Номер провадження: 11-кп/813/1585/24
Справа № 522/1506/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
21.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 кизи,
прокурора - ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07.05.2024 року про продовження відносно ОСОБА_8 строку тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22024180000000032 від 26 січня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07.05.2024 року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, було частково задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», терміном на 60 днів до 05.07.2024 року із визначенням розміру застави достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 60 (шістдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 00 (нуль) копійок.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або зменшення розміру застави.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що:
- ризики, заявлені прокурором не доведені та не підтверджуються доказами;
- суд не обґрунтував неможливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Позиції учасників апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь головуючого судді, захисника обвинуваченого, який підтримав доводи апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги захисника; дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду
Частиною 1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Абзацом 2 ч.2 ст.392 КПК України передбачено, що ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів провадження на розгляді в Приморському районному суді м. Одеса знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22024180000000032 від 26 січня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до положень ст.331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Оскарженою ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07.05.2024 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжений строк тримання під вартою, оскільки суд дійшов висновку про те, що не зменшились і продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Так, на теперішній час у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22024180000000032 від 26 січня 2024 року, судом першої інстанції не вчинені всі необхідні дії, що передбачені процедурою судового розгляду для повного, об'єктивного та всебічного дослідження всіх обставин справи, зокрема не дослідженні всі докази, які були зібрані органом досудового розслідування.
Разом з тим ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який, у разі доведеності вини обвинуваченого, йому може бути призначене покарання від 7 до 9 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна.
Беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, продовжує існувати ризик того, що він може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88, 26 січня 1993 року).
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58).
Апеляційний суд звертає увагу на обставини інкримінованого ОСОБА_8 злочину, вчиненого за попередньою змовою групо осіб, в період воєнного стану, у сфері забезпечення призову та мобілізації, його характеру, тяжкості та суспільної небезпечності.
Водночас, в зазначеному кримінальному провадженні також існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема можливий незаконний вплив обвинуваченого на свідків та інших осіб, які причетні до вчинення зазначеного злочину, оскільки інкримінований ОСОБА_8 злочин вчинений за попередньою змовою групою осіб та відповідно до матеріалів справи у ході здійснення протиправної діяльності були також присутні й інші особи, які допитані під час досудового розслідування як свідки та в подальшому підлягають безпосередньому допиту судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті.
При цьому, апеляційний суд зауважує на тому, що ризики це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих наслідків для кримінального провадження та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання.
Колегія суддів зауважує, що на даний час ризики, заявлені прокурором дещо знизилися, однак вони не є такими, що перестали існувати, а тому на даній стадії судового розгляду
Апеляційний суд приймає до уваги твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, де проживає разом із сім'єю, має позитивні характеристики, проте зауважує на тому, що зазначені обставини не слугували стримуючим фактором для останнього, а також не свідчать про відсутність встановлених вище апеляційним судом ризиків.
Водночас, обвинувачений ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність в останнього законних джерел прибутку, у зв'язку із чим посилання сторони захисту щодо наявності на утриманні у обвинуваченого дружини та її брата є голослівними.
Твердження сторони захисту щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_8 проблем зі здоров'ям, апеляційний суд приймає до уваги, проте зауважує на тому, що такі доводи не можуть слугувати самостійною підставою для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки будь-яких відомостей про те, що стан здоров'я обвинуваченого унеможливлює його подальше перебування в умовах установи попереднього ув'язнення матеріали провадження не містять.
В умовах слідчого ізолятора медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
Апеляційний суд звертає увагу, що у разі встановлення у визначеному законом порядку незадовільного стану здоров'я, який перешкоджатиме подальшому перебуванню обвинуваченого під вартою, обвинувачений або її захисник не позбавлені права звернутися до суду із відповідним клопотанням про зміну раніше обраного/продовженого запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
В свою чергу апеляційний суд зазначає про те, що захисником не додано до апеляційної скарги доказів того, що ОСОБА_8 звертався за медичною допомогою, та йому було відмовлено у наданні такої, або така допомога, якої він потребує в умовах лікувального закладу вказаного типу не може бути наданою. Також не надано будь-якої медичної документації щодо критичного стану здоров'я підозрюваного, який би виключав можливість утримання особи під вартою в умовах слідчого ізолятора.
Разом з тим, апеляційний суд приймає до уваги посилання сторони захисту щодо визнання ОСОБА_8 пред'явленої йому підозри та надання викривальних показів, водночас зазначені обставини не можуть слугувати підставою для зміни зазначеної позиції під час судового розгляду кримінального провадження судом першої інстанції.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 , дозволить під час судового розгляду контролювати його місце перебування та запобігти ризикам, на які посилався прокурор та які на теперішній час продовжують існувати.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про визначення обвинуваченому непомірного розміру застави, апеляційний суд зазначає про таке.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, при визначені розміру застави, суд першої інстанції врахував майновий стан обвинуваченого, а також те, що раніше обвинуваченому було визначено розмір застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, вважав за можливе визначити розмір застави 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що буде достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо визначеного розміру застави, при цьому зауважує на тому, що розмір застави визначений в межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, у зв'язку із чим посилання сторони захисту щодо визначення непомірного розміру застави є необґрунтованими.
Щодо інших доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про незаконність оскарженої ухвали апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 ) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, передбачені ч.3 ст.199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , а визначений розмір застави є необхідним для забезпечення встановлених ризиків.
Пунктом 1 ч.3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 без задоволення, а оскаржену ухвалу суду - без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК, апеляційний суд -
ухвалив
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07.05.2024 року про продовження відносно ОСОБА_8 строку тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22024180000000032 від 26 січня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4