м. Вінниця
27 травня 2024 р. Справа № 120/2688/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лебєдєвої Тетяни Олександрівни до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лебєдєвої Тетяни Олександрівни до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не надання відповіді на рапорт про звільнення позивача з військової служби, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у зв'язку з наявністю на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, відповідно до абзацу 13 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України " Про військовий обов'язок і військову службу".
Ухвалою від 07.03.2024 року позовну заву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
18.03.2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник військової частини НОМЕР_1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки командир військової частини НОМЕР_1 не наділений повноваженнями приймати рішення про звільнення військовослужбовців з військової служби.
Тому, будь-яких протиправних дій та протиправної бездіяльності стосовно розгляду рапорту про звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 військова частина НОМЕР_1 не вчиняла.
21.03.2024 року на адресу суду надійшла заява про зміну предмету позову, у якій представник позивача просить:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо не звільнення з військової служби ОСОБА_1 за абзацом 13 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у зв'язку із наявністю на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 за абзацом 13 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у зв'язку із наявністю на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
Крім того, представником позивача подано клопотання про залучення до справи військової частини НОМЕР_2 у якості співвідповідача.
Ухвалою суду від 25.04.2024 року заяву представника позивача про зміну предмету позову прийнято до розгляду. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача - військову частину НОМЕР_2 . Встановлено військовій частині НОМЕР_1 та військовій частині НОМЕР_2 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позов із поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів у тому числі документів, що підтверджують надіслання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.
02.05.2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник військової частини НОМЕР_1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 під час вирішення питання про його звільнення з військової служби, не було доведено факту перебування на його утриманні трьох і більше неповнолітніх дітей віком до 18 років.
Згідно із частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали від 25.04.2024 року було доставлено військовій частині НОМЕР_2 до її електронного кабінету 26.04.2024 року о 12:31 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення військова частина НОМЕР_2 не скористалась своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі №640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.
Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , як військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період з 25.02.2022 року.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 11.07.2019 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зареєстровано шлюб.
У позивача та його дружини є двоє неповнолітніх дітей:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім того, у дружини позивача на час укладення шлюбу з останнім була ще одна неповнолітня дитина: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно довідки Селищенського старостинського округу Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області №6 від 03.01.2024 року до складу сім'ї ОСОБА_1 входять: ОСОБА_7 (дружина), ОСОБА_6 (пасенок), ОСОБА_5 (дочка), ОСОБА_4 (дочка).
Факт спільного проживання також підтверджено актом обстеження умов проживання від 26.01.2024 року за зверненням жителя АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 .
Крім того, ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей, що підтверджується посвідченням багатодітної сім'ї Серії НОМЕР_4 від 19 січня 2024 року.
Позивач виявив небажання продовжувати проходити військову службу та подав через командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 до групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з перебуванням на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
Разом із вказаним рапортом ОСОБА_1 надано:
- копію паспорту ОСОБА_8 ;
- копію картки фізичної особи-платника податків;
- копію витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ;
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 ;
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 ;
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 ;
- копію паспорту ОСОБА_7 ;
- копію витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_7 ;
- копію паспорту ОСОБА_6 ;
- копію витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_6 ;
- копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька;
- копію витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_9 ;
- копію витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_10 ;
- копію свідоцтва про шлюб;
- довідку Селещенського старостинського округу №6 від 03.01.2024 року щодо утримання ОСОБА_1 дружини та 3 неповнолітніх дітей.
02 лютого 2024 року документи щодо звільнення позивача з військової служби в запас через сімейні обставини військовою частиною НОМЕР_1 надіслано до військової частини НОМЕР_2 (бригади) для прийняття рішення про звільнення з військової служби.
Військовою частиною НОМЕР_2 листом від 05 лютого 2024 року за вих.№1579/7/876 вказані документи повернуто з резолюцією юридичної служби бригади - підтвердити факт утримання ОСОБА_6 , підтвердити, що особи, які зобов'язані утримувати дитину відповідно до Сімейного кодексу України - не утримують дитину.
На переконання позивача, відповідачі протиправно не звільнили його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Зокрема, останнім Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №271/2024 від 06.05.2024 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-VIII.
Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 року №69/2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-ХІІ (в редакції чинній на час звернення позивача із рапортом про звільнення) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 2 статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу.
Підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ передбачено, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини, зокрема: перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Надаючи оцінку доводам представника позивача, що надані разом із рапортом про звільнення з військової служби документи свідчать про те, що на утриманні ОСОБА_1 перебувають троє дітей, які не досягли 18 років, а тому наявні підстави для звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", суд зазначає наступне.
Так, виходячи з положень статті 3 Сімейного кодексу України, якою визначено поняття "сім'ї", можливо дійти висновку про те, що сім'я створюється не лише на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення.
Конституційний Суд України у своєму рішення від 03 червня 1999 року №5-рп/99 надав офіційне тлумачення терміну "член сім'ї": членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов'язковими умовами для визнання членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, термін "сім'я" означає не лише створення сім'ї на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а має більш широкі критерії для його визначення.
В той же час, в контексті спірних відносин, визначальним для цієї справи є не встановлення факту проживання однією сім'єю, а утримання позивачем, як вітчимом, неповнолітньої дитини своєї дружини, а саме ОСОБА_6 .
З цього приводу слід зазначити, що якщо сімейне законодавство визначає безумовний обов'язок щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей, то стосовно вітчима (мачухи) передбачені певні застереження.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
В свідоцтві про народження ОСОБА_6 (серія НОМЕР_5 ) за вказівкою матері батьком вказано ОСОБА_11 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 28 листопада 2023 року.
Відповідно до частини 1 статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною 1 статті 260 Сімейного кодексу України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 268 СК України).
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_7 , має право на участь у вихованні ОСОБА_6 , при цьому, обов'язок щодо його утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останнього немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.12.2023 у справі № 160/11228/23.
Враховуючи, що ОСОБА_6 має принаймні матір, обов'язок щодо його утримання не може бути покладено на його вітчима, і як наслідок, застосувати підпункт "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, для звільнення його з військової служби, не є можливим.
В свою чергу, надана позивачем довідка Селищенського старостинського округу Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області №6 від 03.01.2024 року про склад сім'ї, не свідчить про перебування на утриманні позивача неповнолітньої дитини його дружини, а саме ОСОБА_6 , оскільки сам факт проживання однією сім'єю про такі обставини не свідчить.
Щодо наданого Управлінням праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації посвідчення багатодітної сім'ї Серії НОМЕР_4 від 19 січня 2024 року, суд враховує, що за приписами статті 1 Закону України "Про охорону дитинства", багатодітна сім'я - сім'я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує.
Аналіз зазначеної норми закону свідчить про те, що у розумінні такого закону для отримання статусу багатодітної сім'ї необхідно здійснювати виховання трьох і більше дітей, а не їх утримання, що вочевидь не є тотожними поняттями.
Отже, зазначене посвідчення також не є належним доказом факту перебування та утриманні позивача трьох неповнолітніх дітей.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем, під час розгляду справи, не було доведено факту перебування на його утриманні трьох і більше неповнолітніх дітей віком до 18 років.
У даному випадку, суд погоджується із позицією відповідачів щодо відсутності правових підстав для звільнення позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" на підставі поданого рапорту.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що військова частина НОМЕР_2 , яка є суб'єктом владних повноважень, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
У відповідності до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 );
Відповідач (1): військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 );
Відповідач (2): військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).
Суддя Свентух Віталій Михайлович