м. Вінниця
27 травня 2024 р. Справа № 120/4034/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (пр-т Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, 69005)
Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005)
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (далі - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 №905020140150від 16.01.2024 року; зобов'язання відповідача 2 перевести позивача з 09.01.2024 року з пенсії, призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки, та виплачувати перераховано пенсію з 09.01.2024 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на пенсійному обліку у відповідача 1, де з 2009 році отримує пенсію, призначену на пільгових умовах за Списком №2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". 09.01.2024 року позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснював відповідача 1. Так, за результатами опрацювання заяви позивача та доданих до неї документів, відповідач 1 16.01.2024 року прийняв рішення №905020140150 про відмову в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вважаючи таке рішення відповідача 1 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 03.04.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
15.04.2024 року за вх. №22473/24 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано оригінал квитанції про сплату судового збору № 17 від 31.03.2022 року та уточнену позовну заяву.
Ухвалою суду від 22.04.2024 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, вказаною ухвалою у відповідача 2 витребувано належним чином засвідчені копії пенсійної справи позивача.
08.05.2024 року за вх.№27589/24 відповідачем 2 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач 2 зазначає, що позивачеві з 27.09.2009 року призначено пенсію за віком згідно абз. 2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ст. 13 п.б) Закону України «Про пенсійне забезпечення» (робота за списком №2). Відповідач 2 наголошує, що розмір пенсії за віком за Списком №2 визначається відповідно до ст. 27 Закону № 1058 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону; дана пенсія є різновидом пенсії за віком, оскільки на її призначення мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку. Відповідач 2 також акцентує увагу на тому, що при призначенні одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком.
Разом із відзивом відповідачем 2 надано витребувані судом докази.
09.05.2024 року за вх.№28097/24 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву. Так, відповідач 1 вказує, що ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а на теперішній час ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку. Відповідач 1 зауважує, що пенсія на загальних умовах призначається у віці 60 років, а пенсія на пільгових умовах за Списком № 2 після настання 55 років. Таким чином, пільга полягає у зниженні пенсійного віку при призначенні пенсії за віком на 5 років, втім вид пенсії відповідає та порядок її призначення здійснюється на умовах, що визначені Законом № 1058. Наведені позивачем доводи відповідач 1 вважає необґрунтованими з огляду на те, що пенсія за віком на пільгових умовах є не окремим видом пенсії, а пенсією за віком, при призначенні якої окремому колу осіб надається пільга, яка полягає у зменшенні віку, з якого у особи виникає право на пенсію. Отже, як зазначає відповідач 1, позивачем вже було реалізоване право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 у 2009 році, а тому, оскільки заява позивача фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), то вона не може бути призначена повторно на підставі положень ст. 40 Закону № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в України за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на пенсійному обліку відповідача 2, де з 27.09.2009 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2, обчислену відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
09.01.2024 року позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснював відповідача 1.
Так, за результатами опрацювання заяви позивача та доданих до неї документів, відповідач 1 16.01.2024 року прийняв рішення №905020140150 про відмову в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю документів, на підставі яких можливо провести таке переведення.
Вважаючи таке рішення відповідача 1 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Ч. 1 ст. 9 Закону №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 1 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
У відповідності до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Позивач користувався правом на перерахунок пенсії як працюючий пенсіонер.
Тобто, особи, які в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховується та виплачується у відповідності з положеннями Закону №1058-IV.
Ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходиться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
З наведених норм законодавства слідує, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені статтею 9 Закону №1058-IV або положеннями Закону №1788-ХІІ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 336/372/16-а.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач з 27.09.2009 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2, обчислену відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
09.01.2024 року позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснював відповідача 1.
Так, за результатами опрацювання заяви позивача та доданих до неї документів, відповідач 1 16.01.2024 року прийняв рішення №905020140150 про відмову в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю документів, на підставі яких можливо провести таке переведення.
На переконання суду, в даному випадку переведення з одного виду пенсії на інший відсутнє, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена відповідно до п.б ст. 13 Закону України«Про пенсійне забезпечення», є різновидом пенсії за віком, зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно у зв'язку із досягненням загального пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058-IV.
Відтак, оскільки позивач вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка є різновидом пенсії за віком, та яка, як і пенсія за віком, розраховується за нормами Закону №1058-IV, підстави для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV та визначення її розміру з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, відсутні.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.12.2021 року у справі 185/951/17, від 17.05.2021 року по справі № 185/1473/17.
Таким чином, відповідач 1 правомірно відмовив позивачеві в призначені пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи, що спір вирішено не на користь позивача, підстави для присудження їй судового збору, сплаченого при зверненні до суду, відсутні.
Керуючись Конституцією України, Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (пр-т Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012)
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 27.05.2024 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна