Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Короткевича М.Є.,
суддів
Нікітіна Ю.І. та Кармазіна Ю.М.
за участю прокурора Сухарєва О.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 вересня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 березня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 07 червня 2006 року.
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
громадянина України,
такого, що відповідно до положень
ст. 55 КК України (1960 р.) є не судимим,
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на п'ять років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 1148 грн 57 коп. на відшкодування майнової та 20000 грн моральної шкоди.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 07 червня 2006 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 17 вересня 2005 року приблизно о 19-ій год. на березі річки в районі с. Мгар Лубенського району Полтавської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистих неприязних відносин під час сварки умисно завдав ОСОБА_2 не менше двох ударів руками і ногами в голову та не менше двох ударів у тулуб, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд або на нове розслідування. Вважає, що його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, не доведена, висновок суду про його винуватість не відповідає фактичним обставинам справи і грунтується на суперечливих доказах. Посилається на однобічність і неповноту досудового і судового слідства. Вказує на розгляд справи в апеляційному порядку з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважає необгрунтованим визнання обставиною, що обтяжує покарання, - рецидив злочину, та не погоджується з розміром моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, виключивши із судових рішень посилання суду на рецидив злочину, як на обставину, що обтяжує покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів також вважає, що вона підлягає задоволенню частково.
Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку місцевого суду є істотне порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції керується статтями 368-372 цього Кодексу.
Отже, касаційний суд не перевіряє вироки місцевих судів щодо неповноти, однобічності досудового та судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Тому колегія суддів при розгляді справи за касаційною скаргою на вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду, постановлену щодо цього вироку, виходить із фактичних обставин, установлених рішеннями цих судів.
Обгрунтовуючи висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд у вироку послався на показання потерпілої ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 у відповідь на відмову вступити з ним у статеві зносини завдав їй удари руками і ногами в тулуб і голову, від чого вона втратила свідомість, показання свідка ОСОБА_3, який підтвердив ту обставину, що потерпілу в безпорадному стані через втрату свідомості відвозили разом з ОСОБА_1 з місця відпочинку в м. Лубни, а також на дані, що містяться в протоколах огляду місця події, очної ставки, відтворення обстановки та обставин події, в ході проведення якого потерпіла підтвердила свої показання про обставини заподіяння їй ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень і показала на місці події як і куди їй були завдані удари, висновку судово-медичної експертизи про характер і ступінь тяжкості заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень, інші докази, які є в матеріалах справи.
Апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1, перевірив наведені в ній доводи про неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, та визнав їх необгрунтованими з наведенням в ухвалі відповідних мотивів. Зміст ухвали апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
За таких обставин колегія суддів вважає доводи засудженого ОСОБА_1 про недоведеність його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, безпідставними.
Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно, покарання йому призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України і є необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Разом з тим, суд помилково послався у вступній частині вироку на те, що ОСОБА_1 є судимим за вироками Лубенського міського суду Полтавської області від 15.06.1993 року та 19.05.1999 року, а отже, і на таку обставину, що обтяжує призначене йому покарання, як рецидив злочину, оскільки ці судимості згідно положень ст. 55 КК України (1960 р.) є погашеними.
Тому постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення підлягають зміні з виключенням із них посилань суду на наявність у засудженого судимостей і на рецидив злочину, як на обставину, що обтяжує покарання.
Вирішуючи питання, пов'язане з цивільним позовом про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з положень ЦК України, що регулюють дані правовідносини. Стягуючи з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 20 тисяч гривень, суд виходив з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних і моральних страждань потерпілої, а також матеріального стану засудженого, що обумовило задоволення позовних вимог у розмірі, що є значно меншим за розмір, питання про відшкодування якого ставилось у позовній заяві потерпілої.
Враховуючи вищенаведене, доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про неправильне вирішення судом цивільного позову та стягнення з нього моральної шкоди є необґрунтованими.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування постановлених у справі судових рішень, не виявлено.
Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 березня 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 07 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Виключити із судових рішень посилання суду на наявність у ОСОБА_1 судимостей за вироками Лубенського міського суду Полтавської області від 15.06.1993 року та 19.05.1999 року, а також на таку обставину, що обтяжує покарання, як рецидив злочину.
Судді:
М.Є. Короткевич Ю.І. Нікітін Ю.М. Кармазін