Іменем України
27 травня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/360/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Луганській області), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Луганській області щодо проведення виплати пенсії позивачу з обмеженням максимального розміру пенсії з моменту обмеження - жовтня 2023 року, враховуючи подальші перерахунки та індексації пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Луганській області здійснити виплату пенсі позивачу без обмеження її максимальним розміром з моменту обмеження, враховуючи подальші перерахунки та індексації пенсії, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
В останнє позивачу індексацію та перерахунок пенсії було здійснено у березні 2024 року.
На думку позивача, відповідачем після перерахунку пенсії на підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/607/23 було протиправно обмежено пенсію позивачу максимальним розміром з жовтня 2023 року.
Згідно з даними вебпорталу Пенсійного фонду України особистого кабінету позивача у розділу «Моя пенсія» станом на жовтень 2023 року - лютий 2024 року зазначалось, що: «підсумок пенсії» (з надбавками) складав 22382,38 грн, але виплата пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії здійснювалася у розмірі 20930,00 грн. За результатом індексації проведеної у березні 2024 року підсумок пенсії позивача складає 23968,78 грн, але виплата пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії здійснюється у розмірі 23610,00 грн.
Вважає дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивачу протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 15 квітня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).
Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1 , ГУ ПФУ в Луганській області 26 квітня 2024 року подало відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області як отримувач пенсії по інвалідності ІІІ групи (поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, отримані при виконанні обов'язків військової служби) з 31 жовтня 2011 року відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) по лінії Міністерства внутрішніх справ України.
Первинно позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ з 30 вересня 2011 року (дата звільнення 29 вересня 2011 року).
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - постанова № 713) установлено з 01 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 01 березня 2018 року відповідно до Закону № 2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01 березня 2018 року, щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
У липні 2021 року автоматизованим способом ОСОБА_1 був проведений перерахунок пенсії та встановлено щомісячну доплату відповідно до постанови № 713 у розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - постанова № 118) з 01 березня 2022 року розміри пенсій, призначених, зокрема, відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом строк призначення яких до 31 грудня 2021 року, включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови (1,14), у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
З 01 березня 2022 року ОСОБА_1 проведено індексацію пенсії відповідно до пункту 2 постанови № 118.
У грудні 2022 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/8151/21 ГУ ПФУ в Луганській області здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01 грудня 2019 року з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області» від 03 листопада 2021 року № 33/33-3947, та фактично сплачених сум.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - постанова № 168) передбачено, що з 01 березня 2023 року розміри пенсій, призначених, зокрема, відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови № 118 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом і строк призначення яких до 31 грудня 2022 року, включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови (1,197), передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Частиною другою пункту 10 цієї постанови визначено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500,00 грн.
З 01 березня 2023 року ОСОБА_1 проведено індексацію пенсії відповідно до пункту 2 постанови № 168 у розмірі визначеному пунктом 10 цієї постанови (розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500,00 грн).
Отже, пенсію позивачу проіндексовано з 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року з дотриманням норм чинного законодавства України.
У вересні 2023 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/607/23 ГУ ПФУ в Луганській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та нараховано з 01 липня 2021 року щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн, установлену постановою № 713. Після перерахунку розмір пенсійної виплати склав 20930,00 грн, з урахуванням вимог чинного законодавства України.
З 01 березня 2024 року ОСОБА_1 проведено індексацію пенсії відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році». Враховуючи встановлений прожитковий мінімум особам, які втратили працездатність, з 01 березня 2024 року розмір пенсійної виплати відповідає максимальному розміру пенсії відповідно до законодавства та складає 23610,00 грн (2361,00 х 10 = 23610,00 грн), про що позивача було повідомлено листом від 01 квітня 2024 року № 1876-1679/Ю-05/8-1200/24 у відповідь на його звернення на вебпортал Пенсійного фонду України за номером ВЕБ12001-Ф-С-24-050162, яке зареєстроване в ГУ ПФУ в Луганській області за вхід. № 1679/ Ю1200-24 від 19 березня 2024 року.
Стосовно обмеження максимального розміру пенсії.
Питання максимального розміру пенсії регламентовано статтею 13 та частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
Статтею 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
З 01 грудня 2022 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 20930,00 грн, з 01 січня 2024 року - 23610,00 грн.
Зазначені законодавчі норми викладені к редакції Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набув чинності з 01 жовтня 2011 року (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII).
Так, відповідно до вимог статті 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до […] , в тому числі і Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Отже, розмір призначеної або перерахованої відповідно до Закону № 2262-ХІІ, зокрема і належної позивачу пенсії не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до Рішення другого сенату Конституційного Суду України від 12 жовтня 222 року № 7-р(ІІ)/2022 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI) зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-ХІІ.
На сьогодні законодавче регулювання питання щодо обмеження розмірів пенсій, призначених за Законом № 2262-ХІІ, для зазначеної категорії осіб відсутнє.
За таких обставин, виходячи з мотивувальної та резолютивної частин Рішення Конституційного Суду України від 12 жовтня 222 року № 7-р(ІІ)/2022, а також враховуючи норму частини першої статті 2 Закону № 2262-ХІІ, підлягають виплаті без обмеження максимальним розміром пенсії, призначені з 12 квітня 2023 року особам, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
На підставі вказаного, ГУ ПФУ в Луганській області просить відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали судової справи у електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області як отримувач пенсії по інвалідності (первинно за вислугу років), розмір пенсії обчислено із розрахунку 53 % відповідних сум грошового забезпечення, з 01 грудня 2011 року - 60 % відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , виданим Пенсійним фондом України, та протоколом за пенсійною справою № 1203006207 (МВС) від 30 вересня 2011 року.
Згідно з посвідченням від 02 вересня 2016 року серії НОМЕР_3 , виданим Сєвєродонецьким УП та СЗН Луганської області, позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року у справі № 360/8151/21, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Луганській області від 18 листопада 2021 року № 966 ( ОСОБА_1 ), яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії за вислугу років з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області» від 03 листопада 2021 року № 33/33-3947. Зобов'язано ГУ ПФУ в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області» від 03 листопада 2021 року № 33/33-3947, та фактично сплачених сум.
У грудні 2022 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року у справі № 360/8151/21 ГУ ПФУ в Луганській області здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01 грудня 2019 року з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області» від 03 листопада 2021 року № 33/33-3947, та фактично сплачених сум.
Відповідно до розрахунків пенсії за пенсійною справою № 1203006207 (МВС) після проведеного перерахунку за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року у справі № 360/8151/21 розмір пенсії позивача з 01 грудня 2019 року склав 16380,00 грн, з 01 липня 2020 року - 16532,44 грн, з 01 грудня 2020 року - 16549,54 грн, з 01 липня 2021 року - 16575.04 грн, з 01 грудня 2021 року - 16599,00 грн, з 01 березня 2022 року - 18834,68 грн, з 01 липня 2022 року - 18862,58 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі № 360/607/23, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Луганській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 у період з липня 2021 року по грудень 2022 року на 2000,00 грн щомісяця шляхом вирахування суми доплати у розмірі 2000,00 грн, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», з суми доплати, яка утворилася внаслідок перерахунку пенсії ОСОБА_1 , здійсненого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року по справі № 360/8151/21. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Луганській області у здійсненні ОСОБА_1 виплати з 01 січня 2023 року щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб». Зобов'язано ГУ ПФУ в Луганській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», з 01 липня 2021 року.
У вересні 2023 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі № 360/607/23 ГУ ПФУ в Луганській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та нараховано з 01 липня 2021 року щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб». Після перерахунку розмір пенсійної виплати склав 20930,00 грн, з урахуванням вимог чинного законодавства України.
Відповідно до розрахунків пенсії за пенсійною справою № 1203006207 (МВС) після проведеного перерахунку за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі № 360/607/23 розмір пенсії позивача з 01 липня 2021 року склав 10659,97 грн, з 01 грудня 2021 року - 10719,01 грн, з 01 березня 2022 року - 10076,77 грн, з 01 липня 2022 року - 11006,77 грн, з 01 грудня 2022 року - 11619,15 грн, з 01 січня 2023 року - 20882,38 грн, з 01 березня 2023 року - 20930,00 грн.
Відповідно до розрахунків пенсії з урахуванням рішення суду від 22 червня 2023 року у справі № 360/607/23 у період з 01 жовтня 2023 року позивачу нараховується пенсія у розмірі 22382,38 грн (60 % від грошового забезпечення), з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії - 20930,00 грн, з 01 березня 2024 року позивачу нараховується пенсія у розмірі 23962,78 грн (60 % від грошового забезпечення), з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії - 23610,00 грн.
