27 травня 2024 року Справа № 280/4213/24 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Кисіль Р.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» медичної (військово-лікарської) комісії МВС України (вул. О. Матросова, буд. 29, м. Запоріжжя, 69057) про визнання протиправним та недійсним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
08.05.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, надіслана засобами поштового зв'язку 07.05.2024, ОСОБА_1 (далі - позивач) до Начальника медичної (військово-лікарської) комісії МВС ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області», в якій позивач просить суд:
визнати рішення ВЛК №631/с від 30.08.2023р року недійсним;
визнати дії голови медичної (військово-лікарської) комісії МВС протиправними та зобов'язати переглянути рішення та становити відповідно до Положення №402.
Ухвалою від 13.05.2024 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
Відповідно до ухвали судді від 13.05.2024 позивачу необхідно було у визначений строк подати до суду:
у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, оформленої із додержанням вимог ст. ст. 160, 161 КАС України позовної заяви, в якій навести відомі засоби зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти відповідача, інформацію щодо наявності або відсутності у учасників справи електронного кабінету, привести позовні вимоги у відповідність із складом учасників справи (уточнити хто є відповідачем по справі у випадку, якщо позивачем оскаржуються рішення та дії якогось іншого суб'єкта владних повноважень, або уточнити свої вимоги);
заяви про поновлення строку звернення до суду із цим позовом із доказами поважності таких причин.
22.05.2024 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додані: уточнена позовна заява та заява про поновлення строку звернення до суду.
В уточненій позовній заяві в якості відповідача позивач визначив Державну установу «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» медична (військово-лікарська) комісія МВС України, а позовні вимоги виклав у такій редакції:
«Визнати протиправним рішення ДУ «ТМО» МВС України по Запорізькій області медичної (військово-лікарської) комісії №631/с від 30.08.2023, недійсним;
Зобов'язати Державну установу «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» медичну (військово-лікарську) комісію переглянути рішення та встановити відповідно до Положення №402 зі Змінами».
В обґрунтування заяви про поновлення строку на подання позовної заяви зазначає, що весь час перебуває на лікуванні або виконує бойові завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями), у зв'язку з чим не має змоги своєчасно оформити звернення до суду. Просить визнати причину пропуску строку звернення до суду поважною та поновити цей строк.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя встановив наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписи абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України визначають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Як вбачається з матеріалів позову, предметом цього спору є незгода позивача з рішенням ВЛК №631/с від 30.08.2023, з яким (як вбачається зі змісту позову) позивач «ретельно» ознайомився 30.09.2023.
Отже, про прийняття ВЛК оскаржуваного рішення позивачу достовірно було відомо з 30.09.2023, разом з тим, позивач звернувся до суду з цим позовом лише 07.05.2024, тобто більше ніж через шість місяців з дати ознайомлення з оскаржуваним рішенням.
В постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:
«26. Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
27. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
…
29. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
…
31. Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
32. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
33. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
34. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів)».
Щодо посилення позивача на факт його постійного лікування та виконання ним бойових завдань суддя зазначає, що до позовної заяви доданий лише один документ, датований пізнішою датою ніж оскаржуване рішення відповідача - виписка з медичної картки стаціонарного хворого №402 від 20.01.2024, інших доказів перебування позивача на лікуванні або виконання ним бойових завдань до матеріалів позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду із цим позовом не додано.
Відтак, суддя висновує, що позивачем не доведено належними та переконливими доказами поважність причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом.
Суддя зауважує, що учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що законодавцем пов'язано початок перебігу строку звернення до адміністративного суду саме із днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а не наявністю висновку суду щодо правильності чи неправильності обраного способу захисту.
Окрім того, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не потрібно розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними фактичними даними.
Зі змісту наведених правових норм також убачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Отже, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі “Перетяка та Шереметьєв проти України”, заява №45783/05, пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі “Меньшакова проти України”, заява №377/02).
Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії”, (“Perez de Rada Cavanilles v. Spain”), заява №28090/95).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року “Осман проти Сполученого Королівства”, (“Osman v. the United Kingdom”), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року “Круз проти Польщі”, (“Kreuz v. Poland”), заява №28249/95).
У рішенні ЄСПЛ у справі “Пономарьов проти України” від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Розглядаючи подані документи суддя зазначає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, тому суддя не визнає підстави пропуску строку звернення до суду з цим позовом поважними.
Згідно ч.1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи те, що позовну заяву із заявленими вимогами до відповідача подано з порушенням установленого законом строку для звернення до адміністративного суду, матеріали справи не містять підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
Керуючись статтями 123, 169, 241, 243, 246 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» медичної (військово-лікарської) комісії МВС України (вул. О. Матросова, буд. 29, м. Запоріжжя, 69057) про визнання протиправним та недійсним рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу із усіма доданими до неї матеріалами.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви, згідно з частиною 8 статті 169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.
Суддя Р.В. Кисіль