27 травня 2024 року справа №320/4261/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Міністерство оборони України (далі - відповідач) , у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене у формі протоколу від 22.11.2019 № 162;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у визначеному законом порядку та прийняти рішення, передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Міністерство оборони України розглянуло документи позивача та прийняло рішення у формі пункту 3 з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 162 від 22.11.2019 року, яким документи ОСОБА_1 направлено на доопрацювання. Відповідач аргументував своє рішення про відмову тим, що позивач не надав копію військового квитка, що унеможливлює визначення належності позивача до збройних сил. Позивач вважає, що Міністерство оборони України не мало право приймати рішення про повернення документів на доопрацювання та було зобов?язано розглянути їх та прийняти рішення передбачене законодавство, адже позивачем було подано усі необхідні документи, та єдиним правомірним рішенням було б рішенням про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 25.05.2022 (суддя Харченко С.В.) відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Рішенням Вищої ради правосуддя №411/0/15-24 від 13 лютого 2024 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до частини 9 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
Частиною 14 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 2 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
На підставі вказаного справа підлягає прийняттю до провадження, а її розгляд починається спочатку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/4261/20 передано 01.03.2024 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 адміністративну справу №320/4261/20 прийнято до провадження судді Парненко В.С. та вирішено розглядати спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, яку отримано відповідачем в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
В матеріалах справи наявний відзив на позову заяву, згідно якого відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, адже відсутність копії військового квитка унеможливлює визначення належності позивача Збройних Сил, а також неможливо визначити до якої категорії військовослужбовців він належав, що унеможливлює визначення розміру одноразової грошової допомоги у разі наявності права на неї. Також відповідач вказав, що позивачу інвалідність встановлено під час первинного огляду через 27 років після звільнення зі строкової військової служби, а отже право на отримання одноразової грошової допомоги за пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону у позивача відсутнє. Крім того відповідач додав, у матеріалах не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов?язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп?яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан.
22 липня 2012 року позивачу було встановлено інвалідність II групи в наслідок травми отриманої при виконанні обов?язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.
22 грудня 2017 році позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв?язку з отриманням інвалідності II групи, яке пов?язане з виконання військової служби в Демократичній Республіці Афганістан відповідно до п. 4, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та документами передбаченими Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 p. № 975.
22 січня 2018 року ІНФОРМАЦІЯ_2 листом надав відповідь № 2/5/88, у якій повідомив, що до ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідно надати копію документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов?язаного чи резервіста, зокрема про те, що вона не пов?язана з вчиненням ним злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп?яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Не погодившись з рішенням військкомату позивач звернувся до суду.
Так, рішенням від 13 липня 2018 року по справі № 810/2467/18 було зобов?язано ІНФОРМАЦІЯ_2 у 15-денний строк подати на розгляд Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
На виконання вищевказаного рішення відповідач листом № 0290/397(з)/326 від 21.12.2019 надав відповідь на адвокатський запит, яким повідомлено, що виконуючи рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року по справі № 810/2467/18 Міністерство оборони України розглянуло документи позивача, та прийняло рішення у формі пункту 3 з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 162 від 22.11.2019 року, яким документи ОСОБА_1 направлено на доопрацювання.
Відповідач аргументував своє рішення про відмову тим, що позивач не надав копію військового квитка, що унеможливлює визначення належності позивача до збройних сил.
Позивач вважає рішення відповідача про повернення документів на доопрацювання протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
У відповідності до частини п'ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу".
Статтею 41 вказаного Закону передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пп. пп. 1, 2 п. 1 ст. 3 Закону №2011-ХІІ, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення та військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з пп. пп. 1, 2 п. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі ( смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного падку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, на яких покладається керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Пункт 11 Порядку № 975 визначає, які документи необхідно подати для призначення та нарахування одноразової грошової допомоги, а саме:
- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв?язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
- копію довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв?язку інвалідності чи втрати працездатності;
- копію постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
- копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов??язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп?яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
- копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім?я та по батькові і місце реєстрації;
- копію документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Міністерства оборони України через ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою від 22.12.2017, у якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу як інваліду війни другої групи, інвалідність якого пов'язана із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с.18-19).
До вказаної заяви позивачем було додано:
1) копію довідки медико-соціальної комісії про встановлення ІІ групи інвалідності МСЕК, від 22.07.2012 серії КИО №0386442;
2) копію витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 08.08.2012 №1586;
3) копію висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 2012 року №99;
4) копію довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 про проходження військової служби від 19.12.2017 №265;
5) копію довідки про відкриття рахунку в АБ "Укргазбанк";
6) копію посвідчення інваліда ІІ групи від 04.09.2012 серії НОМЕР_1 ;
7) копію посвідчення учасника бойових дій від 01.07.1997 серії НОМЕР_2 ;
8) копію паспорта;
9) копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду.
Як вбачається з пункту 3 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене у формі протоколу від 22.11.2019 № 162:
«Громадянину ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), якого звільнено з військової служби та 22.08.2012 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок поранення, пов?язаного з виконанням обов?язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серії КИО-1 № 0386442 від 22.08.2012). Заявник до уповноваженого органу не звертався, документи надіслав поштою, у зв?язку з чим неможливо ідентифікувати особу, встановити дату звільнення з військової служби, належність його до певної категорії військовослужбовців (строкової служби або за контрактом) та перевірити надані заявником копії на відповідність оригіналам (документи не засвідчені встановленим порядком).
Відсутність копії військового квитка унеможливлює визначення належності громадянина ОСОБА_1 до Збройних Сил (міг проходити службу в органах МВС, прикордонних військах КДБ СРСР), а також неможливо визначити до якої категорії військовослужбовців він належав (військовослужбовець строкової служби чи за контрактом), що унеможливлює визначення розміру одноразової грошової допомоги (у разі наявності права)».
В той же час, як було зазначено вище, Порядок № 975 не передбачає необхідності подання військового квитка разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.
Окрім того, згідно з довідкою Військового комісаріату Міністерства оборони України від 19.12.2017 №265, ОСОБА_1 проходив службу в лавах Збройних Сил України з 09.05.1983 по 07.05.1985. Також зазначено, що позивач у складі діючої армії приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан з 12.11.1983 по 07.05.1985.
У відповідності до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв?язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 08.08.2012 №1586, множинні вогнепальні осколкові поранення рядового ОСОБА_1 , наслідки яких - рубці шкіри потиличної ділянки, правої брові, передньої поверхні лівої гомілки та лівої задньої підпахової лінії розмірами від 3,8х4,5 см до 0,9 см, пов?язані з виконанням обов?язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
Таким чином, з наданих позивачем документів можна зробити висновок, що позивач проходив строкову служб у з в лавах 3бройних Сил України з 09.05.1983 по 07.05.1985 роки.
Відтак суд дійшов висновку, що рішення про повернення на доопрацювання документів позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги суперечить вимогам Порядку №975, а тому пункт 3 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене у формі протоколу від 22.11.2019 № 162 є протиправним та підлягає скасуванню.
У зв'язку із тим, що питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідачем не вирішено, оскільки документи повернуті, а рішення, передбачене Порядком №975, суб'єкт владних повноважень не приймав, а тому суд не надає оцінку доводам позову щодо подання позивачем усіх необхідних документів та наявність підстав для прийняття відповідачем рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, оскільки таке рішення суду буде передчасним.
Окрім того, суд зауважує те, що дослідженню у цій справі підлягала саме законність прийнятого відповідачем рішення про повернення поданих документів на доопрацювання, тобто чи прийнято таке у межах та у спосіб визначених законодавством повноважень, а не підстави за яких такі документи були надіслані на доопрацювання. Відтак, суд не надає оцінку щодо наявності (відсутності) права позивача на отримання одноразової грошової допомоги.
Виходячи з наведеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у визначеному законом порядку та прийняти рішення, передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин у сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, суд зазначає, що застосування заходів судового контролю є правом суду, а не його обов'язком, а тому виходячи, що з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається фактів можливого ухилення відповідача від виконання даного судового рішення (за умови набрання рішенням законної сили), суд дійшов до висновку про необґрунтованість даного клопотання та, як наслідок, про відмову у його задоволенні.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.
Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як інвалід ІІ групи.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 3 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене у формі протоколу від 22.11.2019 № 162.
Зобов'язати Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у визначеному законом порядку та прийняти рішення, передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.