ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" травня 2024 р. справа № 300/3005/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправним і скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, а також зобов'язання до вчинення дій, -
Адвокат Бортнічук Л.В., в інтересах ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач 1), Пенсійного фонду України (надалі - ПФУ, відповідач 2), про:
визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії №104650016127 від 12.12.2023;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, як учаснику бойових дій, у зв'язку із досягнення ним 55-річного віку, з 24.12.2023;
визнання протиправною бездіяльності Пенсійного фонду України у вигляді неприйняття рішення за скаргою ОСОБА_1 на рішення Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії №104650016127 від 12.12.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що пенсійним органом протиправно і необґрунтовано прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком, оскільки відповідно до статті 115 Закону №1058-IV він, як учасник бойових дій, має право на таку пенсію. Зазначено, що статус ОСОБА_1 як учасника бойових дій підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , яке видане йому 13.10.1999 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дане посвідчення є безтерміновими і дійсним на всій території України. Представник позивача наголосив на протиправності посилання пенсійного органу у спірному рішенні №104650016127 на відсутність довідки, що підтверджує безпосередню участь в бойових діях, через те, що Порядок №22-1 не містить, як умову, вимогу надати таку довідку. Зазначено, що для призначення дострокової пенсії за віком учасник бойових дій має мати власне такий статус (учасник бойових дій), що підтверджується посвідченням учасника бойових дій (УБД), досягти 55 років та мати наявний страховий стаж не менше 25 років, що передбачено пунктом 4 ч.1 ст. 115 Закону №1058. Також представник відмітив, що Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області безпідставно послалось на абзац третій пп. 6 п.2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, оскільки вказана норма в редакції станом стосується інвалідів.
Окрім цього, представник позивача наголосив на протиправності дій ПФУ, які полягають в бездіяльності, а саме в неприйнятті відповідного рішення за скаргою позивача на рішення №104650016127, що призвело до продовження порушення його права на призначення пенсії та змусило позивача звернутись до суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
07.05.2024 від ПФУ надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник заперечує щодо задоволення позовних вимог. При цьому, в частині вимог, заявлених до ПФУ, представник просив закрити провадження, оскільки скаргу позивача від 29.01.2024 відповідачем 2 розглянуто та прийнято рішення від 02.05.2024 №17420-6805/Б-03/8-2800/24, яким скаргу залишено без задоволення.
08.05.2024 від Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Мотиви зазначені аналогічні тим, що міститься у спірному рішенні. Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області просило суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
13.05.2024 представник позивача подав заяву про зміну предмета позову, в якій просив, додатково визнати протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду України від 02.05.2024 №17420-6805/Б-03/8-2800/24 про результати розгляду скарги (а.с. 77-80).
Суд звертає увагу, що положеннями ч. 1 ст. 47 КАС України визначено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, положеннями ч. 3 ст. 262 КАС України передбачено, що підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З аналізу наведених вище положень КАС України слідує, що заява про зміну предмета позову може бути подана позивачем до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, а у випадку, якщо судове засідання не проводиться, тоді така заява може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі (в разі розгляду справи в порядку, визначеному ст. 263 КАС України).
Тобто, зміна позовних вимог на підставі відповідної заяви можлива лише до початку розгляду справи по суті.
Як вже вказувалось судом, ухвалою від 24.04.2024 постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ст. 263 КАС України. При цьому, розгляд справи по суті, відповідно до зазначених норм, розпочато 10.05.2024, тобто через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відтак, суд подану заяву залишає без задоволення, оскільки така подана не у встановлений строк.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 09.12.2023 звернувся із заявою до пенсійного органу щодо призначення дострокової пенсії за віком відповідно до ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 10).
Після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Не отримавши рішення за наслідками розгляду заяви, 19.12.2023 позивач через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся зі скаргою №ВЕБ-10001-Ф-С-23-295213 про ненадання йому офіційної відповіді (тексту рішення органу ПФУ) (а.с. 10).
