23 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2142/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком; зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до страхового стажу період роботи згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 березня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
В обґрунтування позову позивач вказав, що 21 листопада 2023 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання - до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком, за результатом розгляду якої йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому до страхового стажу відповідачем 1 не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 14 липня 2003 року по 23 липня 2003 року згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , а також період навчання з 01 вересня 1980 року по 21 вересня 1981 року відповідно до свідоцтва №2244.
Позивач стверджує, що повторно звертався до ГУ ПФУ у Волинській області з метою призначення пенсії за віком, однак відповідач 2 листом від 11 січня 2024 року повідомив про відсутність підстав для призначення пенсії: страховий стаж становить 27 років 03 місяці 22 дні при необхідних 30 років.
Позивач не погоджується із рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 24 листопада 2023 року, яким йому відмовлено у призначенні пенсії за наявності достатнього страхового стажу, підтвердженого записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , архівними довідками Трудового архіву Іваничівської селищної ради від 18 лютого 2022 року №88/01-15 та №89/01-15, довідкою про стаж, військовим квитком та свідоцтвом про навчання. При цьому зауважив, що працівник не може відповідати за правильність та повне оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації, а вказані обставини не можуть позбавляти працівника права на соціальний захист.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву (а.с.47-48) у задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно з рішенням від 24 листопада 2023 року №032450006506 є відсутність необхідного стажу роботи 30 років. За поданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж ОСОБА_1 становить лише 27 років 03 місяці 22 дні. До страхового стажу неможливо зарахувати період отримання допомоги по безробіттю з 14 липня 2003 року по 23 липня 2003 року згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , на титульній сторінці якої відсутня дата заповнення, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1997 року №58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110; далі Інструкція №58). Також до страхового стажу не зараховано відповідно до свідоцтва №2244 період навчання з 01 вересня 1980 року по 21 вересня 1981 року, який перетинається із періодом проходження військової строкової служби.
Відповідач 1 вважає, що його рішення є законним, а підстави для його скасування - відсутні.
У відзиві на позов (а.с.31-35) відповідач 2 позовні вимоги теж заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що після реєстрації в електронному журналі звернень поданої до ГУ ПФУ у Волинській області заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, - ГУ ПФУ в Харківській області, рішенням якого від 24 листопада 2023 року №032450006506 позивачу відмовлено у призначенні пенсії на підставі Закону №1058-IV через невиконання умови про страховий стаж. Зазначив, що до страхового стажу позивача правомірно не зараховано періоди роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , відсутність дати заповнення якої свідчить про порушення вимог, передбачених пунктом 2.12 Інструкції №58. Також для підтвердження періоду навчання з 01 вересня 1980 року по 21 вересня 1981 року позивач не надав довідок про тривалість навчання в навчальному закладі. Періоди роботи до 01 січня 2004 року зараховано до страхового стажу на підставі архівних довідок Трудового архіву Іваничівської селищної ради від 18 лютого 2022 року №88/01-15 та №89/01-15, а з 01 січня 2004 року - на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Сукупно страховий стаж позивача становить 27 років 03 місяці 22 дні.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Не є спірною та обставина, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21 листопада 2023 року звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення йому пенсії за віком.
Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Харківській області, рішенням якого від 24 листопада 2023 року №032450006505 ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії за віком з тих підстав, що необхідний страховий стаж становить 30 років, однак страховий стаж ОСОБА_1 - 27 років 03 місяці 22 дні. До страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 14 липня 2003 року по 23 липня 2003 року згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата заповнення, що є порушенням вимог Інструкції №58, а також період навчання з 01 вересня 1980 року по 21 вересня 1981 року відповідно до свідоцтва № НОМЕР_2 , бо зазначений період перетинається з періодом проходження військової строкової служби.
Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком та незарахування до страхового стажу періодів роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон №1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Отже, норми Закону №1058-IV умовами для призначення пенсії за віком визначають не лише вік (60 років), а й наявність відповідного страхового стажу на час досягнення віку.
Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
За приписами частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частина третя статті 56 Закон №1788-XII передбачає, що до стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637, зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року №1058). Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 зі змінами).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Як визначено пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник сервісного центру: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів тощо. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
У позивача наявна трудова книжка серії НОМЕР_1 , яка надавалася разом із заявою про призначення пенсії.
Трудова книжка серії НОМЕР_1 містить такі записи про періоди роботи позивача до 01 січня 2004 року (з урахуванням приписів статті 24 Закону №1058-IV щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи до 01 січня 2004 року):
запис №1: 10 травня 1980 року прийнятий членом колгоспу імені Жилякова села Милятин Іваничівського району;
запис №2: з 01 вересня 1980 року по 21 вересня 1981 року - навчання у Волинській обласній школі майстрів сільського господарства;
запис №3: з 04 травня 1981 року по 28 травня 1984 року - служба в армії;
запис №4: 20 червня 1980 року прийнятий на роботу бригадиром будівельної бригади колгоспу імені Жилякова села Милятин Іваничівського району;
запис №5: переведений на посаду головного агронома колгоспу імені Жилякова села Милятин Іваничівського району;
запис №6: дано дозвіл на вихід із членів Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» та звільнено з роботи у зв'язку з ліквідацією товариства;
запис №7: 14 липня 2003 року призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;
запис №8: 23 липня 2003 року надано одноразову виплату допомоги для організації підприємницької діяльності, нарахованої за період з 23 липня 2003 року по 07 липня 2004 року (951 день) відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
За приписами абзацу другого частини першої статті 56 Закону №1788-XII при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Записи трудової книжки підтверджують виконання позивачем встановленого у колгоспі мінімуму трудової участі в громадському господарстві: у 1980 році відпрацьовано 236 трудоднів при річному мінімумі 230 трудоднів, у 1984 році - 148 днів при необхідних 140, у 1985 році - 302 трудодні при встановлених 270, у 1986 році - 251 трудодень при встановлених 250, у 1987 році - 307 трудоднів при встановлених 260, у 1988 році - 300 трудоднів при встановлених 260, у 1989 році - 304 трудоднів при встановлених 280, у 1990 році - 315 трудоднів при встановлених 280, у 1991 році - 333 трудоднів при встановлених 280, у 1992 році - 298 трудоднів при встановлених 280, у 1993 році - 308 трудоднів при встановлених 260, у 1994 році - 307 трудоднів при встановлених 240, у 1995 році - 304 трудоднів при встановлених 240, у 1996 році - 304 трудодні при встановлених 240, у 1997 році - 304 трудодні при встановлених 220, у 1998 році - 220 трудодні при встановлених 220, у 1999 році - 340 трудоднів при встановлених 200, у 2000 році - 252 трудодні при встановлених 200, у 2001 році - 180 трудоднів при встановлених 100, у 2002 році - 192 трудодні при встановлених 100, у 2003 році - 187 трудоднів при встановлених 100.
На підтвердження виконання встановленого мінімуму трудової участі в колгоспі «Жилякова» села Милятин Іваничівського району позивачем до заяви від 21 листопада 2023 року також було надано архівну довідку Комунальної установи «Трудовий архів Іваничівського селищної ради» від 18 лютого 2022 року №88/01-15 (а.с.18). Цією довідкою підтверджено отримання позивачем заробітної плати в колгоспі за 1980 - 2003 роки, а архівною довідкою від 18 лютого 2022 року №89/01-15 окремо про отримання заробітної плати в колгоспі за 1989-1993 роки (а.с.19).
Судом із розрахунку стажу (а.с.22) встановлено, що до стажу роботи позивача зараховано: з 01 липня 1980 року по 31 грудня 1980 року (0 років 06 місяців 0 днів), при тому, що у члени колгоспу позивач прийнятий 10 травня 1980 року; з 04 травня 1981 року по 23 травня 1984 року (3 роки 0 місяців 20 днів), з 01 липня 1984 року по 27 січня 1993 року (8 років 06 місяців 27 днів), 28 січня 1993 року по 31 грудня 1998 року (5 років 11 місяців 04 дні), з 01 січня 1999 року по 30 квітня 1999 року (0 років 04 місяці 0 днів), з 01 червня 1999 року по 26 серпня 1999 року (0 років 02 місяці 26 днів), з 05 вересня 1999 року по 26 жовтня 1999 року (0 років 1 місяць 22 дні), з 05 листопада 1999 року по 31 грудня 1999 року (0 років 01 місяць 27 днів), з 01 лютого 2000 року по 21 червня 2000 року (0 років 04 місяці 21 день), з 01 липня 2000 року по 26 липня 2000 року (0 років 0 місяців 26 днів), з 01 серпня 2000 року по 26 серпня 2000 року (0 років 0 місяців 26 днів), з 01 вересня 2000 року по 26 вересня 2000 року (0 років 0 місяців 26 днів), з 01 жовтня 2000 року по 26 жовтня 2000 року (0 років 0 місяців 26 днів), з 01 листопада 2000 року по 27 листопада 2000 року (0 років 0 місяців 27 днів), з 01 грудня 2000 року по 26 грудня 2000 року (0 років 0 місяців 26 днів), 01 січня 2001 року по 25 січня 2001 року (0 років 0 місяців 25 днів), з 01 лютого 2001 року по 10 лютого 2001 року (0 років 0 місяців 10 днів), з 01 березня 2001 року по 10 березня 2001 року (0 років 0 місяців 10 днів), з 01 квітня 2001 року по 09 квітня 2001 року (0 років 0 місяців 09 днів), з 01 травня 2001 року по 03 травня 2001 року (0 років 0 місяців 03 дні), з 01 червня 2001 року по 03 червня 2001 року (0 років 0 місяців 03 дні), з 01 липня 2001 року по 10 липня 2001 року (0 років 0 місяців 10 днів), з 01 серпня 2001 року по 10 серпня 2001 року (0 років 0 місяців 10 днів), з 01 грудня 2001 року по 24 грудня 2001 року (0 років 0 місяців 24 дні).
