справа № 759/23441/23
провадження № 22-ц/824/1236/2024
30 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Халепчук Д. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус П'ятої київської державної нотаріальної контори Василевська Олена Анатоліївна, за участю ОСОБА_3 про скасування свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Целовальніченко Наталії Євгенівни на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 року в складі судді Твердохліб Ю. О.,
встановив:
28.11.2023 ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Целовальніченко Н. Є. звернулась до суду з заявою про забезпечення позову до його пред'явлення, в якій просила накласти арешт на майно, що належало померлому чоловіку заявниці - ОСОБА_4 , а саме на наступне майно:
- 3/8 частин квартири АДРЕСА_1 ;
- 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_2 .
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено 28 жовтня 2022 року в лікарні на Харківщині, де ОСОБА_1 працювала як волонтер, а ОСОБА_4 привозив до лікарні благодійну допомогу. Акт про укладення шлюбу вони отримали на руки і не знали про необхідність подальших дій. Свідоцтво про шлюб було видано 11 листопада 2023 року.
14 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4
29 вересня 2023 року державний нотаріус П'ятої київської державної нотаріальної контори Василевська О. А. видала свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/8 частин квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_2 , рідному брату ОСОБА_4 - ОСОБА_2
15 листопада 2023 року державний нотаріус П'ятої київської державної нотаріальної контори відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем.
ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом про скасування свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих ОСОБА_2 та про визнання за нею права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Оскільки ОСОБА_2 має намір якнайшвидше продати спадкове майно, з метою запобігання його відчуження, просила заяву задовольнити.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Целовальніченко Н. Є. про забезпечення позову до пред'явлення позову відмовлено.
18.12.2023 представник ОСОБА_1 - адвокат Целовальніченко Н. Є. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 року та винести нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову.
Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставин справи.
Свої доводи обґрунтовує тим, що відповідач має наміри і має всі можливості продати або іншим чином відчужити спірне майно, що зробить неможливим виконання рішення суду у разі його прийняття на користь позивачки.
05.02.2024 ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Посилання заявниці на слова охоронця про можливий продаж майна (будинку) є чутками, припущеннями та домислами, що не є належними доказами для накладення арешту на майно. Якщо б він мав намір продати будинок, було б оголошення в інтернет ресурсах, на будинку висіла б вивіска про продаж тощо.
Зазначив, що у нього є обґрунтовані підстави вважати, що шлюб між його братом та заявницею не міг фізично бути укладений в м. Ізюм Харківської області, оскільки 28.10.2023 ОСОБА_4 протягом всього дня перебував в Київській області. Також є суттєві процедурні порушення щодо складання Акту про укладення шлюбу та видачі Свідоцтва про укладення шлюбу.
24.01.2024 до Києво-Святошинського районного суду Київської області ним було подано позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання шлюбу неукладеним та анулювання запису.
Також він звернувся до поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Вважає дії заявниці такими, що обмежують його у розпорядженні правами щодо спадкового майна.
Вид забезпечення позову, про який просить заявник, не є співмірним заявленим позовним вимогам, відсутні докази на підтвердження того, що невжиття обраного виду заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, не надано доказів, що дії відповідача свідчать про реальну можливість відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб, що обмежать права позивача на ефективний судовий захист та відновлення порушених прав.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , прізвище якої після реєстрації шлюбу змінено на ОСОБА_5 , та її представник - адвокат Целовальніченко Н. Є. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Тімашов А. С. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
ОСОБА_2 надіслав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що 06.12.2023 між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики на суму 1 826 915 грн. В забезпечення виконання вказаного договору ним було передано в іпотеку наступне майно: 3/4 частин квартири АДРЕСА_1 та садовий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
З огляду на вказану обставину, судом апеляційної інстанції до участі в справі було притягнуто ОСОБА_3 .
30.04.2024 ОСОБА_3 надіслала до суду письмові пояснення, в яких підтвердила, що між нею та ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 1 826 915 грн. З 2016 по 2021 рік нею було передано ОСОБА_2 та його дружині ОСОБА_6 кошти в сумі 40 000 доларів США на лікування та ремонт будинку. За їх з ОСОБА_2 домовленістю в грудні 2023 року між ними було укладено договір іпотеки нерухомого майна. Повідомила, що не може з'явитися в судове засідання, оскільки працює.
Інші учасники справи в судове засідання також не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої, частини другої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Подібні правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постановах від 13 грудня 2021 року у справі № 367/3765/20 (провадження № 61-549св21) та від 12 січня 2022 року у справі № 568/525/21 (провадження № 61-14463св21), від 19 травня 2022 року у справі № 619/2293/21 (провадження № 61-15440св21).
Відповідно до частини сьомої статті 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Частиною третьою статті 12 і частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі, що переглядається, встановлено, що предметом позову, з яким ОСОБА_1 має намір звернутися до ОСОБА_2 , є скасування свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на спірне нерухоме майно - 3/8 частин квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, 28 жовтня 2022 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, про що 11 листопада 2023 року складено актовий запис №1, місце державної реєстрації: Ізюмський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с. 74).
14 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса П'ятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с.41).
ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса П'ятої київської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на 3/8 частин квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_2 .
15 листопада 2023 року державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Підставою для відмови слугувала та обставина, що згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану №00040695871 від 26 липня 2023 року, померлий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в зареєстрованому шлюбі не перебував.
29 вересня 2023 року державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом рідному брату спадкодавця - ОСОБА_2 . Спадкове майно складається з 1/2 частини садового будинку АДРЕСА_2 . Вказаний садовий будинок зазначений на плані під літ. А, загальною площею 187,2 кв.м, має наступні будівлі та споруди : сарай - Б, літня кухня - В, вбиральня - Г, хвіртка - №1, огорожа №3-8 (а.с. 75).
29 вересня 2023 року державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом рідному брату спадкодавця - ОСОБА_2 . Спадкове майно складається з 3/8 частин квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира в цілому складається з 3-х житлових кімнат, загальною площею 70,4 кв.м., у тому числі житловою площею 41,9 кв.м. (а.с. 79).
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_7 , наданих адвокату Целовальниченко Н. Є., між ним та ОСОБА_8 23 грудня 2022 року було укладено усний договір про охорону будівлі за адресою: АДРЕСА_2 . Після трагічної загибелі ОСОБА_9 , його дружина ОСОБА_1 підтвердила їх усний договір про проживання та охорону. В особистій розмові ОСОБА_2 сказав, що збирається продавати будинок, шукає покупців. Вимагає до 01.10.2023 звільнити приміщення (а.с. 19).
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього судового рішення та порушить право на ефективний захист.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява не містить належного обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі. Подана заява ґрунтується тільки на припущеннях, а ініційований представником заявника вид забезпечення позову суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, що полягає у захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Так, зі змісту заяви вбачається, що між заявницею, яка відповідно до свідоцтва про шлюб, на час відкриття спадщини була дружиною спадкодавця ОСОБА_4 , та братом спадкодавця ОСОБА_2 існує спір з приводу права власності на спадкове майно, а саме: 3/8 частин квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_2 , на яке останньому були видані свідоцтва про право на спадщину за законом.
Відповідно до статей 317, 329 ЦК України ОСОБА_2 , як новий власник спірного нерухомого майна, має всі повноваження щодо розпорядження ним в будь-який час на свій розсуд. Відчуження ОСОБА_2 спірного нерухомого майна призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для його забезпечення шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.
Суд наголошує, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, - ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Перевіривши викладені заявником обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, суд апеляційної інстанцій вважає їх достатніми для обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення, вид забезпечення позову є співмірним з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, між сторонами існує спір стосовно права власності на нерухоме майно, на яке заявниця просила накласти арешт, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність передбачених законом підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Визначений позивачем вид забезпечення, з урахуванням встановлених фактичних обставин у контексті цієї справи, є обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі.
Крім того, колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Аналіз пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України свідчить про те, що для його застосування необхідно встановити сукупність таких обставин:
1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України;
2) позивач або взагалі не має на території України майна або розмір (вартість) його майна на території України недостатній для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Тобто на суд покладається обов'язок застосувати зустрічне забезпечення лише за наявності одночасного встановлення зазначених обставин у їх сукупності.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 295/940/20, від 01 квітня 2020 року у справі № 318/854/18, від 09 грудня 2021 року у справі № 175/1480/21.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з 08.02.2021 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.83).
ОСОБА_2 не позбавлений можливості в порядку, передбаченому частиною шостою статті 154 ЦПК України, подати клопотання про зустрічне забезпечення з обґрунтуванням наявності підстав для такого забезпечення і наданням відповідних доказів на підтвердження цих обставин.
За таких обставин, ухвалене по справі судове рішення належить скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Доводи ОСОБА_2 про те, що у нього є обґрунтовані підстави вважати, що між його братом ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не міг бути укладений шлюб в м. Ізюмі, оскільки він в цей час знаходився в Київській області, відсутність між ними спільного життя та побуту, суттєві процедурні порушення при складанні акту про укладення шлюбу та видачі свідоцтва про шлюб не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції на стадії вирішення питання забезпечення позову. Вказані обставини підлягають встановленню при вирішенні справи по суті спору.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Целовальніченко Наталії Євгенівни задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову задовольнити.
Накласти арешт на:
- 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 ;
- 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_2 , що належать на праві власності ОСОБА_2 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 травня 2024 року.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук