27 травня 2024 року № 640/10681/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, сектору НКРЕКП у Чернівецькій області
визнання протиправним та скасування акту,
I. Зміст позовних вимог
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, сектору НКРЕКП у Чернівецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати акт №20 від 18 січня 2022 року про відмову ліцензіата у проведенні перевірки, складений за результатами проведення планової перевірки щодо дотримання суб?єктом господарювання вимог законодавства та ліцензійних умов з виробництва електричної енергії;
-визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01 лютого 2022 року №188 «Про анулювання ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої ФОП ОСОБА_1 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 10 червня 2020 року №1099».
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова не містить належного обґрунтування, а прийнявши її відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень. В оскаржуваній постанові відповідачем не визначено конкретних положень законів та/або інших нормативно-правових актів, на підставі яких її було прийнято.
Відповідач проти позову заперечував, надав відзив на позовну заяву в якому пояснив, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, в свою чергу, Комісія діяла в межах компетенції та повноважень, з дотриманням норм чинного законодавства України, обґрунтовано, законно, при цьому права позивача порушені не були. Постанову №188 прийнято НКРЕКП з дотриманням вимог Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, а тому в силу вимог статті 2 КАС України підстави для задоволення позову відсутні.
Сектор НКРЕКП у Чернівецькій області відзив на позовну заяву до суду не надав.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2022 у справі було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 справу №640/10681/22 прийнято до провадження судді Леонтовича А.М.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 10 червня 2020 року №1099 ФОП ОСОБА_1 було видано Ліцензію з виробництва електричної енергії.
12.01.2022 листом Сектору НКРЕКП у Чернівецькій області №52/6-22 у зв?язку з проведенням планової виїзної перевірки дотримання ФОП ОСОБА_1 . Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27 грудня 2017 року №1467 у термін з 18 січня 2022 року по 24 січня 2022 року у ФОП ОСОБА_1 витребувано матеріали, документи та інформацію згідно з переліком питань перевірки.
Витребувані матеріали, документи та інформацію сектор НКРЕКП у Чернівецькій області просив надати комісії з перевірки в паперовому та/або електронному вигляді у термін до 10:00 18 січня 2022 року.
Так, 17 січня 2022 року на електронну адресу сектору НКРЕКП у Чернівецькій області: chernivtsi@nerc.gov.ua було відправлено усі витребувані матеріали, документи та інформацію згідно з переліком питань перевірки (додаток 7 до Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428).
Також сектор НКРЕКП у Чернівецькій області в усній формі повідомляв позивача про проведення 18 січня 2022 року перевірки за місцем провадження ліцензіатом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
18 січня 2022 року, в день перевірки, представник ФОП ОСОБА_1 чекав на об?єкті перевірки за місцем провадження ліцензіатом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , однак, жоден представник ні з НКРЕКП, ні його територіальних органів 18 січня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 не з?явився.
26 січня 2022 року, ФОП ОСОБА_1 отримав лист від сектору НКРЕКП у Чернівецькій області, в якому містилась копія акту №20 від 18 січня 2022 року про відмову ліцензіата у проведенні перевірки, складений за результатами проведення планової перевірки щодо дотримання суб?єктом господарювання вимог законодавства та ліцензійних умов з виробництва електричної енергії, в якому вказано, що ліцензіат або уповноважена особа були відсутні у перший день перевірки за місцезнаходженням ліцензіата, за адресою: АДРЕСА_2 та не було надано документи, інформацію щодо предмета перевірки на вимогу членів комісії з перевірки.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 №1540-VIII (далі - Закон №1540-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг
Відповідно до статті 2 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема:
1) у сфері енергетики:
діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії;
діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, трейдерської діяльності.
Відповідно до статті 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом, зокрема, нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом.
Основними завданнями Регулятора є забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до статті 17 Закону №1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Крім того, Регулятор має право, зокрема, приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку.
VI. Оцінка суду
Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 №1540-VIII (далі - Закон №1540-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг
Відповідно до статті 2 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема:
1) у сфері енергетики:
діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії;
діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, трейдерської діяльності.
Відповідно до статті 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом, зокрема, нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом.
Основними завданнями Регулятора є, серед іншого, забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння фективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників забезпечення недискримінаційного доступу користувачів мереж/трубопроводів; сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обгрунтованими цінами; сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; інші завдання, передбачені законом.
Згідно зі статтею 14 Закону про НКРЕКП Регулятор на своїх засіданнях розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції. Рішення Регулятора є обов?язковими до виконання суб?єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до статті 17 Закону про НКРЕКП для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, приймає обов?язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції; здійснює моніторинг та аналіз ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб?єктів природних монополій та інших суб?єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом; контролює виконання операторами систем передачі та розподілу, операторами газотранспортної та газорозподільних систем, іншими суб?єктами ринків електричної енергії і природного газу, а у відповідних випадках - власниками систем їхніх зобов?язань відповідно до закону.
Отже, НКРЕКП наділена законодавчо визначеними повноваженнями приймати рішення для забезпечення ефективного функціонування ринку електричної енергії, з метою досягнення балансу інтересів всіх учасників ринку та забезпечення енергетичної безпеки.
Згідно зі статтею 19 Закону про НКРЕКП, Регулятор здійснюе державний контроль за дотриманням суб?єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.
За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.
Один примірник акта про результати перевірки передається суб?єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі. Суб?єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обгрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п?яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки.
У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб?єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.
Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб?єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному вебсайті Регулятора до розгляду акта на засіданні Регулятора.
Планові перевірки суб?єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, проводяться не частіше одного разу на рік відповідно до річних планів, які затверджуються Регулятором до 1 грудня року, що передує плановому, та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті.
План здійснення заходів державного контролю на відповідний плановий період оприлюднюється на офіційному веб-сайті Регулятора не пізніш як за п?ять днів до початку відповідного планового періоду. Планова виїзна перевірка проводиться за умови письмового повідомлення суб?єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за 10 днів до дня його початку.
Строк проведення планової виїзної перевірки не може перевищувати 15 робочих днів, а щодо суб?єктів малого підприємництва - п?яти робочих днів.
У разі великих обсягів перевірки за рішенням Регулятора строк проведення планової виїзної перевірки може бути збільшений до 20 робочих днів, а для суб?єктів малого підприємництва - до семи робочих днів з внесенням відповідних змін до посвідчення на проведення перевірки.
Так, постановою від 17.11.2021 №2222 НКРЕКП затверджено План здійснення заходів державного контролю суб?єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2022 рік.
. У пункті 8 Плану здійснення заходів державного контролю суб?єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2022 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 17.11.2021 №2222 передбачено проведення з 18.01.2022 перевірки з дотримання вимог законодавства та ліцензійних умов у сфері енергетики фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Листом від 05.01.2022 №52/382-22, сектор НКРЕКП у Чернівецькій області направив Ліцензіату повідомлення про проведення заходу державного контролю, де зазначив строки, місце та підстави проведення перевірки.
Окрім цього, 12.01.2022 позивачем, у приміщенні сектору НКРЕКП у Чернівецькій області, було отримано лист від 12.01.2022 №52/6-22, яким позивача було проінформовано про необхідність в термін до 10:00 18.01.2022 надати комісії з перевірки визначений у листі пакет документів.
Таким чином, на підставі вищезазначеного, а також посвідчення про проведення перевірки від 11.01.2022 №11, НКРЕКП було проведено перевірку позивача за період діяльності з 31.12.2018 по 14.03.2019, та з 10.06.2020 по 31.12.2021, за результатами якої було складено акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки, складений за результатами проведення планової перевірки щодо дотримання суб?єктом господарювання вимог законодавства та ліцензійних умов з виробництва електричної енергії від 18.01.2022 №20.
Відповідно до абзацу третього та четвертого пункту 7.5 глави 7 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженому постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428 (далі - Порядок №428), один примірник акта про відмову ліцензіата у проведенні перевірки надсилається ліцензіату за місцезнаходженням ліцензіата згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом протягом п?яти робочих днів з дня підписання акта членами комісії з перевірки.
Другий примірник акта про відмову ліцензіата у проведенні перевірки долучається до ліцензійної справи та зберігається в НКРЕКП. Перевірка при цьому вважається завершеною та акт перевірки за формою, наведеною в додатку 20 до цього Порядку, не складається.
Датою отримання такого акта буде вважатися дата його особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв?язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом).
Так, 21.01.2022 зазначений акт №20 було направлено рекомендованим листом з описом вкладення за місцезнаходженням Ліцензіата згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 58000, м. Чернівці, вул. Хотинська, буд. 97А.
Факт отримання зазначено акту №20 позивачем не спростовується.
Окрім цього, відповідно до абзаців п??ять та шість пункту 7.1 глави 7 Порядку №428 Ліцензіат, діяльність якого перевірялася, має право надати до НКРЕКП письмові пояснення та обгрунтування, підписані уповноваженою особою ліцензіата, щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п?яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки. Письмові пояснення та обґрунтування ліцензіата є невід?ємною частиною акта перевірки.
Однак, у встановлений законодавством строк позивач не скористався правом надати Регулятору пояснення/заперечення щодо проведеної перевірки та виявлених порушень. Відповідно до статті 22 Закону про НКРЕКП за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб?єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції, зокрема, у вигляді накладення анулювання ліцензії.
У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб?єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб?єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб?єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
Згідно з частиною першою статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно з частиною третьою статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії до відповідних учасників ринку можуть застосовуватися санкції у виді: 1) попередження про необхідність усунення порушень;
2) штрафу;
3) зупинення дії ліцензії;
4) анулювання ліцензії.
Так, підпунктом 8 пункту 7.1 глави 7 Порядку ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою КРЕКП від 03.03.2020 №548 встановлено, що НКРЕКП має право прийняти рішення про анулювання ліцензії у разі, зокрема, наявності акта про відмову ліцензіата у проведенні перевірки НКРЕКП.
Таким чином, за результатами розгляду акту №20, на засіданні Регулятора, яке було проведено у формі відкритого слухання, прийнято постанову НКРЕКП від 01.02.2022 №188 «Про анулювання ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої ФОП ОСОБА_1 , та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 10 червня 2020 року №1099».
Отже, зважаючи на вищезазначене, суд доходить до висновку, що спірна постанова №188 є обґрунтованою, оскільки прийнята на законних підставах та у відповідності до встановленого порядку.
Крім того, на підставі Плану здійснення заходів державного контролю суб?єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2022 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 17.11.2021 №2222, а також посвідчення про проведення перевірки від 11.01.2022 №11, НКРЕКП було проведено перевірку позивача за період діяльності з 31.12.2018 по 14.03.2019, та з 10.06.2020 по 31.12.2021, за результатами якої було складено акт №20.
Відповідно до частини шостої статті 19 Закону про НКРЕКП та пункту 3.4 глави 3 Порядку №428, планова перевірка проводиться за умови надання ліцензіату письмового повідомлення про проведення планової перевірки, за формою, наведеною в додатку 3 до цього Порядку, не пізніше як за 10 днів до її початку.
Так, 05.01.2022 рекомендованим листом сектор НКРЕКП у Чернівецькій області направив ФОП ОСОБА_1 повідомлення про проведення заходу державного контролю, зокрема де зазначив, що проведення планової виїзної перевірки ліцензованої діяльності провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії за період (діяльності) з 31.12.2018 по 14.03.2020, з 10.06.2020 по 31.12.2021, буде відбуватися у строк з 18.01.2022 по 24.01.2022, а також зазначив адресу проведення: АДРЕСА_2 .
Отже, позивач був належним чином повідомленим про проведення щодо нього у період з 18.01.2022 по 24.01.2022 планової виїзної перевірки за адресою: АДРЕСА_2 , відтак твердження позивача про те, що ні НКРЕКП, ні його територіальні органи не повідомили позивача про проведення планової перевірки за 10 днів до дня початку вказаного заходу» є необгрунтованими.
Відповідач стверджує, що позивач особисто у секторі НКРЕКП у Чернівецькій області отримав лист від 12.01.2022 №52/6-22 у якому зазначалась інформація та документи, які необхідно було надати комісії з перевірки для підтвердження дотримання Ліцензіатом вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1467.
Однак, на зазначену вимогу Регулятор так і не отримав відповіді.
