика Добронь, вул. Чонгор,2) про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.
У контексті права на справедливий суд, визначеного ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя перевіряє чи подана вона з додержанням норм чинного законодавства, а саме статей 175-177 ЦПК України.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі вимоги передбачені ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або імя (прізвище, імя та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів звязку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обовязковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у звязку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В порушення п.7 ч.3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві не зазначено відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
Стаття 177 ЦПК України встановлює, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Статтями 3 і 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI визначено об'єкти справляння судового збору, його розміри та перелік позовних заяв чи інших заяв, передбачених процесуальним законодавством, за подання яких судовий збір не справляється.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, -у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Суд звертає увагу позивача, що за змістом ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.
За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Тобто, при зверненні до суду позивач має сплатити судовий збір в сумі 1211,20 грн. Таким чином, сплата судового збору згідно з вимогами Закону є обов'язковою.
Так, до позовної заяви позивачем додано квитанцію до платіжної інструкції № 5030810007 від 08.02.2024 року про сплату судового збору за подання позову у розмірі 1211,20 грн.
Згідно судової програми документообігу Д-3 встановлено, що позивач ОСОБА_1 зверталася з даною позовною заявою до Ужгородського міськрайонного суду. Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду у справі №308/2399/24 від 07.03.2024 року позовну заяву повернуто позивачеві. Питання повернення судового збору не ставилось.
Згідно судової програми документообігу Д-3 встановлено, що позивач ОСОБА_1 повторно зверталася з даною позовною заявою до Ужгородського міськрайонного суду. Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду у справі №308/5516/24 від 16.04.2024 року позовну заяву повернуто позивачеві. Питання повернення судового збору не ставилось.
Під час перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, встановлено, що судовий збір сплачений позивачем ОСОБА_1 згідно з платіжною інструкцією № 5030810007 від 08.02.2024 року у розмірі 1211,20 грн., зарахований як судовий збір, сплачений за подання позовної заяви по справі № 308/2399/24.
Відповідно до ухвали Ужгородського міськрайонного суду № 308/2399/24 від 07.03.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про визнання протиправним та скасування рішення - повернуто позивачу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Позивач ОСОБА_1 з заявою про повернення судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією № 5030810007 від 08.02.2024 року у розмірі 1211,20 грн., до суду не зверталася.
Судовий збір сплачений за подання позовної заяви в справі № 308/2399/24 зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України і позивачу в порядку, установленому законом, не повертався.
Положеннями ч. 5 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Згідно судової програми документообігу Д-3 встановлено, що позивач ОСОБА_1 зверталася з даною позовною заявою до Ужгородського міськрайонного суду. Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 07.03.2024 року повернуто позивачеві. Питання повернення судового збору не ставилось.
Суд зазначає, що повторно поданий той самий платіжний документ про сплату судового збору не є належним доказом сплати цього платежу за подання повторної позовної заяви.
Таке законодавче визначення передбачає, що позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд залишив без розгляду (або повернув позовну заяву). Вказане не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі звернення до суду, оскільки за Законом № 3674 такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була залишена без розгляду.
Вищезазначене правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 1540/3297/18.
Таким чином, платіжна інструкція № 5030810007 від 08.02.2024 року на суму 1211,20 грн. не може бути використано повторно для підтвердження сплати судового збору при поданні іншого позову.
Отже, платіжна інструкція № 5030810007 від 08.02.2024 року на суму 1211,20 грн. про сплату судового збору не може бути прийнята судом як документ про сплату судового збору за подання саме цієї позовної заяви.
За таких обставин, позивачу необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору, відповідно до ставок встановлених Законом України «Про судовий збір».
Окрім того, належним доказом сплати судового збору є фінансовий документ: платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. Також фінансовий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплено печаткою установи з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам,не можуть бути належним доказом сплати судового збору - згідно наданих Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ роз'яснень у постанові №10 від 17.10.2014№10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах".
Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобовязаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною 5 ст. 95 ЦПК України визначено, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17, від 27 вересня 2021 року № 5026/886/2012, не засвідчені копії документів визнаються недопустимими доказами.
Проте позивачем додано копії документів до позовної заяви, які належним чином не завірені, а саме відсутня відмітка дати засвідчення копії.
У ст.129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Слід зазначити, що дотримання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України при пред'явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду на предмет перевірки позову та долучених до нього матеріалів і недопущення відкриття провадження, призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на чому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, « .... де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без усунення наведених вище недоліків, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду в новій редакції з врахуванням вимог ст. ст. 175,177 ЦПК України та зазначених недоліків, з подачею до суду документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, не сплачено судовий збір, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що в разі усунення недоліків у зазначений строк позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст.ст.177, 185, 260 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в строк, що не перевищує п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца