22 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/8662/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 року (головуючий суддя Прудник С.В.)
в адміністративній справі №160/8662/21 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 31.05.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 912410805551 від 03.11.2020 року, яким здійснено перерахунок ОСОБА_1 пенсії на 60% від розміру заробітної плати, обмежено її максимальний розмір десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 01 жовтня 2020 року перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 80 відсотків від заробітної плати, вказаної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 22.10.2020 за №21-342, без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років.
Позов обґрунтований тим, що рішення відповідача № 912410805551 від 03.11.2020 року, яким здійснено перерахунок позивачу пенсії виходячи з 60% від розміру заробітної плати і обмежено її максимальний розмір десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, та бездіяльність відповідача щодо її перерахунку є протиправними, такими, що порушують соціальні права позивача та суперечать чинному законодавству України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії у розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати, зазначеної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 22.10.2020 за № 21-342;
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 912410805551 від 03.11.2020 року, щодо зменшення при перерахунку пенсії відсотку з 80% до 60% від розміру середнього заробітку;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2020 року на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 22.10.2020 за № 21-342, виходячи з розрахунку 80% від розміру середнього заробітку, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватися норма, що визначала розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, у даному випадку 80%. Отже, у даному випадку суд доходити до висновку щодо протиправного зменшення позивачу основного розміру пенсії за вислугу років з 80% відповідних сум грошового забезпечення до 60% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури.
Стосовно максимального розміру пенсії, суд зазначив, що на момент проведення перерахунку пенсії позивачам, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. З огляду на наведене, дійшов висновку про відсутність у відповідача (відповідного територіального органу Пенсійного фонду України) законних підстав для здійснення виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру" (в редакції на час призначення пенсії), оскільки положення цієї статті втратили чинність.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем та відповідачем подані апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити.
Вказує, що вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія призначена до 01.01.2016 року, тому до розміру його пенсії не можуть застосовуватись обмеження.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції. Вказує, що під час здійснення перерахунку пенсії позивачу у розмірі 60% за вислугу років, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 20.09.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження на 28.10.2021.
На адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судового рішення у справі №580/5962/20. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.10.2021 року клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №160/8662/21 до набрання законної сили рішенням у справі №580/5962/20 - задоволено.
Зупинено провадження у справі №160/8662/21 до набрання законної сили рішенням у справі №580/5962/20, що розглядається Верховним Судом у подібних правовідносинах (Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав).
Згідно реєстру судових рішень встановлена наявність постанови Верховного Суду від 21.12.2021 року у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №580/5962/20.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2024 року поновлено №160/8662/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 року.
Призначено справу №160/8662/21 до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на 22.05.2024 року. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 09.10.2013 року та отримує пенсію за вислугу років згідно ст.50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ “Про прокуратуру”.
22.10.2020 року позивач отримав в Дніпропетровській обласній прокуратурі довідку за №21-342 «Про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії», яка видана відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ, наказів Офісу Генерального прокурора від 03.09.2020 №410 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур», від 08.09.2020 року №414 «Про день початку роботи обласних прокуратур» згідно з якими у повивача, як у пенсіонера органів прокуратури, виникло право на перерахунок пенсії.
29.10.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, додавши до цієї заяви необхідні документи, в тому числі довідку Дніпропетровської обласної прокуратури від 22.10.2020 року за №21-342.
Рішенням 912410805551 від 03.11.2020 року відповідач здійснив перерахунок пенсії у розмірі 60% від заробітної плати, вказаної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 22.10.2020 року за №21-342, та обмежив її виплату десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Вважаючи, що відповідачем допущено помилку щодо визначення розміру пенсії при перерахунку, позивач 18.11.2020 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив роз'яснити, з яких міркувань виходив орган ПФУ при перерахунку йому пенсії на 60% від розміру заробітної плати та обмеження її виплати десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, виправлення допущеного порушення та перерахування йому з 01.10.2020 року пенсію у розмірі 80% від розміру заробітної плати, вказаної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 22.10.2020 року за №21-342 та виплати її без обмеження максимальним розміром, а також виплати позивачу різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років з 01.10.2020 року.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за №23864-23816/М-01/8-0400/20 від 15.12.2020 надано позивачу наступну відповідь.
«…29.10.2020 ОСОБА_1 особисто надав заяву на перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”. До заяви була надана довідка від 2.10.2020 №21-342, яка видана Прокуратурою Дніпропетровської області, про складові заробітної плати станом на 11.09.2020, де розмір заробітної плати становить 64005,90 грн.
Відповідно до частини 2 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” (№1697-VІІ, 14.10.2014, Закон, Верховна Рада України) пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Розрахунковий розмір пенсії після перерахунку складає з 01.10.2020: 64005,90 х 60% = 38403,54 грн.
Враховуючи норми статті 86 Закону максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Зважаючи на викладене, розмір пенсії до виплати складає: з 01.10.2020 - 17120грн.; з 01.12.2020 року - 17690грн…».
Вважаючи, що рішення відповідача №912410805551 від 03.11.2020 року, яким здійснено перерахунок пенсії виходячи з 60% від розміру заробітної плати і обмежено її максимальний розмір десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, та бездіяльність відповідача щодо її перерахунку - протиправними, такими, що порушують соціальні права та суперечать чинному законодавству України, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до дан6ихб правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Спірними у цій справі є питання щодо розміру відсотку, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII, а також застосування при перерахунку такої пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Оцінюючи доводи касаційної скарги (у справі №580/5962/20) про перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів установила, що Верховний Суд уже розглядав справи з подібними правовідносинами.
Щодо розміру відсотків, який підлягає застосуванню при перерахунку призначеної працівнику прокуратури пенсії, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформував правовий висновок про те, що оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, а положення частини другої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» 14.10.2014 №1697-VII, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, то при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватись норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Такий правовий висновок викладено, зокрема у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20.
Так, статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII у редакції, чинній до 01.10.2011, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.
Пенсія призначається в розмірі 80 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 % від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI у статтю 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII у статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII у частинах 2 і 5 цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII у статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII у частинах 2 та 5 цифри « 70» замінено цифрами « 60».
За правилами частини 18 цієї статті (у редакції, чинній до 01.01.2015) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
З 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.
Водночас 15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.
З набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років.
Пенсія призначається в розмірі 60 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно з частиною 12 цієї статті призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами 2, 3 та 4 цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Вирішуючи питання щодо визначення норм права, які регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою.
Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України.
Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності;
дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце;
дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
Ураховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури.
Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 N 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Колегія суддів зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного, зокрема у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20 у подібних правовідносинах, та сформувати правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини 2 статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Отже, позовні вимоги позивача у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Окрім того, аналізуючи судові рішення Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність єдності судової практики щодо питання застосування при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII, обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Ухвалюючи постанови від 15.05.2019 у справі № 554/4191/17, від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а, від 02.05.2020 у справі №704/87/17, від 10.09.2021 у справі №580/5238/20 та від 03.06.2021 у справі № 359/3736/17, Верховний Суду виходив із того, що при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII, пенсійним органом обґрунтовано застосовано обмеження максимального розміру пенсії.
Водночас у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №589/3997/16-а викладено висновок про те, що оскільки позивач є непрацюючим пенсіонером, і пенсія призначена йому до 01.01.2016, то до розміру пенсії позивача не застосовуються обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, колегія суддів виходить із такого.
За змістом статті 2 Закону № 3668-VI (який набрав чинності 01.10.2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII, положення частини 15 якої викладено в аналогічній редакції.
При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
На думку колегії суддів, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії.
Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10-ти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною 15 якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
З огляду на викладене, Верховний суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у справі №580/5962/20 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформувати правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір.
Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії.
Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII, а з 14.10.2014 - абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.
Суд першої інстанцій у справі встановив, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Отже, позовні вимоги позивача у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Окрім того, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.
Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 N20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними.
Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави.
Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з'ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа VALKOV AND OTHERS V. BULGARIA (заява №2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08)).
Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення.
Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.
Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні.
Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя.
Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.
При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».
Вказаний правовий висновок сформований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №580/5962/20 у постанові від 21.12.2021 року, що було підставою для зупинення провадження у даній справі №160/8662/21.
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанцій у цій справі - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі позивача, оскільки аргументи відповідача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи позивача.
Ураховуючи результат апеляційного перегляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись 241-245, 250, 311, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 року скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 22.05.2024 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова