27 травня 2024 року № 320/1562/24
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання протиправними наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної митної служби України про визнання протиправними наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 09.11.2023 №44-дс «Про порушення дисциплінарного провадження»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 22.12.2023 №47-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 25.12.2023 №1109-о «Про звільнення та проведення розрахунків з ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу представництва інтересів держави в судах Юридичного департаменту Державної митної служби України;
- стягнути з Державної митної служби України (адреса: вул. Дегтярівська 11-Г, м. Київ, 04119 код ЄДРПОУ 43115923) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- допустити негайне виконання рішення Київського окружного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді: заступника директора департаменту - начальника відділу представництва інтересів держави в судах Юридичного департаменту Державної митної служби України та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність наказу від 25.12.2023 №1109-о, яким його звільнено з посади заступника директора департаменту - начальника відділу представництва інтересів держави в судах Юридичного департаменту Державної митної служби України, оскільки вважає, що вказаний наказ був винесений з порушенням вимог Кодексу законів про працю України та Закону України «Про державну службу». Позивач зауважив, що 22.12.2023 мав бути останнім робочим днем позивача, виходячи із дати поданої ним заяви (08.12.2023), однак вказаний наказ був прийнятий лише 25.12.2023, що призвело до виконання посадових обов'язків поза межами встановлених законом строків. Окрім того, позивач наголосив на тому, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та затримання і підготування до вручення підозри не є дисциплінарними проступками, з огляду на що відповідач безпідставно прийняв наказ від 09.11.2023 №44-дс «Про порушення дисциплінарного провадження». На переконання позивача, матеріали досудового розслідування, які не перевірені в порядку кримінального провадження, не можуть бути доказом вчинення дисциплінарного проступку та підставою для притягнення до відповідальності. Разом з тим, за посиланням позивача, у висновку службового розслідування відсутні будь-які посилання на те, яким чином його дії підірвали авторитет органу як носія влади, не зазначено до яких наслідків призвели дії позивача та ступінь їх тяжкості.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначив, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення присяги державного службовця є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду, а встановлені в ході дисциплінарного провадження факти та обставини мали значення тільки для прийняття рішення про дисциплінарну відповідальність. На думку відповідача, допущений позивачем дисциплінарний проступок характеризується шкідливим впливом на рівень службової дисципліни в Держмитслужбі та шкодить її авторитету, як державному органу, в цілому, оскільки перебуваючи на посаді державного службовця, на якого розповсюджується дія Закону №889, позивач своїми діями, в порушення Присяги державного службовця, вчинив проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призвело до приниження Держмитслужби та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків на вказаній посаді.
У відповіді на відзив представник позивача вказала, що під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, всупереч законодавству і здоровому глузду, взагалі не було враховано результати оцінювання службової діяльності позивача, наявність у нього заохочень, його ставлення до державної служби та відсутність у нього дисциплінарних стягнень. Вважає, що відповідач не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
У поданих до суду письмових запереченнях на відповідь на відзив відповідач, серед іншого, наголосив на тому, що прийняття наказу про звільнення позивача із займаної посади 25.12.2023 зумовлене його перебуванням 22.12.2023 в стані тимчасової непрацездатності відповідно до інформації Електронного реєстру, а саме: листів непрацездатності Пенсійного фонду України та електронного листа непрацездатності №10078534-2018913858-1. На думку відповідача, посилання позивача на приписи Кодексу законів про працю України є безпідставними, оскільки до спірних правовідносин застосовуються норми Закону №889, які мають пріоритет над положеннями КЗпП України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у задоволенні клопотання представника Державної митної служби України щодо розгляду справи №320/1562/24 в порядку загального позовного провадження - відмовлено.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до наказу Державної митної служби України від 16.11.2022 №1111-о ОСОБА_1 призначено на посаду заступника директора департаменту - начальника відділу представництва інтересів держави в судах Юридичного департаменту Державної митної служби України.
Між Державною митною службою України в особі виконуючого обов'язки Голови Державної митної служби України Вячеслава Демченка та ОСОБА_1 16.11.2022 укладено контракт №181 про проходження державної служби на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу представництва інтересів держави в судах Юридичного департаменту Державної митної служби України.
У рамках кримінального провадження від 01.11.2023 №42023102070000326 працівниками правоохоронних органів 08.11.2023 в порядку статті 208 КПК України було затримано ОСОБА_1 та цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 369-2 КК України.
У зв?язку з отриманням інформації про те, що 08.11.2023 працівниками Київської міської прокуратури в рамках досудового розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.11.2023 за №42023102070000326, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, затримано у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України заступника директора Департаменту - начальника відділу представництва інтересів держави в судах Юридичного департаменту Сергія Чернецького та директором Департаменту відомчої безпеки та контролю на ім?я виконуючого обов'язки Голови Державної митної служби України подано доповідну записку від 08.11.2023 №25/52 про розгляд питання щодо порушення дисциплінарного провадження стосовно заступника директора Департаменту - начальника відділу представництва інтересів держави в судах Юридичного департаменту ОСОБА_2 .
Наказом Державної митної служби України від 09.11.2023 №44-дс порушено дисциплінарне провадження стосовно заступника директора департаменту - начальника відділу представництва інтересів держави в судах Юридичного департаменту ОСОБА_1 .
Наказом Державної митної служби України від 22.12.2023 №47-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» до заступника директора департаменту - начальника відділу представництва інтересів держави в судах ОСОБА_3 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби та припинено державну службу за порушення Присяги державного службовця та вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби, відповідно до пунктів 1 та 4 частини другої статті 65 Закону №889-VIII, визначивши днем звільнення перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, припинивши дію контракту про проходження державної служби від 16.11.2022 №181.
У подальшому, відповідачем прийнято наказ від 25.12.2023 №1109-о «Про звільнення та проведення розрахунків з ОСОБА_1 », відповідно до якого ОСОБА_1 , заступника директора департаменту - начальника відділу представництва інтересів держави в судах Юридичного департаменту Державної митної служби України вважати звільненим з займаної посади 25.12.2023.
Підставою для прийняття вказаного наказу стали: наказ Держмитслужби від 22.12.2023 №47-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення», лист-погодження Міністерства фінансів України від 20.12.2023 №17030-18-61/35556, листки непрацездатності №10078534-2019006447-1, №10078534-2018913858-1 згідно Електронного реєстру листків непрацездатності.
Не погоджуючись з викладеними вище обставинами, та вважаючи висновки уповноваженого органу протиправними щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 569 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МК України) працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Згідно з частиною другою статті 1 Закону №889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 2 Закону №889-VIII суб'єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.
Пунктом 10 частини першої статті 2 Закону №889-VIII встановлено, що службова дисципліна - неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов'язків та правил внутрішнього службового розпорядку.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 4 Закону №889-VIII державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: професіоналізму - компетентне, об'єктивне і неупереджене виконання посадових обов'язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №889-VIII державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Частиною другою статті 9 Закону №889-VIII встановлено, що державний службовець зобов'язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Згідно з частинами першою та третьою статті 36 Закону №889-VIII особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: Підписаний текст Присяги державного службовця є складовою особової справи державного службовця. Про складення Присяги державного службовця робиться запис у трудовій книжці державного службовця.
Відповідно до статті 61 Закону №889-VIII службова дисципліна забезпечується шляхом: дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку; формування керівником державної служби у підпорядкованих державних службовців високих професійних якостей, сумлінного ставлення до виконання своїх посадових обов'язків, поваги до прав і свобод людини і громадянина, їхньої честі та гідності, а також до держави, державних символів України; поєднання керівниками усіх рівнів методів переконання, виховання і заохочення із заходами дисциплінарної відповідальності щодо підпорядкованих державних службовців; поєднання повсякденної вимогливості керівників до підпорядкованих державних службовців з постійною турботою про них, виявленням поваги до їхньої честі та гідності, забезпеченням гуманізму та справедливості.
Згідно із частиною першою статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
В свою чергу, частиною першою статті 68 Закону №889-VIII дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення.
Частиною другою статті 68 Закону №889-VIII встановлено, що дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються):
- на державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А»: зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії;
- на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»: зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Приписами частини першої статті 65 Закону №889-VIII встановлено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарними проступками, в розуміні частини другої статті 65 Закону №889-VIII є:
1) порушення Присяги державного службовця;
2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;
3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;
4) дії, що шкодять авторитету державної служби;
5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;
6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;
7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;
8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;
9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;
11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;
12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення;
15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
Частинами першою - четвертою та восьмою статті 69 Закону №889-VIII встановлено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», утворює керівник державної служби у кожному державному органі. Дисциплінарна комісія діє у складі не менше шести членів. До складу дисциплінарної комісії включаються державні службовці державного органу, представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації - представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу, а також можуть включатися представники громадських об'єднань, які мають досвід роботи у сфері державного управління, державної служби або за юридичним фахом. Склад дисциплінарної комісії у державному органі затверджується наказом (розпорядженням) керівника державної служби. Засідання дисциплінарної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її членів.
Згідно з частинами дев'ятою - одинадцятою статті 69 Закону №889-VIII дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення. Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
Частинами першою та третьою статті 73 Закону №889-VIII визначено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.
Відповідно до частин першої, четвертої та шостої статті 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні. Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.
Згідно з частинами першою та другою статті 75 Закону №889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.
Частиною першою статті 76 Закону №889-VIII встановлено, що державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою та шостою статті 77 Закону №889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов'язковими для розгляду суб'єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного вбачається, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених Законом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності, зокрема, за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, державному службовцю може бути оголошена догана за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі доповідної записки Департаменту відомчої безпеки та контролю від 08.11.2023 №25/52 та наказу Державної митної служби України від 09.11.2023 №44-дс «Про порушення дисциплінарного провадження» ініційовано питання про порушення дисциплінарного провадження стосовно заступника директора департаменту - начальника відділу представництва інтересів держави в судах Юридичного департаменту ОСОБА_1 .
Наказом Державної митної служби України від 22.12.2023 №47-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» до заступника директора департаменту - начальника відділу представництва інтересів держави в судах Юридичного департаменту ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби та припинено державну службу за порушення Присяги державного службовця та вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби, відповідно до пунктів 1 та 4 частини другої статті 65 Закону №889-VIII, визначивши днем звільнення перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, припинивши дію контракту про проходження державної служби від 16.11.2022 №181.
У подальшому, відповідачем прийнято наказ від 25.12.2023 №1109-о «Про звільнення та проведення розрахунків з ОСОБА_1 », відповідно до якого ОСОБА_1 , заступника директора департаменту - начальника відділу представництва інтересів держави в судах Юридичного департаменту Державної митної служби України вважати звільненим з займаної посади 25.12.2023.
З аналізу матеріалів дисциплінарної справи №112, в межах якої відповідачем прийнято оскаржувані накази, судом встановлено, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення позивача з посади державної служби стали висновки, наведені в поданні Дисциплінарної комісії від 13.12.2023, погодження Міністерства фінансів України від 20.12.2023 №17030-18-61/35556 та абзац 5 пункту 21 контракту про проходження державної служби від 16.11.2022 №181.
У вказаному Поданні Дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у діях ОСОБА_2 вчинення таких дисциплінарних проступків: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) дії, що шкодять авторитету державної служби.
Як вбачається з доповідної записки від 08.11.2023 №25/52, Департаментом відомчої безпеки та контролю отримано інформацію про те, що 08.11.2023 працівниками Київської міської прокуратури в рамках досудового розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.11.2023 за №42023102070000326, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, затримано у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України заступника директора Департаменту - начальника відділу представництва інтересів держави в судах Юридичного департаменту ОСОБА_2 .
У рамках дисциплінарного провадження на підставі листа від 29.11.2023 №12-03/751 департаменту, в якому обіймав посаду позивач, запропоновано надати інформацію та матеріали, а саме: характеристику ОСОБА_1 , складену безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; пояснення ОСОБА_1 на ім'я Голови Дисциплінарної комісії щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення безпосереднього керівника ОСОБА_1 з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); положення про Юридичний департамент.
Разом з тим, під час здійснення дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією від Департаменту відомчої безпеки та контролю службовою запискою від 07.12.2023 №25/112 отримано копії листів Територіального управління ДБР, розташованого у місті Києві від 05.12.2023 №37222-23/к/11-02-21184/23 та від 07.12.2023 №11-02-22570/23, а також інформацію про те, що у ході моніторингу засобів масової інформації встановлено, що факт затримання ОСОБА_2 за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення висвітлено в багатьох інтернет - ресурсах.
У листі ДБР від 05.12.2023 №37222-23/к/11-02-21184/23 зазначено, що у провадженні слідчих Першого слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у місті Києві за процесуального керівництва прокурорів Київської міської прокуратури перебувають матеріали кримінального провадження №42023102070000326 від 01.11.2023 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 369-2 КК України.
У рамках кримінального провадження 08.11.2023 в порядку статті 208 КПК України затримано ОСОБА_2 та цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 369-2 КК України.
Листом ДБР від 07.12.2023 №11-02-22570/23 надіслано копію повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно з матеріалами дисциплінарної справи №112, ОСОБА_1 , маючи повноваження щодо зовнішньої службової комунікації з Територіальними органами Держмитслужби, у порушення вимог нормативно-правових актів та службових обов?язків, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, вчинив умисел, направлений на особисте збагачення із використанням свого службового становища, шляхом отримання від ОСОБА_5 неправомірної вигоди у виді грошових коштів за вплив на працівників митних постів для забезпечення безперешкодного перетину державного кордону України з метою вивезення особистих речей, без їх декларування у встановленому законом порядку.
З матеріалів службового розслідування вбачається, що ОСОБА_5 , будучи громадянином Грузії, проживаючи тривалий час на території України на підставі посвідки на постійне проживання, вирішив повернутися на постійне проживання до Грузії та перевезти відповідні антикварні речі і грошові кошти через державний кордон України. 26 жовтня 2023 року ОСОБА_5 з метою отримання інформації щодо порядку вивезення особистих речей через державний кордон України приїхав до Державної митної служби України, що за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, де під час перебування йому вказали на необхідність консультації у заступника директора департаменту - начальника відділу представництва інтересів держави в судах Юридичного департаменту Державної митної служби України ОСОБА_1 .
У поданні Дисциплінарної комісії від 13.12.2023 зазначено, що у ОСОБА_1 , з корисливих мотивів виник злочинний умисел, спрямований на отримання від ОСОБА_5 неправомірної вигоди для себе за вплив на службових осіб територіальних органів Держмитслужби із використанням наданого йому службового становища як керівника підрозділу Державної митної служби України та використання наявних зв'язків і особистих знайомств з метою невчинення окремими службовими особами митниці дій, пов?язаних із вивезенням особистих речей та грошових коштів через державний кордон України, в інтересах ОСОБА_5 , а саме нестворення перешкод у здійсненні митних процедур та подальшому безперешкодному перетині державного кордону України. У зв?язку із чим ОСОБА_1 , діючи умисно, з метою власного незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повідомив ОСОБА_5 , що він як керівник підрозділу, за грошову винагороду, має можливість впливати на працівників митних постів на території України з метою забезпечення проходження митних формальностей позачергово та без декларування товарів, які вивозяться з митної території України.
З матеріалів службового розслідування встановлено наступне.
« 02.11.2023, приблизно о 14 годині під час зустрічі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 поблизу приміщення Державної митної служби України, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повідомив про необхідність передачі йому неправомірної вигоди, за що останній, у свою чергу, вплине на прийняття рішення щодо нестворення перешкод у здійсненні митних процедур службовими особами Державної митної служби України пункту пропуску «Корчова-Краковець» при вивезенні особистих речей та грошових коштів через державний кордон України.
У подальшому, 08.11.2023, приблизно о 15 год 08 хв., у ході зустрічі, яка відбулась поблизу приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованому за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, зустрівся із ОСОБА_5 та отримав від останнього неправомірну вигоду за вплив на службових осіб Державної митної служби України пункту пропуску «Корчова-Краковець» щодо прийняття рішення про нестворення перешкод у здійсненні митних процедур та подальшого безперешкодного вивезенням особистих речей і грошових коштів через державний кордон України. У подальшому, ОСОБА_1 був затриманий працівниками правоохоронних органів.»
Під час здійснення дисциплінарного провадження позивачем до дисциплінарній комісії надано пояснення від 30.11.2023, в яких він висловив свою позицію, вказавши, що матеріали кримінального провадження не можуть бути доказом вчинення ним дисциплінарного проступку.
Листом Дисциплінарної комісії від 07.12.2023 ОСОБА_1 запрошено взяти участь у засіданні дисциплінарної комісії на 13.12.2023.
Позивачем зазначено, що висвітлена в інтернет - ресурсах інформація посягала на його честь, гідність та ділову репутацію, тим самим визнавши нанесення шкоди авторитету Держмитслужби.
Також, ОСОБА_1 поінформовано про свою відсутність на участь в засіданні комісії 13.12.2023, з проханням врахувати пояснення та розглянути їх без його участі.
За результатом вивчення документів, що містяться в дисциплінарній справі, дисциплінарною комісією встановлено, що дії ОСОБА_1 , який у робочий час двічі (26.10.2023 та 02.11.2023) зустрічався за межами адміністративної будівлі Держмитслужби з гр. ОСОБА_5 для обговорення позаслужбових питань, стали, зокрема, приводом для його затримання правоохоронними органами, що в свою чергу призвело до висвітлення його, як представника Держмитслужби, з негативної сторони перед суспільством та як наслідок підірвало авторитет служби.
Позивач зауважив, що матеріали досудового розслідування, які не перевірені в порядку кримінального провадження, не можуть бути доказом вчинення дисциплінарного проступку та підставою для притягнення до відповідальності.
Суд звертає увагу, що в межах дисциплінарного провадження, за наслідками якого відповідачем прийнято оскаржувані накази, дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення позивача в межах кримінального провадження, а перевірила викладені у матеріалах дисциплінарного провадження відомості на предмет дотримання вимог, що ставляться до державних службовців, посадових осіб органів Державної митної служби України та наявності в описаних діях позивача складу дисциплінарного проступку.
При цьому, рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , хоч і прийнято на підставі відомостей згідно матеріалів кримінального провадження, розпочатого відносно нього за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах та з урахуванням інших доказів, що містяться в матеріалах дисциплінарної справи.
Тобто, в межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення кримінального правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення присяги державного службовця є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. У той же час, суд враховує, що наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в митному органі, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу», у разі встановлення або неналежного виконання державним службовцем своїх посадових обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №813/2781/16.
Як зазначено позивачем, Печерським районним судом міста Києва розглядалось клопотання слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, яке погоджено прокурором відділу Київської міської прокуратури про відсторонення його із займаної посади, за наслідками розгляду якого ухвалою від 09.11.2023 у справі №757/51126/23-к відмовлено у відстороненні ОСОБА_1 із займаної посади.
Суд звертає увагу на те, що за змістом подання від 13.12.2023, члени дисциплінарної комісії, які проводили службове розслідування, дійшли до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який характеризується шкідливим впливом на рівень службової дисципліни в Держмитслужбі та шкодить її авторитету, як державному органу, в цілому, що призвело до порушення Присяги державного службовця та дій, що шкодять авторитету державної служби.
Водночас, прийнята Печерським районним судом ухвала від 09.11.2023 про відмову у відстороненні ОСОБА_1 із займаної посади, не свідчить про відсутність дисциплінарного проступку, оскільки судом оцінювалась інша сукупність доказів щодо наявності або відсутності складу адміністративного проступку, тому під час здійснення дисциплінарного провадження ухвала Печерського районного суду від 09.11.2023 у справі №757/51126/23-к не має жодного преюдиційного значення.
Підставою для звільнення позивача зі служби в митному органі стали обставини порушення ним службової дисципліни. В межах проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією не досліджувалося питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення кримінального правопорушення, а надавалася правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому, наявність факту притягнення до кримінальної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.
Не притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певних дій не є тотожним із застосуванням дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які несумісні з подальшим проходженням служби, оскільки державні службовці власним прикладом та поведінкою зобов'язані зміцнювати авторитет закону серед громадян та неухильно його дотримуватись.
Відтак, оцінюючи аргументи представника позивача, що відповідач не мав права притягувати позивача до дисциплінарної відповідальності за відсутності відповідного судового рішення про встановлення вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України, а також з цих підстав не міг використовувати висновок службового розслідування, в основу якого покладено інформацію, що міститься у кримінальному провадженні, то суд зазначає, що встановлені в ході службового розслідування факти та обставини мали значення тільки для прийняття рішення про дисциплінарну відповідальність та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень.
Суд зазначає, що подання Дисциплінарної комісії від 13.12.2023, складене за результатами розгляду дисциплінарної справи, це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності посадових осіб, висновки та пропозиції.
Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності, в даному випадку, щодо накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права.
З наведеного вбачається, що висновки службового розслідування є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 по справі №826/1670/18.
При цьому, приймаючи оскаржувані накази про застосування дисциплінарного стягнення та про звільнення позивача із займаної посади, відповідач керувався матеріалами, зібраними під час службового розслідування, розпочатого згідно з наказом від 09.11.2023 №44-дс.
Як, зазначалось вище, згідно з пунктом 1 частини другої статті 65 Закону №889-VIII одним із дисциплінарних проступків є порушення Присяги державного службовця.
Зазначені факти, які містяться у відкритих джерелах, а також набуття розголосу про зазначені події у засобах масової інформації нанесли шкоду Держмитслужбі у вигляді підриву довіри та репутаційних втрат з огляду на рівень посади, яку займав позивач.
Cтаном на момент проходження служби в митному органі, позивач обіймав посаду заступника директора департаменту - начальника відділу представництва інтересів держави в судах Юридичного департаменту Державної митної служби України.
Відповідно до підпунктів 3.1, 3.3, 3.7 Положення про Юридичний департамент Державної митної служби України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 28.07.2023 №350 Департамент відповідно до покладених на нього завдань: здійснює загальне керівництво та координацію роботи відділу, розподіл обов?язків між посадовими особами, контроль виконання ними своїх завдань; здійснення координації з питань взаємодії відділу з іншими структурними підрозділами апарату Держмитслужби; здійснення контролю щодо надання структурними підрозділами апарату Держмитслужби консультацій та роз?яснень з правових питань за їх письмовим зверненням до Департаменту з обґрунтуванням позиції з питання, що потребує роз?яснення.
Згідно з пунктом 4.2. Посадової інструкції ОСОБА_1 , крім передбачених статтею 7 Закону України «Про державну службу», останній має право одержувати від структурних підрозділів апарату Держмитслужби та її територіальних органів інформацію і матеріали, необхідні для виконання покладених на відділ завдань і функцій, залучати за згодою керівників структурних підрозділів апарату Держмитслужби посадових осіб цих підрозділів для вирішення покладених на відділ завдань, залучати у встановленому порядку для захисту інтересів Держмитслужби, а також для безпосередньої участі для захисту інтересів Держмитслужби, а також для безпосередньої участі в судових засіданнях та інших заходах, посадових осіб структурних підрозділів апарату Держмитслужби та її територіальних органів.
Отже, з аналізу наведеного, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу представництва інтересів держави в судах Юридичного департаменту Державної митної служби України, як державного службовця, на якого розповсюджується Закон №889-VIII, своїми діями в порушення Присяги державного службовця, вчинив проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призвело до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Суд наголошує на тому, що в даному випадку особою були вчинені діяння, які суперечать покладеним на нього обов'язкам, підривають довіру до нього як до носія влади, що призводять до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16.02.2018 у справі № 821/4900/14.
На думку суду, встановлені за результатами дисциплінарного провадження порушення позивачем присяги державного службовця та дії, що шкодять авторитету державної служби, знайшли своє підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи та є вчинком, який дискредитує систему органів влади, відтак, є підставою для звільнення.
У той же час, позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені вище факти та обставини.
Позивач зауважив, що 22.12.2023 мав бути останнім робочим днем позивача, виходячи із дати поданої ним заяви (08.12.2023), однак вказаний наказ був прийнятий лише 25.12.2023, що призвело до виконання посадових обов'язків поза межами встановлених законом строків.
З приводу вказаних тверджень суд зазначає, що 22.12.2023 позивач перебував в стані тимчасової непрацездатності відповідно до листів непрацездатності Пенсійного фонду України та електронного листа непрацездатності №10078534-2018913858-1.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
При цьому, частиною п'ятою статті 87 Закону №889-VIII передбачено, що наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Таким чином, виходячи з положень частини п'ятої статті 87 Закону №889-VIII, позивача було звільнено з посади в перший робочий день, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності.
За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваних наказів, а тому підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.
Поряд із цим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині поновлення позивача на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу представництва інтересів держави в судах Юридичного департаменту Державної митної служби України та стягнення з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки зазначені вимоги є похідними від попередньої, стосовно якої суд не знайшов підстав для задоволення.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем доведено правомірність оскаржуваних наказів з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання протиправними наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.