м. Вінниця
24 травня 2024 р. Справа № 120/2507/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення про коригування митної вартості.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача про коригування митної вартості товарів UA401000/2024/000002/2 від 03.01.2024 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000007 від 03.01.2024 року.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
27.03.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки подані до митного оформлення документи містять розбіжності/неточності та не містять всіх відомостей, що документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару, а також відсутні документи, що підтверджують вартість перевезення товару.
Враховуючи вищевикладене, декларанту було направлено лист щодо надання документів, зазначених в частині 3 статті 53 МК України. Втім, декларант листом від 03.01.2024 року відмовився від надання додаткових документів.
Зважаючи на викладене, відповідач вказує, що митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття правомірного рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням інших визначених законодавством принципів, строків, та урахуванням прав суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки відповідач не виконав свого обов'язку доведення обґрунтованості та законності прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів, а наведені у відзиві на позовну заяву заперечення є формальними і не містять спростування конкретних доводів позовної заяви.
Ухвалою суду від 24.05.2024 року у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
03.08.2020 між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та фірмою «Qingdao Tianshun Industrial CO., LTD» Китай (Продавець) було укладено контракт №2823/РВ, згідно з яким продавець продав, а покупець купив товар: Рукавички, країна походження: Народна Республіка Китай, кількість: згідно інвойсу, ціна: згідно інвойсу, додатки, термін поставки: 2020-2025 роки, порт відвантаження: згідно інвойсу.
Відповідно до п. 17.1 контракт набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діятиме до 31 грудня 2025 року.
Відповідно до п. 4.1 контракту термін доставки товару протягом 35 днів з моменту отримання підтвердження замовлення від Покупця (телефон, електронна пошта, факс).
Умови поставки визначаються для кожної окремої партії і вказуються в інвойсах (п.4.2 контракту).
Загальна сума контракту становить 1000000,00 доларів США (п. 5.2 контракту).
Вартість контракту визначається після взаємних консультацій та домовленостей між сторонами (п. 5.3 контракту).
Завантаження товарів на судно, включаючи укладання в трюмі (стивідорні роботи), літеровка, інформація про відвантаження товару, видача коносаментів, інші супровідні витрати виконуються та оплачуються за рахунок Продавця (п.5.4 контракту).
Платіж за поставленим за цим контрактом виробами здійснюється покупцем на рахунок продавця наступним чином:
Визначаються для кожної окремої партії і вказуються в інвойсах (рахунках-фактурах) (п. 6.1 контракту).
Позивач за даним контрактом відповідно до проформи інвойсу №TS2354 від 06.05.2023 року планував придбати товар:
- 69873 рукавиця крага без підкладки сіра з 100% коров'ячої шкіри, довжина 10,5, у кількості 6000 пар, загальною вартістю 6180 дол. США;
- LL 9245 (8128) білі бавовняні рукавички з чорним латексним покриттям (70% бавовна, 30 % латекс) розмір 8, у кількості 60000 пар, загальною вартістю 5700 дол. США;
- АОL 9217 рукавички МБС з червоним покриттям еластичний манжет (30 % полікоттон, 70 % ПВХ) розмір 10,5, у кількості 24000 пар, загальною вартістю 10080 дол. США;
- FLL 9136 білі синтетичні рукавички з синьо-чорним латексним спіненим покриттям (60 % поліестр, 40 % латекс) розмір 10, у кількості 24000 пар, загальною вартістю 6240 дол. США;
- 69204 NL 9204 білі синтетичні рукавички з фіолетовим нітиловим покриттям (70 % поліестр, 30 % нітрил) розмір 10, у кількості 24000 пар, загальною вартістю 3840 дол. США;
- FL 9053 рукавички жовтні з синім латексним спіненим латексним покриттям (70 % поліестр, 30 % латекс) розмір 10, у кількості 36000 пар, загальною вартістю 8640 дол. США;
- АОL 9211 рукавички трикотажні з повним нітиловим покриттям еластичний манжет (50 % трикотаж, 50 % нітил) розмір 10, у кількості 12000 пар, загальною вартістю 6120 дол. США;
- РL 9096 рукавички синтетичні чорні з чорним поліуретановим покриттям (70 % поліестр, 30 % поліуретан) розмір 9, у кількості 12480 пар, загальною вартістю 2059,20 дол. США;
- 696620 РL 9620 рукавички синтетичні сірі з сірим поліуретановим покриттям (70 % поліестр, 30 % поліуретан) розмір 10, у кількості 12480 пар, загальною вартістю 2059,20 дол. США;
- FLL 9416 рукавички синтетичні салатові з синім неповним спіненим латексним покриттям (60 % поліестр, 40 % латекс) розмір 10, у кількості 24000 пар, загальною вартістю 4848 дол. США;
- FLL 9261 рукавички сірі бавовняні з чорним латексним спіненим покриттям (60 % поліестр, 40 % латекс) розмір 10, у кількості 18000 пар, загальною вартістю 4608 дол. США.
В проформі-інвойсі вказано:
- торговий термін: FOB QINGDAO / FOB Циндао, умови оплати: 20% - передоплата; 30% - по готовності товару; 40% - після відвантаження товару; 10% - після прибуття в порт + 30 днів; термін поставки - 45-60 днів.
Після отримання проформи-інвойсу позивач здійснив оплату:
12.05.2023 року - 12074,88 дол. США.
У зв'язку із зміною асортименту та обсягів поставки Продавець виставив позивачу інвойс № TS2354 від 18.09.2023 року на:
- 69873 рукавиця крага без підкладки сіра з 100% коров'ячої шкіри, довжина 10,5, у кількості 6000 пар, загальною вартістю 6180 дол. США;
- LL 9245 (8128) білі бавовняні рукавички з чорним латексним покриттям (70% бавовна, 30 % латекс) розмір 10, у кількості 47400 пар, загальною вартістю 4503 дол. США;
- АОL 9217 рукавички МБС з червоним покриттям еластичний манжет (30 % полікоттон, 70 % ПВХ) розмір 10,5, у кількості 12000 пар, загальною вартістю 5040 дол. США;
- FLL 9136 білі синтетичні рукавички з синьо-чорним латексним спіненим покриттям (60 % поліестр, 40 % латекс) розмір 10, у кількості 11760 пар, загальною вартістю 3057,60 дол. США;
- РLL 9053 рукавички жовті синтетичні з синім латексним спіненим покриттям 70 % поліестр, 30 % латекс) розмір 10, у кількості 30240 пар, загальною вартістю 7257,60 дол. США;
- АОL 9211 рукавички трикотажні з повним нітиловим покриттям еластичний манжет (50 % трикотаж, 50 % нітил) розмір 10,5, у кількості 12000 пар, загальною вартістю 6120 дол. США;
- РL 9096 рукавички синтетичні чорні з чорним поліуретановим покриттям (70 % поліестр, 30 % поліуретан) розмір 9, у кількості 12480 пар, загальною вартістю 2059,20 дол. США;
- РL 9620 рукавички синтетичні сірі з сірим поліуретановим покриттям (70 % поліестр, 30 % поліуретан) розмір 10, у кількості 12480 пар, загальною вартістю 2059,20 дол. США;
- FLL 9416 рукавички синтетичні салатові з синім неповним спіненим латексним покриттям (60 % поліестр, 40 % латекс) розмір 10, у кількості 21120 пар, загальною вартістю 4266,24 дол. США;
- FLL 9261 рукавички сірі бавовняні з чорним латексним спіненим покриттям (60 % поліестр, 40 % латекс) розмір 10, у кількості 18240 пар, загальною вартістю 4669,44 дол. США.
- FLL 9249 (8113) сірі бавовняні рукавички з чорним латексним покриттям (60 % бавовна, 40 % латекс) розмір 10, у кількості 240 пар, загальною вартістю 51,84 дол. США;
- FLL 9857 (8129) флуросцентнозелені синтетичні рукавички з чорним спіненим латексним покриттям (60 % поліестр, 40 % латекс) розмір 10, у кількості 1920 пар, загальною вартістю 387,84 дол. США.