19 березня 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою № ВЕБ-12001-Ф-С-24-050162 через вебпортал Пенсійного фонду України, в якій просив виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром.
У відповіді від 01 квітня 2024 року № 1876-1679/Ю-05/8-1200/24 на заяву позивача № ВЕБ-12001-Ф-С-24-050162, яке зареєстроване 19 березня 2024 року за вхід. № 1679/Ю1200-24, ГУ ПФУ в Луганській області зазначило, що згідно з електронної бази даних пенсіонерів силових структур Луганської області позивач перебуває на обліку як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до абзацу 7 статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Станом на 01 жовтня 2023 року прожитковий мінімум, установлений для осіб, які втратили працездатність, складав 2093,00 грн, відповідно розмір пенсії становив 2093,00 х 10 = 20930,00 грн. Станом на 01 березня 2024 року прожитковий мінімум, установлений для осіб, які втратили працездатність, складає 2361,00 грн, тому розмір пенсії становить 2361,00 х 10 = 23610,00 грн. Пенсія виплачується згідно з вимогами чинного законодавства.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначаються Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).
Вказаний Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та статті 63 Закону № 2262-XII.
Частиною третьою статті 63 Закону № 2262-ХІІ визначено, що перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції та податкової міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за Законом № 2262-ХІІ пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (частина четверта статі 63 Закону № 2262-ХІІ).
11 листопада 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 988, яка набрала чинності 02 грудня 2015 року (далі - постанова № 988), якою затверджено схеми окладів за спеціальним званням поліцейських, схеми посадових окладів курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання та схеми посадових окладів поліцейських у розмірах згідно з додатками 3-10.
При цьому пунктом 7 постанови № 988 доручено Міністерству внутрішніх справ України за погодженням з Міністерством соціальної політики та Міністерством фінансів затвердити у двотижневий строк порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання.
Такий порядок було затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» (далі - Порядок № 260) відповідно до статті 94 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), постанови № 988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та який набрав чинності 27 травня 2016 року.
Тобто, в установлений постановою № 988 двотижневий строк уповноваженими особами Міністерства внутрішніх справ України не було затверджено порядку і умов грошового забезпечення поліцейських.
Таким чином, у січня 2016 року поліцейські фактично не отримували доплат, додаткових видів грошового забезпечення через неприйняття уповноваженими особами Міністерства внутрішніх справ України відповідного нормативно-правового акта.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ Кабінет Міністрів України 21 лютого 2018 року прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103), яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, абзацом першим пункту 3 якої встановив, перерахувати з 01 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови № 988. Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Зміст наведеної норми пункту 3 постанови № 103 свідчить про те, що нормотворець пов'язав перерахунок пенсій відповідній категорії осіб, які отримують пенсію за Законом № 2262-ХІІ з 01 січня 2016 року із складовими грошового забезпечення поліцейського, у тому числі щомісячними додатковими видами грошового забезпечення (надбавками, доплатами, підвищеннями), які фактично виплачувались поліцейським у січні 2016 року, оскільки пов'язав їх із сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування саме за січень 2016 року.
Проте такі обставини не можуть ставитись у залежність з правом на належаний розмір пенсійного забезпечення з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, визначених у статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
При цьому пунктом 2 Порядку № 260 визначено, що він застосовується з дня набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто з 07 листопада 2015 року.
Так, пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Зокрема, розділом ІІ Порядку № 260 установлено такі додаткові види грошового забезпечення: надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції (пункт 4); надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі (пункт 5); надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць (пункт 6); надбавка за службу в умовах режимних обмежень (пункт 7); надбавка за почесне звання «заслужений» (пункт 8); доплата за науковий ступінь з відповідної спеціальності (пункт 9); доплата за учене звання (пункт 10); доплата за службу в нічний час (пункт 11).
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, в адміністративній справі № 826/12704/18, визнано протиправним та скасовано пункт 3 постанови № 103.
Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.
Суд зазначає, що перерахунок пенсії позивачу з 01 грудня 2019 року був зумовлений набранням законної сили рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року у справі № 360/8151/21, яким, зокрема, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області» від 03 листопада 2021 року № 33/33-3947.
Разом з цим, суд наголошує на тому, що законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, «умовами» треба розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення «розміру» перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону № 2262-XII.
До повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, натомість приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого (а не його складові) може змінюватись Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що частина третя статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказане свідчить про суперечність положень пункту 3 постанови № 103 нормам Закону № 2262-ХІІ, про що також, було зазначено й у висновках судів, які розглядали справи № 826/12704/18 та № 826/3858/18.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18 і від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, суди у період чинності пункту 3 постанови № 103 у правовідносинах щодо перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, повинні застосовувати Закон № 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасована ця норма постанови Уряду судом), хоч ця норма й не була скасована на момент перерахунку пенсій відповідній категорії осіб у 2018 році на підставі постанови № 988.
З урахуванням вказаного, оскільки зміна грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2016 року, як колишнього працівника міліції на підставі постанови № 988, з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, визначеного у статті 43 Закону № 2262-ХІІ та в повному розмірі.
У свою чергу, з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб Кабінет Міністрів України 14 липня 2021 року прийняв постанову № 713 (далі - постанова № 713), пунктом 1 якої установив з 01 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 01 березня 2018 року відповідно до Закону № 2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ станом на 01 березня 2018 року, щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ (абзац 1 пункту 1 постанови № 713).
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту (абзац 2 пункту 1 постанови № 713).
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01 березня 2018 року, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000,00 грн. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000,00 грн, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру (абзац 3 пункту 1 постанови № 713 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом № 2262-ХІІ, починаючи з 01 липня 2021 року (абзац 4 пункту 1 постанови № 713).
Таким чином, перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови № 713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах.
Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 08 листопада 2022 року у справі № 420/2473/22, від 02 березня 2023 року у справі № 600/870/22-а і від 04 квітня 2023 року у справі № 380/25987/21.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі № 360/607/23 у вересні 2023 року ГУ ПФУ в Луганській області здійснено перерахунок позивачу щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн, установленої постановою № 713, та з жовтня 2023 року обмежено пенсію позивачу максимальним розміром.
Щодо позовних вимог в частині обмеження пенсії її максимальним розміром суд зазначає наступне.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено у новій редакції, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Суд зауважує, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховним Судом.
Зокрема у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19, від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21, від 25 липня 2022 року у справі № 580/3451/21, від 30 серпня 2022 року у справі № 440/994/20, від 10 травня 2023 року у справі № 620/9370/21 та від 02 червня 2023 року у справі № 420/14462/20 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«… на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.».
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, що прийнята Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, до спірний правовідносин застосуванню підлягають саме положення Закону № 2262-XII як спеціального, а не Закону № 3668-VI, яким лише внесено зміни до Закону № 2262-XII.
Враховуючи цей висновок, обмеження відповідачем з 01 жовтня 2023 року максимального розміру пенсії ОСОБА_1 є протиправним.
З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про задоволення позовних в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01 жовтня 2023 року без обмеження пенсії її максимальним розміром.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснювати виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром, враховуючи подальші перерахунки та індексації пенсії, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною першою статті 372 КАС України визначено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
При цьому у даному випадку належним виконанням цього судового рішення є поновлення виплати пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром.
З аналізу положень статей 2, 5 КАС України вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи. Суд не може розглядати вимоги на майбутнє у зв'язку із вірогідним настанням певних наслідків. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
З огляду на вказане суд відмовляє у задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача здійснювати виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром, враховуючи подальші перерахунки та індексації пенсії, та вважає їх передчасними.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Рішенням Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003р визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Луганській області щодо проведення виплати пенсії позивачу з обмеженням максимального розміру пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Луганській області провести з 01 жовтня 2023 року перерахунок пенсії по інвалідності позивачу відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII без обмеження розміру пенсії її максимальним розміром та здійснити виплату перерахованої пенсії по інвалідності з урахуванням виплачених сум.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі вказаного суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд зазначає таке.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із частинами другою-четвертою статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.
У рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прослідковується однозначна позиція, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового процесу за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин першої та другої вказаної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Судом не встановлено, а позивачем не доведено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач створюватиме перешкоди для виконання такого рішення.
Отже, клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення залишається судом без задоволення.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням максимального розміру пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести з 01 жовтня 2023 року перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без обмеження розміру пенсії її максимальним розміром та здійснити виплату перерахованої пенсії по інвалідності з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Кисіль