Матеріали справи також містять дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема, за січень 1999 року - грудень 2001 року (а.с.15).
Натомість ГУ ПФУ в Харківській області трудову книжку серії НОМЕР_1 , яка є основним документом за вказані періоди, до уваги не взяло з тих підстав, що на титульній сторінці відсутня дата її заповнення, що також слідує із відзиву на позов.
Варто зазначити, що порядок ведення трудових книжок законодавчо визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252; далі - Інструкція №162), у якій вказано, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 глави 2 Інструкції №162).
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я, по батькові (повністю, без скорочень чи заміни імені і по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта чи свідоцтва про народження (пункт 2.10 глави 2 Інструкції №162).
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.12 глави 2 Інструкції №162).
Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 глави 2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 №301 «Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм свідчить, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.
За висновком Верховного Суду у постанові від 06 березня 2018 року у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
З огляду на наведене відсутність дати заповнення трудової книжки на її титульній сторінці не може бути підставою для її неврахування при обчисленні стажу роботи (до впровадження персоніфікованого обліку), оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.
Таким чином, аргументи відповідачів про наявність недоліків у заповненні трудової книжки серії НОМЕР_1 як підставу для незарахування згідно із записами цієї трудової книжки до страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності чи інших періодів, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії, на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV (до 01 січня 2004 року), суд вважає необґрунтованими та безпідставними. Отже, період роботи позивача в колгоспі у повному обсязі повинен бути обчислений за відомостями трудової книжки, у якій наявні відомості про виконання нормативу трудової участі, що додатково підтверджено архівними довідками.
Судом також із військового квитка серії НОМЕР_3 , виданого 03 травня 1981 року (а.с.12), встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 04 травня 1981 року по 23 травня 1984 року та цей період, як слідує із розрахунку стажу (форма РС-право), зараховано (а.с.22).
З приводу зарахування періоду навчання з 01 вересня 1980 року по 21 вересня 1981 року у Волинській обласній школі майстрів сільського будівництва суд зазначає, що відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до стажу роботи періоду навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку №637 визначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Позивач надав пенсійному органу свідоцтво №2244 (реєстраційний № НОМЕР_4 ), згідно з яким ОСОБА_3 вступив в 1980 році у Волинську обласну школу майстрів сільського будівництва та рішенням кваліфікаційної комісії від 21 вересня 1981 року йому присвоєна кваліфікація майстра сільського будівництва (а.с.11).
Між тим, як вбачається із розрахунку страхового стажу (а.с.22), позивачу зараховано період з 01 липня 1980 року по 31 грудня 1980 року (робота в колгоспі) та з 04 травня 1981 року по 23 травня 1984 року (проходження строкової військової служби). Про причини, з яких не було враховано період навчання позивача у Волинській обласній школі майстрів сільського будівництва з 01 січня 1981 року по 03 травня 1981 року (період, який не перетинається із іншими зарахованими до страхового стажу періодами), відповідач 1 суду не повідомив.
Таким чином, з огляду на викладені обставини, суд вважає, що відповідач 1 не довів, що дотримався приписів законодавства у сфері пенсійного забезпечення при обрахунку страхового стажу в частині зарахування періодів трудової діяльності позивача згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 до 01 січня 2004 року, а також період навчання у Волинській обласній школі майстрів сільського будівництва (не перетинається період з 01 січня 1981 року по 03 травня 1981 року).
Воднораз суд зауважує, що за приписами статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж після 01 січня 2004 року обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.
Як установлено пунктом 1 статті 14 Закону №1058-IV, страхувальниками відповідно до цього Закону є: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
За змістом частин п'ятої та шостої статті 20 Закону №1058-IV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону є календарний місяць.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових норм дає підстави для висновку про те, що до страхового стажу після 01 січня 2004 року зараховується період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. Відсутність відомостей про сплату страхових внесків за застраховану особу після 01 січня 2004 року у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування впливатиме на підтвердження страхового стажу особи.
Як видно з розрахунку стажу (форма РС-право) до страхового стажу позивача згідно із відомостями про сплату страхових внесків, відображених з Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5, а.с.15-17), зараховано: з 03 лютого 2005 року по 30 червня 2007 року - 09 місяців 27 днів, з 02 липня 2007 року по 31 січня 2011 року - 1 рік 07 місяців 09 днів, з 01 березня 2011 року по 27 червня 2013 року - 04 місяці 19 днів, з 06 жовтня 2013 року по 05 грудня 2013 року - 02 місяці 07 днів, з 05 лютого 2014 року по 13 квітня 2014 року - 2 роки 07 днів, з 01 жовтня 2014 року по 16 листопада 2014 року - 01 місяць 22 дні, з 01 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2015 року - 22 дні, з 05 грудня 2017 року по 17 вересня 2018 року - 09 місяців 27 днів, з 09 жовтня 2018 року по 05 липня 2019 року - 09 місяців 23 дні, з 08 липня 2019 року по 01 червня 2020 року - 11 місяців 22 дні, з 11 січня 2021 року по 30 червня 2021 року - 04 місяці 02 дні, з 20 липня 2021 року по 20 серпня 2021 року - 14 днів, з 24 листопада 2021 року по 01 травня 2022 року - 05 місяців 23 дні, з 02 травня 2022 року по 30 листопада 2022 року - 06 місяців 16 днів (а.с.22).
Поряд з тим із змісту позовної заяви не вбачається спору щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача після 01 січня 2004 року, зокрема, щодо проведеного розрахунку стажу органом Пенсійного фонду.
Згідно з частинами першою, другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки мотиви прийняття ГУ ПФУ в Харківській області рішення від 24 листопада 2023 року №032450006505, зокрема, в частині незарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності ОСОБА_1 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 (до 01 січня 2004 року) є помилковими, а щодо періоду навчання у Волинській обласній школі майстрів сільського будівництва - відсутнє обґрунтування причин незарахування періоду, який не перетинається з іншими періодами (з 01 січня 1981 року по 03 травня 1981 року), то суд дійшов висновку, що таке рішення не відповідає приписам чинного законодавства та принципу верховенства права і таке протиправне рішення підлягає скасуванню.
Частиною третьою статті 245 КАС України обумовлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України установлено повноваження суду прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Вирішуючи спір щодо позовних вимог зобов'язального характеру, суд враховує, що неприйняття позитивного для позивача рішення обумовлене незарахуванням періодів роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 (до 01 січня 2004 року), а також періоду з 01 січня 1981 року по 03 травня 1981 року, який припадає на навчання у Волинській обласній школі майстрів сільського будівництва, що судом було перевірено з наданням правової оцінки. Неналежний розгляд поданої позивачем заяви і документів з боку відповідача 1 має наслідком прийняття необґрунтованого рішення про відмову у призначенні пенсії.
При цьому суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність/відсутність у позивача права на призначення пенсії (наявність відповідного страхового стажу), адже саме до повноважень органів Пенсійного фонду віднесено зарахування певних періодів трудової діяльності до страхового стажу для призначення пенсій, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює виключно функцію судового контролю за правомірністю уже прийнятих рішень.
Тому за обставин цієї справи, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та застосування іншого способу захисту прав, ніж визначив позивач, а саме про зобов'язання повторно розглянути заяву від 21 листопада 2023 року про призначення пенсії за віком з прийняттям рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом (щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи до 01 січня 2004 року за відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 , а також періоду з 01 січня 1981 року по 03 травня 1981 року, який припадає на навчання і не перетинається з іншими періодами), оскільки, якщо в результаті перерахунку умова щодо страхового стажу буде виконуватися, то позивач матиме можливість отримати пенсію з дати подання заяви (звернення за пенсією відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку).
На думку суду, дії зобов'язального характеру з врахуванням приписів пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, який і допустив порушення прав позивача. Ним у цьому випадку є ГУ ПФУ в Харківській області. Підстави для зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області вчиняти дії на відновлення прав позивача відсутні.
Отже, позов належить задовольнити частково.
Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 19 лютого 2024 №184, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.4, 25).
Оскільки права позивача були порушені саме рішенням ГУ ПФУ Харківській області, до якого і задоволенні позовні вимоги, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань вказаного відповідача судовий збір в сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, ідентифікаційний код юридичної особи 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24 листопада 2023 року №032450006505.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 листопада 2023 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк