Справа № 620/17890/23 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
27 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах з 06.09.2023;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити їй недоотриману суму пенсії за віком на пільгових умовах з 23.09.2022, тобто з дня первинного звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах до дня виплати першої пенсії (після призначення з 06.09.2023).
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.09.2022 ОСОБА_1 звернулась до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отримавши відмову у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, позивач звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.03.2023 у справі №620/2354/23, яке 02.08.2023 набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ у Вінницькій області №254150020801 від 30.09.2022, яким позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.09.1988 по 04.09.1989 та у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 01.09.1989 по 31.08.1997 на посаді концертмейстера; зобов'язано ГУПФУ в Чернігівській області зарахувати їй до страхового стажу період роботи з 01.09.1988 по 04.09.1989 та зарахувати до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи 01.09.1989 по 31.08.1997 на посаді концертмейстера (а.с. 14-18).
Враховуючи наведене, 06.09.2023 позивач звернулась до відповідача із заявою, у якій просила призначити їй пенсію з 23.09.2022 (а.с. 19).
Рішенням відповідача від 12.09.2023 позивачу призначено пенсію з 06.09.2023 (а.с. 22).
18.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою, у якій просила, у тому числі, повідомити підстави призначення пенсії з 06.09.2023 та здійснити їй перерахунок пенсії з дати звернення - 23.09.2022 (а.с. 20).
Листом від 14.11.2023 відповідач повідомив, що пенсію ОСОБА_1 призначено відповідно до заяви від 06.09.2023 та на виконання рішення суду по справі №620/2354/23 про зарахування страхового стажу (а.с. 21).
Вважаючи дії відповідача щодо призначення пенсії з 06.09.2023 протиправними, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ, у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 51 Закону №1788-ХІІ передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
За змістом статті 80 Закону №1788-XII заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника.
Пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку (стаття 83 Закону №1788-ХІІ).
У свою чергу, статтями 44, 45 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) установлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Відповідно до пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно із пунктами 1.7, 1.8 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати (пункт 4.7 Порядку №22-1).
Суд звертає увагу, що вперше із заявою про призначення пенсії позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України 23.09.2022.
Рішенням ГУПФУ у Вінницькій області від 30.09.2022 позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю у неї необхідного пільгового стажу. Зокрема, ОСОБА_1 не враховано до пільгового стажу період роботи з 01.09.1989 по 31.08.1997, оскільки посада концертмейстера не передбачена переліком посад, що дають право на призначення пенсії за вислугу років Постановою КМУ №909. Також не зараховано до страхового стажу період роботи з 01.09.1988 по 04.09.1989, оскільки відсутній підпис відповідальної особи при звільненні.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.03.2023 у справі №620/2354/23, яке 02.08.2023 набрало законної сили, встановлено протиправність відмови у зарахуванні до спеціального та загального стажу періодів роботи позивача, у зв'язку із чим рішення ГУПФУ у Вінницькій області від 30.09.2022 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії скасовано, зобов'язано ГУПФУ в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.09.1988 по 04.09.1989 та зарахувати до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи 01.09.1989 по 31.08.1997 на посаді концертмейстера.
На виконання рішення суду відповідач зарахував позивачу спірні періоди роботи, однак пенсію не призначив, у зв'язку із чим ОСОБА_1 була змушена повторно звернутись до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою від 06.09.2023 про призначення пенсії за вислугу років з 23.09.2022 (а.с. 19).
Обґрунтовуючи дії щодо призначення позивачу пенсії з 06.09.2023 (дати повторного звернення) відповідач посилався на те, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.03.2023 у справі №620/2354/23 не встановлено іншого обов'язку окрім як зарахування спірного стажу.
Разом з тим, суд звертає увагу, що вказаним рішенням не лише зобов'язано територіальний орган Пенсійного фонду України зарахувати позивачу певний стаж, а й скасовано протиправне рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії, прийняте за наслідком розгляду її заяви від 23.09.2022.
За наведеного, первинно подана позивачем заява про призначення пенсії від 23.09.2022 залишилась не вирішеною станом на дату повторного звернення ОСОБА_1 та, відповідно, мала бути розглянута територіальним органом з урахуванням стажу, врахованого судом у рішенні по справі №620/2354/23.
Суд у спірних правовідносинах наголошує, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Аналогічну позицію підтримав ЄСПЛ у рішенні по справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04), прийнятим 20.10.2011 (набуло статусу остаточного 20.01.2012).
Суд звертає увагу, що, подаючи 23.09.2022 заяву про призначення пенсії, позивач мала правомірні очікування на належний розгляд такої заяви та прийняття уповноваженим органом законного рішення, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що пенсія їй повинна бути призначена із дати першого звернення - 23.09.2022.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Стосовно клопотання представника позивача про стягнення з апелянта судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
У додатковій постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року по справі №926/1795/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на певних критеріях, які суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та АО "Кушнеренко та партнери" укладено договір про надання правової допомоги №183 від 01.04.2024.
Згідно акту виконаних робіт від 23.04.2024 до договору про надання правової допомоги від 01.04.2024 визначено фіксовану ставку за надану допомогу у розмірі 2000 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду квитанцію до прибуткового касового ордеру №183 від 23.04.2024 на суму 2000 грн.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Проаналізувавши надані докази на підтвердження здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової (професійної правничої) допомоги, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат під час розгляду апеляційної скарги колегія суддів, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн., понесені позивачем, є документально підтвердженими, обґрунтованими та співмірними зі складністю цієї справи, значенням справи для учасників процесу, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, а тому, такі витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року - без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005), витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000 (дві тисячі гривень) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк