24 травня 2024 рокуСправа №160/4129/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
13 лютого 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 19.03.2024 року, просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 046450012489 від 26.09.2023 року в частині не зарахування до мого стажу роботи на посаді судді трирічного стажу роботи у сфері права, що передбачений ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та періоду проходження строкової військової служби, що передбачено Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів»;
- зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи, який дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, три роки роботи у сфері права та період проходження строкової військової служби згідно «Розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці», виданого Третім апеляційним адміністративним судом 19.09.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) прийняти рішення, яким збільшити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з часу його призначення - 19.09.2023 року, встановивши його у розмірі 62 відсотка грошової винагороди судді, та здійснити виплату недоплачених коштів за весь період з цього часу.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він перебував на посаді судді з 04.07.2001 року по18.09.2023 року, що складає 22 роки 02 місяці 16 днів суддівського стажу. Крім того, до цього стажу підлягають зарахуванню 3 роки стажу роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, як це передбачено ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також період проходження строкової військової служби у Радянській Армії 01 рік 07 місяців 22 дня, як це передбачено абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів». Тобто, загалом суддівський стаж мав складати 26 років 10 місяців 07 днів. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як суддя у відставці. Позивачу призначено довічне грошове утримання з 19.09.2023 року в розмірі 54% від грошового утримання судді за 22 роки суддівського стажу. Через веб-портал електронних послуг позивач звернувся до відповідача за роз'ясненням щодо розрахунку пенсії. Відповідач листом від 15.12.2023 року повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку стажу роботи на посаді судді. Між тим, у рішенні Вищої ради правосуддя № 877/0/15-23 від 07.09.2023 року, яким позивача звільнено у відставку, було підтверджено право на зарахування до стажу судді спірних періодів, та яким загальний стаж роботи на посаді судді визначено 26 років 10 місяців 07 днів. Вважаючи протиправним рішення відповідача №046450012489 від 26.09.2023 року в частині не зарахування до стажу роботи на посаді судді 3 роки стажу роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді на дату такого призначення та період проходження строкової військової служби у Радянській Армії, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 15 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня отримання копії вказаної ухвали шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви, що відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, із зазначенням відомостей щодо наявності/відсутності у позивача та відповідача електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), з доказами направлення відповідачу у відповідності до положень ч. 9 ст. 44 КАС України;
- навести об'єктивні причини (з наданням відповідних доказів), через наявність яких витребувані докази не можуть бути надані до суду, у разі необхідності надати відповідне клопотання.
На виконання ухвали суду про залишення позову без руху від 15 лютого 2024 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 19.03.2024 року (через підсистему «Електронний суд») та 20.03.2024 року надійшли заяви (з ідентичним змістом) про усунення недоліків позовної заяви, разом із уточненою позовною заявою.
Ухвалою суду від 25 березня відкрито провадження у справі №160/4129/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
15.04.2024 року через підсистему «Електронний суд» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII). Згідно з пунктом 3 статті 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Положення пункту 25 розділу XII Закону № 1402-VIII, яким було встановлено інший порядок розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці, визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду №2-р/2020 від 18.02.2020. За документами пенсійної справи загальний страховий стаж становить 35 років 04 місяці 24 дні, в тому числі стаж роботи на посаді судді 22 роки 02 місяці 16 днів. Розмір щомісячного довічного грошового утримання, визначеного на підставі довідки від 19.09.2023 № 165, яка видана Третім апеляційним адміністративним судом, складає 116368,41 (214404,00 грн. х 54%). Закон України «Про судоустрій і статус суддів», чинний на час розгляду справи, та визначає єдиний підхід щодо визначення стажу роботи судді для всіх питань, де він застосовується, і ст. 137 цього Закону визначає порядок обчислення стажу роботи судді. Закон України «Про статус суддів», на який посилається Позивач, втратив чинність 01.01.2012.
23.04.2024 року позивачем через підсистему «Електронний суд» подано до суду відповідь на відзив, в якому він не погоджується з твердженням пенсійного органу щодо предмету спору, а також додатково наводить практику Верховного Суду по аналогічним справам.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Указом Президента України від 15 червня 2001 року № 138/2001 призначений на посаду судді Павлоградського міського суду Дніпропетровської області строком на п'ять років.
Указом Президента України від 23 березня 2004 року № 358/2004 ОСОБА_1 переведений на роботу на посаді судді новоутвореного Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Постановою Верховної Ради України від 2 листопада 2006 року № 308- V ОСОБА_1 обраний на посаду судді цього суду безстроково.
Постановою Верховної Ради України від 9 вересня 2010 року № 2513 - VI ОСОБА_1 обраний суддею Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 296/2018 переведений на роботу на посаду судді Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 7 вересня 2023 року № 877/0/15-23, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Третього апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку. Наказом в.о. голови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023 року № 115 - к ОСОБА_1 відраховано зі штату суду з 18.09.2023 року у зв'язку із поданням заяви про відставку.
26 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Разом із заявою до пенсійного органу були подані: військовий квіток НОМЕР_1 ; довідка про заробітну плату № 165; копія наказу Третього апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023 року № 115 - к; розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці б/н від 19.09.2023 року; Рішення Вищої ради правосуддя від 7 вересня 2023 року № 877/0/15-23; посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_2 ; трудова книжка НОМЕР_3 .
Згідно розрахунку страхового стажу та стажу судді «Форми РС-Право», наявного в матеріалах пенсійної справи № 046450012489, страховий стаж позивача складає 35 років 04 місяці 24 дні, в тому числі стаж судді - 22 роки 02 місяці 16 днів.
Матеріалами пенсійного справи № 046450012489 також підтверджено, що з 19.09.2023 року ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 54% суддівської винагороди.
01 листопада 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було винесено рішення № 046450012489 про перерахунок пенсії (з підстави уточнення даних в ЕПС, з 19.09.2023), відповідно до якого страховий стаж позивача складає - 35 років 04 місяці 24 дні, в т.ч. стаж судді - 22 роки 02 місяці 16 днів, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці було обраховано у розмірі 54% суддівської винагороди (22 роки стажу судді), визначеної у довідці Третього апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 року № 165, та складає 116301,41 грн., з урахуванням підвищення учасникам бойових дій - 523,25 грн.
20 листопада 2023 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою в якій просив здійснити перерахунок пенсії та зарахувати до стажу судді період проходження служби в Радянській Армії, а також період роботи у сфері права (3 роки), який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 15.12.2023 року № 63345-50851/М-01/8-0400/23 повідомило позивача про відсутність підстав для зарахування до стажу судді період проходження строкової військової служби в Радянській Армії з 19.11.1986 по 10.07.1988 року, а також період роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді - з 13.07.1997 по 04.02.1999 на посаді юрисконсульта, помічника адвоката з виконанням функцій заступника директора ТОВ Юридична фірма «Правекс» та з 05.02.1999 по 12.07.2000 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу державної виконавчої служби Павлоградського міського управління юстиції.
Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо не зарахування до стажу судді певних періодів, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких грунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесенні рішення виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
На момент звільнення ОСОБА_1 у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання спірні відносини врегульовано Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII (далі - Закон № 1402 - VIII).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 141 Закону № 1402 - VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 137 Закону № 1402 - VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу (ч. 1).
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (ч. 2 ст. 137 Закону № 1402 - VIII).
На час призначення позивача на посаду судді спірні правовідносини були врегульовані Законом України від 15.12.1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-ХІІ).
Частина перша статті 7 Закону № 2862-ХІІ (чинна на момент призначення позивача на посаду судді) визначала, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону №2862-ХІІ було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У відповідності до ст. 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" передбачено зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку, крім стажу трудової діяльності, визначеної в ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" половина строку навчання на денному відділенні у вищих юридичних закладах та періоду проходження строкової військової служби.
За змістом п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).
Згідно з Розрахунком стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданим Третім апеляційним адміністративним судом 19.09.2023 року, стаж роботи ОСОБА_1 , станом на 18 вересня 2023 року, становить 26 років 10 місяців 07 днів. До вказаного стажу зараховано період: служби в Радянській Армії з 19 листопада 1986 року по 10 липня 1988 року (01 рік 07 місяців 22 дні), роботи на посаді юрисконсульта, помічника адвоката з виконанням функцій заступника директора ТОВ Юридична фірма «Правекс» з 13 липня 1997 року по 04 лютого 1999 року (1 рік 06 місяців 22 дні), роботи на посаді заступника начальника управління - начальника відділу державної виконавчої служби Павлоградського міського управління юстиції з 05.02.1999 року по 12.07.2000 року (1 рік 05 місяців 08 днів), роботи суддею Павлоградського міського суду Дніпропетровської області, Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з 04 липня 2001 року по 22 березня 2004 року (02 роки 08 місяців 19 днів), роботи суддею Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з 23 березня 2004 року по 18 жовтня 2010 року (06 років 06 місяців 26 днів), роботи суддею Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з 19 жовтня 2010 року по 01 жовтня 2018 року (07 років 11 місяців 13 днів), суддею Третього апеляційного адміністративного суду з 02 жовтня 2018 року по 18 вересня 2023 року (04 роки 11 місяців 17 днів).
В рішенні Вищої ради правосуддя від 07.08.2023 року № 877/0/15-23 також зазначено, що суддя Мельник В.В. набув достатній для відставки стаж роботи на день звернення до Ради із заявою про відставку, до якого входить період проходження строкової військової служби в Радянській Армії, а також період роботи у сфері права (3 роки), який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Суд також звертає увагу на те, що пунктом 11 «Перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (редакція до 25.03.2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Як було зазначено раніше, на момент звільнення позивача з посади, питання щодо визначення стажу судді врегульовані ст. 137 Закону № 1402 - VIII.
Відповідно до частини першої статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
У зв'язку з прийняттям Закону України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону 2447-VIII, який набрав чинності 05 серпня 2018 року, статтю 137 Закону № 1402-VIII доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Пунктом 34 Роздіду XII «Перехідні положення» Закону № 1402 - VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Таким чином, на момент призначення ОСОБА_1 на посаду судді першої інстанції законодавством було визначено 3-річний стаж як необхідну умову для зайняття посади судді. Тому особа, яку призначають на посаду судді першої інстанції, претендувала на зарахування до суддівського стажу 3 років професійного стажу, який був підставою для зайняття відповідної посади.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.10.2020 року по справі № 9901/537/19 стосовно того, що системний аналіз статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у її взаємозв'язку з абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави вважати, що у зв'язку з набранням чинності Законом № 2447-VIII, яким унесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII, у відповідності до якого позивач був звільнений з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку, передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, періоду проходження строкової військової служби, а також стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до пункту 8 частини 5 статті 48 Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді /частина 6 статті 48 вказаного Закону/.
Пунктом 3 Розділу 1 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за №200/14891 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 09 лютого 2023 року № 7-2) встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку або звільнення / припинення повноважень судді Конституційного Суду України (далі - звільнення судді з посади), якщо звернення за призначенням щомісячного довічного грошового утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади щомісячне довічне грошове утримання призначається з дня звернення за його призначенням.
Крім того, у постанові від 01.07.2014 року в справі №21-244а14 Верховний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
З досліджених в судовому засіданні документів (трудова книжка трудова книжка АТ- НОМЕР_4 , розрахунок стажу) встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних силах СРСР з 19 листопада 1986 року по 10 липня 1988 року (01 рік 07 місяців 22 дні), а також працював на посадах юрисконсульта, помічника адвоката з виконанням функцій заступника директора ТОВ Юридична фірма «Правекс» в період з 13 липня 1997 року по 04 лютого 1999 року (1 рік 06 місяців 22 дні), та на посаді заступника начальника управління - начальника відділу державної виконавчої служби Павлоградського міського управління юстиції з 05.02.1999 року по 12.07.2000 року (1 рік 05 місяців 08 днів).
Таким чином, стаж роботи позивача на посаді судді, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, складає 26 років 10 місяців 07 днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Як слідує з розрахунку страхового стажу та стажу судді «Форми РС-Право», наявного в матеріалах пенсійної справи № 046450012489, страховий стаж позивача складає 35 років 04 місяці 24 дні, в тому числі стаж судді - 22 роки 02 місяці 16 днів. Щомісячне довічне грошове утримання визначено у розмірі 54% суддівської винагороди.
Тобто, відповідачем протиправно не було зараховано до стажу судді:
- строкову військову службу в Збройних силах СРСР з 19 листопада 1986 року по 10 липня 1988 року (01 рік 07 місяців 22 дні);
- роботу на посадах юрисконсульта, помічника адвоката з виконанням функцій заступника директора ТОВ Юридична фірма «Правекс» в період з 13 липня 1997 року по 04 лютого 1999 року (1 рік 06 місяців 22 дні), а також роботу на посаді заступника начальника управління - начальника відділу державної виконавчої служби Павлоградського міського управління юстиції з 05.02.1999 року по 12.07.2000 року (1 рік 05 місяців 08 днів), всього 3 роки, який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Таким чином відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді трирічного стажу роботи у сфері права в період з 13 липня 1997 року по 12.07.2000 року, що передбачений ч.2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та періоду проходження строкової військової служби в Збройних силах СРСР з 19 листопада 1986 року по 10 липня 1988 року (01 рік 07 місяців 22 дні), що передбачено Указом Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» діяв протиправно, чим порушив права та інтереси позивача.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1) ч.1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За загальним правилом, діями суб'єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень. Отже, під протиправними діями суб'єкта владних повноважень слід розуміти активну форму поведінки, пов'язану з виконанням дій, які такий суб'єкт не мав права вчинювати відповідно до його повноважень, за відсутності обставин, з якими пов'язана необхідність вчинення певної дії або з порушенням процедури.
До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу саме позивача. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права таабо виникнення додаткового обов'язку.
В даному випадку, права позивача порушуються не рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 046450012489 від 26.09.2023 року, а діями ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в частині не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді спірних періодів, у зв'язку з чим суд вважає необхідним залишити вимоги про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 046450012489 від 26.09.2023 року в частині не зарахування до стажу роботи на посаді судді трирічного стажу роботи у сфері права, що передбачений ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та періоду проходження строкової військової служби, що передбачено Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», без задоволення.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, що передбачено Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та трирічного стажу роботи у сфері права, що передбачений ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Щодо решти позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби та трирічного стажу роботи у сфері права, суд зазначає наступне.
Згідно ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем до пенсійного органу було надано всі необхідні документи, що підтверджують право на зарахування до стажу судді періоду проходження строкової військової служби та трирічного стажу роботи у сфері права, у відповідача відсутні дискреційні повноваження щодо вирішення питання про зарахування спірних періодів до суддівського стажу.
Належним способом захисту прав та інтересів позивача у спірних відносинах є - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу судді період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби в Збройних силах СРСР з 19.11.1986 по 10.07.1988 року, а також період його роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді - з 13.07.1997 по 04.02.1999 на посаді юрисконсульта, помічника адвоката з виконанням функцій заступника директора ТОВ Юридична фірма «Правекс», з 05.02.1999 по 12.07.2000 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу державної виконавчої служби Павлоградського міського управління юстиції, та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 19.09.2023 року, на підставі довідки Третього апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 року № 165, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняти рішення, яким збільшити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з часу його призначення - 19.09.2023 року, встановивши його у розмірі 62 відсотка грошової винагороди судді, визначеної у довідці Третього апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 року № 165, суд зазначає, що вказані вимоги є передчасними, оскільки пенсійним органом на момент винесення рішення судом обрахунок стажу судді (у розмірі 62% суддівської винагороди) ще не здійснено, і тобто, спір щодо його відсоткового розміру відсутній, тому задоволенню не підлягають.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на те, що відповідачем в ході розгляду справи не було доведено правомірність своїх дій у спірних відносинах, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ч. 3 ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, що передбачено Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та трирічного стажу роботи у сфері права, що передбачений ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу судді період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби в Збройних силах СРСР з 19.11.1986 по 10.07.1988 року, а також період його роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді - з 13.07.1997 по 04.02.1999 на посаді юрисконсульта, помічника адвоката з виконанням функцій заступника директора ТОВ Юридична фірма «Правекс», з 05.02.1999 по 12.07.2000 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу державної виконавчої служби Павлоградського міського управління юстиції, та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 19.09.2023 року, на підставі довідки Третього апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 року № 165, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) понесені ним судові витрати у сумі 605,60 грн. (шістьсот п'ять гривень 60 коп.)
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева