про повернення позовної заяви
27 травня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1406/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., перевіривши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
02 квітня 2024 року до Луганського окружного адміністративного суду з Першого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду надійшла справа за позовом ОСОБА_1 (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 25.11.2020 по 29.04.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 25.11.2020 по 31.12.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 по 29.04.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 25.11.2020 по 29.04.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити невиплати ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 25.11.2020 по 29.04.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період по 25 квітня 2022 року, премію за особистий внесок у загальні результати служби за період по 25 квітня 2022 у розмірі 217%;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 надбавку за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період по 25 квітня 2022 року, премію за особистий внесок у загальні результати служби за період по 25 квітня 2022 у розмірі 217%;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі ОСОБА_2 довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 29.04.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_2 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 29.04.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 29.04.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію за неотримане речове майно за період з 25.11.2020 по 29.04.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації вартості не отриманого харчування за період з 25.11.2020 по 25.04.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості не отриманого харчування за період з 25.11.2020 по 25.04.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_2 нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_2 грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, виходячи із розміру грошового забезпечення Позивача на дату звільнення з Військової частини НОМЕР_1 - 29.04.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту згідно з підпунктом 8 пункту 6 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 у розмірі 16056,00 грн;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту згідно з підпунктом 8 пункту 6 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 у розмірі 16056,00 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 30 діб за 2021 рік та за 8 діб за 2022 рік;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2021 рік у кількості 30 діб, за 2022 рік у кількості 8 діб;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2019-2022, виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 29.04.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2019-2022, виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 29.04.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2022 за період прийняття безпосередньої участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з 24.02.2022 по 29.04.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 в повному обсязі додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2022 року за період з 24.02.2022 по 29.04.2022, з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 29.04.2022 по 12.05.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 29.04.2022 по 12.05.2022 у сумі 6287,97 грн. Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 171 КАС України).
До позовної заяви додано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування позивач посилається на те, що вона є військовослужбовцем, у період з вересня 2020 по 11.10.2023 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_3 та відповідно до відмітки у закордонному паспорті позивач через Пункт пропуску "Краківець-Корчова" виїхала на територію Республіки Польща 24.10.2023.
Позивач просить прийняти до уваги психологічне напруження та не можливість вести звичайний спосіб життя, позивач вимушена витрачати час на психологічну реабілітацію для відновлення свого життя. Також зазначено, що звільнення з військової частини НОМЕР_1 відбулося за сімейними обставинами, а саме у зв'язку із вагітністю позивача, а тому у проміжок часу з 29.04.2022 по вересень 2022 за наслідками цих обставин не мала можливості захищати свої права, адже була вагітна, а потім народила дитину і мала післяродову депресію.
Ухвалою суду від 30.11.2023 вказані позивачем в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними, оскільки такі обставини не можна вважати об'єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами. Позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
На виконання вимог ухвали суду від 30.11.2023 від представника позивача надійшли заяви, зокрема, про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 25.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу на підставі пунктів 1, 6 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Крім того, в ухвалі суду від 25.12.2023 зазначено, що в клопотанні, на виконання вимог ухвали суду від 30.11.2023, представник позивача посилається на аналогічні підстави до зазначених у клопотанні доданого до позову та визнані ухвалою суду від 30.11.2023 неповажними.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2024 апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 задоволено, скасовано ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року, а справу № 360/1406/23 направлено для продовження розгляду до Луганського окружного адміністративного суду.
В постанові судом апеляційної інстанції зазначено, що повертаючи позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , суд першої інстанції не надав оцінку доводам заяви представника позивача від 08 грудня 2023 року про поновлення строку, поданої ним на виконання ухвали від 30 листопада 2023 року про залишення позову без руху та не дослідив додані до неї докази на обґрунтування поважності пропуску строку щодо кожної з позовних вимог.
Зазначено, що постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024 не містить жодного висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства стосовно строку звернення позивачем до суду, оскільки під час апеляційного перегляду ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року досліджувалось питання її законності та обґрунтованості в межах доводів апеляційної скарги представника позивача, а саме з підстав, визначених п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, тобто у зв'язку з порушенням правил об'єднання позовних вимог.
Питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом апеляційним судом не досліджувалось, висновки з цього питання відсутні.
Отже, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду є передчасним.
На виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2024 суд додатково аналізує наявні матеріали справи та дійшов таких висновків.
Разом з позовною заявою представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, тобто позивачем не заперечується факт пропуску ним такого строку.
Ухвалою суду від 30.11.2023 зазначені представником позивача підстави для поновлення строку звернення до суду визнані судом неповажними та запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду, зокрема, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
На виконання зазначеної ухвали суду представником позивача надано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначено, що позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та за 5 місяців після звільнення, тобто з вересня 2022 року знову зарахована до лав ЗСУ. Звільнення з військової частини НОМЕР_1 відбулося за сімейними обставинами, а саме у зв'язку із вагітністю позивача. 12.05.2022 року позивач виїхала у Республіку Польщу у зв'язку із військовою агресією. Таким чином, у проміжок часу з 29.04.2022 по вересень 2022 позивач за наслідками цих обставин не мала можливості захищати свої права, адже була вагітна. За наслідком вказаної вагітності Ппозивач не народила дитину, у зв'язку із чим відчувала значний стрес та депресію, однак наразі позивач знову є вагітною. Всі вказані фактори вплинули на можливість позивача захищати свої права у суді, адже фізично та психологічно не дали можливості відновлювати свої права. Розглядаючи заявлене клопотання представника позивача суд першої інстанції враховує висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності дослідження питання визнання поважними/неповажними підстав пропуску строку звернення до суду стосовно кожної заявленої вимоги.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зміст абзацу першого частини другої статті 122 КАС України вказує на те, що початок перебігу строку звернення до суду пов'язується з днем коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №121 від 29.04.2022 позивача звільнено зі служби з 29 квітня 2022 року.
Отже, початок перебігу строку звернення до суду починається з 30 квітня 2022 року.
КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати або її складових у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Позивач у цій справі звернулася до суду за захистом свого права на належне грошове забезпечення (оплату праці). Позивачем не оскаржуються умови проходження публічної служби або звільнення з неї. Отже, застосуванню до спірних правовідносин стосовно строків звернення до суду підлягають положення КЗпП, а не КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби, тобто до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 року звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Разом з цим, Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, починаючи з 19 липня 2022 року обмежено строк звернення до суду з позовами про вирішення трудових спорів щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби. Такий строк з 19 липня 2022 року становить три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
У цьому контексті також слід звернути увагу на те, що відповідно до п.1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII, з наступними змінами та доповненнями, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 Верховний Суд зазначив наступне: «З огляду на вказане, висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин частини п'ятої статті 122 КАС України та пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком, а враховуючи, що станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, тому строк визначений частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, не підлягає застосуванню, так як такий продовжено на строк дії карантину, який діє на теперішній час».
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 року №1423) на території України карантин установлений з 19.12.2020 року до 30.06.2023 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак, обмеження щодо застосування строків, визначених частиною другою статті 233 КЗпП України, скасовано.
Таким чином, відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 19 липня 2022 року і мав би закінчитися 19 жовтня 2022 року, якби не приписи пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30 червня 2023 року.
Так, протягом всього цього періоду (з 19 липня 2022 року до 30 червня 2023 року) позивач мав право у межах строку оспорити дії чи бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати їй грошового забезпечення за спірні періоди.
Проте, до суду з даним позовом представник позивача звернувся 28.11.2023, тобто, пропустивши також і строк, установлений статтею 233 КЗпП України.
Верховним Судом з питань поновлення пропущеного строку звернення до суду, зокрема, у постанові від 10 січня 2024 року у справі №420/1782/23 вказано, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
На виконання вимог постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2024 суд аналізує питання дотримання/пропуску строку звернення до суду щодо кожної з позовних вимог:
вимога про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення військовослужбовця із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році охоплює період з 25.11.2020 по 29.04.2022 та кінцевою датою є 29.04.2022;
вимога про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 25.11.2020 по 29.04.2022 відповідно охоплює зазначений період та кінцевою датою є 29.04.2022;
вимога про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період по 25 квітня 2022 року, премію за особистий внесок у загальні результати служби за період по 25 квітня 2022 у розмірі 217% охоплює період проходження позивачем військової служби, однак не конкретизовані в частині початку періоду конкретно щодо цих вимог, але кінцевою датою є 25.04.2022;
вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 29.04.2022 та ненарахування та невиплати компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 29.04.2022 охоплюють період проходження позивачем військової служби та кінцевою датою є 29.04.2022;
вимога про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації вартості не отриманого харчування за період з 25.11.2020 по 25.04.2022 охоплює зазначений період та кінцевою датою є 25.04.2022;
вимога про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік охоплює період з 01.01.2022 по 29.04.2022 (дата звільнення позивача зі служби) та кінцевою датою є 29.04.2022;
вимога про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 охоплює період з 01.01.2022 по 29.04.2022 (дата звільнення позивача зі служби) та кінцевою датою є 29.04.2022;
вимога про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту згідно з підпунктом 8 пункту 6 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 у розмірі 16056,00 грн охоплює період проходження позивачем військової служби на підставі дії першого контракту між позивачем та відповідачем та кінцевою датою є 29.04.2022 (дата звільнення позивача зі служби);
вимога про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 30 діб за 2021 рік та за 8 діб за 2022 рік охоплює період проходження позивачем військової служби та кінцевою датою є 29.04.2022;
вимога про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2019-2022, виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 29.04.2022 охоплює період проходження позивачем військової служби та кінцевою датою є 29.04.2022;
вимога про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2022 за період прийняття безпосередньої участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з 24.02.2022 по 29.04.2022 охоплює період проходження позивачем військової служби та кінцевою датою є 29.04.2022;
вимога про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 29.04.2022 по 12.05.2022 охоплює зазначений період та кінцевою датою є 12.05.2022.
Суд, проаналізувавши, на виконання вимог постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2024, питання щодо строку звернення до суду з кожною вимогою встановив, що станом на момент надходження позову до суду (28.11.2023) позивачем пропущений строк звернення до суду з кожною з заявленими вимогами, оскільки спірні правовідносини виникли ще у період з 25.11.2020 по 12.05.2022.
Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
В даному випадку, отримуючи грошове забезпечення та будучи достовірно обізнаним з розміром виплачених сум, позивач мала можливість дізнатися про порушення її прав з підстав, викладених у позові, та своєчасно звернутися з цим позовом, однак позивач не навела жодної об'єктивної підстави стосовно неможливості її звернення до відповідача для з'ясування складових отриманих сум, в тому числі під час звільнення зі служби.
Суд звертає увагу, що позивачем пропущений строк звернення до суду більше ніж на шістнадцять місяців з моменту звільнення зі служби.
Посилання позивача на її вагітність не є поважною підставою пропуску строку звернення до суду, оскільки позивачем не зазначено та не надано доказів, яким саме чином перебування на обліку у зв'язку з вагітністю, як зазначено у довідці КП «Обласний перинатальний центр» РОР від 19.09.2023, унеможливлювало її звернення до суду протягом всього періоду пропуску нею такого строку, а сам факт вагітності не може бути самостійною та поважною причиною підтвердження неможливості вчинення дій для звернення за правовою допомогою та подальшого подання позову.
Щодо посилань позивача на післяпологову депресію та психологічну реабілітацію суд зазначає, що будь-яких доказів проходження психологічної реабілітації, лікування післяпологової депресії тощо позивачем не надано, а тому такі посилання є безпідставними.
З довідок військових частин НОМЕР_4 та НОМЕР_5 вбачається, що позивач проходила службу у період з 03.09.2022 по 11.10.2023 та відповідно до відмітки у закордонному паспорті позивач 24.10.2023 виїхала на територію Республіки Польща.
Щодо твердження позивача в обгрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду про те, що вона є військовослужбовцем та проходила службу у період з 03.09.2022 по 11.10.2023, що підтверджується довідками військових частин НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , а 24.10.2023 виїхала на територію Республіки Польща, суд зазначає, що позивачем не обгрунтовано, яким чином проходження військової служби та виїзд за територію України перешкоджало зверненню до суду з цим позовом у встановлений строк, оскільки самі лише посилання на психологічне напруження позивача під час проходження військової служби без відповідного доказового підтвердження, в тому числі, щодо місця проходження військової служби у період починаючи з 30.06.2023, що б унеможливлювало звернення за правовою допомогою, не може бути поважною підставою пропуску строку звернення, враховуючи значний термін такого пропуску.
Крім того, з ордеру на надання правничої (правової) допомоги, долученого до позову, вбачається, що позивачем лише 27.11.2023 укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Лихачовим Романом Борисовичем, тобто, вже після пропуску строку звернення до суду з усіма заявленими вимогами в цьому позові, однак позивачем не надано жодного доказу неможливості її звернення за правовою допомогою, гарантованою їй статтею 20 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У численній практиці Верховного Суду, в тому числі у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 308/12874/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі № 805/3881/18-а від 01 грудня 2020 року у справі № 807/658/18, від 05 березня 2021 року у справі № 140/1738/19, Верховним Судом викладені висновки про те, що «поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.
Окрім того, суд зазначає, що посилання на судову практику чи зазначення про очікування щодо здійснення відповідачем виплат не є належними підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Звернення до відповідача з заявами щодо виплати коштів після звільнення позивача зі служби не змінює часу, з якого він повинен був або міг дізнатись про порушення своїх прав, оскільки зазначені суми виплачувалися ще протягом періоду проходження позивачем служби.
Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховним Судом у постанові від 21.04.2021 по справі №640/25046/19 зазначено, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Отже, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Наведені позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду обставини мають виключно суб'єктивну причину та не підтверджують існування у позивача реальної, об'єктивної неможливості виявити належну зацікавленість до своїх прав та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк протягом всього строку з моменту звільнення зі служби, тобто, більше ніж протягом шістнадцяти місяців.
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
У зв'язку з викладеним, вказані позивачем в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, оскільки такі обставини не можна вважати об'єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами, а тому суд зобов'язаний повернути позовну заяву позивачеві.
Керуючись статтею 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяС.В. Борзаниця