м. Вінниця
27 травня 2024 р. Справа № 120/3383/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наьалії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідачі) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 22.02.2024 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснено ГУ ПФУ у Чернігівській області. Однак, рішенням №025650005434 від 01.03.2024 йому було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 22.03.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк ГУ ПФУ у Чернігівській області подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 22.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Заява позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області була скерована в Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області по принципу екстериторіальності для опрацювання.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №025650005434 від 01.03.2024 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Вказаним рішенням встановлено, що вік заявника становить 60 років. До страховою стажу не зараховано періоди: 1) роботи за трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці не зазначена повна дата народження, дата заповнення виправлена; 2) період проходження військової служби з 05.05.1979 по 25.05.1981 відповідно до довідки від 22.06.2021 №43, оскільки невірно зазначено підставу видачі довідки. Військовий квиток відсутній (а.с. 8).
Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Підстави надання пенсії особам за віком визначені статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).
Відповідно до частини 1 вказаної статті Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно із частиною 3 статті 24 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Також відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно до пунктів 2.2, 2.4 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
До прийняття наведеної вище Інструкції від 29.07.1993 № 58 порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, правилами пунктів 2.2, 2.3 якої було також передбачено, що заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Оскаржуваним рішенням №025650005434 від 01.03.2024 до страховою стажу позивача не зараховано періоди роботи за трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці не зазначена повна дата народження, дата заповнення виправлена.
Разом з тим, під час дослідження доданої до матеріалів справи копії зазначеної трудової книжки серії НОМЕР_1 судом встановлено, що титульна сторінка останньої містить повну дату народження позивача: 10.03.1961, що відповідає інформації, яка відображена в паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 .
Також судом встановлено, що дійсно на титульній сторінці зазначеної вище трудової книжки, міститься виправлення у четвертій цифрі року дати заповнення - "1" (а.с.9), однак такий її недолік не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливав на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Крім того таке виправлення є незначним та не спростовує належність трудової книжки від серії НОМЕР_1 позивачу та достовірність інших відомостей про позивача: прізвище, ім'я, по батькові, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення, звільнення.
За таких обставин, відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи за трудовою книжкою серії НОМЕР_1 у зв'язку із виправленням в даті заповнення трудової книжки. В свою чергу, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на неповну дату народження позивача, що зазначена в трудовій книжці не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та з огляду на вищенаведені міркування, також не можуть бути підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його роботи за трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .
При цьому, суд не вбачає за доцільне в межах розгляду даної адміністративної справи вказувати конкретні періоди, що відображені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 та підлягають для зарахування до страхового стажу позивача, адже оцінка наявності підстав для їх зарахування відноситься до дискреційних повноважень відповідачів та не надавалась під час розгляду заяви позивача від 22.02.2024.
Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період проходження військової служби з 05.05.1979 по 25.05.1981 відповідно до довідки від 22.06.2021 №43, оскільки невірно зазначено підставу видачі довідки. Військовий квиток відсутній.
Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба незалежно від місця проходження служби.
За статтею 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У відповідності до абзацу другого частини першої статті 8 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.
У період проходження позивачем строкової військової служби діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення № 590, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
За підпунктом «к» пункту 109 Положення № 590, крім роботи в якості робочого або службовця, в загальний стаж роботи зараховується також служба у складі Збройних Сил СРСР.
Таким чином, період проходження військової служби прирівнюються по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Як зазначив в позовній заяві позивач, він у період з 05.05.1979 по 25.05.1981 проходив військову службу у рядах Радянської Армії.
Про проходження позивачем військової служби в період з 05.05.1979 по 25.05.1981 свідчить військовий квиток серії НОМЕР_3 від 04.05.1975, виданий на ім'я " ОСОБА_1 ", а також Довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 №43 від 22.06.2021.
Водночас відповідач відмовив у зарахуванні вказаного періоду проходження строкової військової служби із посиланням на те, що в Довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 №43 від 22.06.2021 невірно зазначено підставу видачі.
Втім, такі посилання сторони відповідача для незарахування до страхового стажу позивача періоду проходження ним служби в Збройних Силах СРСР суд оцінює критично, адже, за наявності військового квитка серії НОМЕР_3 від 04.05.1975 із відомостями про період проходження ОСОБА_1 служби в армії, містять ознаки надмірного формалізму відносно прав позивача, оскільки відповідачі не позбавлені права звернуться до установи, яка видала відповідну довідку щодо надання уточнюючої інформації.
Враховуючи викладені обставини, період проходження позивачем військової служби в лавах ІНФОРМАЦІЯ_3 з 05.05.1979 по 25.05.1981 підлягає зарахуванню позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним прийнятого ГУ ПФУ у Чернігівській області рішення №025650005434 від 01.03.2024 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком та зобов'язання ГУ ПФУ у Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 05.05.1979 по 25.05.1981 відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 від 04.05.1975 та довідки від 22.06.2021 №43.
При цьому, визначаючись щодо вимог зобов'язального характеру, суд враховує, що відповідачем взагалі не надавалась оцінка періодам трудової діяльності позивача, відображеним у трудовій книжці НОМЕР_1 , а лише відмовлено у врахуванні їх в цілому, посилаючись на недоліки допущені при оформленні її титульної сторінки.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.
В свою чергу щодо позовних вимог в частині зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити позивачу пенсії за віком, суд зазначає наступне.
Разом із тим, суд зазначає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії є належним способом захисту як похідна вимога у випадку визнання протиправним та скасування рішення саме цього суб'єкта владних повноважень, а не будь-якого іншого.
Відповідно, за обставин цієї справи відсутні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчиняти певні дії.
Як наслідок, зобов'язати вчинити дії на виконання рішення суду в даній справі належить саме Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що відповідачем не проводився розрахунок стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у даному рішенні, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права буде зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду щодо зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу.
Таким чином, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Оскільки позов містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, як відповідача який допустив порушення прав позивача, підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 01.03.2024 №025650005434 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи:
- проходження строкової військової служби з 05.05.1979 по 25.05.1981.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.02.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна