27 травня 2024 року м. Житомир
справа № 240/613/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №064250008038 від 23.10.2023 відповідно до ст.55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 16.10.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що набув право на призначення пільгової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки проживає у м.Коростень Житомирської області, яке належить до переліку населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення.
Подані ним документи, при зверненні до територіального органу Пенсійного фонду України, не викликають сумнівів щодо його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення. Вважає, що відмова відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на шість років є необґрунтованою.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву.
В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду в Львівській області правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком на умовах, визначених ч.2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із зменшенням пенсійного віку, як особі, яка постійно проживала чи працювала у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки до періоду проживання в зоні, яка відноситься до 3 категорії добровільного гарантованого відселення не зараховано період з 15.11.1988 по 01.11.1990, оскільки в даний період згідно з військовим квитком НОМЕР_1 від 15.11.1988 наявна строкова військова служба та відсутня інформація про місцезнаходження військової частини.
Тобто, початкова величина зниження пенсійного віку (3 роки) не застосовується, тому період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 05 місяців 3 дні, що не відповідає вимогам ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зважаючи на вказане, просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіслав до суду відзив на позовну заяву.
В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком на умовах, визначених ч.2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку, як особі, яка постійно проживала чи працювала у зоні гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має посвідчення серії НОМЕР_2 громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), видане Житомирською обласною державною адміністрацією 02.08.1993.
Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки №1364 від 10.04.2015, виданої Відділом реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради, ОСОБА_1 в період з 02.08.1988 по 09.02.1991, з 07.12.1999 по 19.08.2003, з 19.08.2003 по 19.08.2004, з 27.08.2004 по 21.11.2015 та з 21.11.2015 по теперішній час (момент видачі довідки) зареєстрований та проживав в м.Коростень Житомирської області, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона).
16.10.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та 23 жовтня 2023 року прийнято рішення №064250008038 про відмову у призначенні пенсії.
В зазначеному рішенні вказано, що документально підтверджено факт проживання станом на 01.01.1993 - 2 роки 05 місяців 03 дні.
До періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період з 15.11.1988 по 01.11.1990, оскільки в даний період згідно з військового квитка НОМЕР_4 від 15.11.1988 наявна строкова військова служба та відсутня інформація про місцезнаходження військової частини. Саме тому право на пенсійну виплату відсутнє.
Листом від 26.10.2023 №0600-0211-8/114590 відповідач повідомив позивачу про відмову в призначенні йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Тобто, початкова величина зниження пенсійного віку (3 роки) не застосовується, тому період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не дає право позивачу на зниження пенсійного віку на 6 років.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII (далі - Закон №796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Положеннями ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII визначено умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до абз. 1 ст.55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абз.5 п.2 ст.55 Закону №796-XII встановлено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Із аналізу наведеної правової норми встановлено, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991 №106 м.Коростень Житомирської області відносилося до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до довідки №1364 від 10.04.2015, виданої виконавчим комітетом Коростенської міської ради, ОСОБА_1 в період з 02.08.1988 по 09.02.1991, з 07.12.1999 по 18.08.2003, з 19.08.2003 по 19.08.2004, з 27.08.2004 по 21.11.2015 та з 21.11.2015 по теперішній час (момент видачі довідки) зареєстрований та проживав в м.Коростень, яке віднесена до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона).
Суд вказує, що відповідно до ч.3 та ч.4 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує, що зважаючи на суперечливість доказів проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення, зарахований органами Пенсійного фонду України період проживання в зоні відчуження з 02.11.1990 по 09.02.1991, з 07.12.1999 по 19.08.2003, з 19.08.2003 по 19.08.2004, з 27.08.2004 по 21.11.2015 та з 21.11.2015 по 10.04.2015 (момент видачі довідки), загалом період складає понад 16 років.
Водночас спірним в межах розгляду даної справи, є підтвердження факту проживання позивача за місцем реєстрації (зони гарантованого добровільного відселення) станом на 01.01.1993 протягом понад трьох років, з огляду на вказане, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для отримання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2019 року у справі № 295/1087/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 152/651/17, 25 листопада 2019 року у справі № 464/4150/17, від 27 квітня 2020 року у справі № 212/5780/16-а та від 30 вересня 2020 року у справі №572/1921/17.
Зазначена правова позиція в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховується судом під час вирішення наведеного спору.
Таким чином, наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_2 , виданого Облдержадміністрацією 02.08.1993, надає право користуватися пільгами, визначеними Законом №796-XII, в тому числі, правом на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком.
Водночас відповідачами не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий позивачу статус скасований.
У даному контексті також слід зазначити, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує, що позивач постійно проживав чи працював на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше строку, необхідного для набуття особою такого статусу, оскільки відповідно до статті 14 Закону №796-XII до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій, належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить більше трьох років, що є необхідною умовою для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями статтею 55 Закону №796-XII, а також те, що позивач має початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки.
Отже, позивач має право на призначення пенсії за віком зі зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ на 6 років, оскільки підтверджено факт проживання позивача з моменту аварії (з 26.04.1986) станом на 01.01.1993, не менше 3 років та додатково 1 рік за 2 роки (проживання з 01.01.1993 по теперішній час) в м.Коростень, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.91 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона).
Суд зауважує, що на момент звернення до пенсійного органу України позивачу виповнилось 54 років, а зарахований страховий стаж становить 27 років 5 місяців 18 днів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.10.2023 №064250008038 та відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 .
Щодо часу з якого слід призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За таких обставин, враховуючи дату звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком - 16.10.2023, дату народження позивача 12.10.1969, суд вважає, що така пенсія повинна бути призначена з 13.10.2023, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який уповноважений вчиняти дії, спрямовані на відновлення порушених прав позивача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 13.10.2023.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те що, відповідачами не надано суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій, з огляду на з"ясовані обставини справи суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
В силу приписів ч.1 ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003, код ЄДРПОУ 13559341) та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, Львівська обл., Львівський р-н,79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.10.2023 №064250008038 та відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26.10.2023 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 .
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 13.10.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 536 (п"ятсот тридцять шість) грн 80 (вісімдесят) коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 536 (п"ятсот тридцять шість) грн 80 (вісімдесят) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 27 травня 2024 року.
Суддя А.В. Горовенко