Справа № 373/478/24
Номер провадження 2/373/429/24
24 травня 2024 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючої судді Хасанової В.В.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача - ОСОБА_2 шляхом направлення документів через систему «Електронний суд», звернулася до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ “Бізнес Позика” заборгованість за Договором № 464081-КС-003 про надання кредиту від 18.07.2023 в розмірі 112 573,02 грн., з яких 29 173,60 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 75 460,42 грн. - сума прострочених платежів по процентах, 7 939 грн - сума прострочених платежів за комісією.
Також просить стягнути з відповідача на користь ТОВ “Бізнес Позика” судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 18.07.2023 між ТОВ “Бізнес Позика” та ОСОБА_1 укладено Договір № 464081-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ “Бізнес Позика” свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 75000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1
Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, а лише частково сплатив кошти - у розмірі 50 000 грн., що призвело до заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою суду від 25.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу було запропоновано протягом 15 днів із дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву разом з документами, що підтверджують надіслання його копії іншим учасникам справи.
Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі направлялась відповідачу на електронну адресу, а також поштовим відправленням за зареєстрованим місцем проживання. Поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався, а тому в силу вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до переконання, що позов слід задовольнити частково, враховуючи наступне.
18.07.2023 між позивачем ТОВ “Бізнес Позика” та відповідачем ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» укладено договір № 464081-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма).
Відповідно до п.1 Договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 75000,00 грн, строком на 24 тижні - до 02.01.2024 на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 2,0000000 % в день (фіксована ставка), знижена ставка в день - 1,15012667 (фіксована ставка). Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту складає 195 000,00 грн. У графіку платежів вказано, що проценти за користування кредитом складатимуть 108 750,00 грн, комісія за надання кредиту - 11 250,00 грн.
Згідно з Пунктом 3 Договору, останнім платежем за Договором є 02.01.2024на суму 16 250, 00 грн.
На підтвердження укладення договору про надання кредиту, до позову долучено також Пропозицію (оферту) укласти Договір № 464081-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма); Паспорт споживчого кредиту; форму послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту; Анкету клієнта з особистими даними відповідача; Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір № 464081-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма).
Позивач в повному обсязі виконав зобов'язання за кредитним договором, перерахувавши 18.07.2023 трьома платежами (по 25 000,00 грн) на картковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн, що підтверджується копією довідок від 23.02.2024, виданими за підписом директора ТОВ ФК «Елаєнс» А.В. Воронін.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 02.01.2024 у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість за Договором № № 464081-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) на загальну суму 112 573,02 грн., з яких 29 173,60 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 75 460,42 грн. - сума прострочених платежів по процентах, 7 939 грн - сума прострочених платежів за комісією.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За правилами ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 18.07.2023 між позивачем ТОВ “Бізнес Позика” та відповідачем ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» укладено Договір № 464081-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма).
Договір ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором: UA-5137.
При підписанні договору про надання кредиту сторони погодили умови надання всіх послуг, зокрема, суму кредиту, строк кредитування, плату за кредит, порядок погашення кредиту, відповідальність.
Зі змісту розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 02.01.2024 у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість за Договором № № 464081-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) на загальну суму 112 573,02 грн., з яких 29 173,60 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 75 460,42 грн. - сума прострочених платежів по процентах, 7 939 грн - сума прострочених платежів за комісією.
Згідно розрахунку в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 сплачено 45 826,40 грн, відсотків за користування - 862, 60 грн, комісії - 3 311,00 грн, а всього - 50 000 грн.
Суд погоджується із розрахунком позивача щодо сум заборгованості ОСОБА_1 за простроченими платежами по тілу кредиту і по відсотках за користуванням кредитом, а також враховує, що відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення ним заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Разом з тим, умови договору щодо обов'язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 11 250,00 грн суд вважає такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту - позичальнику.
Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді щомісячної винагороди є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.
Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови Верховного Суду у справі № 363/1834/17).
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 686/1696/15-ц від 09.12.2020, № 622/1148/13-ц від 09.12.2020, № 236/2227/17-ц від 09.12.2020, № 724/1391/16-ц від 25.11.2020, № 483/2022/17-ц від 11.11.2020, № 468/1095/15-ц від 28.10.2020, № 404/6807/15-ц від 21.10.2020, № 344/7809/15-ц від 15.10.2020.
Оскільки обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, слід визначити, що встановивши в кредитному договорі комісії за надання кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу.
З огляду на наведене, позивач неправомірно під час погашення відповідачем кредиту зарахував сплачені кошти на погашення комісії на суму 3 311,00 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 112 573, 02 грн - 7 939,00 грн (нарахована комісія) - 3311 грн (сплачена комісія) = 101 323, 02 грн.
Частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем за подання позову до ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп.
Позовні вимоги позивача задоволені судом частково, стягнуто заборгованість в розмірі 101 323,02 грн, тобто позовні вимоги задоволено на 90 %. Відповідно розмір судових витрат пропорційно задоволеним вимогам складає 2180,60 грн, виходячи із розрахунку (2422,40 х 90 % : 100), які підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” заборгованість за Договором № 464081-КС-003 про надання кредиту від 18.07.2023 в розмірі 101 323,02 (сто одна тисяча триста двадцять три) грн 02 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” судовий збір в розмірі 2180 (дві тисячі сто вісімдесят) грн 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика”, місцезнаходження: б-р Лесі Українки, буд. 26, оф.411, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 41084239;
відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
СУДДЯ В.В.Хасанова