Справа № 420/3229/24
22 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Попова В.Ф.,
секретар Церковний В.Я.,
за участю:
представниці позивачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправно бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_2 звернулася з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу від 07.01.2024 р. №2-РС в частині увільнення ОСОБА_2 від займаної посади та зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.01.2024 р. №7 в частині увільнення ОСОБА_2 від займаної посади та зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_2 на посаді солдата резерву взводу резерву 328 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .
Від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду іншої справи за позовом позивачки до в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 щодо оскарження наказу про переведення з в/ч НОМЕР_3 до в/ч НОМЕР_4 , яке судом протокольно розглянуте та відхилене за своєю необґрунтованістю, оскільки справи не є пов'язаними між собою.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представниця позивачки зазначила, що ОСОБА_2 проходила військову службу у в/ч НОМЕР_1 , але 07.01.2024 року її увільнили від займаної посади та зарахували у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з відсутністю понад 10 діб у військовій частині. Зазначене відображене у наказах по особовому складу та стройовій частині. Накази є протиправними, оскільки самовільно військову частину не залишала, а з 11.12.2023 р. до 23.12.2023 р. перебувала на стаціонарному лікуванні, про що достеменно відомо уповноваженими особам. Службове розслідування не проводилось, пояснення не відбирались. Зазначає, що 25.12.2023 року була побита одним із своїх командирів на території частини за фактом чого порушено відповідне кримінальне провадження і тільки після цього виникло питання про самовільне залишення військової частини з метою тиску. Пояснила, що і по сьогодні перебуває у військовій частині та виконує окремі доручення керівництва.
Військова частина НОМЕР_1 відзив на позовну заяву не надала.
Суд зазначає, що неодноразово у підготовчому судовому засіданні судом вживались заходи щодо витребування доказів, заперечень які б спростовували заявлені позовні вимоги.
Суд у своїх ухвалах зазначав про необхідність надання копій документів на підставі яких прийняті оскаржувані накази. Всі вимоги суду відповідачем були проігноровані, в результаті чого суд своєю ухвалою змушений був витребовувати документи у Міністерства Оборони України, але окрім належно завірених копій оскаржуваних наказів інших документів чи заяв по суті надано не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Статтею 159 КАС України передбачено, що при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
2. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
3. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у визначених цим Кодексом випадках.
4. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Аналіз вищезазначених норм дає суду підстави визнати, що відповідач не надавши відзив на позов не має доказів спростування позовних вимог позивачки, не надає письмових заяв по суті і це кваліфікується судом як визнання позову.
Суд зазначає, що відповідно до оскаржуваних наказів позивачка увільнена від займаної посади у зв'язку із відсутністю у військовій частині понад 10 діб, що є дисциплінарним проступком, за фактом якого у відповідності до ч. 1 ст. 84 Дисциплінарного статуту з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та ступеня вини проводиться службове розслідування.
Проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України який затверджений Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі - Порядок №608).
Згідно з п. 1 розділу 1 Порядку №608 службове розслідування проводиться стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів).
Пунктом 3 розділу ІІ цього Порядку визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Відповідно до п. 1 розділу IV Порядку №608 передбачено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Аналізуючи вищенаведені приписи законодавства, суд приходить до висновку, що прийняттю оскаржуваних наказів має передувати службове розслідування з метою встановлення всіх обставин щодо відсутності позивачки у військовій частині та подальшого її звільнення з цих підстав.
Позивачка пояснила, що про проведення службового розслідування їй нічого не відомо, але щодо підстав побиття, перебування на лікуванні як поважної причини відсутності надавала рапорт командиру частини за власною ініціативою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач не надав суду матеріалів службового розслідування чи інших доказів на підтвердження правомірності прийнятих наказів, суд вважає, що цим самим він визнає позовні вимоги у повному обсязі, оскільки докази вчинення позивачкою дисциплінарного проступку відсутні.
Докази перебування на стаціонарному лікуванні, які надала позивачки суду, а також рапорти щодо повідомлення її про підстави звільнення відповідачем не спростовані.
У підсумку, з урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
У цій справі суд вважає за необхідне застосувати приписи ч. 2 ст. 9 КАС згідно якої суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначене стосується стягнення грошового забезпечення позивачки за час вимушеного прогулу.
Такі вимоги ОСОБА_2 не заявляла, але з метою недопущення повторного звернення до суду із зазначеними вимогами, а також повного і ефективного захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачці грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1. ст. 77 КАС України позивачкою доведені ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги.
В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, щодо обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Керуючись ст. 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу від 07.01.2024 р. №2-РС в частині увільнення ОСОБА_2 від займаної посади та зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.01.2024 р. №7 в частині увільнення ОСОБА_2 від займаної посади та зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) поновити ОСОБА_2 ( НОМЕР_6 ) на посаді солдата резерву взводу резерву 328 запасної роти військової частини НОМЕР_1 з 08.01.2024 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 ( НОМЕР_6 ) грошове забезпечення військовослужбовця за час вимушеного прогулу з 08.01.2024 по 22.05.2024 року включно.
В частині поновлення на посаді та виплати грошового забезпечення за один місяць рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст виготовлено та підписано 27.05.2024.
Суддя Попов В.Ф.