27 травня 2024 р. № 400/1301/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання дій/ бездіяльності протиправними; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якій просить:
1. Визнати протиправними дії/бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови/не здійсненні виплати щомісячної допомоги, яка передбачена, постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» у розмірі 2000 грн, та обмеження виплати пенсії за вислугу років «максимальним розміром» протиправними.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївський області провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років із включенням щомісячної доплати у розмірі 2 000,00 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 року «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 01.07.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївський області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без врахування при її перерахунку та виплаті будь-яких «максимальних розмірів» з 01.03.2022 - з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 №118, а з 01.03.2023 - з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 №168, з урахуванням раніше проведених виплат”.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиплату щомісячної доплати до пенсії в сумі 2 000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист деяких категорій осіб» (далі - Постанова № 713). Позивач зазначає, що йому призначено пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) і вказує, що відповідач не проводить позивачу індексацію пенсійної виплати відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 „Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” (далі - Постанова № 118) та від 24.02.2023 № 168 „Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” (далі - Постанова № 168).
Ухвалою про відкриття провадження у справі суд поновив позивачу строк звернення до адміністративного суду, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на проведення перерахунку пенсії позивача (перегляд її розміру) на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду. Відповідач зазначає, що внаслідок перерахунку основний розмір пенсії позивача збільшився більше ніж на 2 000 грн, тому відсутні підстави для встановлення позивачу доплати до пенсії в сумі 2 000 грн, передбаченої Постановою № 713. Відповідач вказує, що розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) відповідно до Постанов № 118 і 168 підвищуються на коефіцієнт збільшення у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Розмір пенсійної виплати позивача досягає максимального розміру, передбаченого законодавством. Оскільки підвищення пенсії здійснюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, то вимога позивача про здійснення виплати пенсії з урахуванням індексації згідно із Постановами № 118 та № 168 суперечить вимогам чинного законодавства та не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-ХІІ).
У період з липня 2021 року до січня 2022 року відповідач виплачував позивачу щомісячну доплату до пенсії відповідно до Постанови № 713, що підтверджується наданими відповідачем на виконання ухвали суду документами з пенсійної справи позивача.
З 01.02.2022 пенсію позивача перераховано на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 у справі № 400/5076/21.
З 01.02.2022 відповідач припинив виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії відповідно до Постанови № 713, що підтверджується наданими відповідачем на виконання ухвали суду документами з пенсійної справи позивача.
Відповідач нарахував позивачу індексацію пенсії з 01.03.2022 та 01.03.2023 відповідно до Постанов № 118 та № 168, але не виплачує її, обмежуючи розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені обставини підтверджуються розрахунками пенсії.
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.
Щодо доплати за Постановою № 713.
Спірні правовідносини регулюються Постановою № 713.
Пунктом 1 Постанови № 713 Кабінет Міністрів України установив з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону № 2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їхніх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2 000 грн, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ.
Установлено, що особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01.03.2018, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2 000 грн. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2 000 грн, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01.07.2021.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 713, Пенсійному фонду України доручено забезпечити встановлення з 01.07.2021 виплат, передбачених пунктами 1 і 2 цієї постанови.
За пунктом 4 Постанови № 713, фінансування виплат, передбачених, зокрема, пунктом 1 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що передбачені за програмою 2506080 “Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду”.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22 Верховний Суд виклав висновок щодо застосування Постанови № 713.
Зокрема, Верховний Суд вказав: «45. внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01.07.2021 колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018 було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018.
46. Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
47. У зв'язку із чим колегія суддів не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції про те, що проведений на виконання судового рішення по справі №420/18380/21 перерахунок пенсії позивача відбувся не з метою відновлення порушеного права позивача, а фактично внаслідок зміни правового врегулювання спірних правовідносин після набрання законної сили рішенням суду по справі № 826/12704/18 у 2019 році, внаслідок чого змінились складові грошового забезпечення.
48. Таким чином, оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений ГУ ПФУ 06.01.2022 на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018».
У постанові від 02.03.2023 у справі № 600/870/22-а Верховний Суд також дійшов висновку, що перерахунок пенсії позивача, проведений органом Пенсійного фонду України на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Тому позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2 000 грн відповідно до постанови № 713.
У справі, що розглядається, підставою для припинення виплати позивачу доплати за Постановою № 713, так само як у справах № 420/2473/22, № 600/870/22-а, був проведений відповідачем перерахунок пенсії на виконання рішення суду. Такий перерахунок проведений з метою відновлення порушеного права позивача на належний розмір пенсії, право на отримання якого у позивача виникло до 01.03.2018.
Отже, застосовуючи норми Постанови № 713 до спірних правовідносин, суду належить урахувати висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22 та від 02.03.2023 у справі № 600/870/22-а.
Ураховуючи наведене вище, застосувавши до спірних правовідносин зазначену правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позивач має право на спірну доплату.
Одночасно матеріалами справи підтверджується виплата позивачу спірної допдати в період з 01.07.2021 до 31.01.2022, тому в задоволенні позовних вимог за цей період належить відмовити.
Щодо індексації та обмеження максимального розміру пенсії.
Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно з частиною другою статті 42 Закону України від 09.07.2033 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
16.02.2022 Кабiнет Miністрів України прийняв постанову № 118, якою встановив, що з 1 березня 2022 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
24.02.2023 Кабiнет Miністрів України прийняв постанову № 168, якою встановив, що 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 „Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Отже, для застосування норм Постанов № 118 і № 168 до спірних правовідносин належить установити, якими є межі визначеного законом максимального розміру пенсії за вислугу років.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 № 3368-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Отже, у Законі № 2262-ХІІ відсутні норми, які б обмежували пенсію за вислугу років максимальним розміром.
Щодо можливості визначення Законом № 3668-VI меж максимального розміру пенсії за вислугу років, призначених за Законом № 2262-ХІІ суд виходить з такого.
Положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надав оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнав таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Відповідні положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII) визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 і відповідно до пункту 2 цього рішення втрачають чинність через шість місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, Закон № 3668-VI також не передбачає меж максимального розміру пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ.
Наведене дає підстави вважати, що межі максимального розміру пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ законодавчо не визначені, що дозволяє застососувати Постанову № 168 до всіх пенсій, призначених за цим Законом.
З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату пенсії з урахуванням індексації, установленої згідно з Постановами № 118 і 168 відповідно.
При цьому право на індексацію пенсії у позивача виникло на підставі Постанов № 118 і № 168 і не може бути обмежено розміром пенсії у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зокрема, обмеження пенсій за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ максимальним розміром є протиправним (правова позиція постанова Верховного Суду від 11.07.2022 у справі № 620/613/21).
За такого обмеження максимального розміру пенсії позивача та невиплата йому індексації пенсії є протиправними.
Отже, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Судові витрати у справі відсутні.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати до суду в установлений судом строк звіт щодо виконання рішення суду, суд зазначає таке.
За нормами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, а, отже, наділений правом, а не закріпленим обов'язком під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися залежно від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43354/18) та в ухвалі від 23.04.2019 у справі № 805/516/18-а.
Зокрема, Верховний Суд зазначив у цих справах, що з огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи відсутність у справі будь-яких доказів наміру відповідача ухилитися від виконання рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код - 13844159) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 з 01.02.2022 щомісячної доплати до пенсії в сумі 2 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист деяких категорій осіб».
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з 01.02.2022 установити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в сумі 2 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист деяких категорій осіб», без обмеження максимального розміру пенсії.
5. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо невиплати з 01.03.2022 пенсії в підвищеному внаслідок індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 „Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” розмірі.
6. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 01.03.2022 виплату пенсії ОСОБА_1 в підвищеному внаслідок індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 „Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” розмірі, без обмеження максимального розміру пенсії та з урахуванням раніше виплачених сум.
7. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо невиплати з 01.03.2023 ОСОБА_1 пенсії в підвищеному внаслідок індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" розмірі.
8. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 01.03.2023 виплату пенсії ОСОБА_1 в підвищеному внаслідок індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" розмірі, без обмеження максимального розміру пенсії та з урахуванням раніше виплачених сум.
9. Відмовити в задоволенні позовних вимог у частині зобов'язання установити та виплатити доплату до пенсії в сумі 2 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист деяких категорій осіб» за період з 01.07.2021 до 31.01.2022.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна