24 травня 2024 року № 320/35065/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Щавінського В.Р., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Акціонерне товариство «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Державної податкової служби у Житомирській області №182/06-30-13-02 від 06.04.2023 про опис майна у податкову заставу.
Позов мотивовано протиправністю винесення контролюючим органом рішення про опис майна у податкову заставу всупереч положень пункту 7 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до яких з дня початку процедури ліквідації банку, тобто у даному випадку з 25.02.2022, втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням Діловодство спеціалізованого суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації АТ «МР Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 25.02.2022 №131, яким, зі змінами, внесеними рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.06.2023 №751, розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду, якій делеговано усі повноваження ліквідатора Банку, визначені Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, на строк з 25.02.22 по 24.02.2025 включно. Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.08.2017 № 3790 строки здійснення ліквідації продовжено до 10.09.2018.
Головним управлінням ДПС у Житомирській області прийнято та надіслано на адресу позивача податкову вимогу від 30.03.2023 №0000400-1302-0630, відповідно до якої сума податкового боргу останнього становить податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 4051,11 грн., орендної плати в сумі 97371,77 грн., екологічного податку в сумі 782,09 грн. (усього 102204,97 грн.) та рішення про опис майна у податкову заставу від 06.04.2023 №182/06-30-13-02, яким в.о. начальника Головного управління ДПС у Житомирській області вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності платника податків, а у разі якщо на момент складення акту опису майна відсутнє або його балансова вартість менша за суму податкового боргу - також того майна, право власності, на яке він набуде у майбутньому.
Позивач звернувся зі скаргою від 25.04.2023 №1715 до Державної податкової служби України, у якому, зокрема, просив визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу 06.04.2023 №182/06-30-13-02.
Рішенням Державної податкової служби України від 12.06.2023 №14960/6/99-00-06-02-01-06 скаргу від 25.04.2023 №1715 залишено без задоволення, а рішення про опис майна у податкову заставу від 06.04.2023 №182/06-30-13-02 - без змін.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно з підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Зміст податкової застави зазначений в статті 88 ПК України, відповідно до якої з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. (пункт 88.1-88.2).
Процедурні питання податкової застави регулюються статтею 89 ПК України.
Так, право податкової застави виникає серед іншого у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (підпункт 89.1.1).
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 89.3).
Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (пункт 89.8).
Статтею 93 ПК України передбачена процедура припинення податкової застави.
Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;
визнання податкового боргу безнадійним;
набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» податкова застава належить до публічних обтяжень.
При публічному обтяженні обтяжувачем є уповноважений орган (особа) (частина перша статті 38 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).
Публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п'яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов'язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу (частина перша статті 39 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).
Публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу (особи) з дня набрання ним законної сили. Публічне обтяження також припиняється внаслідок реалізації прав, що випливають із змісту публічного обтяження.
Відомості про припинення публічного обтяження підлягають реєстрації протягом п'яти днів із дня його припинення. Обов'язок щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену ним особу.
Уповноважений орган несе відповідальність у встановленому законом порядку за порушення обов'язку щодо реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження (стаття 41 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).
Пунктом 4 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 №830, (далі - Порядок №830) визначено, що державна реєстрація відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису, а також змін і додаткових відомостей до запису.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (в тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 1.3 статті 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
За правилами пункту 8 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, для правовідносин, що виникають під час дії тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Наведене розуміння пріоритетності правових норм відповідає правовій позиції, сформованій Верховним Судом у постановах від 21.09.2018 у справі №808/3046/16 та від 04.12.2018 у справі №813/4158/16.
З огляду на вказані вище норми законодавства та фактичні обставини справи, суд констатує, що податкова застава, застосована до позивача згідно з рішенням про опис майна у податкову заставу від 06.04.2023 №182/06-30-13-02, відноситься до видів публічного обтяження, а тому в силу приписів пункту 7 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку втратила свою чинність.
Таким чином, враховуючи, що рішення про опис майна у податкову заставу від 06.04.2023 №182/06-30-13-02 прийнято податковим органом всупереч приписів пункту 7 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», то таке рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області №182/06-30-13-02 від 06.04.2023 про опис майна у податкову заставу.
3. Стягнути на користь Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області судовий збір у розмірі 2684 грн. 00 коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.