Номер провадження: 11-сс/813/752/24
Справа № 522/21112/23 1-кс/522/2339/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
22.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 25.04.2024, про відмову у накладенні арешту на майно у к/п №42023163030000075 від 28.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 197-1, ч. 2 ст. 197 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п №42023163030000075 від 28.08.2023 було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 про накладення арешту на магазин загальною площею 60.2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_10 .
Обґрунтовуючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що вилучене майно не відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, що як наслідок свідчить про відсутність підстав, з якими законодавець пов'язує накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, орім того, у зазначеному кримінальному провадженні власниці майна ОСОБА_10 не повідомлено про підозру та не заявлено цивільний позов, відтак зазначене майно не може бути арештоване з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої злочином.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із ухвалою слідчого судді прокурор ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи з таких підстав:
- органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_11 , діючи спільно із ОСОБА_12 , в період жовтня 2020 - червня 2021, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що у нього відсутні будь-які документи, які дають право користування та/або право власності на земельну ділянку, а також те, що для отримання дозвільних документів на узаконення подальшого наміру самовільного зайняття земельної ділянки та проведення самовільного нового будівництва на ній у останнього немає законних підстав, діючи групою осіб, здійснив самовільне нове будівництво капітальної одноповерхової споруди магазину загальною площею 66, 5 м на самовільно зайнятій земельній ділянці розташованій в водоохоронній зоні моря, лиманів та зоні археологічного культурного шару, яка належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 11 - А. За наявності достатніх доказів ОСОБА_11 повідомлено про підозру у чиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 197-1, ч. 2 ст. 197 КК України, ОСОБА_12 - за ч.ч. 2, 4 ст. 197 КК України;
- слідчим на виконання приписів ст. 170 КПК України у повному обсязі доведено, що зазначене майно є доказом кримінальних правопорушень;
- слідчий суддя зазначив про те, що вилучене майно не відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, одночасно із цим, взагалі не зазначає і не описує перелік тих самих критеріїв, що свідчать про відсутність підстав, з якими законодавець пов'язує накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів;
- предметом вказаного кримінального правопорушення є земельна ділянка як об'єкт права власності, окрім того, на думку сторони обвинувачення існуюча будівля магазину також є предметом кримінального правопорушення, оскільки була об'єктом кримінально-протиправних дій з боку підозрюваних, зокрема первинна рестрація права власності на об'єкт нерухомого майна зареєстрована на підставі підробних документів, підозрюваними самовільно проведені будівельні роботи із нового будівництва будівлі магазину внаслідок чого самовільно зайнято земельну ділянку територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, що свідчить про набуття у власність об'єкту нерухомого майна кримінально протиправним шляхом, в результаті вчинення кримінального правопорушення. Зокрема, під час проведення досудового розслідування установлено, що особи, які являються підозрюваними у вказаному кримінальному провадженні неодноразово надавали ОСОБА_10 різного роду довіреності, в тому числі на право розпорядження усім їхнім майном. Посвідчення вказаних правочинів здійснювалось безпосередньо у період часу будівництва магазину, що також не виключає того, що ОСОБА_10 була обізнана про обставини проведення будівництва за вказаною адресою, що не дає достатніх підстав вважати останню законним набувачем самовільного збудованого об'єкту нерухомого майна.
Посилаючись на викладені обставини, прокурор ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 25.04.2024 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про арешт будівлі магазину загальною площею 60.2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_10 .
На адресу апеляційного суду надійшли заперечення представника власника майна ОСОБА_7 , в якому вказує на те, що надані органом досудового розслідування матеріали не містять відомостей, які давали б законні підстави для накладення арешту з огляду також на належність майна особі, яка не має будь-якого відношення до кримінального провадження. Окрім того, представник власника майна вказувала на те, що ухвалою слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 15.05.2024 прокурор ОСОБА_8 був відведений від процесуального керівництва у вказаному провадженні.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу у повному обсязі та просила її задовольнити, натомість представник власника майна ОСОБА_7 заперечувала проти її задоволення та просила залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
При цьому ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні...; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
В свою чергу, п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
На думку апеляційного суду, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, зазначених вимог закону не дотримався з огляду на наступне.
На підставі аналізу змісту клопотання слідчого вбачається, що СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНІ в Одеській обл. здійснюється досудове розслідування у к/п №42023163030000075 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 197-1, ч. 2 ст. 197-1 КК України за фактом використання завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права на об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також за фактом самовільного проведення будівельних робіт із будівництва капітальної будівлі, які здійснені за рахунок самовільного зайняття земельної ділянки територіальної громади м. Одеси, яка розташована в межах водоохоронної зони моря за адресою: АДРЕСА_1 вчиненого групою осіб.
Постановою прокурора ОСОБА_8 від 10.04.2024 об'єкт житлової нерухомості - магазин загальною площею 60,2 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 - А був визнаний речовим доказом.
Метою накладення арешту на магазин слідчий визначив необхідність його збереження, як речового доказу з метою недопущення у подальшому його відчуження.
При цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Апеляційний суд погоджується із доводами прокурора відносно того, що даному випадку існуюча будівля магазину також є предметом кримінального правопорушення, оскільки імовірно була об'єктом кримінально-протиправних дій з боку підозрюваних, відтак відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Що стосується того, що у вказаному кримінальному провадженні власниці майна ОСОБА_10 не повідомлено про підозру та не заявлено цивільний позов, апеляційний суд наголошує, що згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Та обставина, що у кримінальному провадженні не заявлений цивільний позов жодним чином не унеможливлює застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, більш того, метою арешту визначено саме збереження речового доказу.
Відтак, апеляційний суд враховує фактичні обставини, які викладені у клопотанні слідчого, та приходить до висновку про те, що у даному випадку потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності.
При цьому, п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України зобов'язує слідчого суддю при вирішенні питання про арешт майна врахувати, серед іншого, також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
Що стосується посилання представника власника майна відносно того, що ухвалою слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 15.05.2024 прокурор ОСОБА_8 був відведений від процесуального керівництва у вказаному провадженні, колегія суддів зауважує, що стоном на день подачі апеляційної скарги зазначений прокурор не був відведений від процесуального керівництва у зазначеному к/п, окрім того, апеляційну скаргу підтримує інший прокурор із групи прокурорів.
Приписами п. 2) ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо, згідно вимог п. 2) ч. 1 ст. 411 КПК України, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
Отже, враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, апеляційний суд доходить висновку про існування підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової ухвали про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту в межах вказаного кримінального провадження на приміщення магазину шляхом заборони відчуження та розпорядження.
Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 4409, 412, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.04.2024 про відмову у накладенні арешту на майно, а саме на магазин загальною площею 60.2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_10 у к/п №42023163030000075 від 28.08.2023 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 та накласти арешт із забороною відчуження та розпорядження на магазин загальною площею 60.2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_10 ..
Заборонити проведення електронних торгів на сайті ДП «СЕТАМ» та інших аукціонах з приводу відчуження та розпорядження на магазин, загальною площею 60.2 (кв.м) за адресою: АДРЕСА_1 право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Заборонити органам та суб'єктам державної реєстрації прав, нотаріусам, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення дій, пов'язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, поділу, зміни адреси, інших даних щодо на магазин, загальною площею 60.2 (кв.м) за адресою: АДРЕСА_1 право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4