Листом Головного управління Пенсійного фонду в Київській області №1000-0202-8/253 від 01.01.2024 позивачу направлено спірне рішення №104650016127 на його електронну адресу (а.с. 11). Так, згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №104650016127 від 12.12.2023, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю довідки, що підтверджує безпосередню участь в бойових діях, що відповідає Переліку держав i періодів бойових дій на їx території, затвердженому Постановою KMУ від 08.02.1994 №63. Також зазначено, що абзацом третім пп. 6 п. 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) визначено, що документами, які засвідчують особливий статус особи, є посвідчення учасника бойових дій та довідка про безпосередню участь в бойових діях. При цьому, відповідачем 1 констатовано, що страховий стаж позивача становить 36 років 6 місяців 6 днів (а.с. 48).
29.01.2024 позивач, згідно з п. 4 Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 12.10.2007 №18-6, подав до Пенсійного фонду України скаргу в порядку досудового врегулювання спору (а.с. 43-46), яка отримана та зареєстрована Пенсійним фондом України 06.02.2024 (а.с. 49).
Проте, не отримавши відповіді від ПФУ на скаргу та вважаючи протиправною таку бездіяльність ПФУ, а також рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії №104650016127 від 12.12.2023, представник позивача звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ст. 8 Закону №1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Суд звертає увагу, що відповідач 1 у спірному рішенні визнав що страховий стаж позивача становить 36 років 6 місяців 6 днів. Такий стаж не є спірним у межах даної адміністративної справи.
Статтею 115 Закону №1058-IV визначено особливості пенсійного забезпечення окремих категорій громадян. Зокрема, пунктом 4 частини 1 вказаної статті передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Разом із цим, статтями 4 та 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Поняття «учасника бойових дій» зазначене у пункті 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Ним визначено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Судом зазначається, що відповідно до цього Закону позивачу видано безтермінове посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , яке є дійсним на всій території України та відповідно до якого ОСОБА_1 за своїм статусом має право на пільги передбачені зазначеним законом.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення», військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Отже, положеннями пункту 4 частини 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачена можливість дострокового виходу на пенсію учасникам бойових дій.
Положеннями ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п'ята статті 45 Закону №1058-IV).
Положеннями пункту 2.1 Порядку №22-1 визначено перелік документів, що подають разом із заявою про призначення пенсії.
Так, відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії додаються документи, що посвідчують спеціальний статус особи, зокрема, посвідчення учасника бойових дій, довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або довідка про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, або довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637), а для осіб з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», або яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», також документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (у разі призначення пенсії учасникам бойових дій згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону).
Аналіз положень підпункту 5 пункту 2.1 Порядку 22-1 дозволяє дійти висновку про те, що посвідчення учасника бойових дій та довідка про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення визначено як альтернативні документи, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій, які кожний окремо є достатнім документом, який засвідчує спеціальний статус особи, яка звернулась за призначенням пенсії зі зниженням пенсійного віку, як учаснику бойових дій.
Такий правий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №340/576/19 та від 17.01.2023 у справі №580/8208/21, якй суд враховує в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Судом встановлено, що позивач 09.12.2023 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення дострокової пенсії за віком.
Разом з заявою надав документи, зокрема, посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 13.10.1999, яке підтверджує статус позивача - учасника бойових дій (а.с. 26).
Окрім цього, позивачем на статусу учасника бойових дій пенсійному органу було надано копію військового квитка, з якого вбачається, що статус учасника бойових дій ОСОБА_1 отримав як колишній військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив службу в Радянській армії з 27.04.1987 по 03.05.1989 (а.с. 35-41). Аналогічний запис міститься в трудовій книжці позивача (а.с. 12-20).
При цьому, в період з 04.11.1987 по 14.02.1989 ОСОБА_1 проходив службу в Республіці Афганістан у військовій частині пп НОМЕР_2 , про що свідчить відповідний запис у військовому квитку (а.с. 39) із зазначенням про право позивача на встановлені пільги.
Таким чином, служба ОСОБА_1 в Радянській армії підтверджена записами і в трудовій книжці, і у військовому квитку.
Крім того, згідно запису у військовому квитку ОСОБА_1 нагороджений медаллю «Воину-интернационалисту от благодарного Афганского народа» (а.с. 36 зв. ст.).
Окрім цього, суд погоджується із представником позивача щодо хибності посилання у спірному рішенні на абзац третій пп. 6 п.2.1 розділу II Порядку №22-1, оскільки вказана норма не стосується учасників бойових дій, а стосується інвалідів.
З огляду на викладене, у відповідності до пп. 4 п. 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та враховуючи, що належність позивача до особи, яка має статус учасника бойових дій ніким не оскаржувалася, посвідчення не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, пільгами щодо призначення дострокової пенсії.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини та подання позивачем пенсійному органу разом із заявою від 09.12.2023 всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV умов для призначення ОСОБА_1 дострокової пенсії, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову позивачу в призначенні пенсії №104650016127 від 12.12.2023, як учаснику бойових дій та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком, як учаснику бойових дій, відповідно до ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, зокрема, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Також пунктом 1.7 Порядку №22-1 передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Таким чином, оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 09.12.2023, а 55-річного віку досягнув 23.12.2023, то для ефективного способу захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію з 24.12.2023 - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Щодо позовних вимог представника позивача в частині протиправності бездіяльності Пенсійного фонду України, то суд зазначає таке.
Статтею 105 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано порядок оскарження дій страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду. Так, застраховані особи та члени їхніх сімей мають право на оскарження дій (бездіяльності) страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку. Страхувальники мають право на оскарження дій (бездіяльності) виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб у порядку підлеглості до вищого органу або посадової особи, а також у судовому порядку. Оскарження дій страхувальників чи виконавчих органів Пенсійного фонду здійснюється в разі, якщо страхувальником або посадовими особами виконавчих органів Пенсійного фонду порушено права і законні інтереси застрахованих осіб, створено перешкоди для здійснення прав і законних інтересів таких осіб внаслідок дій чи бездіяльності страхувальника, посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду чи прийнятого виконавчими органами Пенсійного фонду рішення або покладено на застраховану особу чи пенсіонера обов'язки, які не передбачені цим Законом.
Відповідно до пунктів 9, 11 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №384, Закону України «Про звернення громадян», Правління Пенсійного фонду України затвердило Порядок розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення №18-6 від 12.10.2007 (далі - Порядок №18-6).
Згідно п. 9 Порядку №18-6, орган Пенсійного фонду України зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його у термін не більше одного місяця від дня надходження скарги на адресу заявника поштою або надати йому під розписку. Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, орган Пенсійного фонду України може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги заявника, про що письмово повідомити заявника до закінчення тридцятиденного строку. При цьому загальний термін розгляду скарги не може перевищувати сорока п'яти днів. У разі, якщо останній день строків розгляду скарги припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.
Судом встановлено, що 29.01.2024 позивач подав до Пенсійного фонду України скаргу на рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії №104650016127 від 12.12.2023 в порядку досудового врегулювання спору (а.с. 43-46), яка отримана та зареєстрована Пенсійним фондом України 06.02.2024 (а.с. 49).
Проте, у встановлений вищенаведеними нормами строк ПФУ не розглянуло скаргу.
Натомість, як підтвердив відповідач 2 у відзиві, скаргу позивача від 29.01.2024 ПФУ розглянуто 02.05.2024 та прийнято відповідне рішення №17420-6805/Б-03/8-2800/24, яким скаргу залишено без задоволення. На підтвердження відповідачем 2 до відзиву долучено таке рішення №17420-6805/Б-03/8-2800/24 (а.с. 67).
Отже, пенсійним органом розглянуто скаргу з порушенням встановлених строків для її розгляду (через три місяця та вже після відкриття провадження у цій адміністративній справі). Тобто, на момент звернення із даним позовом до суду (19.04.2024), скарга розглянута не була, що свідчить про бездіяльність ПФУ станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Як наслідок, підстав для закриття провадження у цій частині позовних вимог, як того просить ПФУ, немає. Водночас, наявні підстави для їх задоволення.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають до задоволення.
Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018), Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 00035323, вул. Бастіонна, 9, м. Київ, 01014) про визнання протиправним і скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, а також зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 № НОМЕР_4 від 12.12.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018) прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) пенсію за віком, як учаснику бойових дій, у зв'язку із досягнення ним 55-річного віку, з 24.12.2023;
Визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України у вигляді неприйняття рішення за скаргою ОСОБА_1 на рішення Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії №104650016127 від 12.12.2023.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Представнику позивача і відповідачам рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.