27 травня 2024 р.Справа № 643/421/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Московського районного суду м. Харкова від 12.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Майстренко О.М., пр-т Ювілейний, 38Є, м. Харків, 61005, по справі № 643/421/23
за позовом ОСОБА_1
до інспектора патрульної поліції 5 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Тонконога Станіслава Сергійовича , Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У січні 2023 до Московського районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) з позовом до інспектора патрульної поліції 5 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 (надалі - відповідач1), Управління патрульної поліції в Харківській області Департамент патрульної поліції (надалі - відповідач2, УПП в Харківській області, апелянт), в якому просив суд скасувати постанову від 08.01.2023 серія ЕАР № 6384808 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12.09.2023 по справі № 643/421/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08.01.2023 серія ЕАР № 6384808, згідно з якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 20400,00 грн, і закрито справу про адміністративне правопорушення.
У задоволенні позову в частині позовних вимог, пред'явлених до лейтенанта поліції 5 роти 4 батальйону УПП в Харківській області ОСОБА_2 - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Департаменту патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує, що на час притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП позивач не мав права керувати транспортними засобами, оскільки був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП із позбавлення права керування транспортним засобом на підставі рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 05.07.2022 по справі № 553/1584/22.
Позивач правом подання відзиву на позов не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасники справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасників справи, повідомлених відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
08.01.2023 о 22:00 год у м. Харків по шосе Салтівське, 41а, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом керував автомобілем «CITROEN BERLINGO», д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками патрульної поліції та інспектором патрульної поліції 5 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 було складно постанову від 08.01.2023 серія ЕАР № 6384808, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Позивач не погодився з цієї постановою та оскаржив її до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач не був обізнаним з результатами розгляду справи № 553/1584/22, за результатами якої його позбавлено права керування транспортними засобами, а тому у відповідача не було підстав для складання спірної постанови.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до інспектора патрульної поліції 5 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 , суд першої інстанції визнав його неналежним відповідачем.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає.
Колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 КАС України.
Фактично апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, тому колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки у частині позовних вимог, які не були задоволенні судом першої інстанції та які не оскаржуються позивачем.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів зазначає, що позивач та суд першої інстанції визначили відповідачем у справі УПП у м. Києві, який не є самостійною юридичною особою.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
За приписами пункту 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, щодо правил дорожнього руху за статями 122, 126 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за №724/716/16-а.
Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції.
Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори чи управління, які є структурними підрозділами відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, а саме Департаменту патрульної поліції.
У справі, що переглядається, позивачем та судом першої інстанції як відповідача визначено УПП у м. Києві.
У той же час, відповідно до «Переліку територіальних органів Національної поліції, що утворюються», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» створено як юридичну особу публічного права - Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
Згідно із вимогами пункту 1 Розділу І Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України № 73 від 06.11.2015, Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції.
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІІ приведеного Положення, Департамент патрульної поліції та структурні підрозділи патрульної поліції становлять єдину систему. Структурні підрозділи патрульної поліції підзвітні та підконтрольні Департаменту патрульної поліції.
Отже, УПП у м. Києві як територіальний підрозділ Департаменту патрульної поліції не є самостійною юридичною особою.
Враховуючи наведене, УПП у м. Києві не може виступати самостійними відповідачем у цій справі, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Натомість, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у цій справі має бути Департамент патрульної поліції, тобто, відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, проте останній не був визначений позивачем, як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи та судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом також не проведено.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача.
З приводу наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина четверта статті 48 КАС України).
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обов'язки, визначені КАС України.
За правилами частини сьомої статті 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача.
Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.
Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права зокрема була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18 та 19.04.2022 у справі №400/3989/19.
Крім того, колегія суддів зауважує, що позовні вимоги заявляє позивач, водночас адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист. Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб'єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір.
Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв'язок між порушенням (суб'єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить та ж таки ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення).
З огляду на викладене, враховуючи предмет цього позову, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії від 08.01.2023 серія ЕАР № 6384808, суд першої інстанції в порушення вказаних вимог процесуального закону, не з'ясував належність відповідачів у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що суд першої інстанції запропонував позивачу здійснити заміну неналежного відповідача на належного або залучити до участі у справі другого відповідача.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень, встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
При цьому, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у не вирішенні питання заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача призвело до відмови у задоволенні позову саме з вищенаведених підстав та мотивів, що в свою чергу не свідчить про відсутність порушеного права позивача у спірних відносинах.
Одночасно, слід вказати, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача, із заявою про поновлення строку на звернення до суду у разі необхідності.
Підстави для здійснення нового розподілу судових витрат, з огляду на положення статтю 139 КАС України, у справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2023 року по справі № 643/421/23 змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк