27 травня 2024 рокуСправа №160/34030/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сидоренко Д.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 20298303, 49000, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА область, місто ДНІПРО, вулиця ГЛИНКИ, будинок 1) про визнання протиправним та скасування рішення,-
Обставини справи: 26.12.2023 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, в якому позивач просить суд визнати протиправним і скасувати рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №175/ДПР-23 від 01.06.2023р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення строків та порядку сплати щорічних внесків на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування у період 2013-2019 років - адвоката ОСОБА_1
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є таким, що прийняте у порушення вимог ч.2 ст.35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (закінчення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності).
Ухвалою суду від 29.12.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами. Також зазначеною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також витребувано у відповідача відомості щодо направлення та отримання позивачем оскаржуваного рішення.
Станом на 26.02.2024 року відзив на позовну заяву та витребувані судом документи від відповідача до суду не надходили.
Ухвалою суду від 26.02.2024 року призначено адміністративну справу №160/34030/23 до розгляду в порядку загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання, та зобов'язано відповідача надати суду разом з відзивом відомості щодо направлення та отримання позивачем оскаржуваного рішення.
21.03.2024р. від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача.
Ухвалою суду від 21.03.2024 року витребувано у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 20298303, 49000, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА область, місто ДНІПРО, вулиця ГЛИНКИ, будинок 1) належним чином посвідчену копію рішення дисциплінарної палати КДКА Дніпропетровської області №175/ДПР-23 від 01.06.2023р. та відомості щодо направлення та отримання позивачем оскаржуваного рішення.
27.03.2024р. від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача.
Ухвалою суду від 24.03.2024р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті, та витребувано у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області належним чином посвідчену копію рішення дисциплінарної палати КДКА Дніпропетровської області №175/ДПР-23 від 01.06.2023р. та відомості щодо направлення та отримання позивачем оскаржуваного рішення.
В судове засідання відповідач явку свого представника не забезпечив, про дату час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином судовою повісткою (штрихкодовий ідентифікатор 0600263841015), відзиву та витребуваних судом документів і відомостей не надав.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч.9 ст.205 КАС України, та відсутність відомостей щодо пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд розглянув адміністративну справу у письмовому провадженні,-
Відповідно до Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №0304 ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю.
Поданням про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення порядку та строків сплати щорічного внеску на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування №739/3-23 від 07.11.2023 запропоновано Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Дніпропетровської області прийняти рішення про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.
В описовій частині вказаного подання зазначено, що за поданням Ради адвокатів Дніпропетровської області за порушення строків та порядку сплати щорічних внесків на забезпечення адвокатського самоврядування у період 2013-219 роки рішенням дисциплінарної палати КДКА Дніпропетровської області №175/ДПР-23 від 01.06.2023 року адвоката ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 1 місяць з 01.06.2023 оку по 01.07.2023 року.
Згідно з відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/profile/41163) право на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво №304 від 11.09.1993) зупинено згідно п.3 ч.1 ст.31 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 01.06.2023 по 01.07.2023 на підставі рішення дисциплінарної палати КДКА Дніпропетровської області №175/ДПР-23 від 01.06.2023 року.
Рішенням №181/5/3 від 25.10.2023р. Рада адвокатів Дніпропетровської області вирішила уповноважити виконуючого обов'язки Голови Ради адвокатів Дніпропетровської області - Заступника Голови Ради адвокатів Дніпропетровської області Трунова Олексія В'ячеславовича звернутися від імені Ради адвокатів Дніпропетровської області до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області з поданням про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвокатів регіону у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України відповідно до переліку: зокрема, ОСОБА_1 , заборгованість за період 2013-2019 роки в загальній сумі 7920,68 грн.
Вважаючи протиправним рішення №175/ДПР-23 від 01.06.2023 року, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Дослідивши наведені вище обставини справи та письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд вважає наступне
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до статті 2 Закону №5076-VI, адвокатура України - це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Згідно з частини 1 статті 23 Закону №5076-VI професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема, дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку.
Частиною 1 статті 33 Закону № 5076-VI передбачено, що адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
За визначенням, наведеним у частинах 2-3 цієї ж статті, дисциплінарне провадження - це процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Згідно з положеннями статті 34 Закону № 5076-VI, підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.
Статтею 37 Закону №5076-VI встановлено, що дисциплінарне провадження складається з таких стадій:
- проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката;
- порушення дисциплінарної справи;
- розгляд дисциплінарної справи;
- прийняття рішення у дисциплінарній справі.
Відповідно до положень ч.1 ст.35 №5076-VI за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:
1) попередження;
2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року;
3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.
Отже, підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення дисциплінарного проступку, що виразився, зокрема, у невиконанні рішень органів адвокатського самоврядування.
Пунктом 2.5 Положенням про внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування (нова редакція), затвердженим Рішенням Ради адвокатів України № 72 від «16» лютого 2013р. (із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Ради адвокатів України № 75 від «4-5» липня 2014р.) передбачалося, що адвокати сплачують щорічні внески до 31 січня поточного року.
Пунктом 2.5 Положення про внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування (нова редакція) затвердженого рішення Ради адвокатів України від 03 лютого 2017 року від № 4 (зі змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України 13 жовтня 2018 року № 176, рішенням Ради адвокатів України 03 липня 2021 року № 50, рішенням Ради адвокатів України 16-17 листопада 2022 року № 136) передбачено, що адвокати сплачують щорічні внески до 31 січня поточного року.
Як зазначалося вище, в даному випадку вчинення дисциплінарного проступку, за даними відповідача, виразилося у несплаті адвокатом ОСОБА_1 щорічних внесків на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування за період 2013-2019 роки.
Частиною 2 ст.35 Закону №5076-VI адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
Встановлення вказаних строків є забезпеченням принципу правової визначеності, який в свою чергу є одним із елементів верховенства права.
Таким чином, суд вважає вищезазначений строк - присічним строком притягнення адвоката до дисциплінарного стягнення з часу вчинення дисциплінарного проступку, у зв'язку з чим накладення на позивача дисциплінарного стягнення здійснено відповідачем поза межами строку.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Суд враховує норми ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до якої подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч.4 ст.189 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач у справі відзив на позовну заяву не подано без поважних причин, суд вважає за необхідне, кваліфікувати такі дії відповідача, як визнання позову.
За вказаних обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується платіжною квитанцією №101 від 20.12.2023 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір за в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у КАС, суд враховує таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду подано: договір про надання правової допомоги від 18.12.2023 року, акт виконаних робіт та розрахунок витраченого часу на правову допомогу від 20.12.2023р.
Так, за змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як зазначалося вище, за правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про стягнення на користь позивача судових витрат, суд зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Судом здійснено аналіз наданих адвокатом послуг, що наведений в акті наданих послуг (складання позовної заяви), та оцінюючи характер правової допомоги (послуги) у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, суд зазначає, що вартість заявлених послуг на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., не відповідають критерію співмірності розміру витрат з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт.
Дана справа є справою не значної складності, тому суд вважає витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. надлишковими та такими, що не відповідають приписам статті 134 КАС України і відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №175/ДПР-23 від 01.06.2023р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення строків та порядку сплати щорічних внесків на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування у період 2013-2019 років - адвоката ОСОБА_1.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. за рахунок асигнувань Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 20298303, 49000, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА область, місто ДНІПРО, вулиця ГЛИНКИ, будинок 1).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко