23 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/31994/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
секретар судового засідання Бендес А.Г.
за участю представника позивача Замули Р.О.
представника відповідача Овсяникової Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод»
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 року (головуючий суддя Єфанова О.В.)
в адміністративній справі № 160/31994/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» до відповідача Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод», 05.12.2023 звернувся до суду з позовом до відповідача Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 13.11.2023 року №0010100402, №0010090402 та №0010080402.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведена камеральна перевірка, за результатами якої складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів від 13.10.2023 №1025/32-00-04-04-02-06-00659101. Під час перевірки встановлено порушення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за лютий 2023 року, орендної плати за землю за лютий 2023 року та земельного податку за лютий-квітень 2023 року. На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.11.2023 року №0010100402, №0010090402 та №0010080402, якими накладено на позивача штрафні санкції на загальну суму 352170,77 грн. Позивач не погоджується з вказаними податковими повідомленням-рішенням, вважає їх протиправними, оскільки позивачем своєчасно було сплачено платежі по податковим деклараціям, проте податковий орган самостійно перенаправляв кошти ПрАТ «ДТРЗ» в погашення саме податкових повідомлень-рішень, які були оскаржені в рамках справи 160/2552/21. Позивач зазначив, що враховуючи приписи статті 124 Податкового кодексу України, податковим органом не підтверджено, що діяння ПрАТ «ДТРЗ» є умисними, тому відсутні підстав для застосування штрафних санкцій саме у розмірі 25%.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рентна плата за користування радіочастотним ресурсом України є складовою рентної плати, а відтак за порушення нарахування, декларування та сплати рентної плати можуть нараховуватись штрафні санкції в період дії карантину. Таким чином, податковим органом обґрунтовано застосовані до позивача штрафні санкції на підставі п.124.1 ст.124 ПК України за несвоєчасну сплату узгоджених сум грошових зобов'язань.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Вказує, що податковий орган самостійно перенаправляв кошти ПрАТ «ДТРЗ» в погашення саме податкових повідомлень- рішень, які оскаржувалися в рамках справи №160/2552/21. Однак, таке оскарження, відбулося 15.12.2021, а декларації, по яким податковий орган визначає факт несвоєчасної сплати, були подані ПрАТ «ДТРЗ» на початку 2023 року. При цьому, ПрАТ «ДТРЗ» своєчасно та в повному обсязі сплачувало всі необхідні податки, зокрема, у 2022 році, що ставить під сумнів доводи податкового органу про перенаправлення поточних платежів на початку 2023 року за зобов'язання, виниклі ще у 2021 році. Крім того, станом на кінець 2022 року у ПрАТ «ДТРЗ» обліковувалась переплата із земельного податку у розмірі 2 025 949,01 грн. В даному випадку, податковим органом протиправно перенаправлялися поточні платежі ПрАТ «ДТРЗ» в рахунок погашення податкового боргу, в тому числі по податковим повідомленням-рішенням. В Акті перевірки податковий орган не зазначив жодної інформації щодо того, яким саме чином, в якому порядку, з яких напрямів та в яких сумах ним перенаправлялися кошти в погашення наявного податкового боргу замість погашення поточних зобов'язань, зокрема, по деклараціям. Зазначає, що в даному випадку не те, що не підтверджується факт умислу, не підтверджується навіть і факт затримки сплати більше ніж на 30 календарних днів, що ставить під сумнів вірність розрахунку штрафних санкцій, наведений у податкових повідомленнях-рішеннях. Крім цього, в даному випадку штрафні санкції не повинні бути нараховані, а нараховані штрафні санкції повинні бути списані за період, у якому діяв карантин. Відтак, зазначені в податкових повідомленнях-рішеннях суми штрафних санкцій є помилковими, оскільки розрахунок таких штрафних санкцій було здійснено без врахування всіх необхідних положень чинного законодавства України, зокрема, п. 521 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні представники позивача та відповідача свої позиції підтримали.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що що відповідачем, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено камеральну перевірку ПрАТ “ДТРЗ” щодо порушення (термінів) сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з:
- рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за лютий 2023 року, орендної плати за землю за лютий 2023 року, земельного податку за лютий - квітень 2023 року.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 13.10.2023 року №1025/32-00-04-04-02-06-00659101, в якому встановлено порушення позивачем:
- п.257.5 ст.257 ПК України, відповідно до якого встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за лютий 2023 року у сумі 3,77 грн, із затримкою на 12 календарних днів, тобто із затримкою до 30 календарних днів;
- п.287.3 ст.287 ПК України, відповідно до якого встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за землю за лютий 2023 року в сумі 23364,57 грн, із затримкою на 8 календарних днів, тобто із затримкою до 30 календарних днів;
- п.287.3 ст.287 ПК України, відповідно до якого встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку за лютий 2023 року в сумі 580398,24 грн, із затримкою на 8 та 19 календарних днів, тобто із затримкою до 30 календарних днів;
- п.287.3 ст.287 ПК України, відповідно до якого встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку за березень 2023 року в сумі 552458,24 грн, із затримкою на 8 та 17 календарних днів, тобто із затримкою до 30 календарних днів;
- п.287.3 ст.287 ПК України, відповідно до якого встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку за квітень 2023 року в сумі 252458,24 грн, із затримкою на 2 та 17 календарних днів, тобто із затримкою до 30 календарних днів.
ПрАТ “ДТРЗ” не погодилось з актом перевірки від 13.10.2023 року №1025/32-00-04-04-02-06-00659101 та надало заперечення до відповідача.
За результатами розгляду заперечень Комісія з розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, висновки акту перевірки залишила без змін.
На підставі виявлених під час перевірки порушень, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 13.11.2023 року:
- №0010100402, яким за затримку на 2, 8, 17, 19 календарних днів сплати грошового зобов'язання у сумі 1385314,72 грн., зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 25% у сумі 346328,69 грн. за платежем податок земельний податок з юридичних осіб;
- №0010090402, яким за затримку на 12 календарних днів сплати грошового зобов'язання у сумі 23364,57 грн., зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 25% у сумі 5841,14 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб;
- №0010080402, яким за затримку на 8, 8 календарних днів сплати грошового зобов'язання у сумі 3,77 грн., зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 25% у сумі 0,94 грн. за платежем рентна плата за користування радіочастотним ресурсом Україна.
Позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Пунктом 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п. 49.2. ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Пунктом 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що
земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72);
орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136);
плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147).
Згідно із п. 285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Пунктом 286.2 статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Пунктом 287.3 статті 287 ПК України встановлено що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Пунктом 287.4 ст. 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно з підпунктом 14.1.217. пункту 14.1 статті 14 ПК України рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється, зокрема, за користування радіочастотним ресурсом України.
Базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю (підпункт 257.1 статті 257 ПК України).
Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати (підпункт 257.2 тієї ж статті).
Відповідно до підпункту 258.1.1. пункту 258.1 статті 258 ПК України на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності у позивача обов'язку сплачувати земельний податок та рентну плату за користування радіочастотним ресурсом України у визначені ПК України строки.
Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За приписами п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпунктами 14.1.152 п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Згідно із п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
За приписами пункту 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про спростування доводів позивача про те, що контролюючим органом протиправно перенаправлялися поточні платежі ПрАТ «ДТРЗ» в рахунок погашення податкового боргу, в т.ч. по податковим повідомленням-рішенням, оскільки зазначене позивачем суперечить нормам Податкового кодексу України.
Згідно із п. 124.1.ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 % погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу.
У п.124.2 ст.124 ПК України встановлено, що діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Отже, нормою п. 87.9 ст. 87 ПК України законодавець чітко встановив черговість спрямування коштів, сплачених платником податків у разі наявності податкового боргу.
Таким чином, у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов'язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов'язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному п. 87.9 ст. 87 ПК України, та у випадку несвоєчасного погашення якої, податковий орган нараховує штраф у розмірах, установлених ст. 124 ПК України у залежності від терміну затримки.
При цьому, санкція норми ст. 124 ПК України передбачає застосування до платника податків штрафу у випадках несплати ним узгодженої суми грошового зобов'язання безвідносно до підстав її виникнення.
Будь-яких винятків до випадків застосування контролюючим органом норм п. 87.9 ст. 87 ПК України стаття 126 ПК України не містить.
Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово вирішував справи із застосуванням наведених норм права та у постановах зокрема, від 02.10.2018 року (справа №820/1824/17), від 23.05.2019 року (справа №806/2699/16), від 17.04.2020 року (справа №806/124/17), від 13.02.2020 року (справа №806/129/17), від 13.08.2021 року (справи №806/46/17, №806/126/17, №806/43/17), від 10.03.2023 року (справа №520/7293/19), від 11.12.2018 року (справа №804/2573/16), від 11.11.2019 року (справа №2а-2235/12/0970) вказав, що пунктом 87.9 статті 87 ПК України визначено обов'язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу.
При цьому зміст графи призначення платежу у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено приписами наведеної норми.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач у позовній заяві не заперечує той факт, що про наявність податкового боргу підприємства було достовірно відомо.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що твердження позивача про те, що штрафні санкції не нараховуються за порушення податкового законодавства з приводу сплати рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України на час дії карантину, є помилковими з огляду на наступне.
Так, за умовами пункту 521 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за, зокрема, порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Відповідно до статті 251 ПК України рентна плата складається з:
251.1.1. рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин;
251.1.2. рентної плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;
251.1.3. рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України;
251.1.4. рентної плати за спеціальне використання води;
251.1.5. рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів
251.1.6. рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.
Отже, рентна плата за користування радіочастотним ресурсом України є складовою рентної плати, а відтак за порушення нарахування, декларування та сплати рентної плати можуть нараховуватись штрафні санкції в період дії карантину.
Таким чином, враховуючи викладене, на переконання суду податковим органом обґрунтовано застосовані до позивача штрафні санкції на підставі п.124.1 ст.124 ПК України за несвоєчасну сплату узгоджених сум грошових зобов'язань.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Ураховуючи результат апеляційного перегляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 23.05.2024 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 23.05.2024.
В повному обсязі постанова виготовлена 27.05.2024.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова