24 травня 2024 року м. Львівсправа № 380/28018/23
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису стосовно кривдника,-
ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту патрульної поліції (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 302914 від 19 серпня 2023 року, винесений поліцейським Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Ганич Маріанною Миколаївною.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19 серпня 2023 року поліцейська Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції ОСОБА_2 винесла терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 302914 (далі - також оскаржуваний/спірний припис), у якому зазначено про те, що 19 серпня 2023 року о 00 год. 40 хв. гр. ОСОБА_1 за місцем свого проживання АДРЕСА_1 вчинив стосовно своєї дружини ОСОБА_3 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, яке полягало у ляпасах, а також у словесних образах нецензурною лайкою, які спричинили емоційну невпевненість у гр. ОСОБА_3 .
Також щодо позивача було складено протокол серії АА № 343207 від 19 серпня 2023 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - також КУпАП). Однак постановою Галицького районного суду м. Львова від 13 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду у справі № 461/7397/23, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Позивач не погоджується із оскаржуваним приписом, уважає його протиправним з огляду на таке.
Підставою для винесення оскаржуваного припису стала заява ОСОБА_3 , в якій вона виклала неправдиві факти, які повністю не відповідають справжнім обставинам, є надуманими.
Матеріали, на підставі яких складено оскаржуваний припис, не містять жодного доказу на підтвердження вчинення позивачем домашнього насильства щодо ОСОБА_3 , отже такий винесений лише на підставі обставин, що наведені у заяві ОСОБА_3 .
Більше того, відсутні докази існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю ОСОБА_3 , що є обов'язковою передумовою для вжиття такого заходу як складення термінового заборонного припису стосовно кривдника.
Окрім того, судовими рішеннями у справі № 461/7397/23, які набрали законної сили, встановлено відсутність події адміністративного правопорушення - домашнього насильства, на підставі якого поліцейська винесла оскаржуваний припис.
Тож за відсутності достатніх підстав та доказів винесення оскаржуваного припису є безпідставним.
З огляду на вищенаведене просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що поліцейські під час здійснення патрулювання отримали виклик на службовий планшет про вчинення домашнього насильства за адресою: АДРЕСА_1 . Прибувши на місце події, працівники поліції почали з'ясовувати обставини справи, заслухали та відібрали заяву та пояснення у ОСОБА_3 , відібрали пояснення у позивача та потерпілої ОСОБА_3 , відібрали заяву в сина ОСОБА_3 . ОСОБА_4 , склали три форми оцінки ризиків, протокол про адміністративне правопорушення стосовно позивача за частиною першою статті 173-2 КУпАП серії АА № 343207 та винесли оскаржуваний припис, а також написали рапорт щодо цієї події. Отож, враховуючи те, що поліцейські об'єктивно оцінили спірну ситуацію, а відтак, керуючись наявними доказами та власною дискрецією, склали щодо позивача відповідні адміністративні матеріали, в тому числі й оскаржуваний припис.
Відзначає, що стосовно позивача було винесено терміновий заборонний припис терміном на дев'ять діб, що відповідає вимогам чинного законодавства та конфліктній ситуації, адже стосовно потерпілої ОСОБА_3 визначено середній рівень небезпеки, а щодо її сина ОСОБА_4 - низький рівень небезпеки на основі форми оцінки ризиків.
Зазначає, що спірний припис на момент виникнення спірних правовідносин вичерпав свою дію і не несе будь-яких правових наслідків, які б порушували права, свободи чи інтереси позивача, у зв'язку з чим не потребує додаткового скасування в судовому порядку.
Стверджує, що терміновий заборонний припис стосовно кривдника має іншу правову природу, ніж протокол про адміністративне правопорушення, тому навіть скасування останнього не є підставою для скасування термінового заборонного припису. Адже під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а у спірній ситуації в поліцейського були підстави вважати, що існувала загроза безпеці постраждалої.
Відповідач підсумовує, що доводи, викладені у позовній заяві, не спростовують факту вчинення домашнього насильства, не підтверджені належними, допустимими та у їх сукупності достатніми доказами, не є підставою для визнання протиправним оскаржуваного припису, та мають судом оцінюватися критично, як єдиний спосіб позивача уникнути встановленої законом відповідальності.
З огляду на викладене у задоволенні позову просить відмовити повністю.
Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 04 грудня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача докази, які слугували підставою для складення термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 302914 від 19 серпня 2023 року, в тому числі заяву ОСОБА_3 , пояснення ОСОБА_1 , форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства щодо спірного термінового заборонного припису.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
19 серпня 2023 року поліцейська Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Ганич Маріанна Миколаївна винесла терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 302914 у зв'язку зі скоєнням ОСОБА_1 домашнього насильства стосовно постраждалої особи ОСОБА_3 : 19 серпня 2023 року о 00 год. 40 хв. гр. ОСОБА_1 за місцем свого проживання АДРЕСА_1 вчинив стосовно своєї дружини ОСОБА_3 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, яке полягало у ляпасах, а також у словесних образах нецензурною лайкою, які спричинили емоційну невпевненість у гр. ОСОБА_3 .
Указаним приписом застосовано захід термінового заборонного припису стосовно кривдника: заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком на 09 діб з 03 год. 00 хв. 19 серпня 2023 року та діє до 03 год. 00 хв. 28 серпня 2023 року.
Також щодо позивача було складено протокол серії АА № 343207 від 19 серпня 2023 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 13 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду у справі № 461/7397/23, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Уважаючи зазначений терміновий заборонний припис протиправним та таким, що його належить скасувати, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 302914 від 19 серпня 2023 року.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначає Закон України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (надалі - Закон № 2229, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 3 статті 1 Закону № 2229 визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (пункт 14 частини першої статті 1 Закону № 2229).
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (пункт 17 частини першої статті 1 Закону № 2229).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону № 2229 запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.
За змістом пункту 1 частини другої статті 3 Закону № 2229 дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя.
Статтею 6 Закону № 2229 визначено суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, серед яких, до інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (пункт 2 частини третьої цієї статті).
За приписами частини першої статті 10 Закону № 2229 до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать: виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них; прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України; інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися; винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників; взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством; здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії; анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством; взаємодія з іншими суб'єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до статті 15 цього Закону; звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Отже, законодавець передбачив, що формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи є психологічне насильство. Своєю чергою, фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Одночасно з цим саме на уповноважені підрозділи органів Національної поліції України покладено функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Відповідно до пункту 16 статті першої Закону № 2229 терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний, захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення, домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
Статтею 24 Закону № 2229 визначено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, до яких належить, зокрема терміновий заборонний припис стосовно кривдника. (пункт 1 цієї статті).
Статтею 25 Закону № 2229 передбачено, що терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:
1) зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
Працівники уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України можуть у встановленому законом порядку застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.
Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.
Терміновий заборонний припис вручається кривднику, а його копія - постраждалій особі або її представнику.
Дія термінового заборонного припису припиняється у разі застосування до кривдника судом адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні.
Кривдник, стосовно якого винесено терміновий заборонний припис, згідно з яким він повинен залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, зобов'язаний повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ органів Національної поліції України за місцем вчинення домашнього насильства.
Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України.
Водночас визначено, що терміновий заборонний припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України.
На реалізацію частини 11 статті 25 Закону № 2229 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 серпня 2018 року № 654 затверджено Порядок винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника (надалі - Порядок № 654, в редакції, чинній на момент винесення спірних правовідносин), який визначає процедуру винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника (пункт 1 розділу І Порядку № 654).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 654 терміновий заборонний припис стосовно кривдника (далі - припис) виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
За змістом пунктів 2, 3 розділу ІІ Порядку № 654 припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків.
Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
Згідно з пунктом 4 розділу II Порядку № 654 припис може містити такі заходи: зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Відповідно до пунктів 6, 7 розділу ІІ Порядку № 654 терміновий заборонний припис стосовно кривдника (додаток 1) складається на бланку, виготовленому друкарським способом згідно з технічним описом бланка термінового заборонного припису стосовно кривдника (додаток 2), на якому проставлено відповідні серію та номер. За наявності технічної можливості терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься в електронній формі з використанням мобільного логістичного пристрою з автоматичним присвоєнням йому відповідних серії та номера, а також із зазначенням відомостей, визначених у додатку 1 до цього Порядку, який інтегрується до електронної картки та роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв.
Усі реквізити припису заповнюються державною мовою, розбірливим почерком, чорнилом чорного або синього кольору. У разі якщо особа, щодо якої виноситься припис, не володіє українською мовою, припис складається за участю перекладача.
Пунктом 10 розділу ІІ Порядку № 654 передбачено відомості, які зазначаються у приписі.
Припис підписується працівником уповноваженого підрозділу поліції, який його виніс, постраждалою особою (її представником) і кривдником власноруч на оригіналі та кожній з копій (пункт 11 розділу ІІ Порядку № 654).
Припис виноситься строком до 10 діб (пункт 17 розділу ІІ Порядку № 654).
Відповідно до пункту 22 розділу ІІ Порядку № 654 особа, стосовно якої винесено припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виносив припис.
Процедуру проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення, визначає Порядок проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України від 13 березня 2019 року № 369/180 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2019 року за № 333/33304) (далі - Порядок № 369).
Відповідно до пункту 4, абзацу першого пункту 5 розділу І Порядку № 369 оцінку ризиків проводить поліцейський уповноважений підрозділ органу Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) за фактом вчинення домашнього насильства.
Результати оцінки ризиків враховує поліцейський уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством.
Оцінка ризиків проводиться за факторами небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства, передбачених у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства згідно з додатком до цього Порядку, шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи (пункт перший розділу ІІ Порядку № 369).
За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 369).
Фактори небезпеки/ризику щодо вчинення домашнього насильства визначаються за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства, і представлені у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства у вигляді питань, на які відповідає поліцейський уповноваженого підрозділу поліції за результатами спілкування з постраждалою особою, та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 369).
У разі виявлення будь-яких інших чинників/обставин за результатами оцінки ситуації, які можуть вплинути на рівень небезпеки (ризику) вчинення домашнього насильства, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції у позиції «Зауваження поліцейського уповноваженого підрозділу поліції щодо будь-яких інших чинників/обставин, які підвищують/знижують рівень загрози життю та здоров'ю постраждалої особи» форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства робить запис про наявність таких чинників/обставин, їхні можливі наслідки та надає інші зауваження щодо них (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 369).
У зв'язку з тим, що кожна окрема ситуація може мати унікальні чинники/обставини, які впливають на рівень небезпеки та ризик летального випадку, пов'язаного з насильством, не передбачені формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на власний розсуд може оцінити рівень небезпеки як високий, якщо він/вона вважає, що постраждала особа перебуває в потенційно небезпечній ситуації або яка може спричинити смерть особи або інші тяжкі наслідки. Про наявність та можливі наслідки дії таких чинників/обставин поліцейський уповноваженого підрозділу поліції робить запис у відповідній позиції форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (пункт 5 розділу ІІ Порядку № 369).
Дві відповіді «Так» на запитання з № 1-6 та на будь-яку кількість запитань з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, а також якщо поліцейський уповноваженого підрозділу поліції вважає, що постраждала особа перебуває в ситуації, яка може спричинити її смерть або інші тяжкі наслідки, оцінюється як високий рівень небезпеки.
Відповідь «Так» на одне запитання з № 1-6 та на щонайменше сім і більше запитань з № 7-27 або жодної відповіді на запитання з № 1-6, але не менше чотирнадцяти позитивних відповідей на запитання з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як середній рівень небезпеки.
Відповідь «Так» на одне запитання з № 1-6 та на не більше ніж шість запитань з № 7-27 або не більше тринадцяти позитивних відповідей на запитання з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як низький рівень небезпеки.
Якщо на всі запитання отримано відповіді «Без відповіді/Невідомо», поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на свій розсуд може оцінити ситуацію як таку, що має високий рівень небезпеки (пункт 6 розділу ІІ Порядку № 369).
Залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною другою статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції.
У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції обов'язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника (пункт 7 розділу ІІ Порядку № 369).
Отже, згідно з положеннями чинного законодавства результати оцінки ризиків є обов'язковими для поліцейського уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством. Без складання оцінки ризиків поліцейський уповноваженого підрозділу поліції не спроможний визначити рівень небезпеки: високий, середній або низький, не може з'ясувати обставини конфлікту та виявити чинники й умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.
Суд встановив, що оскаржуваний терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 302914 від 19 серпня 2023 року винесений у зв'язку зі скоєнням ОСОБА_1 домашнього насильства стосовно постраждалої особи ОСОБА_3 .
Отже, кривдником згідно з цим приписом є ОСОБА_1 , а постраждалою особою - ОСОБА_3 .
На виконання вимог ухвали від 04 грудня 2023 року відповідач разом з відзивом подав до суду, зокрема три Форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, а саме:
- від 19 серпня 2023 року: постраждала особа - ОСОБА_4 ; кривдник - ОСОБА_1 ; визначений рівень небезпеки - низький; терміновий заборонний припис стосовно кривдника згідно з цією формою не виносився;
- від 19 серпня 2023 року: постраждала особа - ОСОБА_4 ; кривдник - ОСОБА_1 ; визначений рівень небезпеки - низький; терміновий заборонний припис стосовно кривдника згідно з цією формою не виносився;
- від 19 серпня 2023 року: постраждала особа - ОСОБА_1 ; кривдник - ОСОБА_3 ; визначений рівень небезпеки - середній; згідно з цією формою винесено оскаржуваний терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 302914 від 19 серпня 2023 року.
Отже, згідно з Формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, за змістом якої визначено рівень небезпеки як середній та винесено оскаржуваний припис серії АА № 302914 від 19 серпня 2023 року, постраждалою особою є ОСОБА_1 , а кривдником - ОСОБА_3 .
Натомість відповідно до оскаржуваного припису серії АА № 302914 від 19 серпня 2023 року кривдником є ОСОБА_1 , а постраждалою особою - ОСОБА_3 .
Тобто, наявні розбіжності у статусі учасників події домашнього насильства між Формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства та винесеним на її підставі оскаржуваним приписом.
У аспекті викладеного суд відзначає, що відповідно до вимог положень пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку № 369 оцінка ризиків проводиться за факторами небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства у спосіб спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Саме за результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам.
Однак з урахуванням встановлених судом розбіжностей у справі, яка розглядається, відсутні належні та допустимі докази того, що перед винесенням оскаржуваного заборонного припису мало місце спілкування поліцейської, яка його виносила, з ОСОБА_3 саме у статусі останньої, як постраждалої від домашнього насильства особи, оскільки згідно з Формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, на підставі якої винесено оскаржуваний припис, ОСОБА_3 є кривдником.
Водночас форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, згідно із якою ОСОБА_3 є постраждалою особою, а ОСОБА_1 - кривдником, у матеріалах цієї справи відсутня.
Зважаючи на це, суд доходить висновку, що оскаржуваний припис серії АА № 302914 від 19 серпня 2023 року, кривдником згідно із яким є ОСОБА_1 , а постраждалою особою - ОСОБА_3 , винесений поліцейським без проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства за факторами небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства у спосіб спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.
Тому такий припис не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, з огляду на що його належить визнати протиправним та скасувати.
Щодо посилань позивача на постанову Галицького районного суду м. Львова від 13 жовтня 2023 року, залишену без змін постановою Львівського апеляційного суду у справі № 461/7397/23, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, суд зазначає, що вказана обставина не може вплинути на оцінку судом законності винесення оскаржуваного припису, оскільки притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника мають різну правову природу та є різними заходами впливу на запобігання домашньому насильству. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2022 року у справі № 380/952/20.
Оцінюючи доводи відповідача про те, що спірний припис на момент виникнення спірних правовідносин вичерпав свою дію і не несе будь-яких правових наслідків, які б порушували права, свободи чи інтереси позивача, у зв'язку з чим не потребує додаткового скасування в судовому порядку, суд відзначає таке.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Право особи, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України, визначено частиною дев'ятою статті 25 Закону № 2229.
Одночасно з цим зазначена норма закону (попри те, що частина п'ята статті 25 Закону № 2229 визначає, що терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб) не пов'язує право особи, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, на оскарження його до суду лише протягом строку дії такого припису, а тому доводи відповідача у цій частині суд відхиляє.
Суд визнає суспільну небезпеку домашнього насильства та поділяє нетерпиме ставлення до будь-яких його проявів. Тимчасовий заборонний припис виноситься щодо особи, яка вчинила домашнє насильство і правомірне винесення такого припису, а внесення відомостей у відповідний реєстр має наслідком подальше сприйняття суспільством особи, щодо якої такий винесений, як кривдника, що вчинив небезпечне для життя чи здоров'я домашнє насильство. Водночас суд переконаний, що визначені Законом № 2229 інструменти для запобігання та протидії домашньому насильству повинні застосовуватися за своїм прямим призначенням та не можуть використовуватися як спосіб впливу на особу в сімейних конфліктах.
Відповідно до пункту другого частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 1073,60 грн сплаченого судового збору.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл суд не здійснює.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису стосовно кривдника - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 302914 від 19 серпня 2023 року, винесений поліцейським Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Ганич Маріанною Миколаївною.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1073,60 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 24 травня 2024 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна