24 травня 2024 рокуСправа №160/5122/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
23 лютого 2024 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- стягнути податковий борг з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у розмірі 33800,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача є податковий борг у розмірі 33800 грн. по адміністративним штрафам та фінансових санкціям за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкового боргу у встановленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, тому підлягає примусовому стягненню у судовому порядку. На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 33800,00 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 року клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження в адміністративній справі №160/5122/24 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/27005/23.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 року року поновлено провадження в адміністративній справі.
Відповідач заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду не надав, про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Частиною 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в інтегрованих картках платника податків по ФОП ОСОБА_1 обліковується податковий борг на загальну суму 33 800,00 грн., а саме: по адміністративним штрафам та фінансових санкціям за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну у сумі 33 800,00 грн., що підтверджується рішенням про застосування фінансових санкцій №000362/04-36-40-05/ НОМЕР_1 від 04.12.2018 у розмірі 17 000,00 грн. та рішенням про застосування фінансових санкцій №000075/04-36-09-03/ НОМЕР_1 від 01.05.2023 у розмірі 16 800,00 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, не погоджуючись з рішенням про застосування фінансових санкцій від 04.12.2018 № 000362/04-36-40-05/ НОМЕР_1 в розмірі 17 000 грн., звернувся з адміністративний позов до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 року у справі №160/512/19 у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа, Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області, про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних санкцій відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року у справі №160/512/19 залишено без змін.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.11.2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі №160/512/19.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 року у справі №160/512/19 набрало законної сили 12.06.2019 року, отже грошове зобов'язання відповідача в сумі 17 000,00 грн. вважається узгодженим.
Сума заборгованості обліковується в інтегрованих картках платника податків за відповідним платежем та відповідачем у добровільному порядку не погашена.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішення про застосування фінансових санкцій №000075/04-36-09-03/ НОМЕР_1 від 01.05.2023 року у розмірі 16800,00 грн. відповідач також оскаржив у судовому порядку.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 року у справі №160/27005/23 позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.05.2023 №000075/04-36-09-03/2926815158.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.04.2024 року відмовлено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги шляхом відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 р. в адміністративній справі №160/27005/23 повернуто заявнику.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 року у справі №160/27005/23 набрало законної сили 26.04.2024 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.05.2023 №000075/04-36-09-03/292681515, якими визначено суму грошового зобов'язання за платежем: адміністративні штрафи та фінансові санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну у розмірі 16800,00 грн. скасовано рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 року у справі №160/27005/23, яке набрало законної сили 26.04.2024 року.
Отже, податковий борг за вказаним рішенням про застосування фінансових санкцій на час розгляду даної справи відсутній.
Беручи до уваги вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 16800,00 грн., задоволенню не підлягають.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.
Заборгованість відповідачем не сплачена, що підтверджується розрахунком податкового боргу, і складає 17000,00 грн. - адміністративні штрафи та фінансові санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну.
Відповідно до ч. 1 п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
За змістом пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Отже, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З метою погашення податкового боргу позивачем було виставлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкову вимогу від 06.04.2017 року № 2331-17/486, яка була надіслана відповідачу поштою, проте конверт було повернуто на адресу контролюючого органу з причин закінчення терміну зберігання.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 95.1 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На момент розгляду справи в суді сума податкового боргу за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну у розмірі 17000,00 грн. відповідачем не сплачена, заборгованість перед бюджетом не погашена, доказів протилежного відповідач суду не надав. Відзив на позовну заяву не надав, доводи позивача не спростував.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення податкового боргу за адміністративними штрфами та фінансовими санкціями за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну у розмірі 17 000,00 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вимоги в частині стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 16800,00 грн. задоволенню не підлягають.
Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки податковий орган звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 139, 257, 258, 246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 17000,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник