ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
26.11.2007 р. № 8/172
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За заявоюСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
ДоНаціональної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
Проарешт коштів на рахунках платника податків
Представники:
Від позивача : Новікова Ю.О. за дор. № 2011/9/10-206 від 19.11.2007 р., Міняйло С.О. за дор. № 2052/9/10-206 від 20.11.2007 р., Титаренко М.М. за дор. № 2049/10/10-206 від 20.11.2007 р., Торута О.З. за дор. № 968/8/20-110 від 05.02.2007 р., Карпенко Н.І. за дор. № 2054/9/10-206 від 20.11.2007 р., Кобєлєв О.І. за дор. № 186/9/10-206 від 08.02.2007 р., Тарасенко В.О. за дор. № 2059/9/10-206 від 20.11.2007 р.
Некряч О.М. за дор. № 2065/9/10-110 від 21.11.2007 р.
Від відповідача : Куницький В.В. за дор. № 14-79 від 06.03.2007 р.
Пред'явлені вимоги про арешт коштів у розмірі 1 791 463 201,6 грн. на 50 днів на рахунках НАК «Нафтогаз України»відкритих в банківських установах, зазначених у заяві.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що НАК «Нафтогаз України»порушує правила відчуження активів, визначених п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.
Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, вважає рішення податкового органу від 19.11.2007 року № 00004 про застосування адміністративного арешту активів платника податків таким, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.
Начальником Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Тараном О.В. прийнято рішення № 00004 від 19.11.2007 року про застосування адміністративного арешту активів Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на підставі пп.. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, в зв'язку з тим, що НАК «Нафтогаз України» порушує правила відчуження активів, визначені п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.
Відповідно до рішення № 0004 було вирішено застосувати умовний адміністративний арешт активів платника податків НАК «Нафтогаз України»та надіслати рішення з вимогою тимчасової заборони відчуження активів.
Крім того, начальником Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Тараном О.В. прийнято рішення № 2038/9/24-025 від 19.11.2007 року про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунках НАК «Нафтогаз України».
Зі змісту спірного рішення вбачається, що підставою для його прийняття визначено підпункт 9.1.2 "а" пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Вказана норма Закону передбачає, що арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується зокрема така обставина: платник податків порушує правила відчуження активів, визначені пунктом 8.6 статті 8 цього Закону.
Згідно з пунктом 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено правила узгодження операцій із заставленими активами.
Так, пп. 8.6.1. п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні; використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також: коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також: цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів; ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.
В заяві податкового органу на підтвердження обставин, передбачених пп. 9.1.2 "а" п. 9.1 ст. 9 вказаного закону, зазначено, що в ході проведення перевірки НАК "Нафтогаз України" встановлено відчуження активів, які перебувають в податковій заставі, а саме відчуження цінних паперів без узгодження з податковим органом.
Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про арешт коштів на рахунках НАК «Нафтогаз України»в сумі 1 791 463, 6 грн. на 50 днів (1200 годин) задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Однією з умов застосування адміністративного арешту активів платника податків, який порушує правила відчуження активів, визначені пунктом 8.6 ст. 8 є наявність в нього податкового боргу.
В заяві податкового органу вказано, що станом на 16.11.2007 р. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має податковий борг в сумі 1 791 463 201,60 грн., про що позивачем суду надана довідка від 19.11.2007 р. №2030/9/24-025 про стан податкового боргу НАК "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720). Також заявником на засіданні суду надана аналогічна довідка про стан податкового боргу НАК "Нафтогаз України" від 21.11.2007 р. № 2071/9/24-025 станом на 10.08.2006 р., тобто на час укладення договорів купівлі -продажу цінних паперів № К-42/2006 та № К- 41/2006.
Слід зазначити, що зазначені довідки видані самим податковим органом за підписом заступника начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Кобєлєва О. І. та не підтверджені іншими належними та допустимими доказами.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також: пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. При цьому узгодження податкових зобов'язань платників податків відбувається в порядку, передбаченому статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", шляхом самостійного або апеляційного узгодження. Відповідно до пункту 5.1 статті 5 вказаного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, оскарження відповідного рішення податкового органу в адміністративному чи судовому порядку. Днем узгодження податкового зобов'язання вважається день отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню або в разі звернення платника до суду - день розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Таким чином, передбаченими законом засобами доказування наявності та розміру податкового боргу є докази подання платником податків податкових декларацій (що визначають податкові зобов'язання, не погашені платником податків), відповідні рішення контролюючих органів та судові рішення, що набрали законної сили (якими визначаються податкові зобов'язання не погашені платником податків), тобто докази узгодження податкових зобов'язань платника податків та їх несплати.
Пункт 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Отже, довідки податкового органу, складені в односторонньому порядку не може вважатись допустимим доказом, за допомогою якого можна встановити факт наявності та розмір податкового боргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Обґрунтовуючи наявність обставин щодо відчуження Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" активів з порушенням вимог, встановлених законом, заявник посилається на те, що відповідно до акту прийому-передачі векселів від 04.08.2006 р. НАК "Нафтогаз України" передає, а ЗАТ "Вексельно-розрахунковий центр НАК "Нафтогаз України"" приймає векселі №693133557354, 693133557354, 6931358239624, 6931358239625 загальною номінальною вартістю 25 649 906,04 грн., емітентом яких є ВАТ "Запоріжгаз".
Крім того, податковий орган вказує, що відповідно до акту прийому-передачі векселів від 03.08.2006 р. НАК "Нафтогаз України" передає, а ЗАТ "Вексельно-розрахунковий центр НАК "Нафтогаз України"" приймає векселі №300131215, 300131216 загальною номінальною вартістю 20 000 000,00 грн., емітентом яких є ТОВ КБ "Фінанси та кредит".
Проаналізувавши надані суду докази та пояснення відповідача, суд не приймає зазначене твердження, оскільки воно ґрунтується на хибних висновках.
У вказаних актах прийому-передачі зазначено, що вони складені: акт від 03.08.2006 р. за брокерським замовленням №К-5/99-105; 14/27 від 03.08.2006 р. до договору на брокерське обслуговування №К-5/99; 14/27 від 25.01.1999 р.; акт від 04.08.2007 р. за брокерським замовленням №К-5/99-104; 14/27 від 14.07.2006 р. до договору на брокерське обслуговування №К-5/99; 14/27 від 25.01.1999 р.
Згідно з пунктом 1.1 договору від 25.01.1999 року № К-5/99; 14/27 на брокерське обслуговування клієнт доручає, а брокер зобов'язується за винагороду здійснювати брокерське обслуговування клієнта щодо купівлі-продажу цінних паперів. Пунктом 1.2 вказаного договору встановлено, що брокер діє від свого імені, за дорученням та за рахунок клієнта. Статтею 395 Цивільного кодексу Української РСР (чинної на момент укладення договору від 25.01.1999 року № К-5/99; 14/27) було передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента. Аналогічне визначення договору комісії міститься в статті 1011 чинного на даний час Цивільного кодексу України. Таким чином, договір від 25.01.1999 року № К-5/99; 14/27 є договором комісії.
Згідно з Брокерськими замовленнями (на виконання яких складено акти прийому-передачі від 03.08.2006 р. та від 04.08.2006 р.) клієнт, в межах договору від 25.01.1999 року № К-5/99; 14/27, доручає брокеру продати визначені в цих замовленнях цінні папери, обумовлюючи при цьому їх реквізити, умови передачі, умови перерахування коштів та інше. Таким чином, брокерські замовлення, на виконання яких складено акти прийому-передачі від 03.08.2006 р. та від 04.08.2006 р., є додатковими угодами до договору комісії. Отже, право власності за такими актами прийому-передачі до ЗАТ "Вексельно-розрахунковий центр НАК "Нафтогаз України"" не переходило, оскільки відповідно до ст. 398 Цивільного кодексу УРСР майно, що надійшло до комісіонера від комітента або набуте комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього. Аналогічно це питання регулюється і положеннями Цивільного кодексу України (ст. 1018, 1021).
Відчуження векселів, що визначено податковим органом як підстава для прийняття рішення від 19.11.2007 р. № 00004 про застосування адміністративного арешту активів платника податків, відбулось 10.08.2006 р. Саме цією датою укладено договори купівлі-продажу цінних паперів №К-42/2006 та №К-41/2006, а також акти прийому-передачі цінних паперів до цих договорів.
Однак, на момент укладення вищевказаних договорів купівлі-продажу цінних паперів та передачі векселів згідно з умовами цих договорів, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" було отримано дозвіл податкового керуючого від 04.08.2007р. №7158/10/24-025 на реалізацію векселів №№693133557354,693133557355, 6931358239624, 6931358239625, емітованих ВАТ "Запоріжгаз". Крім того, станом на дату реалізації векселів (10.08.2006 р.) рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 04.08.2007 р. №9/20077720/24-011 векселі №№300131215 та 300131216, емітовані КБ "Фінанси та кредит" було звільнено з-під податкової застави.
За таких обставин, операції з вказаними векселями здійснювались без будь-яких порушень вимог п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Суд, вважає необгрунтованими послання Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на те, що листом від 30.11.2006 р. №11376/10/24-025 та від 30.11.2006 р. №11377/10/24-025 податковий орган відкликав дозвіл податкового керуючого від 04.08.2007 р. №7158/10/24-025 на реалізацію векселів та рішення податкового органу від 04.08.2007 р. №9/20077720/24-011 про звільнення векселів з-під податкової застави.
Оскільки, листи податкового органу, згідно з якими відкликались вищезазначені дозвіл та рішення, датовані 30.11.2006 р., тобто були надіслані значно пізніше реалізації векселів згідно з договорами купівлі-продажу. Тобто на момент відчуження активів НАК "Нафтогаз України" керувалась відповідними дозволом та рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків.
Крім того, пп. 8.6.5 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачає, що для узгодження окремої операції на підставі відповідної цивільно-правової угоди платник податків надає податковому керуючому запит, в якому роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керуючий має право видати припис про заборону здійснення такої операції, у разі коли за його висновками цінові умови та/або форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному обсязі погасити податковий борг. Зазначений припис має бути затверджений керівником відповідного податкового органу. У разі коли припис не видається протягом десяти робочих днів з моменту надходження зазначеного запиту, операція вважається узгодженою.
Отже, єдиною умовою, за якої операція може вважатись неузгодженою, є видача у встановлений законом строк припису про заборону здійснення такої операції.
Доказів того, що зазначений припис про заборону операцій з продажу вищезгаданих векселів був направлений на адресу НАК "Нафтогаз України" до 10.08.2006 року заявник суду не надав.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. №2-рп/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.
Згідно з балансом (форма №1) Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за III квартал 2006 року з відбитком штампу Міністерства статистики України про прийняття цього балансу, вартість активів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в десятки разів перевищує суму, зазначену податковим органом як податковий борг (1 791 463 201,60 грн.). Отже, враховуючи, що згідно з рішенням Конституційного Суду України розмір податкового боргу має бути співрозмірним з вартістю активів, що передано до податкової застави, очевидно, що, за будь-яких обставин, не всі активи позивача перебували в податковій заставі в III кварталі 2006 року. При цьому податковий орган не довів, що саме ті векселі, відчуження яких визначено як підстава винесення рішення про застосування адміністративного арешту, перебували в податковій заставі.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін заявник не довів належними доказами необхідності застосування арешту коштів у розмірі 1 791 463 201,6 грн. на 50 днів на рахунках НАК «Нафтогаз України»відкритих в банківських установах, зазначених у заяві, тому заява Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків застосування арешту коштів на рахунках НАК «Нафтогаз України» задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні заяви Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про арешт коштів у розмірі 1 791 463 201,6 грн. на 50 днів на рахунках Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СуддяО.Є. Пилипенко