21 травня 2024 р.Справа № 520/1071/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 (головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., повний текст складено 26.02.24 року) по справі № 520/1071/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 13.02.2023 за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за податковий період 2021 рік:
- №0014125-2405-2037 на суму податкового зобов'язання 46 416,00 грн.;
- №0014121-2405-2037 на суму податкового зобов'язання 4 038,00 грн.;
- №0014120-2405-2037 на суму податкового зобов'язання 9 315,00 грн.;
- №0014119-2405-2037 на суму податкового зобов'язання 6 888,00 грн.;
- №0014506-2405-2037 на суму податкового зобов'язання 11 832,00 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що частина нежитлових приміщень, належних позивачу за своїм функціональним призначенням є складами, проте податковим органом невірно визначено ставку, за якою нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. В свою чергу, деякі з нежитлових приміщень, на які відповідачем нараховано спірний податок за 2021 р. не перебували у власності позивача.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 провадження по справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0014119-2405-2037, №0014120-2405-2037, №0014506-2405-2037 від 13.02.2023 року закрито.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області №0014125-2405-2037, №0014121-2405-2037 від 13.02.2023.
ГУ ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення статті 266 ПК України, не враховано, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо цільового призначення нежитлового приміщення, належного позивачу та до податкового органу таких відомостей не надано, як і не надано до суду.
З огляду на викладене, враховуючи дані реєстру (в якому не зазначене їх цільове призначення, тобто як вони використовуються) відповідачем правомірно прийнято рішення про застосування ставки оподаткування в розмірі 1 % від мінімальної заробітної плати.
Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень:
- нежитлова будівля літ «Б-3», розташована за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 773,60 кв.м., належна на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 10.10.2006;
- нежитлові приміщення 1-го поверху № 13 площею 44,5 кв.м. та № 14, площею 22,8 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 67,3 кв.м., належні на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2005, про що свідчать витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 45-48).
13.02.2023 ГУ ДПС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0014125-2405-2037, в якому визначено суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік в розмірі 46 416,00 грн (адреса об'єкта оподаткування є: АДРЕСА_1 ) (а.с. 16);
- № 0014121-2405-2037, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік на суму 4038,00 грн (адреса об'єкта оподаткування є: АДРЕСА_2 ) (а.с. 17).
Не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно застосовано до приміщень позивача ставку податку у розмірі 1% розміру мінімальної робітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Нормами пп. 266.2.1 п. 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.1 статті 266 ПК України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно пп. 266.3.2 п. 266.1 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. (пп. 266.5.1 п. 266.5 статті 266 ПК України).
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п.266.6.1 ст.266 ПК України).
Відповідно до п.п. 266.5.1. п. 266.5. ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та тинів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1.5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно із абз. 7 пп. 266.7.1 п. 266. 7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Судом встановлено, що позивач є власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 773,60 кв.м. та нежитлових приміщень 1-го поверху № 13 та № 14, площею 22,8 кв.м., розташованих за адресою м. Харків, вул. Університетська, буд. 33, загальною площею 67,3 кв.м.
ГУ ДПС у Харківській області визначено суми податкового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно за 2021 р., виходячи зі ставки 1% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом до відповідного податкового періоду за 1 кв. метр, як до об'єктів нежитлової нерухомості - будівель торгівельних, посилаючись на те , що дані з реєстрів не дають можливість визначити призначення приміщень.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції належні позивачу нежитлові приміщення є за функціональним призначенням складами, що підтверджується технічними паспортами, висновками ТОВ " Будгрупп", отже ставка, з якої обраховується податок на нерухоме майно має складати 0,1%.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пп. 14.1.129-1. п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд 018-2000 пункту 1252 ДК до Резервуари, силоси та склади належать, крім іншого: 1252.5 Склади спеціальні товарні; 1252.6 Холодильники; 1252.7 Складські майданчики; 1252.8 Склади універсальні; 1252.9 Склади та сховища інші.
До групи Будівлі промислові та склади (код 125) належить клас Будівлі промислові (код 1251), який включає криті будівлі промислового призначення.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі № 822/2624/16, ДК 018-2000 використовується для визначення статусу нежитлового приміщення, від якого залежить ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації на об'єкт нерухомого майна.
Як вбачається з копії технічного паспорту на нежитлову будівлю № 50 вул. Диканівська м. Харків, виготовленого 22.09.2006 КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" призначення приміщень визначено як: склад, сан.узел, коридор, кабінет, котельня, сходова клітина (а.с. 23 - 31).
Відповідно до технічного паспорту на громадський будинок ( АДРЕСА_2 ), виготовленого 27.05.2004 КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" призначення приміщень визначено як: склад (а.с. 32 - 33).
Крім того, на підтвердження характеристик вказаних об'єктів нерухомого майна позивачем надано висновки ТОВ «БУДГРУПП» щодо визначення функціонального призначення будівлі від 01.02.2022 № 1207199, № 1207198, підписані експертом Заховаєвим І.В., відповідно до яких нежитлові приміщення 1-го поверху № 13, площею 44,5 кв.м. та № 14, площею 22,8, загальною площею 67,3 кв.м., які є частиною нежитлової будівлі літ. «Б-2», розташованої за адресою: вул. Університетська 33, м. Харків, нежитлова будівля літ. «Б-3», загальною площею 773,6 кв.м., розташована за адресою: вул. Диканівська 50, м. Харків, за функціональним призначенням класифікуються, як склад (а.с. 38 - 40).
Отже, враховуючи наведені положення ДК 018-2000, досліджені судами правовстановлюючі документи та технічну документацію, яка міститься в матеріалах справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що спірні нежитлові будівлі слід класифікувати як склад.
Натомість, відповідачем ні до суду першої, ні апеляційної інстанції не надано жодного доказу та не наведено обставин, які б спростовували приналежність вказаних об'єктів нерухомості до будь-якого іншого типу, відмінного від наведеного судом.
Ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням міської ради.
Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 № 542/17 встановлено на території міста Харкова на 2018 рік та наступні роки податок на майно, який складається, окрім іншого, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Пунктом 5 зазначеного вище Додатку №1 встановлено ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у-таких розмірах: 1) будівлі готельні - 1 відсоток; 2) будівлі офісні - 1 відсоток; 3) будівлі торговельні - 1 відсоток; 4) гаражі - 0,1 відсотка; 5) виключений; (підпункт 5 пункту 5 додатку 1 виключений згідно з рішенням 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 р. № 1284/18 набрав чинності з 01.01.2019 р.) 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотків; 8) інші будівлі - 0,1 відсотка.
Зважаючи, що зазначені вище об'єкти нерухомості за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , які на праві власності належать позивачу, за своїм функціональним призначенням належать до складів, вірним є висновок суду першої інстанції, що ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у його власності має становити 0,1%.
Натомість, податковим органом помилково кваліфіковано нежитлову власність ОСОБА_1 як об'єкт оподаткування податком на нерухоме майно за ставкою 1% розміру мінімальної робітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року на 1 квадратний метр бази і оподаткування.
Доводи апелянта про не відображення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей щодо цільового призначення нежитлових приміщень, чим останній з поміж іншого обґрунтовує правомірність винесення оскаржуваного рішення, не спростовують обов'язку відповідача за відсутності такої інформації, вжити заходів, спрямованих на з'ясування типу (цільового призначення) вказаної будівлі для визначення розміру ставки податку, та не наділяють контролюючий орган правом на власний розсуд, без законного на те обґрунтування, визначати будь-яку ставку податку.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Новік проти України" (18.12.2008) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".
У справі "Щокін проти України" Суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, в зв'язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким і узгодженим, та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не була дотримана вимога законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що у відповідача при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки були відсутні підстави застосовувати ставку у розмірі 1%, враховуючи відсутність у встановлених законодавством джерелах відомостей, необхідних для ідентифікації, зокрема, типу відповідного об'єкта нерухомості, що є обов'язком в даному випадку.
Тобто, податковий орган, маючи законодавчо встановлений вичерпний перелік відомостей та джерел їх отримання, необхідних для правильного визначення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позбавлений можливості визначати розмір такої ставки на власний розсуд.
В даному випадку, визначивши ставку податку до належного позивачу нерухомого майна у розмірі 1% без належного на те обґрунтування та законних підстав, податковий орган допустив фактично свавільне втручання у майнові права позивача.
Колегія суддів зазначає, що положення статті 4 ПК України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку. Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України).
В силу ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, відповідач правомірності рішень належним чином не довів.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для їх скасування.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 по справі № 520/1071/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 27.05.2024 року