Комісія з проведення перевірки в перший день перевірки 18.01.2022 о 9:45 прибула за місцезнаходженням позивача зазначеним у заяві про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, та у Реєстрі суб?єктів господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється НКРЕКП (станом на 05.01.2022), розміщеному на офіційному вебсайті НКРЕКИ www.nerc.gov.ua діяльності/Електроенергія/Ліцензування/Реєстри розділі Сфери ліцензіатів/Реєстри суб?єктів господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулює НКРЕКП, а саме за адресою: АДРЕСА_2 . За місцезнаходженням Ліцензіата, комісію з перевірки зустріла жінка, яка представилась матір?ю ФОП ОСОБА_1 та повідомила про відсутність Ліцензіата за вказаною адресою. Після чого, головою комісії з проведення перевірки був здійснений телефонний дзвінок Ліцензіату на мобільний номер телефону НОМЕР_1 , який зазначено в заяві про отримання ліцензії з виробництва електричної енергії, під час якого ФОП ОСОБА_1 повідомив, що він знаходиться за межами Чернівецької області та не може допустити комісію до проведення перевірки.
Відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено обов?язок виробника дотримуватися ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Пунктом 9.2 глави 9 Порядку №428, встановлено, що уповноважена особа ліцензіата зобов?язана бути присутньою на робочому місці під час проведення перевірки;
допускати членів комісії з перевірки до здійснення перевірки за умови дотримання вимог цього Порядку та забезпечувати умови для проведення перевірки;
надавати всі необхідні документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час перевірки, у вигляді, наведеному в запиті комісії з перевірки, відповідно до закону у терміни/строки, що відповідають обсягу запитуваної інформації; виконувати вимоги НКРЕКП щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та ліцензійних умов.
Пунктом 16 частини другої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що правопорушенням на ринку електричної енергії є невиконання постанов, розпоряджень, наказів, рішень та приписів суб?єктів владних повноважень на ринку електричної енергії, а також створення перешкод для виконання службових обов?язків посадовими особами таких суб?єктів.
Положеннями пункту 1.4 розділу І Порядку №428 визначено, що відмова ліцензіата у проведенні перевірки - це недопуск членів комісії з перевірки до здійснення перевірки за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на вимогу членів комісії з перевірки, відмова в доступі до місць провадження діяльності, об?єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, відсутність ліцензіата за його місцезнаходженням згідно з даними, що містяться у справі ліцензіата, відсутність уповноваженої особи ліцензіата за місцезнаходженням ліцензіата протягом першого та останнього дня перевірки).
Відсутність Ліцензіата, або уповноваженої особи у перший день перевірки за адресою: АДРЕСА_3 , яка зазначена у заяві про отримання ліцензії з постачання електричної енергії споживачу та у Ліцензійному реєстрі НКРЕКП, станом на 05 січня 2022 року, розміщеному на офіційному вебсайті НКРЕКП www.nerc.gov.u у розділі Сфери діяльності/Електроенергія/Ліцензування /Реєстри ліцензування/Ліцензійний реєстр та ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на вимогу членів комісії з перевірки свідчить про відмову Ліцензіата у проведенні перевірки.
Відповідно до пункту 7.5 глави 7 Порядку №428 у разі встановлення факту відсутності ліцензіата за його місцезнаходженням згідно з даними, що містяться у ліцензійній справі, у перший день перевірки складається акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки.
Один примірник акта про відмову ліцензіата у проведенні перевірки надсилається ліцензіату за місцезнаходженням ліцензіата згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом протягом п?яти робочих днів з дня підписання акта членами комісії з перевірки. Другий примірник акта про відмову ліцензіата у проведенні перевірки долучається до ліцензійної справи та зберігається в НКРЕКП. Перевірка при цьому вважається завершеною та акт перевірки за формою, наведеною в додатку 20 до цього Порядку, не складається.
Датою отримання такого акта буде вважатися дата його особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв?язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом).
Зважаючи на вищезазначене, комісією з проведення перевірки було складено акт про відмову Ліцензіата у проведення перевірки від 18.01.2022 №20, в якому зафіксовано факт відсутності ліцензіата за його місцезнаходженням згідно з даними, що містяться в ліцензійній справі.
21.01.2022 зазначений акт №20 було направлено рекомендованим листом з описом вкладення за місцезнаходженням Ліцензіата згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 58000, м. Чернівці, вул. Хотинська, буд. 97А, що підтверджується фіскальним чеком АТ «УКРПОШТА» від 21.01.2022 №5800215465289.
Факт отримання акту №20 позивачем не заперечується.
Відповідно до пункту 5.1 глави 5 Порядку №548 ліцензіат зобов?язаний повідомляти НКРЕКП про всі зміни даних, зазначених у заяві, документах та відомостях, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, протягом строку, встановленого ліцензійними умовами, але не більше одного місяця з дня, наступного за днем їх настання, крім:
інформації про зміну керівника ліцензіата - юридичної особи та/або назви його посади; інформації про зміну банківських рахунків; інформації про збільшення площі приміщень, які зазначалися у відомостях про засоби провадження господарської діяльності, та/або про додаткові номери телефонів, факсів, e-mail ліцензіата.
Однак, позивачем не було внесено зазначених змін, а отже адресою місцязнаходження ліцензіата є адреса зазначена у заяві про отримання ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, а саме: м. Чернівці, вул. Хотинська, 97А.
3 огляду на зазначене, НКРЕКП в повній мірі дотримано процедуру та порядок проведення планової виїзної перевірки та порядок оформлення її результатів відповідно до встановлених вимог чинного законодавства.
Верховний Суд України у постанові від 10.09.2013 №21-237a13, зазначив, що акт перевірки не є рішенням суб?єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов?язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору.
Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду. оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб?єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акту, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення в ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №804/3594/13-а, від 16.07.2020 у справі №826/4/16 та від 23.09.2020 у справі №640/2911/19.
3 огляду на зазначене, позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування акту про відмову ліцензіата у проведенні перевірки, складеного за результатами проведення планової перевірки щодо дотримання суб?єктом господарювання вимог законодавства та ліцензійних умов з виробництва електричної енергії від 18.01.2022 №20, є необґрунтованою,
Відповідно до статті 22 Закону про НКРЕКП за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб?єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції, зокрема, у вигляді накладення анулювання ліцензії. У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг
Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб?єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб?єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб?єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
Згідно з частиною першою статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно з частиною третьою статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії до відповідних учасників ринку можуть застосовуватися санкції у виді: 1) попередження про необхідність усунення порушень;
2) штрафу;
3) зупинення дії ліцензії;
4) анулювання ліцензії.
Так, підпунктом 8 пункту 7.1 глави 7 Порядку №548 встановлено, що НКРЕКП має право прийняти рішення про анулювання ліцензії у разі, зокрема, наявності акта про відмову ліцензіата у проведенні перевірки НКРЕКП.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб?єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб?єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення. Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб?єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5 (далі - Методологія), дискреційні повноваження - сукупність прав та обов?язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно- правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
До того ж, пунктом 2.4 Методології визначено, що дискреційні повноваження мають такі ознаки:
1) дозволяють органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на власний розсуд оцінювати юридичний факт (фактичний склад), внаслідок чого можуть виникати, змінюватись або припинятись правовідносини;
2) дозволяють на власний розсуд обирати одну із декількох запропонованих у нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта форм реагування на цей юридичний факт;
3) надають можливість органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на власний розсуд вибирати міру публічно-правового впливу щодо фізичних та юридичних осіб, його вид, розмір, спосіб реалізації;
4) дозволяють органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) обрати форму реалізації своїх повноважень - видання нормативного або індивідуально-правового акта, вчинення (утримання від вчинення) адміністративної дії; 5) наділяють орган (особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) правом повністю або частково визначати порядок здійснення юридично значущих дій, у тому числі строк та послідовність їх здійснення;
6) надають можливість органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на власний розсуд визначати спосіб виконання управлінського рішення, у тому числі передавати виконання прийнятого рішення підлеглим особам, іншим органам державної влади та місцевого самоврядування, встановлювати строки і процедуру виконання. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов?язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб?єкта.
Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» («Pedersen and Baadsgaard v. Denmark», заява №49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб?єкта владних повноважень.
Разом з тим, у рішенні ЄСПЛ від 2 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява №23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «... надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Таким чином, якщо за результатом проведеної у встановленому порядку перевірки НКРЕКП виявлено порушення у діяльності суб?єкта господарювання, то вирішення питання про визначення конкретного виду санкцій, є дискреційним повноваженням НКРЕКП.
Відповідно до частини одинадцятої статті 19 Закону про НКРЕКП рішення Регулятора про застосування санкцій за порушення ліцензійних умов, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг може бути прийнято протягом 30 днів з дня виявлення порушення Регулятором.
Положеннями статті 14 Закону про НКРЕКП, передбачено, що засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію.
У відкритих слуханнях мають право брати участь представники суб?єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, організацій, що представляють інтереси споживачів, громадських організацій, засобів масової інформації та інші заінтересовані особи. Регулятор на своїх засіданнях:
1) розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції;
2) розглядає і схвалює в межах своїх повноважень проекти актів законодавства, пропозиції стосовно вдосконалення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг;
3) приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції;
4) затверджує щорічний звіт Регулятора;
5) затверджує регламент Регулятора;
6) розглядає справи про адміністративні правопорушення;
7) розглядає справи щодо видачі ліцензій та дотримання суб?єктами господарювання ліцензійних умов, а також щодо застосування санкцій за порушення ліцензійних умов та законодавства з питань державного регулювання діяльності суб?єктів природних монополій та суміжних ринків.
Перелік питань, що вносяться на розгляд Регулятора, оприлюднюється не пізніше як за три робочі дні до дня проведення засідання на офіційному веб-сайті Регулятора.
Разом з переліком питань, що вносяться на розгляд Регулятора, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора проекти рішень Регулятора та обгрунтування до них, одержані зауваження та пропозиції, а також вмотивована позиція Регулятора щодо одержаних зауважень.
Відповідно до абзаців п?ять та шість пункту 7.1 глави 7 Порядку №428 Ліцензіат, діяльність якого перевірялася, має право надати до НКРЕКП письмові пояснення та обгрунтування, підписані уповноваженою особою ліцензіата, щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п?яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки. Письмові пояснення та обґрунтування ліцензіата є невід?ємною частиною акта перевірки.
Однак, у встановлений законодавством строк позивач не скористався правом надати Регулятору пояснення/заперечення щодо проведеної перевірки та виявлених порушень. Тому, при підготовці обгрунтування та проекту постанови №188, відповідно до пункту 6.7 розділу 6 Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 06.12.2016 №2133 (далі - Регламент), Департамент ліцензійного контролю зазначив про відсутність письмових пояснень Ліцензіата до Акту №20.
Також, пунктом 6.5 Регламенту, передбачено, що перелік питань, що виносяться на розгляд НКРЕКП, інформація про місце, дату і час проведення засідань у формі відкритих слухань оприлюднюються на офіційному веб-сайті НКРЕКП не пізніше як за три робочі дні до дня проведення засідання.
Отже, на сайті НКРЕКП 26.01.2022 за посиланням https://www.nerc.gov.ua/agendas/01-lyutogo-2022-roku-vidbudetsya-zasidannya-nkrekp було опубліковано інформацію щодо порядку денного засідання на 01.02.2022, зокрема, щодо розгляду питання 26 «Про анулювання ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої ФОП ОСОБА_1 , та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 10 червня 2020 року №1099».
Враховуючи вищенаведене, НКРЕКП було виконано всі вимоги законодавства щодо проведення перевірки та повідомлення Позивача про результати перевірки та проведення засідання та жодним чином, Ліцензіата не було позбавлено права бути присутнім на засіданні НКРЕКП, надати пояснення і т.п.
Тож, з огляду на зазначене вище, позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, внутрішньо не узгодженими із положеннями законодавства України, в свою чергу НКРЕКП діяла в межах компетенції та повноважень, з дотриманням норм чинного законодавства України, обґрунтовано, законно, а тому в силу ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач в цьому випадку діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги позивача є необгрунтованими.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Доказів понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять, у зв'язку з чим їх розподіл судом не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного суду відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 27.05.2024