Інші умови, вказані в проформі-інвойсі № TS2354 від 06.05.2023 року, зокрема стосовно умов оплати, в інвойсі № TS2354 від 18.09.2023 року, залишились без змін.
Після отримання інвойсу № TS2354 від 18.09.2023 року позивач здійснив оплату:
19.09.2023 року - 10751,10 дол. США;
25.10.2023 року - 18260,79 дол. США;
19.12.2023 року - 4565,20 дол. США.
В подальшому, до митного оформлення товару, ввезеного на підставі зазначеною контракту та інвойсу №TS2354 від 18.09.2023року, позивач подав до Вінницької митниці митну декларацію №24UA401020000054U1 від 02.01.2024 року з відповідним пакетом документів, що включав в себе зокрема: рахунок-фактура (інвойс) від 18.09.2023 року № TS2354, зовнішньоекономічний договір від 03.08.2020 року № 2823/РВ, платіжні доручення в іноземній валюті від 12.05.2023 № NJBKLN5СО7ЕQ20F, від 19.09.2023 № NJBKLN9JО805GУІ, від 25.10.2023 № NJBKLNАРО86РЕНV, довідку про транспортні витрати від 30.11.2023 № 415424, копію декларації країни відправлення від 20.09.2023 року №425820230000941922.
За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №24UA401020000054U1 від 02.01.2024 року та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів UA401000/2024/000002/2 від 03.01.2024 року.
У цьому рішенні, з посиланням на частину 1 статті 337, пункт 5 статті 54, пункт 2 статті 52 Митного кодексу України, зазначено, що декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, що відповідно до ч.2 ст.53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності - в платіжному доручені від 12.05.2023 №NJBKLN5CO7EQ20F зазначено, що оплата здійснювалась згідно інвойсу від 06.05.2023 №TS2354, проте до митного оформлення разом із ЕМД був поданий інвойс від 18.09.2023 № TS2354, тобто оплата проводилась згідно якогось іншого рахунку, який на вимогу митного органу не був наданий.
В наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 20.09.2023 № 425820230000941922 наявні числові значення вартості за одиницю товару, що відрізняються від значень, зазначених в рахунку-фактурі (інвойсі) від 18.09.2023 № TS2354.
В наданих документах відсутня інформація щодо числового значення вартості перевантаження товару з контейнера, що підтверджується документально.
Далі у оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів:
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Натомість, на переконання відповідача, всіх з вищенаведених документів до митного оформлення не надано, що ним розцінено як не підтвердження декларантом заявленої митної вартості. Враховуючи вищевикладене, декларанту було направлено лист щодо надання документів, зазначених в частині 3 статті 53 МК України.
Декларант листами від 03.01.2024 року №0301/1 та №0301/2 відмовився від надання додаткових документів.
Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містили розбіжності та неточності, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст.59 та ст.60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ) та (ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.
Джерелом числового значення митної вартості товару №1 та №2 є оформлена МД від 25.10.2023 № UA110020/2023/004830, за якою було випущено у вільний обіг товар « 1.Трикотажні обливні рукавички вкриті гумою та гумовим покриттям латекс:- REKAWICE L2001 RED KAT I R.10 ( рукавички арт. L2001, розмір 10) - 31200 пар ;Являють собою готовий виріб - пара рукавичок виготовлених синтетичних ниток, без внутрішньої підкладки. Мають часткове покриття (долоні, пальці рукавичок з одного боку та кінці пальців рукавичок) чорного кольору на основі каучуку ізопренового або натурального з додаванням сполук кальцію, цинку, титану, сірки, кремнію. Відповідають CE EN388:2016.Застосовуються в будівництві, садівництві і транспортній промисловості. Вага нетто товару - 1 690,00 кг; Загальна вага брутто товару з урахуванням картонних коробок - 1781,80 кг. Торговельна марка - M-GLOVE Виробник - MarekLukasz "MARIMAR". Країна виробництва Китай.», а саме 5,01$ за кг.
Джерелом числового значення митної вартості товару №4 є оформлена МД від 18.12.2023 № UA100060/2023/512455, за якою було випущено у вільний обіг товар «Захисні робочі рукавички виготовлені з замші:50081, краги для зварювальника, к-ть 2040пар.», а саме 7,51 дол.США.
В результаті консультації декларанту роз'яснено, що згідно з п.3 ст.52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 МКУ. Також роз'яснюється право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.
Також, у зв'язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів UA401000/2024/000002/2 від 03.01.2024 року, Вінницькою митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000007 від 03.01.2024 року.
Не погоджуючись із рішенням Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Так, положеннями Митного кодексу України регулюються відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Виходячи із положень статтей 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 58 МК України).
Так, стаття 57 Митного кодексу України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої-восьмої та десятої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №813/1229/16.
При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, наведені приписи зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року №826/8799/16, від 17.04.2018 року №815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.
Аналізуючи вищезазначені положення Митного кодексу України, слід відмітити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №826/18258/13-а.
Суд зазначає, що відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зважає на те, що основні мотиви, які лягли в основу прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів UA401000/2024/000002/2 від 03.01.2024 року є те, що на думку відповідача на момент митного оформлення, додані до митної декларації документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, зокрема в платіжному доручені від 12.05.2023 №NJBKLN5CO7EQ20F зазначено, що оплата здійснювалась згідно інвойсу від 06.05.2023 №TS2354, проте до митного оформлення разом із ЕМД був поданий інвойс від 18.09.2023 № TS2354, тобто на думку відповідача оплата проводилась згідно якогось іншого рахунку, який на вимогу митного органу не був наданий. Крім того зазначено, що в наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 20.09.2023 № 425820230000941922 наявні числові значення вартості за одиницю товару, що відрізняються від значень, зазначених в рахунку-фактурі (інвойсі) від 18.09.2023 № TS2354.
Надаючи оцінку таким доводам відповідача суд зазначає, що відповідно до статті 53 (частина 2 пункт 3) МК України рахунок-проформа є документом, що підтверджує митну вартість, якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу. У інших випадках таким документом є рахунок-фактура (інвойс).
Проформа-інвойс або рахунок-проформа у міжнародній комерційній практиці документ, виписаний до того, як стає відомою повна інформація про товари, містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим документом. Законодавством України не передбачено затвердженої форми та вимог щодо заповнення проформи-інвойсу. Відмінність від основного інвойсу також полягає у тому, що проформа-інвойс має попередній характер, деякі дані можуть змінитися в процесі узгодження остаточного замовлення та може бути виписаний на ще не відвантажений товар.
Тобто, проформа-інвойс - не є документом на підставі якого здійснюється оплата за товар.
Суд також зазначає, що умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.
Так, судом встановлено, що позивач за контрактом від 03.08.2020 №2823/РВ відповідно до проформи інвойсу №TS2354 від 06.05.2023 року планував придбати товар на загальну суму 60374,40 дол. США.
За умовами проформ інвойсу №TS2354 від 06.05.2023 року 12.05.2023 здійснив передплату за товар у сумі 12074,88 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням №NJBKLN5CO7EQ20F.
Таким чином, проформ інвойс №TS2354 від 06.05.2023 року був актуальним на день здійснення передплати за товар 12.05.2023, а тому і був відображеним у платіжному доручені №NJBKLN5CO7EQ20F від 12.05.2023.
Судом встановлено, що Проформу-інвойсу від 06.05.2023 №TS2354 надано відповідачу разом з іншими документами для митного оформлення, що підтверджується наявністю його в переліку поданих документів в оскаржуваній картці відмови.
Лише 18.09.2023 зв'язку із зміною обсягів поставки Продавець виставив позивачу інвойс № TS2354, в якому відбулися зміни в кількості та, відповідно, загальній вартості по товарам.
Фактична кількість товару і його вартість, вказані в інвойсі № TS2354 від 18.09.2023 року, відповідають даним поданої до оформлення митній декларації, кількість відповідає пакувальному листу.
Інвойс № TS2354 від 18.09.2023 року було надано митному органу, що підтверджується наявністю його в переліку поданих документів в оскаржуваній картці відмови.
Крім того, посилання на інвойс № TS2354 від 18.09.2023 року було зроблено в платіжних документах в іноземній валюті від 12.05.2023 № NJBKLN5СО7ЕQ20F, від 19.09.2023 № NJBKLN9JО805GУІ, від 25.10.2023 № NJBKLNАРО86РЕНV, як підставу для здійснення оплати.
Митним органом в цьому випадку не було ніяких зауважень щодо підстав для проведення цієї платіжної операції та не було виявлено розбіжностей/неточностей або подання неповної інформації.
За таких обставин, суд доходить висновку, що митним органом не доведено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Відповідач також прийняття оскаржуваного рішення мотивує тим, що в наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 20.09.2023 №425820230000941922 наявні числові значення вартості за одиниці товару, що відрізняються відзначень, зазначених в рахунку-фактурі (інвойсі) від 18.09.2023 №TS2354.
Проте, дане твердження відповідача суд не бере до уваги, адже в оскаржуваному рішенні не вказується, які числові значення вартості за одиницю товару відрізняються від значень, зазначених в рахунку-фактурі (інвойсі) від 18.09.2023 №TS2354.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 820/307/177 сформував правову позицію, за якою у якості підстави для визнання незаконним та скасування рішення митного органу є відсутність інформації, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, які вплинули на таке коригування.
Судом встановлено, що представник позивача звертався до митниці із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію стосовно того, які числові значення вартості за одиниці товару, зазначені у митній декларації країни відправлення від 20.09.2023 №425820230000941922 відрізняються від значень, зазначених в рахунку-фактурі (інвойсі) від 18.09.2023 №TS2354.
Проте відповіді на адвокатський запит в частині поставлених питань, представник позивача не отримав.
Також суд зазначає, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в підтвердження вартості доставки товару, який вказаний у митній декларації №24UА401020000054U1 від 02.01.2024 року надав: договір транспортно-експедиторського обслуговування № 03-09/2881 від 30.09.2020 року між позивачем та ТОВ «Ламан Шипінг», договір № 231123 від 23.11.2023 року між ТОВ «Ламан Шипінг» та ФОП ОСОБА_2 ; довідку про транспортні витрати № 415424 від 30.11.2023 року; СMR № 415424 від 28.11.2023 року.
Тобто суд вважає, що в цьому випадку позивачем було надано повну та достовірну інформацію про вартість перевезення.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
При цьому, посилаючись на дану норму в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідач застосовує вказаний перелік документів як виключний і безальтернативний, не зважаючи що це лише можливий перелік документів.
Натомість, на підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати надані позивачем документи (довідки, договори, акти виконаних робіт тощо).
Верховний Суд в постанові № 803/718/17 від 07 липня 2023 року сформував правову позицію, що якщо Законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Положення Митного кодексу України не визначають конкретний вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Таким чином, твердження відповідача про те, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності є безпідставними. Як є безпідставною і його вимога про надання декларантом додаткових документів згідно частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки усі необхідні документи уже були в наявності в митного органу.
Отже, декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об'єктивних підстав витребувати додаткові документи.
Дослідивши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем у митній декларації, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.
Необґрунтованими є і посилання відповідача в підтвердження недостовірності заявленої позивачем митної вартості товарів на результати аналізу баз даних митного органу, згідно з якими рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже завершено, є більшим.
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих/подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах №805/2713/16-а від 19.02.2019 року та №804/150/16 від 05.07.2022 року.
Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.
За наведених вище підстав суд вважає, що винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пункту 2 та пункту 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товарів.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В рішенні по справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06, п.49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що рішення про коригування митної вартості UA401000/2024/000002/2 від 03.01.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000007 від 03.01.2024 року, то суд зазначає таке.
Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.
Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 3391,36 грн. судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів UA401000/2024/000002/2 від 03.01.2024 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000007 від 03.01.2024 року.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 3391,36 (три тисячі триста дев'яносто одну гривню 36 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43997544)
Суддя Мультян Марина Бондівна