27 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2897/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області у відмові в призначенні пенсії за віком; зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати їй до страхового стажу період роботи з 01.10.1981 по 31.12.1987 у відділенні ВАО «Інтурист»; призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати її призначення без подання документа про те що позивач не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась з заявою до ГУ ПФУ у Волинській області для призначення їй пенсії за віком. 25.01.2024 відповідач листом повідомив про відмову в зарахуванні періодів роботи з 01.10.1981 по 31.12.1987, оскільки печатка в трудовій книжці після запису про звільнення не читається, а також на першій сторінці трудової книжки наявний штамп Пенсійного фонду Ялтинського міського управління в АРК про призначення пенсії з 08.06.2015. Документ про те, що позивач не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації, як одержувач пенсії в електронній справі відсутні.
Позивач не погоджується з такими діями відповідача та вважає відмову в призначенні пенсії безпідставною та незаконною, оскільки нечітка печатка в трудовій книжці, є недоліком заповнення роботодавцем трудової книжки, а недоліки заповнення трудової книжки, не можуть бути підставою для неврахування їй відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Наявність у відповідача сумнівів щодо зарахування до стажу періоду роботи з 01.10.1981 по 13.12.1987, мають пенсійним органом перевірятись, оскільки записи в трудовій книжці є розбірливими, не містять неточностей та виправлень. Крім того, в зв'язку з військовою агресією російської федерації, вона не має фізичної можливості надати документ, який підтверджував той факт, що позивач не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації.
З урахуванням наведеного просила суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
25.03.2024 до суду від позивача надійшла нова редакція позовної заяви від 22.03.2024, в якій вона просить суд визнати протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області у відмові в призначенні пенсії за віком; зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати їй до страхового стажу період роботи з 01.10.1981 по 31.12.1987 у відділенні ВАО «Інтурист»; зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дати її призначення без подання документа про те що позивач не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 262 КАС України.
У відзиві на позовну заяву від 08.04.2024 № 1600-0802-8/25955 відповідач - ГУ ПФУ в Полтавській області вимоги позивача вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що ним прийнято рішення №03215005329 від 25.01.2024 про відмову в призначенні пенсії позивачу за віком, оскільки при відпрацюванні поданих документів до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.10.1981 по 31.12.1987 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.10.1981, оскільки печатка після запису про звільнення не читається. На першій сторінці даної трудової книжки наявний штамп Пенсійного фонду Ялтинського міського управління в АРК про призначення ОСОБА_1 пенсії з 08.06.2015. А отже, позивачем не дотримано порядку №22-1 (відсутність документів про неотримання пенсії за місцем реєстрації).
ГУ ПФУ у Волинській області у відзиві на позовну заяву від 09.04.2024 №0300-0902-7/21502 просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки відповідно до п. 2.8 підпункту 3 Порядку №22-1 громадяни України, які проживають на території АРК та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Отже, ГУ ПФУ в Полтавській області правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з недотриманням вищевказаного Порядку.
У відповіді на відзив від 01.05.2024 позивач зазначає, що є громадянкою України, громадянство рф не набувала. Пенсію на окупованій території АРК не має можливості отримувати з березня 2024 року. Просить зарахувати до страхового стажу спірний період роботи.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи передані до ГУ ПФУ в Полтавській області для вирішення питання про призначення пенсії за віком.
Так, 25.01.2024 ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення №032150005329 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, у зв'язку з відсутність документів про неотримання пенсії за місцем реєстрації.
Вважаючи дії, щодо не зарахування періодів роботи до страхового стажу та рішення про відмову в призначені пенсії за віком протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд керується і виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV).
Даний Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Частиною першою ст. 9 Закону України №1058-ІV, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі Порядок № 22-1) передбачено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунку пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
З рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 25.01.2024 №032150005329 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 вбачається, при відпрацюванні поданих документів до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.10.1981 по 31.12.1987 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.10.1981, оскільки печатка після запису про звільнення не читається. На першій сторінці даної трудової книжки наявний штамп Пенсійного фонду Ялтинського міського управління в АРК про призначення ОСОБА_1 пенсії з 08.06.2015. Страховий стаж заявниці станом на дату звернення становить 31 рік 3 місяці 11 днів.
До стажу не зараховано період роботи з 01.10.1981 по 31.12.1987 в ВАТ «Інтурист по Кримській області на посаді перекладача, оскільки в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 01.10.1981, після запису про звільнення печатка не читається.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637). За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.3 Інструкції №58 визначено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.5 Інструкції №58 передбачено, що з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.
Суд, провівши системний аналіз наведених вище положень законодавства, зауважує, що основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.
Судом встановлено, що позивачка при зверненні до відповідача надала копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.10.1981.
Як слідує із відомостей наявних у вищевказаній трудовій книжці ОСОБА_1 у період з 01.10.1981 працювала в ВАТ «Інтурист по Кримській області на посаді перекладача (наказ №190-л від 30.09.1981, запис 1) та звільнена з роботи шляхом переводу 31.12.1987 (наказ №257 від 31.12.1987, запис 4).
Суд зауважує, що вказаний період роботи містить чіткі записи про трудову діяльність позивача, виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, які завірені печаткою роботодавця, з посиланням на накази роботодавця, а відтак заповнені відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» № 301.
Проте, відповідач не зарахував до страхового стажу позивача зазначений період, у зв'язку з тим, що печатка після запису про звільнення не читається.
У даному випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Отже, суд дійшов висновку, що трудовою книжкою позивача підтверджено спірний період роботи, який зазначений вище.
Наявність інших довідок на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.10.1981 по 31.12.1987 є протиправними.
Враховуючи вищезазначене, період роботи позивача з 01.10.1981 по 31.12.1987 має бути зарахованим до її страхового стажу.
Щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю документів про неотримання пенсії за місцем реєстрації, то суд зазначає наступне.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" прийнято рішення про вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Разом з тим, ч. 2 ст. 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 08.06.2015 перебувала на обліку в Пенсійному фонді російської федерації та отримувала пенсію за віком в Ялтинському міському управлінні в АРК.
Відповідно до довідки №758-5001102543 від 13.04.2022 вбачається, шо позивач взята на облік, як внутрішньо переміщена особа, яка фактично проживає (перебуває) за адресою: АДРЕСА_1 .
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 зі мінами).
Відповідно до пункту 2.8 підпункту 3 Порядку №22-1 громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації.
Згідно довідки відділу УФМС по Республіці Крим в м. Ялта №172 від 16.04.2014 підтверджується заява ОСОБА_1 про бажання зберегти громадянство України.
Суд вважає, що витребування пенсійної справи позивача з органу Пенсійного Фонду за попереднім місцем її проживання (реєстрації) (територіального органу Пенсійного Фонду російської федерації) згідно з пункту 4.12 Порядку № 22-1 покладається саме на орган, що призначає пенсію, а позбавлення управління можливості направлення відповідного запиту про витребування пенсійної справи не може слугувати підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно Закону України №1058-ІV, а право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди та, відповідно, відсутність чи неможливість витребування пенсійної справи й отримання атестату про припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду російської федерації як країни, з якої вона вибула.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №032150005329 від 25.01.2024, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності документів про неотримання пенсії за місцем реєстрації, є таким, що порушує право позивачки на соціальних захист, не відповідає приписам чинного законодавства та принципу верховенства права, тому таке рішення необхідно скасувати як протиправне. Крім того, наявні у документах на підтвердження трудового стажу формальні неточності, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.10.1981 по 31.12.1987.
У прохальній частині позовної заяви представник позивача просить суд зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати її призначення без подання документа про те що позивач не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.
Враховуючи встановлені обставини справи суд доходить висновку, що представник позивача помилково вважає, що ГУ ПФУ у Волинській області повинно призначити та виплачувати їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки ГУ ПФУ у Волинській області листом лише повідомило позивачку про прийняте рішення про відмову у призначені дострокової пенсії за віком.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Відтак, позов в цій частині до задоволення не підлягає.
Разом з цим, ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, судом здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.
Відповідно до приписів розділу IV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).
Заяву про призначення пенсії позивач подала за місцем проживання, тобто до ГУ ПФУ у Волинській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії за віком.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
З огляду на викладене, з метою захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи в Кримському об'єднанні ВАО «Інтурист» з 01.10.1981 по 31.12.1987 на посаді перекладача та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду сплатила судовий збір в сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 11.03.2024.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Кримському об'єднанні ВАО «Інтурист» з 01.10.1981 по 31.12.1987 на посаді перекладача.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за віком, з урахування правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, Полтавська область, м. Полтава, вулиця Гоголя, будинок, 34, код ЄДРПОУ 13967927);
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, код ЄДРПОУ 13358826).
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський